Фінанси підприємства

Зміст

1. Система управління фінансами              3

2. Класифікація податків, їх ознаки              6

3. Міжнародні фінанси та міжнародний фінансовий ринок              12

Список літератури

1. Система управління фінансами.

              Управління   фінансами  –  це  складова   частина   управління економікою,   його   здійснює  спеціальний  апарат   за   допомогою прийомів і методів. В управлінні фінансами  виділяють об’єкти  і  суб’єкти  управління. Об’єктами  виступають  фінансові відносини,  в  тому  числі відносини, пов’язані  з  формуванням  і використанням   фондів  грошових  коштів.  Найважливіші   об’єкти: фінанси підприємств, організацій і установ,  державні   фінанси.

              Суб’єктами управління виступають держава (в особі законодавчих і  виконавчих, в тому числі фінансових органів), фінансові  служби підприємств,  організацій, установ. Сукупність всіх організаційних структур,  які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат.

              Управлінська  діяльність включає  наступні  функціональні елементи:

      планування;

      оперативне управління;

      контроль.

              Планування займає важливе місце в системі управління  фінансами.  Саме під час планування будь-який суб'єкт господарювання різнобічно  оцінює  стан своїх фінансів, виявляє можливості збільшення фінансових ресурсів,  напрямки їх найбільш ефективного використання. Управлінські  рішення  приймаються  на основі аналізу фінансової інформації, яка повинна бути достатньо  повною  та достовірною. Вона базується на бухгалтерській, статистичній  та  оперативній звітності.

              Об'єктом  фінансового  планування  є  фінансова  діяльність  суб'єктів господарювання  та  держави,  а  підсумковим   результатом   -   составлення фінансових планів, починаючи від  кошторису  окремої  установи  до  вільного фінансового балансу  держави.  В  кожному  плані  визначаються  прибутки  та витрати на визначений період, зв'язки  з  ланками  фінансової  та  кредитної систем (внески відрахувань на  соціальне  страхування,   платежі  в  бюджет, платня за банківський кредит та ін.).

              Фінансові плани мають усі ланки фінансової системи, до  того  ж  форма

фінансового плану, склад його показників відображають специфіку  відповідної ланки фінансової системи. Так, підприємства та організації, які  функціонують на комерційній основі складають баланси  прибутків та витрат; установи, які здійснюють некомерційну діяльність, - кошториси;  оперативні  організації, громадські  об‘єднання  та  страхові  компанії  -  фінансові  плани;  органи державної влади - бюджети різних рівней.

              Оперативне управління - це комплекс дій, які розробляються  на  основі аналізу фінансової ситуації, що склалася, та  переслідуючих  ціль  отримання максимального ефекту при мінімальних витратах за допомогою перерозподілення фінансових ресурсів. Основний зміст  оперативного  управління  зводиться  до маневрування фінансовими  ресурсами  з  ціллю  ліквідації  "вузьких  місць", вирішення знову виникаючих задач.

              Контроль здійснюється й в процесі планування, й на стадії оперативного управління. Він дозволяє  порівняти  фактичні  результати  від  використання фінансових  ресурсів  із  плановими,  виявити   резерви   росту   фінансових ресурсів, намітити шляхи найбільш ефективного господарювання.

      Розрізняють  стратегічне  (загальне) управління  фінансами та оперативне.

              Стратегічне управління виражається у  визначенні  фінансових  ресурсів через прогнозування на перспективу, встановленні об'єму фінансових ресурсів на реалізацію цільових програм  і  т.д.  Воно  здійснюється Міністерством економіки, Міністерством фінансів, державним казначейством.

              Оперативне управління - головна функція  апарату  фінансової  системи:

фінансових управлінь місцевих Рад, дирекцій позабюджетних фондів,  страхових організацій, фінансових служб підприємств та організацій.

              При  розробці  управлінських   рішень   фінансового   характеру,   які оформлюються  в  юридичних  законах,   фінансових   прогнозах   та   планах, постановленнях і  т.  д.,  враховуються:  вимоги  економічних  та  юридичних законів; результати економічного  аналізу  не  лише  підсумків  попереднього господарчого періоду, але й перспективи;  економічно-математичні  методи  та автоматизовані   системи   управління   фінансами;   раціональне   поєднання економічних та адміністративних методів управління.

Загальне  управління  фінансами  України  здійснюють   Міністерство економіки,  Міністерство   фінансів,   державне   казначейство.   Оперативне управління здійснює апарат. За  його  допомогою  держава  керує  фінансовою діяльністю в усіх структурах підрозділів народного господарства.                     Управління  фінансами  на  підприємствах  та   в   галузях   народного господарства здійснюють фінансові відділки та служби підприємств;  фінансові відділки та управління міністерств  та  відомств,  які  ще  залишились.  Всю роботу по управлінню державними фінансами здійснює Міністерство фінансів  та його  фінансові органи, Державна податкова служба.

              Міністерство фінансів виконує такі функції:

      Підготовка бюджету та організація його виконання;

      Розробка проектів нового  фінансового  законодавства  та  нормативних  актів стосовно  фінансових  питань,  обґрунтування  основних  положень  фінансової політики держави;

      Розглядання та реалізація управлінських рішень  по  використанню  фінансових ресурсів;

      Контроль   за   дотриманням   фінансового   законодавства   усіма   органами управління.

              Міністерство фінансів включає  в  себе  Бюджетне  управління  та  Управління виконання  бюджету  (казначейство).  В   Міністерстві   існують   структурні підрозділи,  які  притаманні  ринковій  економіці:   Управління   податкових реформ,  Управління  державних  цінних   паперів   та   фінансового   ринку, Управління   фінансування   програм   розвитку   сільського    господарства, Управління  фінансових  програм  розвитку   виробничої   інфраструктури   та споживчого   ринку,   Управління   фінансування   програм   розвитку    сфери матеріального виробництва та конверсії.

              Важливе  місце  в  структурі  апарату  Міністерства   займають:

      Управління фінансування оборони,  правопорядку  та  безпеки;

      Управління  фінансування соціальної  сфери  та  науки;

      Контрольно-ревізійне  управління;

      Управління валютно-фінансового  регулювання;

      Управління  методології   бухгалтерського обліку та звітності.

              Управління фінансами в умовах становлення  та  розвитку  ринкової економіки потребує  посиленого  наукового  обґрунтування   управлінських   рішень   по фінансах.

              В цих умовах треба  враховувати  досвід  як  країн  Східної  Європи,  так  і розвинутих капіталістичних країн.

              В нашій країні надто довго використовувались одні й ті самі  методи впливу, які в силу їх консерватизму вже не забезпечують потрібного ефекту. Негативне відношення к позитивному  досвіду  минулого  погано  відбилося  на розвитку фінансів та  управлінні  ними:  слабо  використовувались податкові форми платежів  господарства  в  бюджет;  не  розвивались  форми  державного кредиту;  відмовились  від  застосування  субвенцій  (цільових  дотацій)   з бюджету.

              Через ці та  інші  причини  відбулося  зниження  ролі  фінансів.  Перебудова управління економікою  вимагала  розробки  та  здійснення  нової  фінансової політики,  переходу  на  нові  методи  управління  фінансами.  Вони  повинні забезпечити посилення регулюючого  впливу  фінансів  на  економіку,  сприяти росту ефективності загального виробництва, розвитку соціальної сфери.

2. Класифікація податків, їх ознаки.

              В Україні створена  та  функціонує  державна  податкова служба. Її функціями є:

      контроль за дотриманням  податкового  законодавства;

      контроль за правильністю обчислювання, повнотою та  своєчасністю  внесків  у бюджет всіх державних податків та інших платежів;

      підготовка  пропозицій  по вдосконаленню  податкового  законодавства. 

              Державна  податкова  служба  має вертикальну структуру: їй підлягають податкові інспекції в районах, а  їм  - податкові інспекції виконкомів Ради  народних  депутатів,  які  функціонують окремо,  тому  що  не  входять  у  склад  місцевих  фінансових  органів,   а підлягають вищим ланкам системи.

              Податкова система -  це  сукупність  податків,  зборів,  інших  обов'язкових платежів  і  внесків  у  бюджет  і  державні  цільові  фонди,  що  діють   у встановленому  законом  порядку.  Сутність,   структура   і   роль   системи оподатковування визначаються податковою політикою,  що  є  виключним  правом держави, що проводить її в країні самостійно, виходячи  з  задач  соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові  санкції,  а  також обов'язки і відповідальність, що  виступають  невід'ємною  частиною  системи оподатковування, держава пред'являє однакові вимоги до  ефективного  ведення господарства в країні.

              Для створення оптимальних податків найбільше важливими є такі вимоги:

      податкова структура повинна сприяти використанню податкової  політики  з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки  країни; 

      податкова система повинна бути  справедливої,  не  припускати  довільного  тлумачення, бути зрозумілої платникам податків;

      податки повинні по можливості не  впливати  на  прийняття  різноманітними особами економічних рішень або такий вплив повинний бути мінімальним;

      скорочення витрат  податками  на  утримання  адміністрації  і  дотримання податкового законодавства;

      використання податкової  політики  для  досягнення  соціально-економічної цілі необхідно зводити до мінімуму;

      ставки податків не повинні  перевищувати  аналогічні  ставки  в  сусідніх

країнах;

      система  податків  повинна  мати  мінімум  необґрунтованих  пільг,  бути ув'язаної з загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної плати;

      податки повинні  надавати  більше  свободи  підприємництву,  інвестиціям, науково-технічному прогресу.

              Податки класифікуються за різними ознаками. Класифікація податків проводиться:

      за формою оподаткування;

      за економічним змістом об’єкта оподаткування;

      в залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють;

      за способом їх стягнення (в залежності від територіального рівня);

      в залежності від способів встановлення ставок оподаткування;

      в залежності від встановленого порядку використання;

      за суб’єктом оподаткування.

              За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов’язку сплати податку на іншу особу — на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямим є неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення.

              Прямі податки встановлюються відносно платників. Їх розмір залежить від розміру об’єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном.

              До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки (наприклад податок з доходів фізичних осіб, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата (податок) за землю, податок на промисел, податок на прибуток підприємств).

              Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання. Оскільки платниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна.

              До непрямих податків належать такі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

              За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на:

      прибуткові податки;

      майнові податки;

      податки на споживання;

      податки на різні дії.

              Прибуткові податки стягуються з доходів (прибутків) фізичних та юридичних осіб. Майнові податки застосовуються при оподаткуванні рухомого та нерухомого майна, а також на використання різних ресурсів — землі, води, корисних копалин тощо.