Финансовая безопасность банковской системы

Державне регулювання банківської системи реалізується через вплив Національного банку України на банки. Цей вплив зумовлений ступенем розвитку банківської і кредитної систем та об'єктивною потребою для здійснення його цілей, визначених Законодавством. Основні питання державного регулювання банківської системи в Україні відображені в інструкції №10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" НБУ [6]. Згідно з цим документом комерційні банки повинні дотримуватися ряду обов'язкових економічних нормативів. Перша їх група стосується питань визначення розміру та категорії капіталу банку.

Головною метою регулювання банківської сфери є підвищення рівня надійності, стабільності банківської системи загалом та захист інтересів кредиторів і вкладників. Межі регулювання можливостей держави визначаються економічною ситуацією, що склалася у державі. За цих умов важливою характеристикою регулювання є динамічність.

Функції державного регулювання банківської системи: обумовленні завданнями  регулювання; мають об’єктивний характер; є складовими змісту управління банківською індустрією; є відносно самостійними; реалізуються через механізм регуляції банківської системи; спрямовані на об’єкт регулювання.

Згідно ст. 55 Закону України  “Про Національний банк України ” головна мета банківського регулювання визначається як безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників та кредиторів [7].

Натомість у Законі України  “Про фінансові послуги та державне регулювання  ринків фінансових послуг ” подано розширений перелік функцій державного регулювання ринку фінансових послуг, до складу яких зокрема входить ринок банківських послуг. Законодавець визначає їх наступним чином [8]:

• проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

• захист інтересів споживачів фінансових послуг;

• створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;

• створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

• забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

• додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

• запобігання монополії  та створення умов розвитку добросовісної  конкуренції на ринках фінансових послуг;

• контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

• сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Перелічені вище функції згідно чинного законодавства визначають мету державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні, його економічну сутність.

Сутність державного регулювання банківської системи проявляється через реалізацію функцій, які покладаються на нього суспільством та станом фінансового сектору держави. Від того наскільки адекватно система державного регулювання реалізуватиме функції координації у банківському секторі залежатиме розвиток банківського бізнесу та подальше економічне зростання у вітчизняній економіці.

На сучасному етапі  розвитку банківництва важливо чітко  визначити функції, за допомогою  яких найефективніше здійснюватиметься державне регулювання банківської системи, віднайти оптимальні варіанти розподілу цих функцій між органами державної влади.

Згідно теоретичних  розробок існуючих наукових досліджень та законодавчих положень стосовно функцій регулювання банківської системи, за умови максимального врахування економічної сутності державного регулювання банківської системи доцільно виділити такі його функції:

1. Інституційна (функція формування та розвитку інституційного середовища). Формування інституційного середовища забезпечується діяльністю органів державного регулювання через визначення правил гри для учасників банківського ринку. Визначальна роль у цьому належить процесу розробки, прийняття та реалізації законодавчих та нормативно-правових актів. Інституційна функція державного регулювання банківської системи покликана забезпечувати розвиток конкурентного середовища у банківництві, рівноправність учасників банківського ринку всіх форм власності, вільне входження та вихід із даного сегменту ринку.
2. Регламентуюча (функція регулювання банківської діяльності та реалізації регуляторної політики). Дана функція передбачає здійснення регламентації процесу організації банківського бізнесу, регулювання діяльності банків на кредитному, валютному та фондовому ринках. Згідно Закону України “Про зсади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності Національний банк України здійснює регуляторну діяльність щодо виконання таких функцій [9,10]: становлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку та звітності, захисту інформації, коштів та майна; визначення системи, порядку і форми платежів між банками; визначення напрямків розвитку сучасних електронних банківських технологій, створення та координація електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; ведення державного  реєстру банків, здійснення ліцензування банківської діяльності та операцій; здійснення сертифікації аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку; організація інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видання ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей.
3. Соціальна (функція забезпечення соціальної допомоги та захисту прав учасників банківського ринку). Соціальний аспект державного регулювання банківської системи проявляється: у формуванні системи прав захисту вкладників та кредиторів банківської установи; у стимулюванні реалізації банками пільгових програм кредитування для незахищених верств населення (багатодітних сімей; неповносправних громадян; ветеранів війни, інвалідів дитинства, пенсіонерів тощо); у організації розробки програм фінансової підтримки сектору малого і середнього бізнесу, підприємців, фізичних осіб, фермерів; у активізації розвитку іпотечного кредитування, зокрема молодіжного іпотечного кредитування тощо.
4. Контрольна (функція реалізації державного контролю за діяльністю об’єктів державного регулювання банківництва). Контрольна функція виявляє порушення чинної законодавчої та нормативно-правової бази та забезпечує адекватне реагування наглядових структур щодо застосування заходів впливу до порушників. Контрольна функція реалізується через банківський нагляд, податковий аудит, державний господарський контроль, контроль силових структур, фінансовий моніторинг. Безперервний процес контролю за банківською системою дозволяє своєчасно реагувати на порушення банківського законодавства та оптимізувати політику державного регулювання.
5. Функція забезпечення безпеки банківського сектору країни. Безпека банківської система в значній мірі залежить від характеру здійснення політики доступу іноземних банків до національної банківської системи; антикримінальної політики в фінансовому секторі; ступеню боротьби контролюючих органів з легалізацією коштів, набутих злочинним шляхом; заходів впливу за недодержання вимог щодо відкритості, достовірності та прозорості фінансової звітності банків. Реалізація функції забезпечення безпеки банківського сектору передбачає виявлення та прогнозування внутрішніх та зовнішніх загроз банківській системі, здійснення комплексу оперативних та довгострокових заходів щодо їх попередження та  нейтралізації. Важливого значення при цьому набуває створення фонду засобів забезпечення фінансової стійкості банківської системи та ефективне управління ними в повсякденних умовах та при надзвичайних ситуаціях.
6. Координувальна (функція налагодження взаємодії між регулюючими органами державної влади). Дана функція набуває вагомого значення при оптимізації процесу регулювання, що в кінцевому результаті веде до підвищення ефективності функціонування банківської системи. Така оптимізація досягається шляхом: налагодження обміну інформацією, спостереженнями, висновками між органами, що здійснюють державне регулювання банківської системи; вільного доступу до інформаційних баз даних одне одного; проведення спільних нарад та зустрічей. Належна реалізація координуючої функції сприяє уникненню дублювання регулюючих та контрольних функції, економії часу фахівців та зменшенню фінансових витрат на утримання відповідного персоналу.
7. Інтеграційна (функція сприяння входженню в світовий банківський ринок). Зростання мобільності фінансового капіталу та інтернаціоналізація банківської діяльності, розвиток фінансових інновацій та розширення сфери трансграничних банківських послуг вимагають активної діяльності органів державної влади щодо стимулювання входження вітчизняних банків на європейський та світовий ринки банківських послуг. Такому входженню може сприяти адаптація міжнародних принципів та правил ведення банківської діяльності до реалій вітчизняного банківського ринку, використання досвіду провідних країн світу щодо застосування прогресивних форм державного регулювання банківського сектору. А це можливо внаслідок налагодження тісної співпраці з міжнародними організаціями, які здійснюють регулювання міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин, з організаціями, які являються форумом для міжурядового обговорення проблем банківського регулювання та нагляду, з організаціями, які забезпечують збір належної інформації та здійснюють статистичні та науково-дослідні роботи з актуальних питань банківського регулювання.

Законодавчо визначено, що наглядові та регулятивні функції  можуть здійснюватися Національним банком безпосередньо або через  створений ним орган банківського нагляду. На сьогодні весь спектр регулятивно-наглядових функцій Національний банк реалізує виключно самостійно, шляхом реалізації таких повноважень:

• здійснює усі види перевірок на місцях банків, інших фінансово-кредитних установ в Україні, а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків та ліцензуванні банківських операцій;
• може вимагати від банків та інших фінансово-кредитних установ проведення загальних зборів акціонерів і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення;
• може брати участь у роботі зборів акціонерів, засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку та іншої фінансово-кредитної установи з правом дорадчого голосу;
• може пред’являти вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків тощо.

Зміст регулювання діяльності банків Національним банком України (згідно функцій НБУ) полягає у здійсненні впливу на банки та інші фінансово-кредитні установи з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці, сприяння дотриманню стабільності банківської системи та цінової стабільності.

Форми регулювання банківської  діяльності відображають характер впливу НБУ на банки та інші фінансово-кредитні установи, засоби і прийоми його здійснення. Згідно статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

• адміністративне регулювання: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків.
• індикативне регулювання: встановлення обов'язкових економічних нормативів; визначення норм обов'язкових резервів для банків; встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; визначення процентної політики; рефінансування банків; кореспондентських відносин; управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; операцій з цінними паперами на відкритому ринку; імпорту та експорту капіталу [11].

В основу адміністративного регулювання покладено використання засобів впливу переважно організаційно-владного характеру. За допомогою адміністративного регулювання забезпечується нормальне функціонування банківської системи України. Форми адміністративного регулювання утворюють цілісну підсистему й охоплюють повний управлінський цикл.

Індикативне регулювання  передбачає використання комплексу  змінних індикаторів фінансової сфери, що дають можливість НБУ за допомогою інструментів (засобів  та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу і кредитування економіки з метою забезпечення цілей діяльності НБУ.

Структура банківського нагляду в Україні змінювалася  декілька разів, що свідчить про пошук  Національним банком оптимальних форм організації системи банківського регулювання і нагляду в умовах постійних змін в банківській системі держави.

1.3. Науково-методичні підходи щодо формування фінансової системи безпеки банків.

Безпеці банківської  діяльності присвячено багато наукових праць, в яких безпека банків розглядається з різних точок зору, зокрема безпеки банків, економічної безпеки, фінансової безпеки, безпеки проведення банківських операцій та ін.

В енциклопедії банківської справи наводиться таке визначення безпеки банків: система заходів, яка забезпечує захищеність інтересів власників, клієнтів, працівників і керівництва банку від зовнішніх та внутрішніх загроз [12].

У концепції економічної безпеки  України, яка розроблена Інститутом економічного прогнозування при  Національній академії наук України, фінансовою безпекою вважається захищеність фінансових інтересів суб’єктів господарювання на всіх рівнях фінансових відносин [13].

Враховуючи те, що економічна безпека банківської системи є складовою фінансової безпеки країни, доцільно розширити зміст аналізованого поняття: економічна безпека банків – це такий стан, за якого банківські установи не можуть втрачати фінансову стійкість і ділову репутацію в результаті цілеспрямованих дій певної групи осіб чи організацій як усередині, так і за межами держави, а також у результаті негативних макроекономічних та політичних чинників.

У методиці розрахунку рівня економічної  безпеки України, яка затверджена наказом Міністерства економіки України № 60 від 02.03.2007 [14], фінансова безпека трактується як стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної систем та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечувати ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Так, М. Єрмошенко зазначає, що економічна безпека повинна безпосередньо включати як ґрунтовну складову фінансову безпеку або безпеку фінансово-кредитної сфери [15].

Велику увагу проблемі забезпечення фінансової безпеки банківської діяльності приділяє О. Барановський. Він дає таке визначення фінансової безпеки комерційного банку: сукупність умов, за яких потенційно небезпечні для фінансового стану комерційного банку дії чи обставини, попереджені чи зведені до такого рівня, за якого вони не здатні завдавати шкоди встановленому порядку функціонування банку, збереженню й відтворенню його майна та інфраструктури і перешкоджати досягненню банком статутних цілей; стан захищеності фінансових інтересів комерційного банку, його фінансової стійкості, а також середовища, в якому він функціонує [16]. Із наведеного визначення видно, що автор пов’язує фінансову безпеку з фінансової стійкістю.

Враховуючи те, що на фінансову стійкість банківської системи впливають зовнішні та внутрішні чинники, фінансова безпека банків повинна бути спрямована на нейтралізацію їх негативного впливу та досягнення певного ефекту від проведених заходів.

Зарубіжний та вітчизняний  досвід свідчить про те, що для забезпечення безпеки необхідно створити цілеспрямовану протидію усім злочинним та протиправним діям [17].

Систему безпеки  банківської діяльності можна визначити  як організовану сукупність спеціальних  органів, коштів, методів і заходів, що забезпечують захист діяльності від  впливу внутрішніх та зовнішніх загроз (рис. 1.4).

Рис. 1.4 Система безпеки банківської діяльності

За: [12].

При організації ефективної системи фінансової безпеки необхідно дотримуватися таких принципів:

• комплексність – забезпечення безпеки персоналу, матеріальних та фінансових ресурсів від можливих загроз усіма доступними законними засобами, методами; забезпечення безпеки інформаційних ресурсів протягом усього життєвого циклу, на усіх технологічнихетапах їх обробки та використання, в усіх режимах функціонування; спроможність системи до розвитку та удосконалення відповідно до змін умов функціонування суб’єкта;
• своєчасність – попереджувальний характер заходів щодо забезпечення безпеки. Постановка завдань, формування комплексної безпеки на попередніх стадіях розробки системи безпеки на підставі аналізу та прогнозування обставин, загроз безпеці, а також розробка ефективних заходів попередження;
• безперервність – використання злочинцями законних і незаконних методів з метою боротьби з методами захисту, що забезпечують безпеку діяльності;
• активність – захист інтересів банківських установ шляхом використання стандартних і нестандартних методів;
• законність – система безпеки на о<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-size: 14pt