Фінанси підприємства

              Податки на споживання сплачуються не при одержанні доходів (прибутку), а при їх використанні.

              Податки на різні дії стягуються за оформлення юридичних чи господарських актів, з фінансових операцій, реалізації продукції тощо.

              В залежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві. Перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів визначено Законом України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (статті 14, 15)

              До загальнодержавних податків належать, зокрема:

1.податок на додану вартість;

2.акцизний збір;

3.податок на прибуток підприємств;

4.податок на доходи фізичних осіб;

5.мито;

6.державне мито та інші

              Загальнодержавні податки, збори та обов’язкові платежі встановлюються Верховною Радою України та стягуються в обов’язковому порядку на всій території України незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

              Місцеві податки та збори налічують 14 видів платежів. Сьогодні в Україні існує 2 види місцевих податків та 12 - місцевих зборів.

До місцевих податків і зборів належать:

1. податок з реклами;

2. комунальний податок.

3. збір за припаркування автотранспорту;

4. ринковий збір та інші

              Місцеві податки та збори, механізм їх справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законодавством України про місцеві податки та збори.

              За методами обчислення податки можна поділити таким чином:

1. Кадастровий (від слова кадастр - таблиця, довідник) коли об'єкти оподаткування розділені на групи за певною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки заносяться у відповідні довідники. Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий метод характеризується тим, що розмір податку не залежить від прибутковості об'єкта. Прикладом такого податку є податок з власників транспортних засобів. Він утримується за встановленою ставкою в залежності від об'єму двигуна транспортного засобу і не залежить від того, використовується транспортний засіб чи простоює.

2. На підставі декларації. Декларація - документ, в якому платники податку наводять розрахунок доходу і податок із нього. Характерною рисою цього методу є те, що сплата податку відбувається після отримання доходу особою, яка цей доход отримує. Наприклад, податок на прибуток підприємств.

3. З джерела виплати доходу, що зменшується на суму податку. Наприклад, прибутковий податок з громадян, який сплачується підприємством або організацією, де працює фізична особа. До виплати заробітної плати з неї утримується прибутковий податок і перераховується до бюджету, решта  сплачується робітнику.

              Поєднання в єдиній системі оподаткування різноманітних за об'єктами оподаткування й методами обчислення податків дозволяє державі реалізувати на практиці основні функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну.

              Фіскальна функція - є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції - її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.

              Регулююча функція виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їх перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.

              Розподільча функція - своєрідне відображення фіскальної функції - наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Ця функція дуже щільно переплітається з регулюючою; наприклад, через непрямі податки створюються умови для перерозподілу коштів одних платників іншим (акцизи).

              Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування.

              Контрольна функція забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.

              Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі.

              Податки повинні бути основним інструментом держави для:

      регулювання економіки;

      стимулювання науково-технічного прогресу;

      формування доходів бюджету;

      обмеження росту цін та інфляції, тощо.

3. Міжнародні фінанси та міжнародний фінансовий ринок.

              Фінансові ресурси — капітал у грошовій формі (фінансові активи, фінанси).

              У світовому господарстві постійно відбувається переливання грошового капіталу, що формується в процесі кругообігу капіталу. Фінансові ресурси належать приватним особам, компаніям, національним і міжнародним організаціям, державам. Вони нерівномірно розподілені між країнами й тому постійно переміщуються між ними. Цей рух фінансових активів набирає форми міжнародного руху капіталу. Разом з тим частина фінансових ресурсів зайнята в обслуговуванні платежів, що виникають у міжнародній торгівлі товарами та послугами, за передачі знань (технологій) і міжнародної міграції населення. Цей рух фінансових активів у світі набирає форми міжнародних валютно-розрахункових відносин або фінансування міжнародної торгівлі.

              У широкому розумінні фінансові ресурси світу:

      це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій та міжнародних фінансових центрів світу.

              У вузькому розумінні фінансові ресурси світу:

      це ті фінансові ресурси, які використовуються в міжнародних економічних відносинах, тобто у взаєминах між резидентами та нерезидентами.

Фактори, що впливають на рух фінансових потоків:

      стан економіки;

      взаємна лібералізація торгівлі країн-учасниць ГАТТ/ВТО;

      структурна перебудова економіки;

      масштабне перенесення за кордон низькотехнологічних виробництв;

      міждержавний розрив темпів інфляції та рівнів процентних ставок;

      зростання масштабів незбалансованості міжнародних розрахунків;

      випередження вивозом капіталу торгівлі товарами та послугами.

Основні канали руху світових фінансових потоків:

1. Валютно-кредитне та розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів (зокрема особливого товару — золота) і послуг.

2. Зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал.

3. Операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами.

4. Валютні операції.

5. Перерозподіл частини національного прибутку через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, та внесків держав у міжнародні організації тощо.

              Основні характеристики світових фінансових потоків:

1. Єдність форми (грошова форма у вигляді різних фінансово-кредитних інструментів).

2. Місце реалізації (сукупний ринок — специфічна сфері ринкових відносин).

              Міжнародний  фінансовий  ринок - це ринок вільних,  придатних  для інвестування  за  межами  свого утворення та  походження  грошових ресурсів, міграція яких знаходиться під дією попиту та пропозиції, існуючих  в  окремих  країнах та регіонах, а також  під  контролем держав  та  міжнародних валютно-фінансових  центрів.  Ця  міграція здійснюється вже більше двох століть в формі експорту  та  імпорту капіталу  із  країни  в країну. Значення міжнародного  фінансового ринку  важко  переоцінити, достатньо лише  відмітити,  що  експорт капіталу   із  країн  „Старого  світу"  таких  як  Великобританія, Франція,  Німеччина  став  однією з головних  причин  економічного розвитку США, Канади, Австралії, Індії, Китаю та інших країн.                   Експорт   капіталу   здійснювався  в  двох  формах:   експорту позикового   капіталу  та  прямих  інвестицій.  Основним   каналом експорту  позикового  капіталу була  емісія  облігацій  зарубіжних емітентів,  які потребували фінансових ресурсів. Облігації  іноземних   урядів  розглядалися  інвесторами  як  найбільш  привабливі, надійні,  а  тому й найбільш придатні для міжнародного  обігу.  До другої   половини  XIX  століття  саме  державні  облігації   були переважаючим різновидом цінних паперів на фінансових ринках країн.

              Пізніше  з  розвитком акціонерної форми капіталу  на  міжнародному ринку  цінних  паперів  з'явилися акції та облігації  національних компаній,  що зацікавили іноземних інвесторів. Це були  насамперед цінні  папери  транснаціональних корпорацій, виробнича  діяльність яких за межами країни їх базування спонукала фірми до своїх цінних паперів  на іноземні біржі. Найбільшу активність в цьому  проявили американські  компанії, саме завдяки їх діяльності на міжнародному ринку  з'явились  як  цінні  папери „першого  порядку"  (акції  та облігації  фірм виробників), так і похідні від них - цінні  папери „другого порядку"(емітовані інвестиційними компаніями, які в  свою чергу купували та розміщували папери промислових фірм). Також на в обігу  на  міжнародному фінансовому ринку почали використовуватись фінансові  деривативи - опціони,  процентні ф'ючерси та  інші.  Із виникненням євровалют з якими почали оперувати міжнародні банки на міжнародному    фінансовому   ринку   з'явилися    євроакції    та єврооблігації  -  цінні  папери,  що  виникли  як  надбудова   над національними фондовими цінностями.

              Таким  чином  виникнення міжнародного фінансового ринку  можна розглядати    як    наслідок   інтернаціоналізації   господарської діяльності  та виникнення міжнародного підприємництва. Міжнародний фінансовий  ринок  є ринком вторинних фінансових  ресурсів,  являє надбудову над національними фінансовими ринками. Формування міжнародного   фінансового  ринку  пов'язано  з  науково-технічною революцією  та  породженими нею велетенськими  за  капіталоємкістю проектами  та  необхідністю пошуку для  їх  реалізації  відповідно потужних  джерел фінансових ресурсів. Можна виділити ряд факторів, що   сприяють   формуванню  міжнародного  фінансового   ринку   та розширенню його географії. До їх числа можна віднести:

      зростаючий  взаємозв'язок  між  національним  та   іноземним секторами  економіки  як  наслідок посилення  значення  зовнішньої торгівлі;

      перегулювання з боку держави грошових, капітальних потоків, валютних курсів та міграції трудових ресурсів;

      посилення ролі та значення міжнародних фондових бірж та фінансових інститутів в результаті впровадження новацій в торгівлю фінансовими інструментами та удосконалення платіжних розрахунків;

      розвиток електронних міжбанківських телекомунікацій, електронний переказ фінансових активів.

              Характерною ознакою міжнародного фінансового ринку  є  те,  що операції на ньому, як правило, не підпадають під регулювання будь-якої однієї країни.  

              Учасниками  міжнародного фінансового ринку  виступають  уряди, центральні   банки,   фінансові   інститути,   великі   промислові корпорації,  фізичні  особи  окремих держав,  а  також  міжнародні організації,   міжнародні   фінансові  інститути,   наднаціональні корпорації.

Функціональну структуру світового фінансового ринку зображено на рис.1

Список літератури

1. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2006.

2. Закон України «Про систему оподаткування» остання редакцiя вiд 16.06.2010 р.

3. Офіційний сайт Державної податкової адміністрації України: http://www.sta.gov.ua

4. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Знання,2006.

5. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ

1. Економічні передумови виникнення розвитку фінансів.

2. Об'єкти і суб'єкти фінансових відносин.

3. Моделі фінансових відносин у суспільстві.

4. Функції фінансів, їх характеристика.

5. Вплив фінансів на розвиток суспільного виробництва.

6. Поняття фінансової системи.

7. Внутрішня структура фінансової системи.

8. Організаційна структура фінансової системи.

9. Призначення і специфічні ознаки сфер та ланок фінансової системи.

10. У правління фінансовою системою.

11. Фінансова політика як складова частина економічної і соціальної політики держави. Стратегія і тактика фінансової політики.

12. Сутність, зміст і значення фінансової політики.

13. Складові фінансової політики.

14. Типи і види фінансової політики.

15. Фінансовий механізм як сукупність форм і методів організації фінансових відносин.

16. Фінансове планування.

17. Система управління фінансами.

18. Фінансовий контроль, його сутність і значення. 19.Види, форми і методи фінансового контролю.

20. Сутність фінансів підприємницьких структур, їх функції та основи організації.

21. Методи організації фінансової діяльності підприємств.

22. Грошові потоки підприємств, їх класифікація.

23. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування.

24. Фінансове забезпечення функціонування та відтворення основних фондів.