Фінансова санація підприємств

Вступ

Заходи щодо оздоровлення фінансової системи України можуть дати позитивні результати тільки за умови санації фінансів базової  ланки економіки — підприємств.

 

Останнім часом у  країні зберігається стійка тенденція  щодо збільшення кількості фінансово  нестійких підприємств. Як наслідок, найбільша кількість позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв'язку із банкрутством підприємств. Водночас банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, збільшення рівня безробіття, що в свою чергу може стати одним із чинників макроекономічної дестабілізації. Суттєвим є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких знаходяться на розгляді, дуже багато таких підприємств, які тимчасово потрапили у скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато більша за дебіторську заборгованість. За умови санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і успішно функціонувати далі.

 

У зв'язку з цим вивчення теми "Фінансова санація та банкрутство  підприємств" є дуже актуальними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Банкрутство підприємств

2.  Фінансова санація підприємств

               2.1.Економічна суть санації підприємства

               2.2. Досудова санація

                2.3. Судова санація

  3. Мета, цілі , класифікація санаційних заходів

  4. План санації

  5. Модель фінансової санації

  6. Санація шляхом реорганізації (реструктуризації)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       1. Банкрутство підприємств

Банкрутство - визнана  Арбітражним судом нездатність  боржника відновити свою платоспроможність  та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Умови та показники відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом подає Закон  України "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом"

Західні спеціалісти, в класичній ринковій економіці зовнішні фактори зумовлюють У3, а внутрішні - 2/3 усіх банкрутств. У сучасній Україні характерною є протилежна тенденція, що можна пояснити політичною й економічною нестабільністю, порушенням регулювання фінансового механізму, інфляційними процесами та ін.

Ініціаторами порушення справи про банкрутство можуть бути кредитори підприємства боржника і саме підприємство боржник, які подають на розгляд в Арбітражний суд заяву щодо порушення справи про банкрутство.

Суд приймає рішення  про порушення або не порушення справи про банкрутство. При порушенні справи суд складає список кредиторів у разі прийняття рішення про банкрутство або сенаторів - у випадку прийняття рішення про санацію.

  Існують такі три альтернативні  напрями розвитку справи про  банкрутство:

1. Визнання підприємства банкрутом, після чого слідує ліквідація підприємства та задоволення претензій кредиторів у результаті продажу майна.

2. Мирова угода. Під мировою угодою розуміють домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яке оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

3. Санація, після чого слідує прийняття плану санації, задоволення претензій кредиторів настає за рахунок фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника.

Для ініціювання процедури  визнання банкрутом кредитору достатньо  надіслати до Господарського суду заяву, додавши до неї необхідні докази. При відкритті справи про банкрутство Господарський суд накладає арешт на все або частину майна і грошових коштів боржника. Кредитори мають право запропонувати суду кандидатуру розпорядника майном підприємства-боржника.

Розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду  та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника й проведення аналізу його фінансового стану.

Кандидатура розпорядника має відповідати таким вимогам:

1) особа має мати  вищу економічну чи юридичну освіту;

2) займатися підприємницькою  діяльністю;

3) мати ліцензію арбітражного  керуючого;

4) не бути зацікавленою  стороною.

Перше засідання суду є підготовчим, на ньому призначають  розпорядника майна; друге засідання  суду (попереднє засідання) - суд розглядає реєстр вимог кредиторів і визначає розмір визнаних судом вимог кредиторів; призначає дату проведення зборів кредиторів.

Збори кредиторів звертаються до суду з клопотанням про винесення  рішення щодо відкриття процедури  санації, або підписання мирової угоди, або визнання підприємства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

 

2.Фінансова санація підприємств

               2.1.Економічна суть санації підприємства

Термін «санація» походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання.

Єдиної думки з приводу визначення терміну «санації» немає . Ряд авторів визначають санацією як систему заходів щодо запобігання визнання підприємства-боржника банкротом і його ліквідації .

Деякі з вітчизняних  економістів (наприклад І. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи для залучення зовнішньої фінансової допомоги, спрямовані на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом та його ліквідації .

У монографії, присвяченій  матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, М. Титов пропонує дати таке законодавче визначення санації: санація — це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі іноземних), спрямована на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству.

Згідно із Законом  України «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміємо задоволення вимог кредиторів і виконання зобов’язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов’язань. Отже, відповідно до такого підходу санація за своєю правовою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися.

Новий Закон «Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом», прийнятий  у 1999 році, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санацію визначаємо як систему заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство для запобігання ліквідації боржника і спрямованих на покращення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація — система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестором, для запобігання його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.

Своє тлумачення поняття  «санація» має і Національний банк України: режим фінансової санації — це система непримусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

У Законі України «Про страхування» подано також «оригінальне»  тлумачення терміну «санація». Згідно із цим Законом, примусова санація  страхової компанії передбачає:

• проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов’язкової аудиторської перевірки;
• встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов’язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;
• визначення обов’язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;
• прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Із наведеного широкого спектра думок щодо сутності поняття санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного з наведених варіантів. Таким можна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно- правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто, санація — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

За критеріями формалізації порядку здійснення процедур санації  їх можна класифікувати на досудові і судові.

 

                                  2.2. Досудова санація

У Законі про банкрутство  досудова санація розглядається як система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються а для уникнення порушення провадження у справі про визнання боржника банкрутом.

Рішення про проведення досудової санації може бути прийняте у разі виявлення ознак неплатоспроможності  підприємства.

Власники майна боржника-підприємства, засновники (учасники підприємства, створеного у формі товариства) боржника — юридичної особи, кредитори боржника та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків та обов’язкових платежів.

Надання фінансової допомоги боржнику зобов’язує його взяти відповідні зобов’язання перед особами, які  надали таку допомогу. Такими зобов’язаннями можуть бути передача частини майна  або участь у підприємстві, якщо воно існує у формі товариства.

Технічна система заходів  у процедурі досудової санації  складається з реструктуризації підприємства (реорганізаційні заходи), організаційно-господарських (перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв), управлінських (відчуження основних засобів, передача майна в оренду, відстрочення та/або розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові, скорочення чисельності працюючих тощо), а також інвестиційних, фінансово-економічних, правових та інших заходів, що не суперечать чинному законодавству.

Щодо підприємств, які  перебувають у державній власності, то в регіонах створені і діють  регіональні та обласні управління Мінекономіки з питань банкрутства. Вони можуть виступати ініціаторами проведення досудової санації.

Досудову санацію щодо державних підприємств слід застосовувати  згідно з рекомендаціями, які наведені у Порядку проведення досудової  санації державних підприємств (постанова  Кабінету Міністрів України від 17 березня 2000 року № 515 «Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств»).

У цілому, можна дати деякі поради щодо проведення досудової санації. Виходячи із положень Закону про банкрутство, ініціатива може виходити від підприємства-боржника, кредиторів або інших осіб. Для проведення санації підприємство-боржник може залучати потенційних інвесторів, якими можуть виступати партнери по бізнесу, підприємства регіону тощо.

Для розробки плану досудової  санації на підприємстві рекомендується утворювати робочу групу, до складу якої мають входити представник боржника, кредитори та потенційні інвестори.

У плані  досудової санації потрібно внести крім відомостей про підприємство-боржника таку інформацію:

• відомості про фінансовий стан боржника;
• заходи щодо відновлення платоспроможності;
• розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;
• визначення джерел фінансування заходів (наприклад, зобов’язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету чи отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);

умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової  санації (наприклад, набуття права  власності на майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу повністю або його частини на інвестора тощо);

• очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

Важливою складовою  плану є визначення терміну та кінцевих строків проведення досудової  санації. Цей термін повинен бути розрахований таким чином, щоб у підприємства-боржника був час для виходу із скрутного фінансового становища та проведення оздоровлення виробничої діяльності.

Успіх виконання плану санації  залежить від участі в розробці фахівців у галузі фінансів, економіки, у тому числі залучених для розробки пропозицій.

Оскільки такий план є тимчасовою програмою дій, він повинен містити  перелік виважених та обґрунтованих заходів відновлення платоспроможності підприємства. Необхідною умовою успіху оформлення такого плану та виключення спірних ситуацій також вважається залучення до розробки та оформлення плану санації юристів.