Фінансова система Франції

       Ми можемо прослідкувати зміну структури доходів бюджету Франції у 2010р. порівняно з 2000 – 2001 – збільшилася частка податкових  надходжень, у тому числі ПДВ(табл. 2.2).[ 11 ]

                               Таблиця 2.2. Структура планових доходів бюджету Франції на 2010р.

Планові доходи	Частка, %
1.Податкові надходження	90,2
У тому числі  ПДВ	40,4
2.Неподаткові надходження	9,8
Разом	100,0

       Структура податкових доходів бюджету формується у такий спосіб: 1) прямі податки —36%;  2)непрямі податки - 59,2%; 3)надходження — 4,8%.      

       Як ми бачимо - непрямі податки відіграють провідну роль(59,2%). Основний непрямий податок у Франції - податок на додаткову вартість,  винайдений у Франції і введений у 1954 р. Другим непрямим податком є  внутрішній податок на нафтопродукти.  Цей податок слід відносити не до акцизів, а до мит. Практично уся сировина для виробництва нафтопродуктів імпортується в країну, а виробництво для експорту і реекспорту нафтопродуктів не обкладається даним податком.[9]

       Видаткова частина бюджету включає видатки на утримання заморських територій, передбачає залишок бюджету від попереднього року і плановий залишок на початок року. Порівняно з 2000 роками у 2010 зросли видатки на соц. Забезпечення, а на публічні витрати зменшилися.( табл. 2.3 )

                       Таблиця 2.3. Структура видатків  бюджету у Франції на  2010р.

Видатки	Частка,%
1. На публічні  витрати (національна оборона,  поліція)	6,8
2. На освіту, охорону здоров'я	13,6
3. Підтримка  доходів населення (соціальне  забезпечення, допомога хворим, безробітним)	26,7
4. На народне  господарство (інвестиції, дотації  в окремі галузі — ВПК)	33,0
5. Інші витрати	19,9

Бюджетний процес у Франції має 4 стадії і триває більше 3-х років:

1)Перша стадія  — складання проекту бюджету,  здійснюється під контролем Міністерства економіки,  фінансів і бюджету Протягом 9 місяців кожне міністерство і відомство, керуючись інструкціями і контрольними цифрами, складає свій кошторис. Франція використовує програмно-цільовий метод розробки бюджету, що одержав назву «раціоналізація вибору бюджетних рішень». Проект після схвалення направляється в парламент.

2)Друга стадія  — розгляд і затвердження бюджету  — триває приблизно 3 місяці. Проект бюджету розглядається у фінансовій комісії кожної палати. Спочатку обговорюється в нижній палаті (Національні збори), потім передається у верхню палату(Сенат). Якщо проект бюджету після двох спільних обговорень обома Палатами не одержав схвалення, то президент може своїм указом оголосити бюджет законом.

3)Третя стадія — виконання бюджету — починається з новим фінансовим роком, який у Франції за термінами  збігається з календарним. Дохідна частина виконується через розгалужену мережу фінансових агентів. Виконанню видаткової частини бюджету передує процедура розподілу коштів. Касове виконання здійснюється через систему казначейських кас. Вони мають поточні рахунки в Банку Франції, здійснюють розрахунково-касові бюджетні операції.

4)Четверта стадія — складання Міністерством економіки, фінансів і бюджету звіту про виконання бюджету — починається після закінчення бюджетного року. У ході бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль. Спеціальним органом державного контролю є  Рахункова палата,  на яку покладені функції попереднього, поточного і наступного контролю.        

       У 2010 уряд Франції прийняв закон, який скорочував дотації бюджетникам, а також закон, що збільшував пенсійний вік. У зв’язку з цим молодь, профспілки та школярі протестували проти підвищення пенсійного віку, відбулися масові заворушення і уряд Франції покривав всі збитки зі свого бюджету.[6]

        Якщо говорити про 2012, то 27 вересня  французька влада вирішила заморозити витрати на нижню палату парламенту на 5 років. Про це заявив спікер Національних зборів, соціаліст Клод Бартолон. Уперше в історії бюджет палати буде візувати Рахункова палата. [11]

3.Фінанси місцевих органів влади і фінансове вирівнювання у Франції

       Одним з найважливіших заходів, проведених у Франції з початку 80-х pp., є реформа місцевого управління і самоврядування. Вона носить довгостроковий характер. Основним нормативним актом, що визначив головні напрямки реформ, став закон «Про права і свободи комун, департаментів, регіонів» від 2 березня 1982 р. Реформа місцевого управління і самоврядування завершила модернізацію адміністративно-територіальної організації країни. З одержанням статусу територіального колективу практично закінчилося оформлення регіону в адміністративно-територіальну одиницю. Таким чипом, у Франції на сьогодні склалася триланкова система адміністративно-територіального розподілу (регіон  — департамент  — комуна) з відповідною системою органів місцевого управління і самоврядування. Кожна адміністративна одиниця має свій бюджет. У кожному регіоні створюється контрольний орган  — Розрахункова палата,  що стежить за фінансовою діяльністю юридичних осіб і бере участь у формуванні місцевих бюджетів.[4, 145]

       Бюджетна політика департаменту є компетенцією  Генеральної ради,  а в окремих випадках  — комісара Республіки і Регіональної розрахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює  скарбник департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

Фінанси місцевих органів влади

Структура місцевих фінансів

                                              Місцеві фінанси

Місцевий                  фінанси                    спец.          фінанси

Бюджет                   місцевих орг.            фонди      місц. підпр.

 

Витрати місцевих бюджетів складаються з двох основних частин.

• Перший - поточний  (функціональний)  бюджет  фінансує більш ніж 1/3 витрат місцевих органів влади (поліцію, цивільну оборону,  пожежну охорону, управління), 1/3 витрат на освіту, просвіту, культуру, інші — це витрати на економічну інфраструктуру.
• За рахунок другого — інвестиційного  (нового будівництва)  бюджету  місцеві влади здійснюють великі капіталовкладення, на них припадає понад 52% усіх капітальних державних витрат. Джерела  доходів поділяються на  внутрішні - від муніципальної власності, місцевого господарства, податкові — забезпечують 50% загальної суми надходжень, передбачених бюджетами (покривають понад s загальних витрат  сукупного бюджету департаментів) і зовнішні — дотації, кредити (як державні, так і приватні). В цілому, у Франції надходження з непрямих податків у бюджети регіонів зростають, хоча в загальній структурі податкових надходжень на прямі податки припадає близько 60% загальної суми надходжень, на непрямі — близько 40%.

        База для обчислення місцевих прямих податків збігається з базою для стягування основних  загальнодержавних прямих податків, але з 1988 р. використовується коефіцієнт-дефлятор, на який збільшується база обчислення перед визначенням суми податкових платежів. Регіони, департаменти, комуни, а також об'єднання комун самі встановлюють ставки обкладання.[4, 147]

       Певні особливості має система фінансового вирівнювання у Франції. Завдання системи — вирівнювати доходи окремих місцевих бюджетів, які вони мають від податків, і компенсувати витрати, обумовлені розширенням компетенції місцевих органів влади, а також «незаслужені витрати» місцевих органів влади. Для  вирівнювання доходів від різниці в отриманих податках  використовується глобальна (єдина) дотація функціонування.  Розширення компетенції компенсується: загальною дотацією з децентралізації, регіональною дотацією на шкільну освіту, дотацією департаментам на оснащення коледжів.

        При розрахунку обсягів основних дотацій використовуються, як і в практиці інших країн, два основних показники. 

• Перший — податковий потенціал  місцевої територіальної одиниці, що характеризує масу доходів від місцевих прямих податків, які місцевий бюджет одержує із застосуванням середніх загальнонаціональних ставок. Це розрахункова величина(території вик. індивідуальні ставки).
• Другий показник — податкове навантаження, що розраховується як співвідношення між сумою фактичних доходів від місцевих прямих податків і податковим потенціалом. Може бути більше або менше1.

       Розглянемо механізм застосування двох основних трансфертів вирівнювання — глобальної (єдиної) дотації функціонування і компенсаційної дотації з податку на додану вартість. 1) Глобальна (єдина) дотація функціонування — спеціальний фонд трансфертів для органів місцевого самоврядування у Франції. Кошти з цього фонду надаються комунам і департаментам. Фонд формується за рахунок відрахувань від податку на додану вартість. 2) Глобальна (єдина) дотація функціонування  комун  складається з  трьох основних частин:1)базова дотація; 2) дотація вирівнювання; 3)компенсаційна дотація.

       1)Розмір  базової дотації визначається в середньому на одного жителя і з урахуванням розмірів адміністративно-територіальної одиниці і витрат, що пропорційно залежать від чисельності жителів. Загальна сума базової дотації на одного жителя коригується на коефіцієнт у залежності від чисельності населення кожної адміністративно-територіальної одиниці. Коефіцієнт 1 застосовується для комун з населенням до 499 осіб і збільшується до 2 для комун з населенням понад 200 тис. осіб. 2)Дотація вирівнювання розподіляється на основі формули вирівнювання, яка враховує податковий потенціал комун і використовується з метою зближення фінансових можливостей територіальних колективів. 3)Компенсаційна  дотація враховує так звані особливі витрати комун, її розмір залежить від к - ті дітей шкільного віку, які проживають у комуні, від довжини доріг сполучення, , і від к - ті суспільного житлового фонду. [4, 148]

Єдина дотація функціонування  департаменту  включає: спеціальну допомогу, фіксовану дотацію, дотацію вирівнювання.

       1.Спеціальна допомога,  або дотація мінімального функціонування, надається фінансово бідним департаментам. На цю допомогу можуть розраховувати департаменти, що мають податковий потенціал на душу населення на 40% менше, ніж середній податковий потенціал. Допомогу також одержують департаменти, що мають на 60% менше податковий потенціал з розрахунку на 1 км. 2.Фіксована  дотація встановлюється в розмірі 45% сукупної єдиної дотації функціонування департаменту. 3.Дотація  вирівнювання визначена в обсязі  55% від сукупної дотації функціонування департаменту. Вона складається з: 40% розподіляється в залежності від податкового потенціалу департаментів, 60% - від обсягу податків, що збираються департаментами з домашніх господарств.

       Компенсаційний фонд ПДВ  — трансферний фонд фінансових ресурсів, кошти якого направляються на інвестиції територіальних колективів у Франції. Кошти фонду слугують державною субсидією органам місцевого самоврядування на інвестиції. Фонд компенсує місцевим органам влади податок на додану вартість, який вони сплачують по своїх операціях у процесі здійснення витрат розвитку. З фонду  компенсується сплачений місцевими органами влади ПДВ лише по інвестиційних операціях, спрямованих на власний розвиток. Компенсаційний фонд ПДВ функціонує поза держбюджетом Франції.

Висновки:

       Отже, ми бачимо, що інколи Франція як й інші високорозвинені країни потрапляла у нестабільне становище, але завдяки ефективній фінансовій політиці досить швидко знаходила із нього вихід. Тому ми можемо говорити тільки про те, що ця країна є одним з показових прикладів стабілізації економіки за рахунок державного впливу.

       На мою думку, країна розвивається у правильному шляху, адже, як вже згадувалось в 2012 році було вирішено прийняти закон про замороження витрат на нижню палату парламенту на 5 років, що призведе до зменшення витрат з бюджету, разом з тим знизять доходи самих депутатів. Зараз народні обранці у Франції отримують місячний оклад на суму майже 5,2 тисячі євро. + 6,4 тисячі євро на додаткові витрати. Пов’язані з депутатською діяльністю(IRFM). Ці витрати знизять на 10%, що дозволить заощадити 4,4 мільйона євро. Відповідне рішення подадуть на розгляд Бюро Національних зборів. Спікер Національних зборів, соціаліст Клод Бартолон пообіцяв посилити контроль за тим, як законодавці витрачають «представницькі» кошти. Членів палати зобов’яжуть дати письмове підтвердження того, що вони витрачають IRFM винятково на те, що пов’язане з депутатською діяльністю. Якщо кошти будуть витрачені не повністю, їх повернуть у бюджет після того, як мине термін повноважень діючого скликання Національних зборів. [10]

       Я вважаю, що ця політика дуже  ефективна і Український уряд повинен брати приклад з французького, адже у 2012 році соціалістичний уряд Франції, взявшись до роботи в травні цього року, скоротив собі зарплату на 30%. Оклад міністра в підсумку зменшився з 14,2 тисячі до майже 10 тисяч євро на місяць. Знизили, зокрема, зарплати президента Франсуа Олланда і прем’єр - міністра Жана – Марка Єйро – з 21,3 тисячі до майже 15 тисячі євро. Наш уряд скоріш за все ніколи не скоротить собі зарплату, швидше підніме податки чи скоротить видатки і прикладом цього є те, що в Податковому Кодексі вказана сума, яка не підлягає оподаткуванню(ця сума дуже велика) і обґрунтовується це тим, що в нашій країні просто не отримують таких великих зарплат, а як же Президент та прем’єр – міністр – скоріш за все це сума їхньої зарплати. Уряд просто не хоче віддавати частину своєї зарплати в бюджет, тим самим зменшуючи доходи бюджету.