Фінансові джерела санації підприємств

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА КРЕДИТУ

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципіни «Фінанси підприємств»

На тему: «Фінансові джерела  санації підприємств»

 

 

Виконала:                                                                          

студентка ІV-го курсу, групи

заочного відділення

 

Перевірив:       _____________                             _______________________

                                (посада)                                         (Прізвище, ініціали)

 

 

Реєстраційний №__________

                                                                                       Дата        _____________________

                                                                                      Підпис _______________________

 

 

 

 

Запоріжжя, 2010

 

Реферат

Курсова робота написана на тридцять сім сторінок, містить дві таблиці, шість рисунків та двадцять літературних джерел.

Об’єктом курсової роботи є фінансові джерела санації підприємств.

Тема курсової роботи є актуальною, оскільки велика кількість підприємств зараз знаходяться на межі банкрутства, для виходу з якого їм необхідне проведення фінансової санації. А для проведення фінансової санації підприємству необхідно визначити джерела фінансування всіх заходів, пов’язаних із санацією.  Без цього виведення підприємства із фінансової кризи неможливе.

Метою курсової роботи є  поглиблення, розширення і систематизація теоретичних знань, набутих під  час вивчення дисципліни; робота з  науковою і навчальною літературою; закріплення навичок самостійної роботи; підвищення теоретичного рівня; формування обгрунтованих висновків.

В курсовій роботі розкривається  загальна теоретична інформація про  потребу в капіталі для фінансування підприємств, внутрішні фінансові джерела санації підприємств, санацію балансу, санацію із залученням коштів власників підприємств, а також про фінансову участь персоналу в санації та державну фінансову підтримку санації підприємств.

ПРИХОВАНІ РЕЗЕРВИ, ФАКТОРИНГ, ДИСКОНТ, ФОРФЕЙТИНГ, ЧИСТА САНАЦІЯ, САНАЦІЙНИЙ ПРИБУТОК, ДВОСТУПІНЧАСТА САНАЦІЯ, ПРЯМЕ БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ, НЕПРЯМЕ БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Зміст…………………………………………………………………………………………

Вступ………………………………………………………………………………………..

1. Потреба в капіталі для фінансування санації підприємств…………………………
2. Внутрішні фінансові джерела санації підприємств…………………………………..
3. Санація балансу. Зменшення статутного фонду підприємств...................................
4. Санація із залученням коштів власників підприємств...............................................
5. Фінансова участь персоналу в санації підприємств....................................................
6. Державна фінансова підтримка санації підприємств....................................................

Висновок.................................................................................................................................

Перелік посилань...................................................................................................................

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Заходи щодо оздоровлення фінансової системи України можуть дати позитивні результати тільки за умови санації фінансів базової ланки економіки –  підприємств.

Банкрутство підприємства і його ліквідація – не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення розмірів податкових надходжень до бюджету, а також зростання безробіття. Тема «Фінансові джерела санації підприємств» є актуальною, оскільки серед підприємств, справи про банкрутство яких знаходяться на розгляді, значна питома вага таких, які тимчасово опинилися в скрутному становищі і за умови проведення їх фінансової санації за наявності необхідних фінансових джерел можуть розрахуватися з боргами і продовжити свою фінансово-господарську діяльність.

До виконання дій з фінансової санації залучаються певні працівники, сторонні організації, участь яких потребує витрат. Тому визначення джерел для фінанасового забезпечення всього комплексу заходів санації підприємства – важливе питання, що потребує чіткого і прозорого рішення. Плутанина у розподілі фінансових ресурсів на етапі санації є неприпустимим явищем, вона завжди супроводжується різними порушеннями, зловживаннями.

Для кваліфікованого  вирішення питань фінансового забезпечення управлінці мають розглянути загальні та конкретні джерела, визначити вимоги законодавства з цього питання, здійснити пошук інвесторів чи потенційних джерел фінансування робіт.

Залучення фінансових коштів до підприємства-боржника розпочинається з класифікації джерел фінансових ресурсів. Найчастішим сьогодні є розподіл джерел за ознакою походження у співставленні до межі виробничої системи. За цією ознакою усі джерела фінансової санації господарюючого суб’єкта розподіляються на зовнішні (тобто, існуючі поза межами виробничої системи) та внутрішні (ті, що знаходяться всередині виробничої системи чи її елементів).

 

 

1. ПОТРЕБА  В КАПІТАЛІ ДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ  САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ 

Основне завдання фінансової діяльності підприємств полягає в мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвестиційної діяльності. Концепція подібної оцінки виходить з того, що капітал як один з чинників виробництва має певну вартість, що істотно впливає на рівень поточних та інвестиційних витрат. Дана концепція є однією з базових у системі управління фінансами підприємства.

У ринковій економіці капітал розглядається як товар, що має свою вартість. Вартість капіталу підприємств залежить від багатьох чинників, у тому числі від структури капіталу. Тому для ефективного функціонування капіталу необхідна постійна оцінка його вартості та оптимізація струїсгури.

Більшість підприємств України відчувають значні труднощі з джерелами фінансування і не можуть сформувати раціональну структуру капіталу. У цьому зв'язку розгляд методичних підходів до оцінки вартості і структури капіталу особливо актуальний.

Незалежно від форми власності та організаційно-правового статусу підприємства мають потребу в капіталі для фінансування поточних і довгострокових програм виробничо-господарської діяльності. Вільний доступ до ринку капіталу дає можливість підприємству використовувати зовнішні джерела фінансування для здійснення розширеного відтворення. Таким чином, формується загальна сума капіталу, що утворюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових ресурсів. Тобто фінансування господарюючих суб'єктів класифікується за джерелами надходження капіталу та за правовим статусом інвесторів. За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та внутрішнє фінансування; за правовим статусам інвесторів – власний та позичковий капітал (рис. 1.1.).

Отже, фінансувати санацію можна за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників та за допомогою кредиторів. У мізерній формі може бути надана державна фінансова підтримка (як виняток). Можливі варіанти, що санація спрямовується на реструктуризацію активів або пасивів.

 

Рис. 1.1. Класифікація форм фінансування підприємств

При вирішенні питань щодо залучення фінансових ресурсів, необхідних для санації підприємства, в першу чергу слід визначити потребу в капіталі. Потреба в капіталі — це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги. Фінансова рівновага передбачає, що грошові надходження підприємства дорівнюють або перевищують потребу в капіталі для виконання поточних платіжних зобов'язань. Це означає, що повна фінансова стабілізація досягається тільки тоді, коли підприємство забезпечило тривалу фінансову рівновагу в процесі свого майбутнього економічного розвитку, тобто створило передумови стабільного зниження вартості капіталу і постійного зростання своєї ринкової вартості, що використовуєтіля. Ця задача вимагає прискорення темпів економічного розвитку на основі внесення певних коректив в окремі параметри фінансової стратегії ітідприємства.

Щоб визначити потребу в капіталі, сукупні витрати підприємства слід розмежувати на дві групи:

• витрати, пов'язані з підготовкою та організацією виробництва (капітальні витрати), які скеровуються на реорганізацію підприємства, купівлю та введення я дію основних фондів;
• витрати, пов'язані з веденням та обслуговуванням виробництва (поточні витрати), які використовуються для оплати праці персоналу та придбання предметів праці.

Для фінансування таких витрат визначають потребу в оборотному капіталі. Оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції. Види потреб у капіталі показано на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Види потреб у капіталі

У практичній діяльності фінансового менеджменту головною метою у процесі санації підприємства є мобілізація фінансових ресурсів для виконання двох завдань: 1) відновлення (поліпшення) платоспроможності; 2) формування фінансового капі- талу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру. У першо- му випадку потреба в капіталі постає переважно на пасивній стороні балансу (погашення кредитів, виплата процентів, виконання податкових та інших зобов'язань), а в другому – потреба в капіталі виникає на активній стороні балансу (фінансування капітальних вкладень та поточної операційної діяльності), тоді як потреба у грошових коштах визначається згідно з оперативною програмою та платіжним календарем.

Характерною ознакою є те, що потреба в капіталі для проведення виробничо-технічних санаційних заходів визначається за планом капіталовкладень, а також за організаційним та фінансовим планами проекту санації, а потреба в інвестиційному капіталі визначається на підставі бюджету капіталовкладень, в якому відбито виробничу програму (асортимент товарів, робіт, послуг), а також зазначено, яке саме виробниче обладнання, технічну документацію, технологію, "ноу-хау" та в кого, на яких умовах і в який термін слід придбати, визначено суму витрат на придбання. Очевидно, таким визначальним підходом є обсяг потреби в інвестицій- ному та оборотному капіталі.

Загалом на обсяги потреби в інвестиційному капіталі впливають такі фактори: вид діяльності (галузь); виробнича програма; розмір підприємства; правова форма організації бізнесу; вартість машин та обладнання, які заплановано придбати; місце розташування іпдприємства; строк окупності інвестицій.

У вітчизняній практиці потребу в оборотних коштах визначають на основі їх нормування. Норматив оборотних коштів за кожною статтею розраховується множенням одноденних витрат у грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

Плануючи обсяги потреби в капіталі, який відволікається в дебіторську заборгованість, слід враховувати:

• обмеження щодо надання товарних кредитів, відстрочок з оплати продукції може негативно вплинути на обсяги реалізації, оскільки в умовах ринку споживачі продукції надають перевагу тому оференту, який пропонує найвигідніші умови розрахунків та постачання;
• надмірне захоплення наданням товарних кредитів може зумовити неефективне відволікання фінансових ресурсів, знизити платоспроможність підприємства та призвести до високих витрат, пов'язаних зі стягненням заборгованості;
• здійснюючи авансовану оплату факторів виробництва, можна отримати значні знижки в їх ціні, що може позитивно вплинути на собівартість продукції. При цьому слід порівняти позитивний ефект від зниження цін з негативними наслідками відволікання коштів у дебіторську заборгованість під час здійснення авансованих розрахунків.

Крім цього за наявності невиправданої (безнадійної) дебіторської заборгованості виникає порушення фінансової рівноваги, оскільки в підприємства на відповідну суму зменшується обсяг ліквідних оборотних коштів. В такому випадку для покриття фінансового розриву слід удатися до позапланового залучення коштів з інших джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ВНУТРІШНІ ФІНАНСОВІ ДЖЕРЕЛА САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

У літературі з питань фінансової санації вказують на два види реакції підприємств на фінансову кризу:

1. Захисна реакція, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегменту, зменшення відпускних цін та (або) обсягів реалізації продукції.
2. Наступальна реакція, що передбачає активні дії: модернізація обладнання, уведення нових технологій, запровадження ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробка і впровадження прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.

Залежно від обраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів. Використання внутрішніх фінансових резервів дає змогу не тільки подолати внутрішні причини неспроможності підприємств, а й значно зменшує залежність ефективності проведення санації від залучення зовнішніх фінансових джерел. Класифікація внутрішніх джерел фінансування санації наведена на рис. 2.1.