Джерела формування оборотних коштів і виручки від реалізації продукції, робіт і послуг

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.

З метою повнішого залучення  фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати  сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись  різні методики їх розрахунку.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від  часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину - 10-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев'ятиденна сума заробітної плати.

Мінімальна заборгованість щодо резерву  майбутніх платежів створюється  головним чином за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна  плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховуються як джерело формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році. Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також постійно є в обігу підприємства, її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків. На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є  постійною величиною. Сума власних  оборотних коштів під час складання  фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства. У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських кредитів - фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно  ув'язати всі джерела оборотних  коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Ураховуючи складний стан економіки  підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.

Планування потреби в позикових  оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням  залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Сума кредиту з урахуванням  залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного  об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

Короткостроковий кредит, незалежно  від об'єктів кредитування, надається  строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту  значно менші, що пояснюється високим  рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу.

До залучених належать кошти  інших кредиторів, які надаються  підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель. Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами. Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо - від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість. Стан кредиторської і дебіторської заборгованості, їх участь у формуванні та використанні оборотних коштів промислових підприємств свідчать про серйозні негаразди в господарській діяльності

 

 

3. Задача №1

 

Визначити величину абсолютної економії (залучення) оборотного капіталу, вплив  оборотності на приріст або зменшення прибутку підприємства «Декор» на основі даних:

1) за І півріччя 2009 року підприємство  реалізувало продукції на 6% більше, ніж за той самий період  минулого року. Різниця склала 4500 грн.;

2) зростання відбулося при одночасному  зниженні показника «витрати на 1 грн. товарної продукції» на 3 копійки. У 2009 році він досяг 78 коп.

3) коефіцієнт оборотності оборотних  коштів у 2008 році склав 3,6, а  в 2009 році – 5.

 

Розв’язок

1. У 2008 році показник „витрати на 1 грн. товарної продукції” склав:

78+3=81 (коп.)

2. Виручка від реалізації продукції за 2008 та2009 роки склала відповідно:

Р₀=70500 (грн.)

Р₁=75000 (грн.)

3. Середню суму оборотних коштів за 2008, 2009 роки знайдемо за формулою:

С = Р / К_об,

де С – Середня сума оборотних  коштів ,

Р – Сума виручки від реалізації,

К_об – Коефіцієнт оборотності

2008  С₀ = 70500 / 3,6 = 19583,3 (грн.)

2009  С₁ = 75000 / 5 = 15000 (грн.)

4. Тривалість обороту за 2008, 2009 роки розрахуємо за формулою:

Т = Д / К_об ,

де Т – тривалість обороту,

Д – кількість днів у періоду

К_об – Коефіцієнт оборотності

Т₀ = 182 / 3,6 = 50 (днів)

Т₁ = 182 / 5 = 37 (днів)

5. Суму вивільнених оборотних коштів за 2009 рік розрахуємо за формулою

ОК_вив = Р₁ * (Т₀–Т₁)/ Д ,

де ОК_вив – сума вивільнених оборотних коштів,

Р₁ – Сума виручки від реалізації за аналізований період

Д – кількість днів у періоду

Т₀ – тривалість обороту попереднього періоду

Т₁ – тривалість обороту аналізованого періоду

ОК_вив = 75000 * (50 – 37) / 182 = 5357,15 9 (грн..)

Відповідь: Отже, як ми бачимо у І півріччі 2009 року порівняно з цим періодом 2008 року відбулося зменшення показника «витрати на 1 грн. товарної продукції» на 3 копійки; коефіцієнт оборотності збільшився з 3,6 до 5 це свідчить про прискорення оборотності оборотного капіталу, в наслідок чого відбулося зменшення потреби в оборотних коштах, тобто процес вивільнення оборотних коштів з обороту, а саме 5357,9 грн. було вивільнено. Зміна оборотності позитивно вплинула на прибутковість підприємства «Декор».

 

4. Задача №2

 

Підприємство в рахунок  своєї заборгованості перед банком оформлює вексель на три місяці під 21 % річних. Банк, купуючи комп'ютерну техніку на суму 12 000 грн. через два місяці після оформлення векселя, розрахувався з фірмою «Інтертехніка» цим векселем.

Якою була первісна вартість векселя? Яку суму отримає «Інтертехніка» від підприємства, інкасуючи вексель після закінчення терміну його дії?

 

Розв’язок:

1. Визначимо первісну  вартість векселя:

Х*(1+і*(n/12))=S,

де Х – номінал  векселя

і – процентна ставка

n – Період дії векселя при передачі

S – Сума при передачі векселя

Х*(1+0,21*(2/12))=12000

Х=12000/1,037=11571,85 (грн.)

2. Визначимо майбутню  вартість векселя:

S= Р*(1+і*(n/12)),

де Р – номінал  векселя

і – процентна ставка

n – Загальний період дії векселя

S – Сума майбутньої вартості векселя

S= 11571,85*(1+0,21*(3/12))=14464,85 (грн.)

Відповідь: Первісна вартість векселя була 11571,85 грн., «Інтертехніка», інкасуючи вексель після закінчення терміну його дії отримає від підприємства 14464,85 грн.

 

 

5. Задача №3

 

Норматив оборотних коштів підприємства на початок планового року становив 1000 тис. грн, у тім числі виробничий -- 800 тис. грн, невиробничий — 200 тис. грн. Зростання виробничої програми на плановий рік передбачене в розмірі 21% проти минулого року. У плановому році в результаті реалізації заходів для поліпшення використання оборотних коштів передбачається прискорення їх обороту на 2 %.

Визначити норматив оборотних коштів на плановий рік з урахуванням прискорення обороту коштів.

Розв’язок:

1. Визначимо виробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:

800*121%=800*1,21=968 (тис. грн.)

2. Визначимо невиробничий норматив оборотних коштів на плановий рік.