Діяльність іноземних банків в Україні

По-перше, поглибилася орієнтація банківської системи України на кредитування транснаціональних підприємств із капіталом країн-донорів.

Цю стратегію використовують такі банки, як ІНГ Банк Україна, КІБ Креді Агріколь, Сітібанк, Кредобанк. Така кредитна підтримка створює передумови для посилення конкурентних переваг іноземних компаній над національними виробниками.

По-друге, спостерігається  зміна структури кредитування за галузями. Іноземні банки активніше кредитують торгівлю та підприємства з низькою доданою вартістю, ніж високоризикові інноваційні компанії. Також іноземні банки сприяли нарощуванню споживчого кредитування, спрямованого на закупівлю імпортних товарів, що знижувало можливості розвитку та фінансування внутрішніх товаровиробників.

Такі результати діяльності іноземних банків у кредитній сфері є об’єктивними й цілком нормальними з точки зору концепції ринкового фундаменталізму, в центрі якого лежить максимізація вартості банку. Втім, це суперечить державницькому підходу, що вимагає комплексу регулятивних важелів, які б коригували посилені іноземними банками ринкові диспропорції. Важливим завданням регулятора є створення стимулів для спрямування іноземних кредитних ресурсів на розвиток внутрішнього реального сектору економіки з метою його розширеного відтворення.

Висновки

Поняття “іноземний банк” на основі закордонного розташування центрів стратегічного контролю краще відповідає потребам банківського аналізу, на відміну від вибірки банків з іноземним капіталом, в якій присутні псевдоіноземні банки й відсутні фінансово-кредитні установи з номінальними вітчизняними власниками. Підсумовуючи результати огляду зарубіжних досліджень та ретроспективного аналізу наслідків присутності іноземних банків в Україні, можна стверджувати, що однозначної відповіді на питання про позитивний чи негативний характер діяльності іноземних банків немає. Виявлено численні як прямі, так і опосередковані наслідки експансії іноземних банків, що залежать від різних факторів суб’єктивного та об’єктивного характеру.

Діяльність іноземних  банків у період економічного зростання  сприяла підвищенню капіталізації  банківської системи України, нарощуванню  темпів кредитування, розширенню асортименту, поліпшенню якості банківських послуг. Основні конкурентні переваги групи  цих банків над іншими вітчизняними банківськими установами полягають  у високому рівні зовнішньої підтримки, а саме можливості швидкого доступу  до необхідних ресурсів материнських груп. Водночас іноземні банки не виправдали очікувань щодо зниження відсоткових ставок, підвищення прибутковості, оскільки діяли передусім у власних комерційних інтересах, спрямованих на отримання достатнього чистого процентного доходу, кредитну експансію, оптимізацію оподаткування. Зростання частки іноземного капіталу підвищує ризик залежного розвитку. Тому при регулюванні варто звертати більше уваги на банки, через які підвищується рівень концентрації капіталу з однієї країни, проводити моніторинг темпів зростання сукупної частки банківського капіталу під контролем окремих держав, а також їх інтеграційних об’єднань.

З другого боку, під час  кризи іноземні банки забезпечили  фінансову стійкість банківської  системи України завдяки збереженню внутрішньокорпоративного припливу дефіцитних капітальних і кредитних коштів.

Значного відпливу капіталу з банківської системи України  за кордон не було. З огляду на незначні масштаби вітчизняної банківської  системи, закріплення контролю над  перспективним ринком для материнських банків було вигіднішим, ніж репатріація  незначних у масштабах холдингових  груп обсягів інвестованого капіталу. В період фінансової кризи населення  більше довіряло банкам з іноземним  капіталом, про що свідчить нижчий рівень відпливу із них депозитних вкладів  порівняно з іншими вітчизняними комерційними банками. Отже, іноземні банки виявилися стійкішими до дії  банківської паніки і стримували її поширення на всю банківську систему  України.

 За сучасних умов важливого значення набуває впровадження міжнародного нагляду за діяльністю транснаціональних банків на консолідованій основі, оскільки дочірні компанії та материнські структури тісно взаємопов’язані.

Список використаних джерел

1. Гребенюк Н.О. Трансформація стратегій банку та функцій його капіталу в умовах глобалізації / Н.О. Гребенюк // Вісник Української академії банківської справи. – 2007. – № 2. – С. 76-83.
2. Гусєв Я.О. Вплив світової фінансової кризи на діяльність банків з іноземним капіталом в Україні / Я.О. Гусєв // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць. – Суми : Вид-во Української АБС НБУ. – 2011. – Т. 32. – С. 133-144.Національного банку України. – 2010. – № 2 (8). – С. 98-102.
3. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р.,№2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5, 6. – С. 36.
4. Закон України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008 р., № 514VІ.
5. Корнилюк Р.В. Іноземні банки оговтуються від стресу. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.epravda.com.ua/publications/2011/07/20/292399/.  Корнилюк Р.В. Іноземні банки в Україні: особливості розвитку в період фінансової кризи / Р.В. Корнилюк // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2010. – № 1.
6. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bank.gov.ua.
7. Петрук І.Р. Фінансова стратегія як передумова успішного функціонування та розвитку банку / І.Р. Петрук, Т.В. Дивульська // Вісник Національний університет водного господарства та природокористування : зб. наук. праць. – Сер.: Економіка. – Рівне : Вид-во НУВГП. – 2010. – Вип. 1 (49).