Безробіття та соціальний захист населення

• Безробіття та соціальний захист населення 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ  БЕЗРОБІТТЯ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ 4

1.1 Сутність поняття  «безробіття». Види та форми 4

1.2 Нормативно-правова  база регламентації роботи з  безробітними громадянами 6

1.3 Соціально-психологічні  та соціально-економічні наслідки  безробіття 8

РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ  НАПРЯМКИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З БЕЗРОБІТНИМ  НАСЕЛЕННЯМ 11

2.1 Державна служба  зайнятості і її робота для  забезпечення зайнятості населення  11

2.2 Органи управління  у сфері соціального захисту  та заклади надання соціальних  виплат і соціальних послуг  в Україні. 12

2.3 Основні напрями  щодо запобігання розширення  безробіття та зростання зайнятості 15

РОЗДІЛ 3.АНАЛІЗ РІВНЯ  БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ В КРИЗОВИЙ ПЕРІО 18

ВИСНОВКИ 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 26

ДОДАТКИ 29

 

ВСТУП

Економічна криза, яка набула розвитку в Україні, починаючи  з вересня 2009 року, здобуває все більшу глибину. Підсумки січня 2009 року засвідчили продовження низхідної динаміки переважної більшості макроекономічних показників. При цьому криза набуває  дедалі ширших вимірів, розповсюджуючись на грошово-кредитну, фіскальну, соціальну  сфери, невпинно погіршуючи соціальне  самопочуття та очікування суб’єктів  ринку й пересічних громадян.

Актуальність  теми. Соціальна політика - це заходи держави, спрямовані на пом'якшення  нерівності в розподілі доходів, що є неминучою характерною рисою  ринкової економіки. Вона спрямована на послаблення диференціації доходів  і майна, пом'якшення суперечностей  між учасниками ринкової економіки  і запобіганню соціальних конфліктів на економічному ґрунті.

Тому важливим завданням соціальної політики є  адресна (тобто призначена для конкретних груп населення) соціальна підтримка  зі сторони держави, в першу чергу  найменш захищених верств. Для  того, щоб допомогти цим людям, гарантувати їм необхідні засоби, існує соціальна галузь економіки, яка називається соціальним забезпеченням. На організації соціального забезпечення держава покладає турботу про  ті категорії населення, які в  законодавчому порядку мають право на довготривалу або постійну допомогу у зв'язку з віком, інвалідністю, обмеженою працездатністю, відсутністю інших джерел існування.

Мета роботи –  розглянути поняття та сучасний стан соціального захисту та безробіття в Україні.

Задачі: розглянути роботу органів по забезпеченню соціальної політики, визначити основні напрямки соціальної роботи, критерії бідності, межу бідності, програму по її зменшенню, розглянути стан ринку праці, та методи вирішення проблем безробіття в  Україні.

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ  БЕЗРОБІТТЯ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ

1.1 Сутність поняття  «безробіття». Види та форми

Безробіття - соціально-економічне явище, коли частина працездатного  населення не може знайти роботи, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці[25, c.123].

Згідно з визначенням  Міжнародної організації праці (МОП), безробітною є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця. У світі за даними ООН налічується  майже 800 млн. безробітних, тобто приблизно  кожний третій працездатний не має  роботи.

У Законі України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни  у працездатному віці, які через  не залежні від них причини  не мають заробітку і трудового  доходу, зареєстровані у державній  службі зайнятості як особи, що шукають  роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не мають належної роботи, яка  відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.

Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст., проте до кінця століття воно не стало масовим, зростало лише під  час економічних криз.

Безробіття є  важливим чинником тиску щодо зниження заробітної плати працюючих.

Комплексний характер причин безробіття. Безробіття зумовлене  низкою причин:

структурними  змінами в економіці;

нерівномірністю розвитку продуктивних сил в народному  господарстві загалом і в окремих  його регіонах;

постійним прогресом  техніки, особливо розгортанням НТР;

пошуком працівниками нових робочих місць з метою  отримання більшої зарплати, змістовнішої роботи;

диспропорційним розвитком економіки;

обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.

Комплексність причин безробіття зумовлює існування різних його типів і форм.

Основні типи безробіття — добровільне, "природне" (або  соціальне), та вимушене.

Добровільне безробіття — тип безробіття, який існує  за наявності вільних робочих  місць.

Така ситуація можлива, коли особи працездатного  віку не влаштовуються на роботу через  недостатній рівень заробітної плати, низький зміст праці, тобто наявність  лише важкої та непрестижної праці  тощо.

"Природне" (соціальне) безробіття — тип  безробіття, який практично не  може бути ліквідований за  існуючої економічної системи.

До його форм західні  економісти відносять фрикційне  та структурне безробіття. Фрикційне  безробіття зумовлене міжрегіональними, професійними та віковими переміщеннями  частини працездатного населення. Йдеться, зокрема, про переїзд осіб найманої праці на нове місце проживання, отримання іншої кваліфікації, перехід  на навчання, призупинення роботи у  зв'язку з доглядом за дітьми та ін. Структурне безробіття зумовлене структурними зрушеннями в економіці (відмиранням  або зменшенням частки старих галузей  та появою і швидким розвитком  нових), науково-технічним прогресом, змінами в структурі споживчого попиту та ін[8, c.187].

Ці форми безробіття за капіталізму не можуть бути усунені, їх можна ліквідувати лише за повномасштабної  дії законів планомірного та пропорційного  розвитку, тобто більш розвинутого  суспільного способу виробництва. їх дія у більшості розвинутих країн світу має частковий  характер, тобто обмежується державним, монополізованим секторами. Це свідчить не про природний, а про соціальний характер фрикційної та структурної  форм безробіття.

1.2 Нормативно-правова  база регламентації роботи з  безробітними громадянами

Переорієнтація  державної політики на повний ринок  праці (регулювання освітньо-професійної  підготовки робочої сили відповідно до потреб економіки та ринку праці; регулювання зайнятості населення  та трудової міграції; регулювання  сфери безробіття) здійснюється з 1999 р. - через реалізацію Указу Президента України від 03.08.99 р. "Про основні  напрями розвитку трудового потенціалу на період до 2010 року".

Своєчасним надходженням інформації до споживачів робочої сили та її носіїв займаються центри зайнятості населення. За роки створення мережі центрів (а нині їх в Україні 674) вдалося  значною мірою забезпечити їх необхідною технікою, підготувати кадри. Наслідки цього для безробітних  відчутні. Так, якщо у 1995 р. послугами  служби зайнятості користувався кожен  одинадцятий безробітний, то у 2009 р. - кожен другий. Протягом 2009 р. працевлаштоване 44,3% незайнятих громадян, які скористалися послугами служби, у т. ч. 30,9% - на умовах постійної зайнятості. Діяльність центрів, як і соціальний захист безробітних, фінансується переважно з коштів Фонду сприяння зайнятості населення, керівництво яким здійснюється на тристоронніх засадах. Дуже важливо забезпечити  повну прозорість витрат коштів Фонду  та максимально ефективне їх використання, адже його річний бюджет становить 1,5 млрд. грн. Зокрема, необхідно звільнити  Фонд від виконання невластивих  йому функцій: виплати допомоги незастрахованим  особам і фінансування створення  нових робочих місць.

Контроль за дотриманням  законодавства здійснює Державний  комітет з нагляду за охороною праці.

Формування правового  поля функціонування ринку праці  протягом тривалого періоду, частково на базі законів, успадкованих від принципово іншої системи, призвело до низки  ускладнень. Норми законів, орієнтованих на ринкову систему (зокрема Закону України "Про зайнятість населення"), суперечать нормам законодавчих актів, розроблених ще за радянських часів  та відповідно орієнтованих на стандарти  та норми адміністративно-планової економічної системи (передусім  Кодексу законів про працю). Крім того, не всі реалії сьогодення враховують навіть закони, прийняті вже у незалежній Україні. Наприклад, правова колізія, пов'язана із набуттям статусу безробітного особами, які володіють засобами виробництва (передусім землею), але не можуть бути працевлаштовані у секторі найманої праці, призводить до проблем соціального захисту численної категорії населення і порушує принципи соціальної справедливості. Підвищення якості робочої сили насамперед пов'язується з відновленням та вдосконаленням системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зайнятого населення. Для цього, зокрема, необхідно прийняти Закон України "Про професійний розвиток персоналу на виробництві"[19, c.10].

13 січня 2009 р.  набув чинності Закон України  від 25 грудня 2009 р. №799-VI «Про внесення  змін до деяких законів України  щодо мінімізації впливу світової  фінансової кризи на сферу  зайнятості населення». Закон спрямований  на збереження кадрового потенціалу  підприємств, недопущення зростання  рівня безробіття та забезпечення  соціальних гарантій громадян. Передбачено  створення ефективного механізму  підтримки працівників, які опинилися  під загрозою звільнення та  визначення джерел для покриття  дефіциту бюджету Фонду загальнообов’язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття  в 2009–2010 роках. Цим Законом  передбачається внесення змін  до законів України «Про зайнятість  населення», «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття», «Про  розмір внесків на деякі види  загальнообов’язкового державного  соціального страхування», «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування», «Про державну податкову  службу в Україні» та «Про  особисте селянське господарство».

Введення в  дію на період до 1 січня 2010 р. ст. 24 (умови  надання допомоги з часткового безробіття), 25 (право на допомогу з часткового безробіття) і ч. 2–5 ст. 26 (розмір і  тривалість виплати допомоги з часткового безробіття) Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття» щодо надання  матеріальної допомоги особам у разі втрати ними частини заробітної платні в результаті вимушеного тимчасового  скорочення нормальної або встановленої на підприємстві тривалості робочого часу у зв’язку з тимчасовим припиненням  виробництва із причин економічного характеру, пов’язаних з наслідками світової фінансової кризи. До того ж  розмір посібника з часткового безробіття встановлюється правлінням Фундації загальнообов’язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття одночасно  із затвердженням бюджету, виходячи з фінансових можливостей Фундації, і не може перевищувати прожиткового мінімуму.

1.3 Соціально-психологічні  та соціально-економічні наслідки  безробіття

Безробіття може призвести до погіршення відносин в  сім'ї, агресії по відношенню до членів сім'ї, конфліктів і розлучень. Оскільки психопатичні симптоми зустрічаються  не тільки у самого безробітного, але  і у членів його сім'ї, можна визначити  з достатньо високим рівнем вірогідності, що безробіття негативно позначається не тільки на тих, кого вона зачіпає  безпосередньо, але і на тих, хто  має до неї непряме, опосередковане відношення.

Серед емоційних  наслідків безробіття відмічається різке зниження самооцінки, у багатьох випадках виникнення депресивного синдрому з суїцидними тенденціями. Стрес, перенесений в період безробіття, може стати причиною скорочення індивідуальної тривалості життя [18, c.129].

У дітей в сім'ях безробітних частіше зустрічаються  відхилення в поведінці. У дружини  безробітного виявляється той же психологічний стан, що і у нього  самого. Можна зробити висновок, що безробіття є могутнім джерелом стресу для всіх, хто так чи інакше потрапляє в поле її дії. Працівники, що уникнули звільнення, але знаходилися  якийсь час під його загрозою, також  переживають стрес. По своїй силі і наслідкам психологічна травма, що наноситься очікуванням звільнення, може бути навіть важче, ніж стан людини, що реально пережила втрату роботи.

У безробітних  спостерігаються пасивність, розгубленість, фру-стрированість, невміння і нездатність адаптуватися в соціально-економічних умовах, що різко змінилися, інфантильність і споживацька позиція, образливість: щось їм недодали, хтось їм зобов'язаний, немає вираженої особистої і соціальної активності. Для представників даної категорії характерно уявлення про державну службу працевлаштування як про філантропну організацію. Звідси і покладання надії на те, що представники державної організації повинні допомогти йому в складній ситуації і тій що різко змінилася.

Є деякі специфічні обставини, які спричиняють депривацію ряду соціальних груп суб'єктивно ще більш важкої. По-перше, ще не була зжита успадкована від радянської епохи психологія. В колишньому суспільному устрої держава гарантувала всім людям повну зайнятість і задовільний дохід, забезпечуючи достатній рівень споживання, причому незалежно від трудового внеску і індивідуальних зусиль. На сучасному етапі адаптаційний механізм до ринкових умов формується у людей дуже повільно. Обнадіює, що наголошується схильність у молодих людей до підприємництва і у людей розумових занять -- до перепідготовки. По-друге, внаслідок затяжної економічної кризи у людей відсутня переконаність, що ситуація може покращитися. По-третє, немає усвідомлення необхідності жертви у вигляді тимчасового погіршення життєвих стандартів заради майбутнього, як це було в період індустріалізації[21, c.20].

Крім перерахованих  безробіття має і інші соціально  значущі негативні наслідки. Вчені  вважають, що безробіття породжує соціальну  агресію і збільшує кримінальність суспільства. В деяких дослідженнях був виявлений зв'язок між безробіттям  і вбивствами, насиллям. За даними Американських  соціологів, 70% ув'язнених на момент арешту не мали роботи. Таким чином, злочинність може бути пояснена безробіттям  в суспільстві. Зниження життєвого  рівня, що пов'язано з безробіттям, змушує безробітного і його сім'ю  витрачати заощадження і продавати  цінні речі, щоб забезпечити достатній  рівень життя. Якщо безробіття затягується, то безробітним доводиться жити на допомогу, яку не здатний заощадити  через невідповідність прожитковому рівню звичайного способу життя. Прибутки не дозволяють повноцінно харчуватися, що призводить до втрати здоров'я, яке  важко відновити. Розмір допомоги з  місяця в місяць зменшується, що примушує опускатися нижче межі бідності. Бідність породжує соціальну і політичну  апатію.