Фінанси

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

Кременчуцький інститут 
 
 
 

Кафедра _________________________________________________ 
 
 
 
 

Індивідуальна робота 
 

З дисципліни

«_______________________________________________________» 
 
 
 
 
 
 
 

Студентки групи ___________

П.І.П. ____________________

__________________________ 

Роботу  перевірив:

__________________________ 

Результат перевірки:

__________________________ 
 
 

Кременчук 2011 р. 
 

Зміст.

1. Вступ……………………………………………………………………………3
2. Об'єктивні умови використання фінансів в суспільному відтворенні……..4
3. Постановка проблеми класифікації. Стан дослідження та історія проблеми……………………………………………………………………….6
4. З історії української фінансової думки. Загальне та специфічне в розвитку фінансової науки в Україні……………………………………………………8
5. Зміст і призначення державного бюджету………………………………...  10
6. Державний борг України та механізм його обслуговування……………...12
7. Тестові питання………………………………………………………………15
8. Список використаної літератури……………………………………………18

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ.

      Фінанси є однією з найважливіших економічних  категорій, що відображає економічні відносини  в процесі створення і використання грошових засобів. Їхнє виникнення відбулося  в умовах переходу від натурального господарства до регулярного товарно-грошового обміну і було тісно зв'язане з розвитком держави і його потребами в ресурсах. Однією з головних ознак фінансів є їхня грошова форма виразу і відображення фінансових відносин реальним рухом грошових засобів. Реальний рух грошових засобів відбувається на другій і третій стадіях відтворюючого процесу - в розподілі і обміні.

      На  підставі усього викладеного вище можна  дати наступне визначення: фінанси - це грошові відносини, що виникають  в процесі розподілу і перерозподілу  вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства в зв'язку з формуванням грошових доходів і нагромадження у суб'єктів господарювання і держави, а також використанням їх на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних і інших потреб суспільства.

      Умовою  функціонування фінансів є наявність  грошей, а причиною появи фінансів служить потреба суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їхню діяльність. Фінанси незамінні тому, що дозволяють пристосувати пропорції виробництва до потреб споживання, забезпечуючи в сфері господарювання задоволення постійно відтворюваних змінних потреб. Це відбувається за допомогою формування грошових фондів цільового призначення. Розвиток суспільних потреб призводить до зміни складу і структури грошових (фінансових) фондів, що створюються в розпорядженні суб'єктів господарювання. За допомогою державних фінансів відбувається регулювання масштабів суспільного виробництва в галузевому і територіальному аспектах, захист навколишнього середовища і задоволення інших суспільних потреб. Фінанси об'єктивно необхідні, бо зумовлені потребами суспільного розвитку.

      Об'єктивні  умови використання фінансів в суспільному  відтворенні.

      Фінанси - це грошові фонди, що утворюються  в процесі відтворення. Економічні відносини, що виникають між державою, банками, суб'єктами господарської діяльності, окремими громадянами, між галузями економіки, регіонами тощо у зв'язку з формуванням та використанням грошових фондів, становлять фінансові відносини. Отже, до фінансів не належать кошти, що обслуговують особисте споживання та обмін (роздрібний товарооборот, оплата побутових, комунальних послуг, особистого транспорту, зв'язку тощо).

      Формування, розподіл і використання в процесі  суспільного виробництва грошових фондів, необхідних для забезпечення функціонування економіки та її розвитку, утворюють фінансову систему суспільства. Фінансова система має такі складові: загальнодержавні фінанси, фінанси органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, громадських організацій і недержавних позабюджетних фондів.

      Сукупність  фондів грошових коштів, що знаходяться  в розпорядженні держави, підприємств  та організацій, утворюють фінансові  ресурси. Останні характеризують стан економіки і одночасно є джерелом її розвитку.

      Функціонування фінансової системи спрямоване на вирішення певних завдань, що стоять перед суспільством. Цим завданням підпорядковуються й організація фінансових відносин у суспільстві, і процеси руху і розміщення фінансових ресурсів та ціноутворення на них, і пропорції їх централізацією і децентралізацією, і порядок формування, розподілу та перерозподілу доходів, і спрямованість витрат окремих суб’єктів підприємницької діяльності, громадян та держави, і структурне співвідношення між окремими сферами та ланками фінансової системи держави, і характер взаємовідносин між ними, і пропорції між індивідуальним та суспільним споживанням. При цьому можлива практично безмежна чисельність варіантів організації фінансових відносин і фінансової діяльності, з яких необхідно вибрати саме той, що найбільше підходить даній країні у даний час. Вибір цих варіантів  становить основу фінансової політики, яку здійснює держава.

     Фінансова політика відображає суб’єктивну сторону  функціонування фінансів. Самі по собі фінанси і фінансова система  є об’єктивними явищами. Вони існують незалежно від окремих суб’єктів фінансових відносин і загалом відбивають об’єктивні закономірності розвитку. Але механізм функціонування фінансів, організація фінансових відносин і рух грошових потоків, хоча і підпорядковані цим об’єктивним закономірностям, не спрацьовують самі по собі. Їх організовують конкретні суб’єкти, які керуються багатьма чинниками політичного, економічного і гуманітарного характеру, поєднуючи при цьому як загальносуспільні, так і власні інтереси. Тому фінансова політика завжди є переплетінням широкої гами різноманітних інтересів окремих політичних партій і владних структур, центральних і місцевих органів влади та управління, різних верств населення тощо.

     Незважаючи  на це, фінансова політика повинна враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні і фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретних історичних умов і завдань, які стоять перед суспільством.

     Головне завдання фінансової політики – забезпечення відповідними фінансовими ресурсами для реалізації тої чи іншої державної програми економічного і соціального розвитку, тобто збереження в даній державі системи суспільних відносин.

      Основним  критерієм оцінки фінансового стану  країни є рівень збалансованості  в розподілі фінансових ресурсів між. суб'єктами господарювання, які формують фінансові ресурси, і тими суб'єктами, хто ці ресурси використовує. Отже, збалансування доходів і витрат є складовою фінансовою стабілізації.

      Постановка  проблеми класифікації. Стан дослідження  та історія проблеми.

      Сукупність  фондів грошових коштів, що знаходяться  в розпорядженні держави, підприємств  та організацій, утворюють фінансові  ресурси. Останні характеризують стан економіки і одночасно є джерелом її розвитку.

      Розрізняють такі джерела і методи формування фінансових ресурсів: стягнення податків; відрахування частини прибутків від суб'єктів господарювання; відрахування на страхування; інші види відрахувань у централізовані фонди; продаж державою цінних паперів і свого майна; одержання кредитів; емісія грошей.

      Структура фінансової системи країни включає  в себе такі складові:

      1. Державні фінанси - головний елемент  в структурі фінансової системи.  Це система грошових фондів, що  знаходяться в розпорядженні  держави і призначені для фінансового  забезпечення властивих їй функцій (управління народним господарством, утримання законодавчої та виконавчої влади, оборона, охорона законності та правопорядку, розвиток фундаментальної науки, космічні дослідження, охорона природи, структурна перебудова економіки тощо). За рахунок централізованих джерел; фінансуються витрати на вирівнювання соціальної забезпеченості регіонів. Державні фінанси охоплюють також відповідні механізми мобілізації ресурсів та їх зосередження в державі. Так, основним механізмом мобілізації фінансових ресурсів в державний бюджет є податкова система.

      2. Фінанси областей (регіонів) та органів  місцевого самоврядування. За рахунок  коштів місцевих бюджетів фінансуються  витрати по розв'язанню проблем  місцевого рівня. Джерелами місцевих  доходів є; кошти від приватизації, орендна плата, дивіденди від підприємницької діяльності, місцеві податки. Так, прибутковий податок з громадян повністю передається до бюджетів за місцем їх проживання. В розмірі 100 відсотків до місцевих бюджетів базового рівня передаються всі місцеві податки і збори. Відрахування від загальнодержавних податків і зборів до бюджетів областей здійснюють на основі стабільних (затверджених) нормативів.

      3. Фінанси суб'єктів господарювання, які становлять систему відносин, що виникають у процесі господарської діяльності у зв'язку з формуванням і використанням грошових фондів (у тому числі за рахунок прибутку), що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах підприємства (фірми). Так, підприємство формує фонд розвитку виробництва, фонд оборотних коштів, у тому числі власних, фонд оплати праці, фонд споживання, страховий і резервний фонди, здійснює амортизаційні відрахування з основних фондів. Крім того, підприємство сплачує податок з прибутку, здійснює внески в різні цільові позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд зайнятості населення, Фонд Чорнобиля, страхові платежі), сплачує податки в місцеві бюджети тощо.

      4. Фінанси населення - це грошові фонди, які формуються у жителів країни із доходів, отриманих на основі трудової, господарської та інших видів діяльності.

      5. Позабюджетні фонди, що займають  особливе місце в системі фінансів, класифікують за такими принципами:

      а) за визначенням статусу їх власності (державні, недержавні);

      б) за територіально-галузевою належністю (загальнодержавні, регіональні, наприклад позабюджетні фонди місцевих Рад, галузеві, благодійні);

      в) за цільовою спрямованістю (соціальна  допомога, технічний розвиток, сприяння підприємництву, а також за загальнодержавною  і регіональною програмами тощо),

      Державним фінансам (державні бюджетні та позабюджетні фонди) належить провідна роль у всій фінансовій системі. Це своєрідний барометр, що відбиває загальний стан економіки, потужний чинник, що визначає її розвиток.

      З історії української  фінансової думки. Загальне та специфічне в розвитку фінансової науки в Україні.

      Фінансова наука як соціальне явище досить молода. Вона виникла у середині XV століття, тобто тоді, коли досягли  повного розвитку товарно-грошові  відносини й уможливилося створення  фондів грошових засобів насамперед для задоволення різноманітних потреб держави.

      Фінансова наука в Україні розвивалася  в контексті її розвитку в умовах Російської імперії, і тому дуже важко  виділити внесок українських вчених в її розвиток. Історичні джерела  свідчать, що лише починаючи з другої половини XIX століття з'являються роботи вчених, присвячені проблемам фінансової науки. Тут насамперед слід назвати видатного вченого, поета, письменника, громадського діяча І.Я. Франка. Мабуть немає такої проблеми в житті людського суспільства, яка б залишилася поза увагою цієї видатної особистості.

      Питанням  фінансів І.Я. Франко присвятив понад 40 праць. Передусім, це праця з аналізу  фінансової політики Австро-Угорської  імперії, характеристика діяльності багатьох фінансових установ, у тому числі  комерційних банків, фінансових фондів, господарських товариств. Слід зауважити, що навіть в роботах із питань політичної економії та статистики він порушує фінансові проблеми того часу. Праці І. Франка написані українською мовою, і якщо їх уважно читати, то вони не втратили своєї актуальності й по-сьогодні.

      До  числа визначних українських  економістів-фінансистів належить також М. І. Туган-Барановський, професор університету святого Володимира (тепер  Національний університет імені  Тараса Шевченка). У своїх працях  М. Туган-Барановський заперечує твердження К. Маркса про те, що прибуток і заробітна плата перебувають у зворотному співвідношенні одне до одного. Вчений доводить, що зі зростанням прибутку може зростати також і заробітна плата, а відповідно – доходи держави. Він також стверджує, що заробітна плата і прибуток можуть збільшуватися при зростанні продуктивності праці. Це збільшує фінансові можливості держави, підприємця, працівника.