Джерела формування оборотних коштів і виручки від реалізації продукції, робіт і послуг

Міністерство освіти і науки  України

Інститут ділового адміністрування

 

 

 

Кафедра _фінансів_

___та кредиту_

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни

____Фінанси підприємств___

Варіант №21

 

 

Оцінка______________     Виконав:

Підпис викладача____________     ст. групи _ЗФК - 08_

_Півненко Ю. О_

Перевірив:

__ст. викладач__

__Голікова К. П._

 

 

 

 

 

Кривий Ріг

2011

 

Зміст

1. Формування виручки від реалізації продукції, робіт та послуг.  3 стор.
2. Джерела формування оборотних коштів.      8 стор.
3. Задача №1           14 стор.
4. Задача №2           16 стор.
5. Задача №3           17 стор.
6. Література.           18 стор.

 

1. Формування виручки від реалізації продукції, робіт та послуг.

 

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Виручка від реалізації продукції - це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. Виручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару.

Завершальною стадією  кругообігу коштів суб'єктів господарювання є реалізація продукції і отримання певного обсягу грошових коштів у формі виручки, яка включає фінансовий результат діяльності - прибуток (збиток). Реалізація служить підтвердженням завершення процесу виробництва і доведення виготовленої продукції до споживача. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між постачальниками, посередниками і покупцями. Для товаровиробників реалізація продукції засвідчує, що за споживчими властивостями, якістю, асортиментом та ціною вона відповідає споживчому попиту і потребам споживачів. Реалізація є важливим узагальнюючим показником, який характеризує обсяг діяльності суб'єктів господарювання і служить основним видом доходів підприємств, одержаних за результатами реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг.

Виручка - це сума грошових коштів, отриманих  підприємством від реалізації продукції, надання послуг та виконаних робіт  за діючими цінами. Вона відображає важливий аспект фінансових відносин. Виручка є основним джерелом грошових надходжень і фінансових ресурсів суб'єктів господарювання. Її обсяг та строки надходження безпосередньо впливають на фінансовий стан і платоспроможність підприємств. Від своєчасності та повноти надходження виручки залежить не лише внутрішнє виробниче відшкодування витрат та оплата факторів виробництва, необхідних для здійснення нового циклу виробництва, але і своєчасність та повнота виконання податкових зобов'язань, а також ліквідація іншої кредиторської заборгованості.

Від своєчасності і повноти надходження  виручки значною мірою залежить стійкість фінансового стану підприємства та його забезпеченість власними оборотними засобами. Несвоєчасне надходження виручки може призвести до затримки розрахунків, сплати штрафів, втрати прибутку та сповільнення процесу виробництва. У кінцевому підсумку обсяг та своєчасність надходження виручки відбивається на фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання.

У практиці господарювання можуть використовуватися два методи, за якими визначається факт здійснення процесу реалізації продукції: за касовим методом та методом нарахувань.

За касовим методом реалізованими вважаються активи з дати надходження грошових коштів на рахунки в банках або в касу у формі платежів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги або дата оприбуткування матеріальних чи нематеріальних активів.

За методом нарахувань реалізованими вважаються активи з дати відвантаження чи передачі їх покупцю або підписання документів про виконання робіт, надання послуг.

 

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи  мають бути оформлені відповідно до чинного положення. Реалізація продукції  завжди передбачає зміну форми вартості. Тому бартер, або прямий товарообмін, не можна вважати реалізацією продукції.

Розмір виручки  від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:

1) кількості, асортименту та  якості продукції, що підлягає  реалізації;

2) рівня реалізаційних  цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Прямий вплив  на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку.

Важливим фактором впливу на обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) є ціна. Вищий рівень цін, за якими реалізується продукція (за всіх інших рівних умов), сприяє збільшенню виручки, і, навпаки, нижчі ціни за тих же інших рівних умов зменшують обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).

Економічно обґрунтованими вважаються ціни, що відповідають таким  критеріям:

а)  сприяють реалізації запланованого обсягу товарів (робіт, послуг) у визначений термін; б)  забезпечують отримання прибутку, передбаченого ціновою політикою підприємства.

Реалізація вимог щодо встановлення економічно обґрунтованого рівня цін на товари (роботи, послуги) забезпечує своєчасність реалізації продукції із запланованим прибутком та сприяє виконанню фінансами своїх функцій і, в першу чергу, функції забезпечення фінансовими ресурсами фінансово-господарської діяльності підприємств.

На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фіксовані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції залежить від рівня прейскурантних цін. За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни. Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою), переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та ін.). Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо. При цьому державою встановлюються індикативні ціни - мінімальний і максимальний рівні цін.

У решті випадків користуються вільними цінами, тобто  цінами, які склалися на ринку під  впливом попиту і пропозицій за домовленістю сторін - постачальників і споживачів.

Установлюючи  вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для  підакцизної продукції) і податок  на додану вартість.

Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами: Ц1 = С + П

де Ц1 - ціна продукції (ціна виробника продукції); С - собівартість продукції; П - прибуток.

Ц2 = С + П + ПДВ,

де Ц2 - ціна продукції  з податком на додану вартість; ПДВ - податок на додану вартість.

Ц3 = С + П + АЗ + ПДВ,

де - Ц3 ціна продукції з  акцизним збором і податком на додану вартість; A3 - акцизний збір.

Відтак повну роздрібну  ціну продукції можна розрахувати  за формулою:

Ц4 = С + П + A3 +ПДВ + ТН, де Ц4 - роздрібна  ціна продукції; ТН - торгова націнка.

Залежно від того, кому реалізується продукція, встановлюються відпускні  та роздрібні ціни. Відвантаження  продукції здійснюється посередникам оптом або партіями за відпускними  цінами. Посередники реалізують цю продукцію роздрібним торговим організаціям за цінами, які включають збутові націнки. Безпосередньо споживачам роздрібні торгові організації продають товари за роздрібними цінами, тобто з торговою націнкою. Продаючи товари за фіксованими цінами, торгові організації отримують торгову знижку.

За умов ринкової економіки ціни стають найважливішим  фактором регулювання процесу виробництва  та споживання і безпосередньо впливають  на попит і пропонування. Планову  виручку від реалізації продукції  визначають методом прямого рахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів. Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою:

В = РхЦ,

де В - виручка, Р- кількість реалізованих виробів, Ц - ціна реалізації кожного виробу. Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду. Плановий обсяг реалізації обраховують з формули:

Р = З1 + Т - З2

де Р - обсяг реалізації в плановому періоді; З1 - залишки  кожного виду готових виробів  на складі та відвантажених на початок  планового періоду; Т - випуск товарної продукції в плановому періоді; 32 - залишки кожного виду виробів  на складі на кінець планового періоду.

Реалізаційні ціни в плановому  періоді визначають на основі цін  базового періоду, які коригують  на передбачувані зміни в плановому  періоді, у тім числі з урахуванням  попиту і пропонування.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю.

Отже, процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції - це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства, яка є його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями. Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам покупців, суспільному попиту.

 

 

2. Джерела формування оборотних коштів.

 

Визначення джерел формування оборотних  коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської  діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних  коштах покривається за рахунок таких  власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у  фонди спеціального призначення; цільове  фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів. Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви. Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02. 96 р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій". Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє. Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів. До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.