Економічна наука

Згідно  монетарної теорії, реальний попит  на гроші предмставляє функцію від  номінальної процентної ставки і  реального рівня дохода:

                             Md

                     ¾¾¾¾ = f (r,y),       (9)

                   P

Функціональну залежність попиту на гроші від рівня процентної ставки покажемо на рис.3

 

  ri

 

 

 

 

 

 

r0               

Рис.3

На рис 3.  показано, що сукупний попит на гроші складається з двох частин: трансакційного (операційного) М1 ¾ функції від доходу (y) і попиту на портфельні активи М2 ¾ функції від норми процента (r).

 

Md = M1 + M2 = M(y) + M(r).                (10)

 

 Крива Md, що похила донизу, показує наскільки попит на портфельні активи чутливий від процентної ставки: за інших незмінних умов, коли зростає ставка процента, попит на гроші знижується. Причому крива Md не пересікає ні ось ординат (частина грошей завжди буде знаходитись у формі готівки в силу трансакційного попиту, якою  не була б високою процентна ставка), ні ось абсцис (при низькому рівні процентних ставок спрацьовує ефект “пастки ліквідності” ¾ можливості вільної конвертації менш ліквідних активів у більш ліквідні.

Отже, аналіз чинників, що визначають параметри попиту на гроші можна узагальнити в таблиці 1

Таблиця 1

Попит на гроші

Показники	Зростання динаміки ціни	Зростання реальних доходів	Зростання альтернативної вартості збереження грошей ( ставка відсотків  )
Номінальний попит на гроші	Пропорційно збільшує залишки грошей	Збільшує попит	Зменшує попит
Реальний попит на гроші	Не змінює попиту реальних залишки грошей	Збільшує попит	Зменшує попит

 

Із табл. ( 1 ) можна виділити три аспект попиту  на гроші:

по-перше, зростання динаміки цін залишає незмінним реальний попит на гроші, викликаючи при цьму пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки;

по-друге, зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки;

по-третє, більш високий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки.

Ці три аспекти попиту на гроші вважаються важливим напрямком  проведення монетарної політики.

У заключенні можна підкреслити, що основні погляди сучасних монетаристів про трансмісію грошово-кредитної політики зводяться:

¾ Приріст грошової маси >> Приріст номінального доходу = зв¢язок прямий

¾ Швидкість обігу грошей повинна бути незмінною (constant)

¾ Виробництво не залежне від грошової політики

¾ Грошова політика пов¢язана тільки з інфляцією

¾ Пропозиція грошей відбувається екзогенно (автономно)

¾ Державна інтервенція в господарство небажана

¾ Ціль ¾ постійний низький темп зростання грошей і цін відповідно до обсягів ВВП.

 

Кейнсіанські теорії

¾ Приріст грошей ® Приріст доходу = зв¢язок непрямий

¾ Гроші >> процентні ставки >> інветиції >> виробництво

¾ Зміна цін = інституційна залежність

¾ Державна інтервенція = необхідна

¾ Цілі = ріст виробництва, занятість, позиція міжнародного платіжного балансу.

3. Обливості формування попиту на гроші в Україні.

Розглянемо особливості  формування попиту на гроші в Україні. По-перше, особливістю є високий рівень інфляційних процесів, які викликані неграмотною державною грошово-кредитною політикою та неадекватними темпами зростання ВНП і доходів населення. Високий рівень інфляційних ризиків змушує споживачів зберігати кошти в альтернативних активах, які є менш ризикованими, ніж готівка. Це в свою чергу змінює параметри залежності обсягу попиту на гроші від розмірів ВНП. На сьогодні інфляція має насамперед не монетарний, а структурний характер. На основних товарних ринках усе ще наявні суттєві диспропорції, викликані постійною зміною структури економіки та неналежною інфраструктурою (ринки сільськогосподарської продукції, житлово-комунальні послуги), значною монополізацією (ринки промислової продукції, палива) та недосконалою системою організації (ринки послуг охорони здоров'я, відсутність виваженої політики імпортозаміщення тощо). У зв'язку з розвитком інфляційних процесів в Україні послаблюється функція гривні як засобу нагромадження, як наслідок – споживачі надають перевагу збереженню коштів у формі іноземної валюти, дорогоцінних металів чи коштовностей (ювелірних виробів). Через інфляцію деформуються не тільки співвідношення між попитом на гроші та ВНП, а й еластичність попиту відносно норми процента. Зростаюча інфляція ускладнює встановлення позитивної норми реального відсотка, що робить капіталізацію активів дуже ризикованою. По-друге, в умовах української перехідної економіки ринкова інфраструктура є малорозвинутою. У зв'язку з цим можливість зберігання коштів у вигляді фінансових активів значно ускладнюється і спрацьовує ефект заміщення у тому ж напрямі, що й високі інфляційні очікування. Навіть у періоди, коли реальний процент характеризується достатньо позитивним значенням, економічні суб'єкти не мають можливості швидко і надійно трансформувати свій запас грошей у запас дохідних активів. Це істотно послаблює еластичність попиту на гроші від процента, призводить до надмірного накопичення грошей у готівковій формі тощо. Нерозвинена структура фінансового та грошового ринку призводить до того, що грамотне регулювання цих ринків стає дуже складним. Окрім того, в Україні немає культури здійснення комунікацій з громадськістю з питань, пов'язаних з розвитком інфляційних процесів. У нашій країні ще не сформовано належного апарату впливу на інфляційні очікування суб'єктів господарювання, тому часто необдумані заяви політичних діячів спричиняють різкі зміни обсягу попиту на гроші на українському ринку. По-третє, структура багатства та особистого споживання українців істотно деформує еластичність попиту за обсягом ВНП і нормою процента. В умовах перехідної економіки структура особистого споживання характеризується відносно низькою часткою попиту на товари довгострокового споживання та переважанням витрат на продовольчі продукти та предмети першої необхідності. З огляду на це в умовах зростання грошових доходів розподіл грошей між трансакційними витратами та накопиченням стає непропорційним і структура попиту на гроші деформується. По-четверте, формування попиту на гроші за класичними схемами в умовах української економіки неможливе у зв'язку з великою часткою тіньової економіки та так званого чорного ринку. Ці явища у вітчизняній економіці викликають появу нових мотивів і цілей накопичення грошей, тому попит формується у викривленій залежності від ВНП та інших факторів. По-п'яте, Україна має дуже нестабільний товарний ринок, який характеризується постійним коливанням цін і зміною пропозиції якісного товару. Відповідно до цього попит на гроші на українському ринку не може формуватися стабільно в умовах радикальних і швидких змін у ринкових та цінових очікуваннях. По-шосте, українська економіка характеризується великою недовірою до національної валюти з боку населення. Звісно, велику роль у формуванні такого становища відіграє інфляція. Недовіра до гривні провокує зменшення попиту на готівкові гроші та непропорційне збільшення зберігання активів у вигляді депозитів, цінних паперів чи іноземної валюти. Таким чином, можна сказати, що формування попиту на гроші в умовах українського ринку зумовлюється особливостями перехідної економіки країни та нестабільністю політичних і соціально-економічних факторів. Але разом з тим, останніми роками попит на гроші став більш стабільним з погляду формування за класичними схемами. Найбільш деформуючий вплив на попит зберігають інфляційні процеси, але водночас довіра до високоліквідних грошових активів у населення зростає. Однією з най гостріших проблем української економіки є відчутний дисбаланс між заощадженнями і витратами, який у свою чергу викликає дефомацію попиту на гроші на ринку та призводить до нестабільності економіки країни. Ця проблема потребує негайного вирішення та грамотних дій з боку влади. Отже, вирішити головні проблеми української економіки не можна без грамотного регулювання грошового ринку, що ще формується в нашій країні. Тому потрібно не тільки грамотно регулювати співвідношення попиту та пропозиції на грошовому ринку, а й розуміти природу головних чинників та їх особливості у вітчизняних умовах. Монетаристська теорія розглядає пропозицію грошей як альтернативний чинник протидії попитові, як дві невіддільні і водночас протилежні сторони єдиного економічного механізму, що постійно взаємодіють на монетарному ринку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в деякий момент можуть мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, який вони можуть за кращих умов залучити в обіг (табл. 2).

Таблиця 2

Сутність пропозиції грошей на макро- і мікрорівнях

Банківська система  керує пропозицією за допомогою  трьох важелів:

– грошової бази, що є  консолідованим показником резервних  грошей банківської системи;

– банківських резервів;

– грошово-кредитного мультиплікатора  як коефіцієнта збільшення кількості  грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Грошова база (Гб) перебуває під постійним контролем центрального банку і багатьох інших показників, що діють незалежно від його волі і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей (табл. 3).

Таблиця 3

Чинники, що впливають на пропозицію грошей

 

Пропозиція грошей визначається як добуток грошової бази та кредитного мультиплікатора:

М_г=тГ_б                (11),

Де т– кредитний мультиплікатор; Г_б– грошова база.

У свою чергу кредитний  мультиплікатор визначається за формулою

                (12),

Де с– коефіцієнт розподілу доходу на готівку та депозити;_rr – норма банківських резервів.

 Звідси пропозиція  грошей:

               (13),

Оскільки пропозиція грошей як явище екзогенне формується насамперед банківською системою, графічне зображення кривої пропозиції в системі координат буде залежати від тактичних цілей грошово-кредитної політики. Якщо тактичною метою цієї політики є підтримання на незмінному рівні маси грошей в обігу за вільного руху процентної ставки, то крива пропозиції грошей матиме такий вигляд (Рис.4).

Рис. 4 Крива пропозиції грошей за орієнтації монетарної політики на підтримання маси грошей в обігу на незмінному рівні

Якщо грошово-кредитна політика визнає за тактичну мету утримання  на незмінному рівні процентної ставки за вільного руху грошової маси, то крива пропозиції набуде такого вигляду, як подано на рис.6

Горизонтальна лінія  М₁, проведена з точки 8 на граф.8 свідчить про те, що пропозиція грошей (точка А) має змінювати своє положення вліво чи вправо на горизонтальній прямій М1 (залежно від зміни попиту на гроші) так, щоб утримувати процентну ставку на рівні 8 %.

Якщо метою монетарної політики буде підтримання процентної ставки на рівні 10 %, то лінія пропозиції грошей переміститься вгору у точку 10, але збереже горизонтальне положення.

Рис.5 Крива пропозиції грошей за орієнтації монетарної політики на підтримання процентної ставки на незмінному рівні

Крива пропозиції грошей може набути вигляду нахиленої лінії, якщо грошово-кредитна політика передбачає збільшення маси грошей, проте меншою мірою, ніж це потрібно для збереження стабільного рівня процента. У  такому разі одночасно змінюється і маса грошей, і норма процента, а крива пропозиції грошей займе положення, показане на граф.9. Вибір тактичної цілі грошово-кредитної політики і відповідної їй кривої пропозиції грошей залежить від конкретної економічної ситуації в країні та тих чинників, що зумовили зміну попиту на гроші, відповідно до якої банківська система має відкоригувати пропозицію грошей. Отже, надмірна пропозиція грошей або призводить безпосередньо до інфляції, або чинить інфляційний тиск на економіку країни. Схему впливу надмірної пропозиції грошей у країні на інфляцію зображено на рис.10 Слід зазначити, що основні постулати монетаристів у принципових моментах збігаються з теоретичними поглядами Дж. Кейнса. Однак є і деякі суперечності. Так, Дж. Кейнс вважав, що збільшення грошової маси приводить до підвищення пропозиції грошей і викликає внаслідок цього зниження відсотка, а його падіння сприяє нарощуванню інвестиційного процесу і зростанню суспільного виробництва. Монетаристи ж вважають, що грошова маса уже своєю зміною безпосередньо впливає на суспільне виробництво. Отже, надмірна пропозиція грошей або призводить безпосередньо до інфляції, або чинить інфляційний тиск на економіку країни.

Рис.6 Крива пропозиції грошей за орієнтації монетарної політики на одночасну зміну маси грошей і процентної ставки

 

Таблиця 4

Вплив надмірної пропозиції грошей на інфляцію

 

У теорії грошей чи не найактуальнішим  було і залишається питання, чому економічні суб'єкти накопичують гроші? Правильна відповідь на це питання створює базу для визначення економічних чинників, які впливають на обсяг і динаміку попиту на гроші, а також для формування механізму його регулювання. У цьому питанні слід розрізняти два аспекти:

- задля яких цілей  економічні суб'єкти накопичують  гроші;

- які мотиви спонукають  їх до цього.

   Щодо цілей накопичення грошей, то вони випливають із самих функцій грошей як купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження вартості (багатства). У першому випадку метою є створення запасу купівельних і платіжних засобів, достатнього для задоволення поточних потреб економічних суб'єктів у товарах та послугах, у другому - накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати власникові дохід у вигляді процента. Може бути і третій випадок, коли накопичення певних запасів грошей підпорядковується першій і другій цілям одночасно.

Відповідно до зазначених цілей накопичення грошей попит  на них можна розділити на три частини:

• попит на поточний запас платіжних засобів;
• попит на постійний запас грошей як форму багатства, що призначена давати додатковий дохід їх власникові;
• попит на тривалий запас грошей для здійснення майбутніх платежів та одержання додаткових доходів.

   Відповідно до вказаних цілей виділяються три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб'єктів:

• трансакційний (операційний) мотив;
• мотив завбачливості;
• спекулятивний мотив.

   Трансакційний  мотив полягає в тому, що економічні  суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання. Ці гроші повинні бути в формі, придатній для їх негайного використання в платежі, тобто бути наявними (готівка чи вклади). Запас таких грошей можна назвати поточною чи операційною касою. Він створює для власника значні зручності, бо забезпечує йому належну ліквідність і авторитет платоспроможного контрагента.

Мотив завбачливості  зводиться до того, що юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей.

   Непередбачувані  потреби в грошових витратах зумовлюються переважно надзвичайними подіями - хвороба членів сім'ї, поломка автомобіля чи інших дорогих предметів вжитку (холодильники, комп'ютери тощо), аварії на виробництві, необхідність запровадження новітніх вузлів чи деталей замість застарілих тощо. Задоволення подібних потреб економічних суб'єктів рівноцінне гарантії їх безпеки, має надзвичайно важливе значення для їх життєдіяльності і пояснює їх бажання мати в наявності певний запас грошей. Такий запас має переважно страхове призначення.

У діяльності економічних  суб'єктів трапляються також несподівані  події, які не викликають непередбачуваних витрат, а навпаки, відкривають можливість їх скоротити й одержати непередбачуваний дохід. З'являється несподівана можливість поліпшити своє фінансове становище. Для цього теж потрібно мати певний запас грошей, наприклад, щоб негайно купити потрібний товар у разі раптового зниження цін, чи за низьких ринкових цін придбати цінні папери з наміром продати їх, коли вони подорожчають, чи здійснити взагалі вигідну купівлю про запас за сприятливої кон'юнктури тощо. В усіх подібних випадках рушійною силою накопичення грошей теж є мотив завбачливості.

   Сформований за  цим мотивом запас грошей є  запасом купівельної спроможності, і з цього погляду він подібний до операційного запасу, тобто має трансформаційне призначення - забезпечити безперервну реалізацію товарів та послуг. Тому його можна розглядати як складову трансформаційного запасу. Водночас запас грошей за мотивом завбачливості більш довготривалий, ніж операційний запас, і тому може використовуватися для одержання додаткового доходу через розміщення в довгострокові депозити, цінні папери тощо.

   Спекулятивний  мотив попиту на гроші полягає  в тому, що економічні суб'єкти  бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності та ризику збитковості наявних фінансових інструментів перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова.

Ідея спекулятивного мотиву попиту на гроші привнесена в економічну теорію Дж. М. Кейнсом. Вона вважається чи не найвагомішим його внеском у теорію грошей взагалі. Головна перевага цієї ідеї Кейнса полягає в тому, що вона відкрила шлях до встановлення залежності попиту на гроші та накопичення грошей від зміни процента. Визнання цієї залежності сприяло осмисленню широких можливостей використання процента в практиці регулювання грошової маси, перетворенню його в центральний інструмент грошово-кредитної політики.