Банківська система України

ВСТУП 

Формування  банківської системи почалося з  появи перших банків і відноситься  до XV століття, коли потрібною стала мережа спеціальних установ, які б регулювали заплутаний грошовий обіг і здійснювали у більш широких масштабах кредитні операції.

     Поняття «банк» походить від італійського «banco» і означає «стіл», «лава міняйли». У стародавні часи в Північній Італії на площах, де йшла жвава торгівля, встановлювали спеціальні столи і міняйли займались при купівлі-продажу обміном різних монет.

     В Україні початок банківської діяльності було покладено в середині XVIII століття. Вона розвивалась разом із становленням банківської системи Росії. У ті часи торгівля велась за готівку, а промисловість розвивалась, головним чином, за рахунок держави. В Україні розповсюдження комерційного кредиту істотно запізнювалось порівняно із Західною Європою. Першими позичальниками були уряд і землевласники, а в ролі кредиторів виступали одноосібні підприємці-лихварі.

     Формування  нової банківської системи України  почалось із побудови незалежної суверенної держави і прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.); Закону України «Про економічну самостійність України» (3 серпня 1990 р.), в яких було визначено, що Україна на своїй території самостійно організує банківську справу і грошовий обіг і створює банківську систему. 
 
 
 
 
 
 

1 ПОНЯТТЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ 

     У загальному вигляді під банківською  системою розуміється сукупність різних видів банків та банківських інститутів, за допомогою яких здійснюється мобілізація коштів і надаються клієнтурі різноманітні послуги з прийому вкладів і надання кредитів. Ця система є внутрішньоорганізована, взаємопов’язана, має загальну мету та завдання.

     Діюча в країні банківська система виникла  на основі прийнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до цього Закону сучасна банківська система України представлена двома рівнями банків. На першому рівні виступає Національний банк Украйни (НБУ) з відповідною мережею своїх установ (із своїми філіями); на другому — комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер діяльності.

     Банківська  система являє собою законодавчо  визначену, чітко структуровану  сукупність фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю. Специфіка банківської системи проявляється в її функціях, а саме:

а) створення  грошей і регулювання грошової маси;

б) трансформаційна  функція;

в) стабілізаційна функція.

     Функція створення грошей і регулювання  грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші.

     Трансформаційна функція полягає в тому що банки, мобілізуючи вільні кошти одних  суб’єктів господарювання і передаючи їх іншим суб’єктам, мають можливість змінювати величину й терміни грошових капіталів та фінансові ризики.

     Стабілізаційна  функція забезпечує сталість банківської діяльності та грошового ринку. 

2 ПРАВОВЕ  ПОЛОЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ  УКРАЇНИ 

2.1 Загальна характеристика правової природи Національного банку України 

     Відповідно  до ст. 8 Закону України «Про банки  і банківську діяльність» Національний банк України є центральним банком держави і знаходиться в її власності. Національний банк України, будучи державним банком країни, разом із своїми філіями являє собою перший рівень банківської системи України і є свого роду «банком банків», так як виконує базові функції кредитної і резервної системи і обслуговує виконання державного бюджету країни.

     Національний банк України створений відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» і діє на основі законодавства України, свого Статуту, затвердженого постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 р., а також договорів або інших угод України з іншими державами в галузі кредитно-грошових відносин.

     Національний  банк є емісійним центром України, підзвітний Верховній Раді України  і має право законодавчої ініціативи. Він проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк створює державну скарбницю України та організує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.

     Джерелом  формування майна Національного  банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від  банківської діяльності. Статутний  фонд банку утворюється за рахунок коштів держави і слугує забезпеченням його зобов’язань.

     Доходи  Національного банку України  утворюються за рахунок надання  позичок і гарантій, дисконтування  векселів, продажу цінних паперів, валюти інших держав, проведення інших операцій. Витрати Національного банку: це одержання позичок і гарантій, купівля цінних паперів, валюти, інші операції. Законодавством встановлено, що Національний банк України підзвітний Верховній Раді України, має автономний статус у системі органів виконавчої влади і не залежить від неї при вирішенні питань, що входять до компетенції центрального банку. Діяльність Національного банку України спрямована насамперед на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, здійснення фінансування і розрахунків у народному господарстві України.

2.2. Основні  функції і права Національного  банку України 

     Зміст діяльності Національного банку  України проявляється в його функціях, основних напрямах функціонування. Для  виконання завдань, покладених на цей  орган державного управління спеціальної компетенції, Статутом передбачені такі функції:

а) брати  участь у розробці основних напрямів і тенденцій економічного й соціального  розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;

б) розробляти основні напрями єдиної грошово-кредитної  політики, відповідно до яких здійснюється регулювання грошового обігу  в Україні;

в) концентрувати  кредитні ресурси, створені за рахунок  коштів статутного та інших фондів, залишків коштів державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення;

г) продавати  й купувати на договірних засадах  кредитні ресурси;

д) утворювати фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи держави  за рахунок частини залучених  банками ресурсів і депозитів, визначати  розміри формування цього фонду;

е) організовувати і проводити інкасацію, перевезення  грошових знаків та інших цінностей;

ж) проводити  єдину кредитну політику в державі, встановлювати правила розрахунків  і ведення касових операцій, порядок  ведення обліку й звітності у  банках, визначати розмір плати за залучені з інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;

з) здійснювати  регулювання рівня банківських  процентних ставок;

и) організовувати касове виконання державного бюджету;

к) зосереджувати  на рахунках у своїх установах  валютні кошти валютного фонду  Кабінету Міністрів України, брати участь у розробці зведеного валютного плану, забезпечувати проведення єдиної валютної політики в державі;

л) здійснювати  обслуговування державного боргу, виконувати операції, пов’язані з розміщенням  державних позик, їх погашенням і  виплатою процентів по них;

м) давати дозвіл на утворення комерційних  банків за участю іноземних юридичних  осіб та іноземних громадян, реєструвати  комерційні банки і встановлювати  для них економічні нормативи  тощо.

     Разом із тим Національному банку надаються  такі права, що зумовлені його специфікою: встановлювати для комерційних банків та їх філій обсяг і форми звітності інформаційних матеріалів, необхідних для прогнозування і планування з метою здійснення Єдиної державної політики в області грошового обігу, кредитування, розрахунків, цінних паперів і валютних операцій; встановлювати за узгодженням з комерційними банками, які здійснюють касове обслуговування підприємств, організацій, ліміт залишку грошей в операційній касі, визначати вид національних грошових знаків, їх номінал, встановлювати визначальні ознаки і порядок платіжності, систему захисту; одержувати в іноземних і міжнародних банках та в інших фінансово-кредитних організаціях кредити, розміщувати позики, здійснювати операції в іноземній валюті; давати дозвіл організаціям України залучати кредити з-за кордону в межах загального ліміту зовнішньої заборгованості держави, який встановлюється Верховною Радою України; визначати ціни й тарифи на надані Національним банком і його установами послуги, якщо вони не встановлені законодавством України; утворювати у своєму підпорядкуванні підприємства і бути пайовиком або акціонером підприємств, необхідних для виконання завдань Національного банку, в тому числі щодо виготовлення паперових грошей, виробництва необхідного для цієї мети паперу, виготовлення монет та інші права.

     Правове становище Національного банку  України, його особливе правове регулювання  зумовлює виконання специфічних  для нього банківських операцій.

     Відповідно  до ст. 8 Закону України «Про банки  і банківську діяльність» Національний банк виконує такі операції:

• видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю з позичальниками;
• провадить рахунки банків-кореспондентів і здійснює розрахункове касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;
• купує та продає цінні папери, що випускаються державою;
• видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів;
• здійснює емісію приватизаційних паперів;
• виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного та іншого державного майна України;
• купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;
• проводить операції з резервними фондами грошових знаків;
• здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передбачених законодавством

2.3. Органи  управління і структура Національного  банку України 

     Для ефективної діяльності Національного  банку України важливе значення має його організаційна структура  та мережа установ, за допомогою яких він здійснює надані законодавством повноваження.

     Мережа  установ Національного банку  затверджена Президією Верховної  Ради України і складається з  центрального апарату, Кримського республіканського, обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь, розрахункових центрів при них, регіональних відділень і розрахункових касових центрів у містах і районах, представництв банку за кордоном, обчислювальних і технічних центрів, навчальних закладів та інших установ і організацій.

     Структура центрального апарату Національного банку України затверджена постановою Правління НБУ від 9 березня 1995 р., до неї входять департаменти з основних напрямів діяльності банку (економічний, емісійно-кредитний, валютного регулювання, бухгалтерського обліку та розрахунків, інформатизації, готівково-грошового обігу, банківського нагляду, фінансового і юридичного.

     Для поточної роботи в структурі центрального банку створені управління з аналізу  та організації економічної роботи, статистики та платіжного балансу, ринку капіталів і бірж, оперативного прогнозування та аналізу розвитку грошово-кредитного ринку, платіжних систем, комп’ютерних технологій, організації роботи з готівкою, аналізу діяльності банків та контролю економічних нормативів, реєстрації та ліцензування банків, міжнародних банківських зв’язків, банківської безпеки тощо.