Цілі фінансової діяльності

Фінансова політика визначає чисельне значення показників роботи підприємства, зокрема прогнозні значення вартості кредитування. Ці показники для фінансової діяльності є кількісними цілями, з якими порівнюються фактичні показники звітних періодів для отримання висновку про ефективність фінансового менеджменту підприємства.

Фінансовий механізм підприємницької діяльності. Фінансова діяльність суб'єкта господарювання здійснюється методами і інстру­ментами фінансового механізму підприємницької діяльності.

Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних і правових форм і методів управління фінансовою системою за видами фінансів. Як випливає з визначення, у фінансовий механізм входять:

-     методи планування і прогнозування фінансів різних рівнів;

-     фінансові важелі (показники величини фінансів і ефективності їх використання);

-     нормативне забезпечення (встановлення нормативів лімітів, резер­вів тощо);

-     законодавча основа функціонування фінансів;

-     інформаційна основа фінансового механізму, яка включає економі­чну, комерційну, фінансову і іншу інформацію.

1.2. Роль фінансової діяльності в забезпеченні конкурентоспроможності суб'єкта господарювання

Успішність діяльності підприємства на ринку, досягнення ним ви­сокої прибутковості забезпечується постійною підтримкою його кон-. рентоспроможності зусиллями всього менеджменту.

Конкурентоспроможність підприємства - це властивий йому ступінь здатності реально або потенційно задовольняти потреби спо­живачів порівняно з іншими виробниками аналогічних товарів. Кон­курентоспроможність підприємства (товару, послуги) визначає його ідатність витримувати конкуренцію порівняно з аналогічними об'єк-іами на конкретному ринку. Забезпечення конкурентоспроможно­сті - це створення системи менеджменту, орієнтованого на досягнен-ня конкурентоспроможності і який базується на економічних законах функціонування ринкових відносин. Менеджменту фінансів у цьому процесі відводиться роль підтримки конкурентоспроможності в пи­таннях використання капіталу виробника. У загальному випадку кон­курентоспроможність підприємства створюється:

-    високими техніко-економічними параметрами продукції, які спри­яють її привабливості для споживачів і збільшенню обсягів прода­жу ("стратегія диференціації");

-    перевагами витрат виробництва, тобто нижчою, ніж у конкурентів собівартістю продукції, чим досягається більша ніж у них рентабе­льність капіталу і забезпечується отримання маси прибутку, доста­тнього для розвитку діяльності ("стратегія переваги по низьких ви­тратах").

Диференціація (спеціалізація) - це здатність забезпечити покупця уніка­льною новою якістю товару, особливих споживчих властивостей або якіс­тю післяпродажного обслуговування. Інакше кажучи, для забезпечення конкурентних переваг такого типу потрібно вирізнятись з поміж конкурен­тів товаром, що помітно вирізняється або високим рівнем якості, або не­стандартним набором властивостей, що реально цікавлять покупців.

Під «більш низькими витратами» розуміється не просто менша су­ма витрат на виробництво, ніж у конкурентів, але й здатність підпри­ємства розробляти, виготовляти і збувати товар більш ефективно, ніж конкуренти. Отже, щоб досягти конкурентної переваги цього типу, потрібно вміти організувати з меншими витратами й у коротший тер­мін повний цикл операцій із товаром від його конструкторської роз­робки до продажу кінцевому споживачеві.

16

16

14

15

16

Як засвідчує теорія конкуренції, у кожний конкретний момент під­приємство може успішно будувати власну стратегію забезпечення конкурентоспроможності, спираючись лише на один із виглядів кон­курентних переваг - або на нижчі витрати, залучаючи покупців від­носною дешевиною своїх товарів, або на спеціалізацію, залучаючи покупців товаром високої якості. До того ж поєднати ці обидва види конкурентних переваг, як правило, неможливо, тому що висока якість товару потребує підвищених витрат.

Фінансова діяльність сприяє створенню конкурентних переваг підп­риємства за обома напрямками, тому що безпосередньо має відношен­ня до чинників, що утворюють конкурентні переваги. Фактори, що створюють конкурентні переваги поділяються на дві групи (рис. 3).

Конкурентні переваги низького рівня дуже нестійкі й не здатні на­довго забезпечити лідерство серед конкурентів. Вони легко здатні бу­ти втрачені або через зростання цін і заробітної плати, або через те, що ці дешеві виробничі ресурси точно так само здатні використати або перекупити конкуренти. Фактори виробництва, що утворюють конку­рентні переваги високого порядку, важко відтворити за браком матері­альних або фінансових ресурсів або через приналежність інтелектуа­льної власності. Якщо конкурентна перевага досягнута за рахунок ви­пуску на ринок унікальної продукції, заснованої на власних конструк­торських розробках, то для знищення такої переваги конкурентам тре­ба або розробити аналогічну продукцію, або придумати кращу.

Фактори, що утворюють конкурентні переваги підприємства

Переваги низько­го порядку

Більш дешеві:

- матеріали, сировина;

- енергія;

- робоча сила

Переваги високо­го порядку

- унікальна продукція;

- прогресивна технологія;

- висока кваліфікація працівників; хороша репутація підприємства

Рис. 3. Типи факторів, що утворюють конкурентні переваги виробника.

і ісобливо цінною конкурентною перевагою є надійна, висока репу-іація фірми, що сприяє можливості та умовам залучення фінансових ібо юварних кредитів. Позичальник із надійною діловою репутацією

оже розраховувати на отримання кредитів потрібного йому розміру ;.і найнижчою з усіх можливих варіантів ціною. Конкурентна перева-

і іа чиннику ділової репутації досягається доволі повільно, велики­ми зусиллями, і потребує значних витрат на власну підтримку: витра-і и на рекламу, пунктуальність у платежах за кредитами та в розраху-

ках з партнерами, виплата дивідендів тощо. Випуск високоякісного товару починається або з його створення існими розробками виробника, або з купівлі ліцензії (патенту). Для

нюх варіантів необхідно на найвигідніших умовах залучити інвести-і йний капітал і обґрунтувати межу, до якої приріст витрат на якість ювару буде менший, ніж приріст прибутку від продажу товару.

Переваги виробника за витратами виробництва створюються фі­нансовою діяльністю у сфері фінансування оборотного капіталу та фінансуванням реального інвестування у проекти зі зниження собіва­ртості продукції. У межах фінансової діяльності нижчі від конкурен­тів поточні витрати на одиницю товару утворюються як результат наступного:

1.              Економії на збільшенні масштабів виробництва, що здешевлює
одиницю продукції за рахунок:

-     зменшення умовно-постійних витрат, що припадають на одиницю продукції при збільшенні обсягів виробництва;

-     зниження ціни сировини і матеріалів за рахунок цінових знижок за придбання у постачальників одноразово великих партій товару або за стабільність обсягів закупівель упродовж року.

2. Оптимізації джерел фінансування оборотних коштів: отримання дешевих короткострокових кредитів; поповнення власних оборот­них коштів з чистого прибутку; оптимізація схем розрахунку з пос­тачальниками і споживачами.

3. Моніторингу фінансового стану підприємства з метою забезпечен­ня його кредитоспроможності та своєчасного виявлення негатив­них тенденцій у стані фінансів і розробки антикризових заходів.

4.              Контролю грошових потоків підприємства з метою попередження
втрат:

-              коштів (штрафи та пені) за несвоєчасне здійснення платежів поста­чальникам та в бюджет (податки);

5

5

-              через неефективне управління дебіторською заборгованістю (не­своєчасне та неповне отримання платежів).

5. Обгрунтування обсягів довгострокового кредитування, визначення форми та джерел залучення "довгих коштів", здешевлення вартості кредиту по інвестиційних проектах, призначених для зниження по­точних витрат виробництва або збільшення обсягів продажу. До таких проектів належать:

-              модернізація технології з метою зниження витрат на одиницю про­дукції при існуючому або збільшеному обсязі виробництва;

-   створення (розробка) специфічної технології або суміжних вироб­ництв, що зробить високими витрати у споживача у випадку його переходу на продукцію конкурента (високі перехідні витрати). Це означає, що споживач при переході на продукцію конкурента по­винен докорінно змінити власну технологію, що дорожче, ніж збе­реження старого постачальника. Наприклад, виробник медичної техніки створює власну серію медичних апаратів і замінити окре­мий апарат в комплекті обладнанні неможливо, потрібно змінюва­ти одразу всю апаратуру.

-   наукові розробки з метою створення високого економічного бар'єра входження до галузі потенційних конкурентів. Підприємство ство­рює такі умови роботи в галузі, що не завжди доступні конкурен­там: значні фінансові ресурси витрачаються на науково-конструкторські роботи зі створення нового товару, на рекламу, створення збутової мережі, складські запаси в широкій збутовій мережі тощо. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства за розглянутими вище стратегіями конкуренції потребує ефектив­ної фінансової роботи із залучення капіталу для реалізації заходів у межах вибраної стратегії.

1.3. Вплив організаційно-правової форми і галузевої належності на фінансову діяльність підприємства

Вибір правової форми бізнесу відноситься до довгострокових під­приємницьких рішень і питання щодо цього виникає кожний раз як при утворенні нового підприємства, так і при його реорганізації з ме­тою якнайліпшого пристосування до змін господарських, правових або податкових умов діяльності. До того ж вибір грунтується на порі­внюванні між собою різних організаційних форм підприємництва за наступними їхніми характеристиками: - правове оформлення та гарантії бізнесу від держави;

повноваження керівництва (представництво підприємства, участь в прийнятті рішень та веденні справи);

участь власників в прибутках або збитках, а також право вилучен­ня майна підприємства в особистих цілях; можливості фінансування власним та позиковим капіталом; можливості зміни чисельності власників при вступі або виході з бі-шесу;

особливості оподаткування кожної форми підприємництва; законодавчі межі обов'язкового обсягу відкритості фінансової ін­формації (річного звіту);

витрати на правову форму (витрати на заснування підприємства, витрати на збільшення власного капіталу, особливі витрати на зві­тність тощо).

Наведені критерії вибору організаційно-правової форми підприєм­ництва свідчать, що цей вибір перебувають під впливом не тільки фі­нансових факторів, а також існуючих обмежень законодавства, яке регулює бізнес у кожній країні, обмежень на види діяльності, обме­ження правами власності, які прямо обумовлюють форму підприємс-і ва (наприклад, підприємство засноване на комунальній власності може бути лише колективним).

Фінансова діяльність суб'єкта господарювання здійснюється в пра­вовому полі, яке окреслено Конституцією України. В сфері загальних майнових відносин правовою базою фінансової діяльності в Україні є І Іпвільний кодекс. У фінансовій діяльності суб'єкти господарювання керуються фінансово-правовими актами, які відносяться одночасно і до цивільного права і до господарського права. Відповідно до сфери регулювання фінансова діяльність забезпечена юридичними актами іа такими окремими видами: фінансовим правом, господарським пра­вом, банківським правом, податковим правом, страховим правом. Ці акти регулюють фінансову діяльність у порядку ієрархічності права:

-     Конституція України;

-     закони України;

-     укази Президента України;

-     декрети Кабінету Міністрів України;

-     накази, інструкції або положення Міністерства фінансів України і Державної податкової адміністрації;

-     методичні вказівки, листи, телеграми НБУ і ін.

До основних законів, що регулюють фінансову діяльність, належать: 1. Закони, що регулюють підприємницьку діяльність та її організацію.

5

їх

19

16

16