Бюджетний дефіцит та державний борг: причини, наслідки та способи відшкодування

Формування та нагромадження  внутрішнього та зовнішнього державного боргу є органічною складовою  функціонування економік переважної більшості  країн світу, потужним важелем макроекономічного  регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. На жаль, в  Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу  відбувалося значною мірою хаотично, під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що наклало свій відбиток на його структуру  та обсяги.

Відносини бюджету з реальним сектором економіки будуються за трьома каналами:

— через податкову систему;

— через грошово-кредитну систему;

—  шляхом прямого фінансування з бюджету окремих виробничих галузей.

Бюджет може і повинен  стати інструментом підтримки економічного зростання тільки за умови зняття проблеми державного боргу. Міністерство фінансів сумлінно розраховується з  Національним банком і тим самим  сприяє підтримці стабілізації курсу  гривні, розширює можливості банківської  системи щодо кредитування реального  виробництва. Звичайно, ці кошти можна  було б через бюджет використати  на підтримку окремих галузей  чи виробництв. Але добре відомо, що такий спосіб використання коштів суттєво менш ефективний, ніж через  кредитування.

Державним Бюджетом на 2011 рік  встановлено граничний розмір державного боргу за станом на 31 грудня 2010 року на рівні 308,316 млрд. грн.

Доходна частина Державного бюджету складається відповідно до Бюджетного кодексу України з  доходів, що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори  і обов'язкові платежі та Закону України «Про основи соціальної захищеності  інвалідів», а також від плати  за послуги, що надаються бюджетними установами, та інших визначених законодавством джерел та міжбюджетних трансфертів  з місцевих бюджетів.

В Законі України «Про Державний  бюджет України на 2010 рік» затверджено  на 2010 рік прожитковий мінімум  на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривні, з 1 квітня - 849гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривень, з 1 грудня – 875.

Також установлено розмір мінімальної заробітної плати , яка  буде з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривень, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень та з 1 грудня - 922 гривень  на місяць.

В Законі України «Про Державний  бюджет України на 2010 рік» передбачено  у 2010 році розміри мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії  для учнів професійно-технічних  та студентів вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації, учнів і  студентів з числа дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського  піклування, в розмірах, що діяли  у грудні 2009 року.

Слід зауважити, що серйозною  проблемою для України у 2010 році стануть інфляційні ризики. Перш за, все йдеться про різке зростання  тарифів на енергоносії для населення  і промисловості (через політичний тиск відтермінуються на ІІ півріччя 2010 р.). Особливо відчутним стане стрімке здороження продовольчих товарів у І-ІІ кварталі 2010 р. Загалом, відповідні чинники інфляції переважать стійкі тенденції до її зниження в умовах низької ділової активності. Рівень безробіття буде знижуватись повільно і досягне за оптимістичним сценарієм рівня 8,6 %. Важливою проблемою при цьому стане повернення значної кількості трудових мігрантів із країн ЄС.

В урядовому проекті Державної  програми економічного і соціального  розвитку України на 2010 рік передбачено  дефіцит бюджету у розмірі 6% ВВП. Кабінет міністрів планує скоротити  дефіцит держбюджету на 2010 рік  до 6% і відмовитися від бюджетних  дотацій НАК "Нафтогаз України". В цій програмі передбачено оздоровлення державних фінансів. Цільовими індикаторами є зменшення дефіциту бюджету  з 14%, які були в минулому 2009 році, до не більше як 6% від ВВП. Також покращення фінансової стійкості ПЕК.

В Законі України «Про Державний  бюджет України на 2010 рік» передбачені  значні зміни у системі соціального  та пенсійного забезпечення окремих  категорій громадян, які спрямовані на обмеження рівня оплати праці, соціальних та пенсійних виплат широким  верствам населення. Це стосується, зокрема, обмеження розміру наданих компенсацій, гарантій, пільг, державних соціальних допомог величиною податкової соціальної пільги, визначеною відповідно до Закону України «Про податок з доходів  фізичних осіб»; встановлення максимального  розміру пенсії та щомісячного грошового  утримання; зупинення окремих положень Закону України «Про державну службу»  щодо оплати праці, пенсійного та грошового  забезпечення державних службовців; зміни порядку обчислення пенсій військовослужбовцям. Крім того, Кабінет  Міністрів України шляхом впровадження окремих норм в проекті закону про Державний бюджет України  на 2010 рік перебирає на себе повноваження Верховної Ради України шляхом отримання  права регулювати порядок надання  окремих соціальних виплат та затверджувати  їх розміри.

Закон України про Державний  бюджет України на 2010 рік передбачає, що до доходів загального фонду Державного бюджету на 2010 рік належать 100 відсотків  податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками, в тому числі, і за місцезнаходженням в місті  Києві. В зв'язку з цим необхідно  зазначити, що відповідно до статті 67 Бюджетного кодексу України, якою визначені  особливості формування бюджету  Автономної Республіки Крим та бюджетів міст Києва і Севастополя, встановлено  необхідність врахування норм Закону України «Про столицю України  — місто герой Київ» при  затвердженні доходів та видатків Державного бюджету України. Згідно з пунктом 3 статті 19 Закону України «Про столицю  України — місто герой Київ»  доходи міського бюджету та бюджетів районів міста Києва формуються зокрема за рахунок 100-відсоткового відрахування податку на прибуток підприємств, який справляється на території міста Києва. Тому для виконання вимог Бюджетного кодексу та Закону України «Про столицю України — місто герой Київ» є необхідним передбачити 100-відсоткове спрямування надходжень від податку на прибуток до бюджету міста Києва.

Отже, проаналізувавши дані наведені вище ,зазначено, що позитивним є те, що Закон України «Про Державний  бюджет України на 2010 рік» складений  з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та базується  на його положеннях, враховує основні  напрямки бюджетної політики на 2010 рік та переважно враховує Пропозиції Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики та Доручення  Верховної Ради України , Кабінету Міністрів  України стосовно Основних напрямів бюджетної політики, вдосконалення  бюджетного процесу і подальшого розвитку міжбюджетних відносин.

2.2 Державний борг  України 2011 року

Структурно державний  борг України складається з внутрішнього і зовнішнього.

Зовнішній державний  борг - це борг іноземним державам, організаціям й окремим особам. Він лягає на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватися за нього цінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки й погасити сам борг.

Внутрішній борг - це борг держави своєму населенню. Відповідно до Закону України "Про Державний внутрішній борг" до складу державного внутрішнього боргу України входять:

- позичання Уряду України  і позичання, здійснені при  безумовній гарантії Уряду, для  забезпечення фінансування загальнодержавних  програм;

- заборгованість минулих  років та заборгованості, що знову  виникає по боргових зобов'язаннях  Уряду України.

Державні запозичення  проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і  регіональному рівнях, цільового  фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів.

Стан державного боргу  в нашій країні регулюється наступними законодавчими та нормативними актами: Конституція України, Закон України  «Про Державний внутрішній борг», Закон  України «Про структуру Державного внутрішнього боргу України», Закон  України «Про бюджетну систему України», Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», Закон України «Про Національний банк України», Постанова Верховної  Ради України «Про структуру бюджетної  класифікації» та деякі інші.

Аналіз законодавчої та нормативної  бази щодо формування державного боргу  України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково  проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього  державного боргу взагалі законодавчо  не врегульовані.

В додатках №1, 2 можна побачити статистику державного боргу за останні 5 років в гривнях та доларах  США. Підсумовуючи викладене, можна  зробити висновки, що Уряду України  необхідно:

ü  удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України “Про державний внутрішній і зовнішній борг України”;

ü  визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;

ü  обов’язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;

ü  розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик;

ü  закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.

 

3.Зарубіжний досвід  управління дефіцитом державного  бюджету та можливість його  впровадження в Україну

На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система  ряду країн світу характеризувалася  залежністю державного бюджету від  місцевих фінансів. Наприклад, уряд США  до прийняття конституції 1787р. не мав  власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків  окремих штатів. Завдяки зусиллям центральної влади значення державного бюджету стало зростати.

Після Другої світової війни  процес централізації бюджетної  системи у всіх державах різко  підсилився, у відношенні доходів. Істотно  зросла питома вага державного бюджету  в загальному обсязі ресурсів бюджетної  системи. У США – більш 50%, Великобританії – більш 70%.

У розвинутих країнах в  державний бюджет направляються  найбільші доходи:

−  податок з прибутку фізичних осіб;

−  податок на прибуток корпорацій;

−  акцизи;

−  податок на додану вартість (У США ПДВ не застосовується);

−  мита;

−  доход від державних позик, що випускаються центральним урядом.

По витратах, навпаки, спостерігається  інша тенденція: збільшення питомої  ваги в загальній сумі витрат бюджетної  системи місцевих бюджетів, на які  уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частина  витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили – запровадження цього досвіду, на нашу думку, могло б мати перспективи і на території України.

Дефіцит державного бюджету  характерний нині для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останні півстоліття лише два  рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був  дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним "благополуччям", перевищення витрат над доходами спостерігається постійно. Причини  дефіциту бюджету пояснюються цілим  рядом факторів:

1)  зниженням рівня суспільного виробництва;

2)  глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;

3)  послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;

4)  нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;

5)  великомасштабним оборотом "тіньового" капіталу;

6)  великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції.

У кожній країні структура  державного бюджету має свої національні  особливості. Вона залежить від характеру  адміністративної системи, структурних  особливостей економіки й інших  факторів.

Організаційний устрій США  – федеративний. Федеральний бюджет влаштований за принципом “повного”  бюджету і складається з двох частин:

−  власне урядовий чи бюджет федеральних фондів;

−  довірчі фонди.

Власне урядовий бюджет охоплює  і фінансує загальнонародні програми, що пов’язані з політичними, економічними і соціальними функціями держави.

Друга частина федерального бюджету – довірчі фонди, що носять цільовий характер. Їхня діяльність пов'язана  з окремими видами державної виробничої інфраструктури.

У Великобританії Державний  бюджет складається з двох частин:

−  звичайний бюджет;

−  національний фонд позик.

Звичайний бюджет призначений  для фінансування поточних витрат держави. Його витрати підрозділяються на щорічно затверджені Парламентом  і консолідованого фонду постійних  витрат.

Національний фонд позик  являє собою бюджет капіталовкладень. З нього здійснюються платежі  по державному боргу, видаються довгострокові  кредити на капіталовкладення державним  підприємствам і місцевим органам  влади.

В Франції центральний  бюджет складається з трьох частин:

−  звичайний загальний (державний) бюджет;

−  приєднані бюджети різних державних організацій;

−  спеціальні рахунки казначейства.

На долю загального бюджету  приходиться більш ніж 70% всіх витрат.

Приєднані бюджети введені  для організацій, що не мають статусу  юридичної особи, але здійснюють торгово-промислову діяльність і мають  фінансову автономію (бюджети пошти, телеграфу, телефону, національна друкарня, монетний двір).