Фінансова санація підприємств

Мета фінансової санації — покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру :

     -    формування  фінансових ресурсів

• поліпшення структури капіталу
• скорочення заборгованості
• покриття поточних збитків
• відновлення ,збереження ліквідності
• відновлення, досягнення прибутковості
• платоспроможність
• конкурентноспроможність

 

Санація може відбуватися злиттям  підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужною компанією; випуском нових акцій або облігацій  для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості на довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

За джерелами  мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну та гетерономну санацію.

Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб).

Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

Метою санації є безперечно: поліпшення структури капіталу; конкурентоспроможність; платоспроможність; відновлення, досягнення прибутковості; відновлення, збереження ліквідності; покриття поточних збитків; скорочення заборгованості; формування фінансових ресурсів.

Залежно від функціональної спрямованості санаційних заходів  мають виокремлюватися окремі групи  заходів, які поєднані загальним  спрямуванням (табл.1)

 

Таблиця.1

Класифікація  антикризових заходів залежно від  функціонального спрямування санації

Функціональне спрямування заходів	Типові антикризові  заходи
1. Організаційно-правові	Зміна організаційно-правової форми  господарювання, форми власності  Удосконалення організаційної структури управління Укладання контракту з керівником та ключовими співробітниками Раціоналізація розподілу прав, обов’язків та ком- петенцій окремих служб апарату  управління та працівників
2. Техніко-технологічні	Купівля нової високопродуктивної техніки. Впровадження нових технологій Фінансування науково-дослідних розробок та інноваційних рішень Зростання змінності роботи наявного обладнання та його завантаження Удосконалення контролю за дотриманням технічних і технологічних норм
1	2
3. Виробничі  (операційні)	Раціоналізація виробничої програми Зняття з виробництва нерентабельної продукції Освоєння випуску нових  конкурентоспроможних видів продукції  Формування власної товарної марки  Удосконалення нормування витрачання мате- ріально-сировинних і трудових ресурсів Мінімізація браку та відходів тощо
4. Маркетингові (збутові)	Удосконалення рекламної діяльності, стимулювання збуту продукції Оптимізація форм та інструментаріїв продажу Формування власної збутової (дистриб’юторської) мережі Регіональна диверсифікація збуту  продукції (робіт, послуг) Підвищення обґрунтованості цінової  політики, впровадження системи цінових  знижок Впровадження сучасних прийомів організації маркетингу
5. Фінансово-економічні	Пошук та мобілізація резервів зниження собівартості та зростання чистого прибутку Реструктуризація активів: продаж основних засобів та матеріальних активів, рефінансування дебіторської заборгованості, зворотний лізинг основних фондів Підвищення ефективності використання наявних активів, прискорення операційного циклу, мінімізація втрат активів під час їх руху Реструктуризація боргів (пролонгація, відстрочка, розстрочка, зміна матеріально-речової форми виконання зобов’язань) Реорганізація боргів (отримання нових  кредитів та позик) Впровадження нових ефективних інструментів економічного управління (бюджетування, контро- лінгу, управлінського обліку) тощо
6. Інвестиційні	Продаж корпоративних прав, окремих  видів бізнесу, відокремлених структурних  підрозділів Припинення (згортання, вихід, заморожування) неефективних інвестиційних проектів. Запровадження нових реальних інвестиційних  проектів стратегічного характеру  Інноваційне фінансування у розвиток нових виробництв та сфер бізнесу

 

• Організаційно-правові санаційні заходи передбачають певні різноманітні організаційні зміни, спрямовані на:
• стимулювання персоналу підприємства — переведення на контрактну форму організації та оплати праці керівника і ключових співробітників тощо;
• підвищення ефективності управління підприємством — перегляд організаційної структури управління, раціоналізація розподілу прав, обов’язків та компетенцій окремих служб апарату управління та працівників і т.д.;
• передпродажну підготовку підприємства або створення передумов для отримання зовнішніх інвестицій — зміна організаційно-правової форми господарювання, форми власності, приватизація тощо.
• Антикризові техніко-технологічні заходи здійснюються для формування належного матеріального базису для випуску конкурентоздатної продукції та підвищення її якості. Зокрема, можна передбачати: підвищення змінності роботи наявного обладнання та його завантаження; удосконалення контролю за дотриманням технічних та технологічних норм; придбання або лізинг нової високопродуктивної техніки; впровадження новітніх технологій, фінансування науково-дослідних розробок та інноваційних рішень тощо.

Особливу увагу слід приділити оновленню та модернізації матеріально-технічної бази підприємства, насамперед,— якісним пара-метрам активної частини основних засобів підприємства, оскільки високої якості продукції на застарілій матеріально-технічній базі досягти неможливо.

• Антикризові виробничі (операційні) заходи спрямовані на створення передумов для виробництва конкурентоспроможної продукції та раціоналізації витрат на її виробництво.

Підвищенню конкурентоспроможності продукції підприємства, а отже і формуванню позитивних грошових потоків від її реалізації, сприяє реалізація таких заходів:

• удосконалення управління виробничим або торговельно-технологічним процесом;
• зміна технологічної основи виробництва (в торгівлі — закупівля та організація продажу товарів);
• корегування номенклатури продукції (робіт, послуг) для виключення неприбуткових видів, товарної та регіональної диверсифікації діяльності, зміни цільової орієнтації на певний сегмент ринку або вид продукції;
• освоєння випуску нових конкурентоспроможних видів продукції;
• формування власної товарної марки;
• підвищення ефективності використання виробничих ресурсів, удосконалення нормування їх витрачання;
• мінімізація браку та відходів тощо.

Скорочення витрат забезпечує лідерство щодо витрат, що сприяє зниженню цін, а отже, й зростанню конкурентоздатності продукції (товарів, послуг). Можна виокремити невідкладні разові та постійні антикризові заходи.

Невідкладні заходи щодо зниження витрат, як правило, передбачають скорочення робочих місць пропорційно до зменшення обсягів продажу; зниження поточних витрат пропорційно до скорочення обсягів продажу; зменшення додаткових витрат за другорядними проектами; зниження закупівель товарів (матеріалів) до мінімального рівня.

Разові заходи орієнтовані  на ліквідацію «центрів витрат», що досягається  за рахунок скорочення посад на корпоративному рівні і в підрозділах; ліквідації окремих функціональних служб чи територіальних підрозділів, продажу частини активів та окремих підрозділів як цілісних майнових комплексів.

Постійні заходи щодо скорочення витрат передбачають систематичні зусилля для підвищення продуктивності праці, забезпечення якості продукції, розвитку довгострокових відносин з постачальниками, підвищення ефективності використання ресурсів тощо.

• Маркетингові (збутові) антикризові заходи передбачають: поліпшення збуту продукції (робіт, послуг), підвищення конкурентоспроможності підприємства щодо асортименту, цін та якості пропонованої продукції (товарів, робіт, послуг).

До складу антикризових маркетингових заходів, як правило, включають:

• поглиблене вивчення ринку для пошуку своєї індивідуальної групи споживачів;
• заходи щодо підвищення гнучкості та маневреності асортименту продукції (товарів, робіт, послуг) у рамках виробничих або торговельно-технологічних можливостей підприємства;
• особливу цінову тактику на період перебування підприємства в кризі (підвищення обґрунтованості цінової політики, впровадження системи цінових знижок тощо), яка спрямована на розширення обсягів збуту за рахунок зниження цін за умови відшкодування витрат виробництва та обігу тощо;
• удосконалення рекламної діяльності, оптимізація форм та інструментаріїв продажу;
• формування власної збутової (дистриб'юторської) мережі;
• регіональну диверсифікацію збуту продукції (робіт, послуг);

впровадження інших  сучасних прийомів організації маркетингу.

• Антикризові фінансові заходи передбачають формування раціональної структури капіталу, джерел та умов залучення власних та позикових ресурсів, а також оптимізацію напрямів використання отриманого прибутку.

Для цього можна використовувати  різноманітні інструменти та прийоми, які спрямовані на:

• зростання грошових надходжень шляхом пошуку та мобілізація резервів зростання чистого прибутку, підвищення ефективності використання наявних активів, прискорення операційного циклу, мінімізація втрат активів під час їх руху;
• реструктуризацію активів (продаж основних засобів та матеріальних активів, рефінансування дебіторської заборгованості, зворотний

лізинг основних фондів), отримання додаткових фінансових ресурсів за рахунок проведення емісій акцій, облігацій;

• обмеження витрат грошових коштів шляхом реструктуризації та реорганізації боргів, оптимізації дивідендних виплат;

-—'впровадження нових  ефективних інструментів економічного управління та фінансового менеджменту (бюджетування, контролінгу, управлінського обліку) тощо.

• Антикризові інвестиційні заходи можуть передбачати різноманітні та протилежні за напрямом дії:
• інвестування (вкладання) коштів у різні види майнових та немайнових цінностей (в основні засоби, обігові активи;
• розробку нових товарів і маркетингових стратегій, створення та придбання нематеріальних активів тощо), які здійснюються щодо посилення конкурентоспроможності підприємства, його виробничих та фінансових можливостей;

-— реінвестування (вивільнення)  коштів із наявних інвестиційних  проектів та програм, які визнані  як неефективні або не відповідають поточному стану справ, шляхом продажу корпоративних прав, окремих видів бізнесу, відокремлених структурних підрозділів, припинення (згортання, вихід, заморожування) неефективних інвестиційних проектів та програм.

Особливу увагу в  перебігу розробки антикризової інвестиційної  політики слід приділяти інноваційному  інвестуванню у розвиток нових виробництв та сфер бізнесу.

• Корпоративні антикризові заходи спрямовані на реорганізацію підприємства. Така форма санації передбачає зміну організаційно- правової форми підприємства та переліку його власників, використання ефекту синергії (масштабу), стимулювання активності та відповідальності керівників структурних підрозділів та центрів фінансової відповідальності за результати своєї діяльності. Можливими формами проведення реорганізації підприємства можуть бути: злиття, поглинання, виділення, поділ, перетворення на відкрите акціонерне товариство, передача в оренду, приватизація.
• Соціальні (кадрові) антикризові заходи спрямовуються на вирішення таких завдань:

оцінка кадрового потенціалу неплатоспроможного підприємства, здатності персоналу до інновац

• раціоналізація кадрової політики за рахунок внутрішніх змін або залучення необхідних фахівців;
• скорочення надлишкової чисельності працюючих та працівників, професійно-кваліфікаційний рівень та відношення до праці яких не відповідає завданням відродження підприємства;
• пошук та залучення на підприємство необхідних фахівців зі сторони, насамперед — молоді;
• підвищення ефективності управління, орієнтовану на нетрадиційні рішення, ініціативу та творчість працівників для зростання обсягів та прибутковості діяльності, нормалізації грошового обороту тощо;
• раціоналізація форм та систем мотивації та стимулювання праці персоналу;
• скорочення або заморожування соціальної інфраструктури, передача її в комунальну власність (для уникнення фінансових витрат за утриманням) тощо.

Наведений перелік антикризових заходів не є остаточним, оскільки єдиного рецепта виживання та відродження не існує. Визначений інструментарій доцільно розглядати лише як систематизований перелік типових заходів. Специфічні проблеми та особливості діяльності окремого підприємства дають можливість генерувати неповторний набір антикризових альтернатив, тобто можливих варіативних рішень стосовно спрямування, засобів та інструментів виведення підприємства зі стану кризи.

У зв’язку з цим  можна виділити наступні форми санації підприємства:

Санація підприємства, спрямована на рефінансування його боргу, може мати такі основні  форми :

• дотації і субвенції за рахунок коштів бюджету. Так сануються в основному державні підприємства (хоча законодавствой не забороняє державну фінансову допомогу підприємствам та альтернативним формам власності). Для такої санації необхідні основні умови: забезпечення подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки; галузева і міжгалузева переорієнтація діяльності підприємства; здійснення антимонопольних заходів; інші цілі за ініціативою органів, що мають право управляти державним майном;
• державне пільгове кредитування здійснюється, як правило, у тій самій групі підприємств і при таких умовах, що і в попередньому

випадку. Відмінністю  цієї форми санації є лише зворотній характер надаваних фінансових ресурсів і значний пільговий режим кредитування порівняно з умовами фінансового ринку;

• державна гарантія комерційним банкам кредитів, що видаються сапованому підприємству. За відсутності можливостей держави прямого фінансування або кредитування санаційного підприємства, а також у випадку, якщо фінансова криза має тимчасовий характер і може бути «переборена» підприємством шляхом надання фінансової допомоги, використовується така форма санації для попередньо розглянутої категорії підприємств;
• цільовий банківський кредит. Ця форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство, після ретельного аудиту останнього. Оскільки надання такого цільового санаційного кредиту має дуже високий рівень ризику, його процентна ставка звичайно досягає максимального рівня, що використ<span class="dash041e