Джерела формування фінансових ресурсів підприємств

К ф.р. =                                                                                                   (2.3)

К ф.р.(2008) = = 0,33

К ф.р.(2009) = = 0,36

К ф.р.(2009) = = 2,63

      Позитивною тенденцією для  коефіцієнта фінансового ризику є його зменшення, яке в нашому випадку не відбулося, то це свідчить про залежність підприємства від зовнішніх кредиторів, але існує ймовірність до зменшення цього коефіцієнта. 

  5)коефіцієнт незалежності (Кн):

Кн =                                                                                              (2.4)

Кн (2008) = = 0,74

Кн (2009) = = 0,73

Кн (2010) = = 0,56

      Оскільки коефіцієнт фінансової залежності на у 2009 році склав 0,73, а у 2010 році - 0,56  це говорить про залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і ймовірність ризику втрати самостійності.

    Проаналізувавши коефіцієнти фінансової стійкості  підприємства та показники діяльності підприємства можна зробити такі висновки. Збільшення валюти балансу в загальному обсязі свідчить про посилення ділової активності підприємства, що підіймає рівень платоспроможності.

      Існує і використовується система  показників ефективності діяльності, серед них коефіцієнт рентабельності активів.

Р(активів)=                                                                                  (2.5)

Рак_.(2009)= = -0,2

Рак_.(2010)= = -0,002

      Рентабельність активів на початок  звітного періоду становить  - 0,2 та на кінець звітного періоду  – 0,15, а це значить, що підприємство  активи використовувало  не  ефективно. 

      У аналітичних цілях розраховується, як рентабельність усієї сукупності  активів, так і рентабельність необоротного капіталу.

       У аналітичних цілях розраховується, як рентабельність усієї сукупності  активів, так і рентабельність необоротного капіталу.

Рнеоб.кап =.                                                                                  (2.6)

Рнеоб.кап_{.( 2009)=} = 0,23

Рнеоб.кап._{( 2010)=}   =2,5

      Рентабельність необоротних активів  на початок звітного періоду  становить 0,23 та на кінець звітного  періоду – 2,5 , а це значить,  що підприємство з кожної вкладеної  гривні в необоротні активи  одержує 0,23 грн. на початок  звітного періоду та 2,5  грн.  на кінець звітного періоду.  Також можна зробити висновок, що необоротні активи  підприємства  використовувались не ефективно. 

   Показник прибутку на вкладений  капітал, названий також рентабельністю власного капіталу, визначається по формулі:

Р( вл.кап.)=                                                                                          (2.7)

Рвк.кап_{. (2009)}= = 3,59    

Рвк.кап_.(2010)=   = 4,3

    Показник  рентабельності власного капіталу  на початок звітного періоду становить  3,59 , а на кінець – 4,3. А це значить, що з кожної гривні вкладеного власного капіталу підприємство отримує 3,59 грн. на початок звітного періоду, а на кінець звітного періоду – 4,3 грн. 
 
 
 
 
 

    Розділ 3.Заходи щодо джерел формування фінансових ресурсів підприємства ВАТ «Паляниця» 

     3.1. Напрямки вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві 

     Для розв’язання проблем формування і використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена , довгострокова  політика держави щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб’єктів підприємницької  діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала  реальний стан у розв’язанні соціально-економічних  проблем у країні. Економічно обґрунтоване використання податкових, інвестиційних та цінових механізмів сприятиме виходу з фінансової кризи, надходженню коштів до бюджету, збільшення дохідності підприємств.

     Отже  функціонування ринкової економічної  системи в Україні можливе  за умови зростання ефективності використання фінансових ресурсів. Використовувані  ресурси, формуючи ресурсний потенціал  окремого підприємства, є часткою  ресурсного потенціалу народного господарства в цілому чи окремих його галузей. Отже ресурсне забезпечення окремих  підприємств залежить від ресурсного насичення в країні в цілому.

     Для ефективного функціонування окремого підприємства й важливо визначити  оптимальну потребу в ресурсах, та забезпечити структуру джерел її формування і використання.

     Оскільки  фінанси окремого підприємства й  державні фінанси взаємопов’язані, у фінансову систему доцільно включати фонди фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні  держави, окремих господарських  суб’єктів, інших фінансових інститутів і використовуються з метою виконання  економічних і соціальних функцій. В ринкових умовах до фінансової системи  доцільно включати ресурси недержавної  кредитно-банківської системи і  фінансових ринків. Відповідно до вказаних елементів можна визначити основні  напрямки фінансової реформи в Україні:

• економічне обґрунтування структури державного бюджету;
• розвиток банківської системи;
• розвиток небанківських фінансових посередників та фінансових ринків;
• державне регулювання фінансових розрахунків окремих підприємств;
• державне регулювання кризи платежів.

     Фінансові реформи в Україні безпосередньо  впливають на структуру джерел формування фінансових ресурсів підприємства.

     Так зміна системи оподаткування  покликана забезпечити оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків, як джерел бюджетних надходжень, а  на рівні окремого підприємства - зниження частки прибутку в сумі фінансових надходжень.

     Приватизація  підприємств значно зменшила участь держави у перерозподілі фінансових ресурсів, що призвело до зменшення  інвестиційної активності в цілому. Так обсяг капітальних затрат упродовж 1992-1997 років скоротився на 62,8%. Централізовані капіталовкладення  становили на кінець періоду 24,8% від  загального їх обсягу.¹ Очевидно, що інвестування з використанням бюджетних ресурсів має першочергово спрямовуватись на фінансування економічно обґрунтованих проектів національного значення з високим ступенем окупності.

     Амортизаційний  фонд - важливе джерело підтримки  діючого виробництва в умовах незначної рентабельності господарювання.

     З метою використання амортизаційних ресурсів для розширеного виробництва  доцільним є зменшення термінів служби основних фондів, використання методів прискореної амортизації. З іншого боку зміна амортизаційної політики призведе до збільшення собівартості виробництва чи витрат обігу за рахунок  більшої суми амортизаційних відрахувань, а відтак до зменшення кінцевого  фінансового результату - прибутку.

     Прибуток  має створювати умови для самофінансування поточної діяльності, інвестування розширеного  відтворення підприємств. Отримання  прибутку окремими суб’єктами господарювання свідчить про позитивні макроекономічні тенденції до зростання доходів державного бюджету.

     Україна має достатній інвестиційний  потенціал і сприятливі умови  для інвестування. Іноземні інвестори  можуть розраховувати на 150-200% рівень рентабельності фінансових вкладень. Проте залучення зовнішніх інвестицій та кредитів об’єктивно обмежене і  пов’язане із потребою подальшого обслуговування інвестиційного проекту.

     На  розвиток підприємств негативно  впливає кризова ситуація в країні, зокрема низька купівельна спроможність населення, неплатоспроможність основних виробничих підприємств, недосконале  законодавств, недостатнє методичне  і організаційне забезпечення санації  та процесів, державної підтримки  підприємств. Більшість підприємств  обирає стратегію виживання ,використовуючи бартер, недогляди чинного законодавства, системи ціноутворення та контролю за підприємницькою за підприємницькою  діяльністю з боку адміністративних органів управління.

     Ефективне формування та використання ресурсів підприємства викликає потребу оцінки ефективності фінансових проектів на рівні окремих підприємств. При  оцінці ефективності формування і використання ресурсів важливо оцінити терміни  та обсяги вкладених фінансових ресурсів і отриманого прибутку. Процес вкладення  капіталу передбачає його повернення шляхом прибуткової діяльності, що може відбуватися паралельно, послідовно чи інтервально.

     У кожному з варіантів передбачено  вкладення певної суми ресурсів і  отримання прибутку. За умови послідовного перебігу вказаних процесів повну суму прибутку отримують після завершення інвестування. Паралельний перебіг  процесів найтрадиційніший, оскільки сума отриманого прибутку зростає за умови зростання суми фінансування і відбувається взаємозалежно в  часі. За умови інтервального перебігу визначених процесів між терміном фінансування й отримання прибутку є відрізок часу.

     Жоден з існуючих методів оцінки ефективності використання фінансових ресурсів не є універсальним, кожен з них  має свої позитивні і негативні  сторони. Орієнтація на якійсь один або кілька критеріїв залежить не лише від значення, а й від політики підприємства.

     Ефективність  фінансування підприємства не абияк  визначається стратегією формування ресурсів, що залежить від форми власності, виду діяльності територіального розміщення та інших факторів впливу. Очевидно зростання частки власних фінансових ресурсів що до позичених та залучених ресурсів дає змогу зробити висновок про зростання ефективності фінансування підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Додаток В

     Звіт  про фінансові результати ВАТ  «Паляниця»

     за 2009 рік