Финансовая безопасность банковской системы

ЗМІСТ

Стр.

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

1.1. Фінансова безпека  держави в системі національної  безпеки………..……….3

1.2. Державне регулювання  банківської системи в контексті фінансово-економічної безпеки…………………………………………………………………9

1.3. Науково-методичні  підходи до формування фінансової  системи безпеки банків………………………………………………………………………………..17

Висновки до першого  розділу……………………………………………………..32

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1. Нормативно-правова  та інституційна основи діяльності  банків в Україні...34

2.2. Тенденції на банківському  ринку України в контексті  фінансової кризи…53

2.3. Стан фінансової безпеки банківської  сфери України……………………….66

Висновки до другого розділу……………………………………………………...73

РОЗДІЛ ІІІ. СТРАТЕГІЯ  РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ  В УМОВАХ РИЗИКІВ І ЗАГРОЗ РИНКОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

3.1. Удосконалення державного регулювання банківської діяльності в контексті збереження фінансової безпеки України…………………………………………75

3.2 Розвиток принципів  «Базель 2» в системі державного  регулювання фінансової безпеки банківської системи України………………………………..83

3.3. Перспективи і застереження  діяльності банківського кредитування  в Україні………………………………………………………………………………89

Висновки до третього розділу……………………………………………………..95

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...98

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….102

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………111

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ

БЕЗПЕКИ БАНКІВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

 

1.1. Фінансова безпека  держави в системі національної  безпеки

 

У сучасних умовах розвитку України, з урахуванням подолання наслідків світової фінансової кризи дуже актуальною стає проблема вдосконалення правового механізму забезпечення національної безпеки України, у тому числі її економічної і фінансової складової. Тут необхідно розглянути окремі питання системи національної безпеки з фінансово-правових позицій. Фінансову безпеку пропонуємо розглядати як складову економічної безпеки і елемент в системі національної безпеки.

Фінaнсова безпекa - це:

• ступінь захищеності фінaнсових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин;
• рівень забезпеченості громадянина, домашнього господарства, верств населення, підприємства, організації, установи, регіону, галузі, сектора економіки, ринку, держави, суспільства, міждержавних утворень, світового співтовариства фінaнсовими ресурсами, достатніми для задоволення їх потреб і виконання існуючих зобов'язань;
• стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, бaнківської, бюджетної, податкової, розрахункової, інвестиційної, митно-тaрифної та фондової систем, а також системи ціноутворення, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негaтивних впливів, здатністю відвернути зовнішню фінaнсову експансію, забезпечити фінансову стійкість (стабільність), ефективне функціонувaння націонaльної економічної системи та економічне зростання;
• якість фінaнсових інструментів і послуг, що запобігає негaтивному впливу можливих прорaхунків і прямих зловживaнь на фінансовий стан наявних і потенційних клієнтів, а також: гарaнтує (у разі потреби) повернення вклaдених коштів [1].

Фінансова безпека держави - це такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, бaнківської, бюджетної, податкової систем, який харaктеризується збалaнсованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростaння [2].

О.Барановський вважає, що фінансова безпека - це важлива складова частина економічної безпеки держави, що базується на незалежності, ефективності і конкурентоспроможності фінансово-кредитної сфери України, яка відображається через систему критеріїв і показників її стану, що характеризують збалансованість фінансів, достатню ліквідність активів і наявність необхідних грошових  і золотовалютних резервів, ступінь захищеності фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин, стан фінансових потоків в економіці, що характеризується збалансованістю і наявністю апробованих механізмів регулювання і саморегулювання [1].

А.Миколайчук, фінансову безпеку держави визначає як сукупність соціально-економічних і правових відносин, що забезпечують такий фінансовий стан, при якому виявляється стійкість до зовнішніх загроз і ризиків при раціональному використанні своїх фінансових ресурсів.

За способом взаємодії із зовнішнім  середовищем, фінансова безпека – це відкрита система, яка функціонує в умовах невизначеності (відсутності детермінованості), тому фінансова безпека банків визначається рівнем фінансової безпеки всіх підсистем, які входять до її складу. Це не суперечить методології системного аналізу, яка дозволяє відображати параметри аналізованої системи через параметри її складових з метою одержання комплексної логічної моделі. Однак слід ураховувати, що при цьому система буде мати низку додаткових властивостей, які не характерні жодній із складових такої системи.

Система фінансової безпеки відіграє роль надсистеми, одночасно вона є і підсистемою економічної безпеки держави (яка, у свою чергу є складовою національної безпеки держави та міжнародної економічної безпеки). Схематично цей взаємозв'язок зображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Місце фінансової безпеки держави у системі міжнародної безпеки

Зa: [2].

Фінaнсова безпекa є надзвичaйно склaдною багaторівневою системою, яку утворюють ряд підсистем, кожнa з яких мaє влaсну структуру і логіку розвитку.

Система фінансової безпеки  держави включає бюджетну, валютну, грошово-кредитну, боргову безпеки, безпеку страхового ринку та безпеку фондового ринку. Складові фінансової безпеки відображено на рис. 1.2

Рис. 1.2. Складові фінансової безпеки держави

За: [2].

Структурна схема фінансової безпеки України зображена на рис. 1.3 (Додаток А).

Суб'єктами фінансової безпеки виступають: окремі громадяни, домашні господарства, населення в цілому, підприємства, організації, установи, галузі господарського комплексу, регіони, окремі сектори економіки, держава, міждержавні утворення, а також світові співтовариства [3].

Фінансова безпека держави значною мірою визначається характером формування державного та місцевих бюджетів, станом її платіжного балансу, співвідношенням грошей в офіційній і тіньовій економіці, ступенем повернення грошей, що перебувають в обігу, до банків, рухом валютних коштів [3].

У зовнішньому вимірі це, насамперед, фінансова незалежність, фінансовий суверенітет. Велике значення має розмір зовнішньої фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових інституцій, економічних угрупувань, урядів окремих країн, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку.

Рівень фінансової безпеки  держави зумовлений і ступенем розвитку ринку капіталів, на якому обертаються акції великої кількості реально функціонуючих суб'єктів господарювання, діють численні фінансові інститути; мірою відкритості внутрішнього ринку; розмаїттям фінансових інструментів; схильністю населення до операцій з фондовими цінностями; концентрацією інтелектуальних ресурсів, задіяних в розвитку фінансового ринку. Багато в чому фінансова безпека держави визначається характером фінансово-кредитної політики, яку вона проводить. Причому як внутрішньої,так і зовнішньої.

Забезпечення дієвої системи фінансової безпеки передбачає з'ясування і систематизацію явищ, подій, дій, настання або здійснення яких безпосередньо або опосередковано може бути загрозою тому чи іншому суб'єктові фінансової безпеки.

Основні загрози фінансовій безпеці держави становлять:

— недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету;

— ефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків;

— значні обсяги державного та гарантованого  державою боргу, проблеми з його обслуговування;

— різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти;

— значна різниця співвідношення доходів найбільш і найменш забезпеченого населення та недостатня соціальна захищеність певних груп населення;

— невисокий рівень капіталізації  банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок із кредитів;

— залежність реформування економіки країни від отримання іноземних кредитів;

— низький рівень інвестиційної  діяльності;

— зростання "тіньової" економіки, посилення її криміналізації, нелегальний  відплив валютних коштів за кордон тощо [3].

Ступінь впливу загроз визначається на підставі розрахунку і моніторингу системи індикаторів та порівняння їх із пороговими значеннями. Індикатор (від лат. indico — вказую, визначаю) — елемент, що відображає процес або стан об'єкта спостережень, його якісні та кількісні характеристики.

Також вкрай негативно позначається на забезпеченні фінансової безпеки України позбавлення її можливості отримати належну їй частку золотого запасу, алмазного фонду та інших активів колишнього СРСР. У разі ратифікації Верховною Радою України підписаної під тиском російської сторони 09.12.94 р. Угоди між Україною і Росією про так званий "нульовий варіант" врегулювання питання правонаступництва щодо зовнішнього боргу й активів колишнього СРСР, буде завдано шкоди міжнародному авторитету України як одній з країн – правонаступниць колишнього СРСР. Національним інтересам України відповідала б відмова від ратифікації Угоди щодо "нульового варіанту" і висунення вимог щодо передачі Україні належної їй частки активів і пасивів колишнього СРСР.

Обґрунтована система індикаторів дає змогу оперативно здійснювати аналіз фінансової безпеки різних об'єктів, попереджувати розвиток негативних тенденцій, вносити необхідні корективи як у повсякденну діяльність, так і на перспективу, прогнозувати розвиток подій.

Залежно від специфіки  досліджуваного явища визначаються порогові значення індикаторів, що не можуть визначатися шляхом точних розрахунків, а визначаються експертно на основі досвіду. У процесі встановлення порогових значень фінансової безпеки України слід також враховувати граничні рівні критеріїв, встановлених для країн — кандидатів на вступ до ЄС.

Рівень фінансової безпеки  визначають багато індикаторів, основними  з яких є: дефіцит бюджету, обсяги боргів держави, рівень інфляції, вартість банківських кредитів, рівень монетизації  економіки, обсяг міжнародних резервів НБУ [3].

 

1.2. Державне регулювання  банківської системи в контексті фінансово-економічної безпеки

 

Банківська система країни відіграє важливу роль у цілісному економічному механізмі, особливо в ринкових умовах, і може істотно впливати на економічні процеси в суспільстві. Банки зберігають та розпоряджаються суспільним капіталом, є посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищуючи загальну ефективність виробництва. Тому саме в їхній надійності зацікавлені всі учасники: держава, підприємства, населення, самі банки.

Питання механізму та ефективності державного регуляторного  впливу на розвиток банківської системи країни досить широко висвітлено у закордонній та українській економічній літературі. Зокрема, окремі питання теорії і практики функціонування банківської системи досліджували наступні закордонні вчені: Дж. Герлі, А. Грязнова, Е. Жуков, Дж. М. Кейнс, Е. Коен, В. Колесніков, Л. Красавіна, О. Лаврушин, Ю.А. Львов, Ф. Мишкін, А. Пігу, П. Роуз, Дж. Сінкі, М. Фрідмен, Е. Шоу, Й. Шумпетер. Вагомий внесок у дослідження механізму державного регулювання банківської країни зробили українські вчені-економісти: О. Василик, В. Вітлінський, А. Гальчинський, А. Даниленко, О. Дзюблюк, О. Заруба, Т. Ковальчук, Н. Костіна, І. Лютий, А. Мороз, П. Нікіфорова, А. Пересада, О. Пилипченко, М. Пуховкіна, М. Савлук, О. Шарова.

Успіх реформування економіки  визначає ефективна робота фінансово-кредитного комплексу, основою діяльності якого є банківська система.

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Її надійність і стабільність роботи є одним із найважливіших чинників стійкості й ефективності національної економіки. Становлення банківської системи України, як і в інших країнах із перехідною економікою, відбувається в умовах відсутності повноцінних ринкових відносин. Банківська система України і, відповідно НБУ, створювалися протягом 1991р. у зв'язку з дезінтеграцією радянської банківської системи. Правовою основою банківської системи нашої держави став Закон України "Про банки і банківську діяльність", ухвалений Верховною Радою України 20 березня 1991р. [4].

Банк варто розглядати як підприємство, але підприємство особливого виду. Якщо в діяльності звичайного підприємства гроші виконують головним чином роль засобу платежу, то в банківській діяльності самі гроші виступають у ролі товару. Ця особливість банківського підприємства робить його настільки своєрідним, що вона об'єктивно потребує спеціального правового регулювання, яке відрізняється від загального законодавства про підприємства [5].