Державні цільові фонди

Джерелами надходжень коштів до Фонду  є: внески роботодавців; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фонду на депозитних рахунках; кошти, одержані від стягнення відповідно до законодавства штрафів, пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів; добровільні внески та інші надходження, отримання яких не суперечить законодавству України.

У разі настання страхового випадку  Фонд соціального страхування від  нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку:

1. Своєчасно та в повному обсязі  відшкодувати шкоду, заподіяну  працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, що були на його утриманні грошові допомоги.

2. Організувати похорони померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

3. Сприяти створенню умов для  своєчасного надання кваліфікованої  першої невідкладної допомоги  потерпілому в разі настання  нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації та організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувальних закладах.

4. Проводити навчання та перекваліфікацію  потерпілого, якщо внаслідок ушкодження він не може виконувати попередню роботу.

5. Організовувати робочі місця  для інвалідів та надавати  їм допомогу у вирішенні соціально-побутових питань.

6. Сплачувати за потерпілого  внески на медичне та пенсійне  страхування.

7. Фонд також здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним  випадкам.

Ще одним видом соціальних гарантій населення є загальнообов’язкове  державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Цей вид страхування передбачає матеріальне забезпечення громадян у разі втрати заробітної плати внаслідок тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел.

Законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю, Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (від 18.01.2001 р.).

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів і забезпечує фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Відповідно до чинного законодавства кошти Фонду формуються за рахунок надходжень від страховних внесків роботодавців і застраховних осіб (80% загальної суми надходжень – від юридичних осіб, 15-17% загальної суми надходжень – від фізичних осіб); пені, штрафів, фінансових санкцій, стягнутих за порушення відповідно до законодавства; благодійних внесків юридичних і фізичних осіб; асигнувань з Державного бюджету України та інших надходжень.

За загальнообов’язковим державним  соціальним страхуванням у звёязку  з тимчасовою втратою працездатньсті та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі основні види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; допомога у зв’язку з народженням дитини; допомога у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомога на поховання; забезпечення оздоровчих заходів.

В розвитку і функціонуванні Фонду  зацікавлені не лише підприємства і  організації, яким доводилося б надавати грошову допомогу своїм співробітникам за рахунок власних коштів, а й працюючі громадяни, які сплачуючи внески, вневнені в отриманні грошової компенсації за будь-якого фінансового стану підприємства. Незважаючи на зацікавленість сторін у існуванні та розвитку фонду, спірним залишається питання розміру пропонованої допомоги.

Єдиний соціальний внесок (ЄСВ)

З 1 січня 2011 року кількість звітів до фондів зменшилася на 3 і, відповідно, зменшилася кількість витраченого часу та нервів в чергах при їх поданні.

Коротко про основні нововведення:

• розмір єдиного соціального внеску (ЄСВ) дорівнює сумі внесків до всіх фондів;
• адміністратором ЄСВ призначається Пенсійний фонд, інші фонди не розпускаються і отримують кошти від ПФУ в пропорціях встановлених Законом;
• запроваджується посвідчення застрахованої особи (п.8, ст.1 Закону) (термін впровадження посвідчень – протягом трьох років з дня набрання чинності законом, тобто до 01.01.2014р);
• фізичні особи-підприємці на спрощеній системі оподаткування є платниками ЄСВ за найманих працівників та  за себе;
• платниками внеску також є особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються незалежною професійною діяльністю, а саме: науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;
• визначено, що “Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску“. Можливо це спроба уникнути норми “конфлікту інтересів”, що передбачено Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ або інших нормативних документів, що регулюють податкову систему;
• термін сплати внеску – до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем;
• пеедбачено, що “За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу)” (п.12, ст.9);
• статтею 10 Закону передбачено можливість сплати ЄСВ на добровільних засадах;
• Пенсійний фонд має право проводити не частіше ніж один раз на календарний рік планову, а у випадках, передбачених законом, – позапланову перевірку на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб – підприємців. Планові та позапланові перевірки проводяться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України за погодженням із сторонами соціального діалогу.;
• Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.
• Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування формується на базі  системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
• Також для фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам такі підприємства мають відкривати окремі поточні рахунки в установах банків і можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Закон набирав чинності з 01 січня 2011 року, крім підпункту 8 частини першої статті 1, підпунктів 7 та 8 (в частині пред’явлення посвідчення застрахованої особи), 9 частини другої статті 6, абзацу другого підпункту 1 частини третьої статті 20, статті 22 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2014 року (ці виключення стосуються формування державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та обов’язкового застосування посвідчення застрахованої особи).

Ставки єдиного  соціального внеску

Ставки єдиного соціального  внеску – це досить заплутана штука.

Для роботодавців ці ставки встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва наведено аж 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Слід звернути увагу, що для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску – 34,7%.

Для працівників які працюють на підприємствах, у фізичних осіб – підприємцях або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соціального внеску 3,6%.

Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами сплачуватимуть єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6%.

Державні службовці сплачуватимуть внесок за ставкою 6,1%.

Ставки єдиного соціального  внеску для підприємців на загальній  системі оподаткування та тих, що обрали спрощену систему оподаткування