Банківська система України, характеристика її діяльності на фінансовому ринку. Види державних цінних паперів та їх характеристика

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
 
 
 

Індивідуальна робота

з дисципліни:

«Фінанси» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дрогобич-2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3ст.

1. Банківська система України, характеристика її діяльності на фінансовому ринку……………………………………………………...4ст.
2. Види державних цінних паперів та їх характеристика……………...12ст.

Висновок………………………………………………………………………18ст.

Використана література………………………………………………………19ст. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

   В даній індивідуальній роботі мною буде розглянуто два питання: «Банківська система україни, характеристика її діяльності на фінансовому ринку» та «Види державних цінних паперів та їх характеристика».

   По  першому питанні можна сказати, що банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою України у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та банків різних видів і форм власності.

   Національний  банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошового-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

   Банки у своїй діяльності керуються  Конституцією України, Законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами.

   А друга тема передбачає ознайомлення з державними цінними паперами. Тобто, з цінними папери, які засвідчують право на власність і належність до державного кредиту. Державні цінні папери — це державні зобов'язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети. 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Банківська  система України, характеристика її діяльності на фінансовому ринку.

   У будь-якій державі незалежно від  домінуючої економічної моделі та способу  організації суспільних відносин банківська система відіграє ключову роль. Недарма  її часто порівнюють з кровоносною  системою економіки держави. Саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільних рух капіталу, розрахунки суб'єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію інших функцій та завдань. Без розвинутої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави[2, ст. 99].

   Розвиток  банків, товарного виробництва і  обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому  банки проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

   Нині, в умовах розвинутих фінансових, товарних ринків, структура банківської системи  різко ускладнюється. З'явилися нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів.

   Тому  банківська система України —  це один із найрозвинутіших елементів  господарського механізму, оскільки її реформування було розпочате раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.

   Банківська  система бере участь у виконанні  основних функцій фінансової системи, зокрема шляхом:

   — стабільності національної грошової одиниці;

   — забезпечення способів переміщення  фінансових ресурсів у часі, через  кордони держав та між окремими галузями тощо;

   — розробки та забезпечення способів управління ризиками;

   — забезпечення механізму об'єднання  фінансових ресурсів та їх розподілу  між окремими суб'єктами господарювання;

   — забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем, зокрема шляхом удосконалення способів клірингу та здійснення розрахунків, що сприяють торгівлі;

   — забезпечення насичення ринку ціновою  інформацією, що дозволяє координувати децентралізований процес прийняття  рішень в окремих галузях економіки.

   Банківська система є складовою кредитної системи держави.

   Відповідно  до навчального посібника «Банківське  право України», банківську систему  в Україні юридична наука визначає як внутрішньо організовану, взаємопов'язану, об'єднану загальною метою сукупність банківських та фінансово-кредитних установ, що утворені і діють на основі Конституції та законів України.

   Банківська  система містить усі або більшість  необхідних елементів у потрібних  пропорціях. З цих же підстав і  перелік складових банківської  системи, що міститься в Господарському кодексі України, неповний.

   Банківські  спілки та асоціації не мають права  займатися банківською чи підприємницькою  діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку. Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків — членів асоціації (спілки) [1, ст. 103].

   Безперечним елементом банківської системи  є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який є державною спеціалізованою  установою що виконує функції  державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

   Основу  банківської системи становлять банки України та іноземні банки, що здійснюють діяльність на території  України через належним чином  зареєстровані представництва. Закон  України «Про банки і банківську діяльність» відносить до складу банківської системи саме філії (представництва) банків-нерезидентів.

   До  банківської системи включається  також банківська інфраструктура —  тобто сукупність організацій та установ, що безпосередньо забезпечують функціонування банківської системи. Отже, банківська система України — це складова кредитної системи держави, що включає в себе Національний банк України, інші банки (резиденти та нерезиденти, зареєстровані у встановленому законодавством порядку на території України) та небанківські фінансові установи, виключною діяльністю яких є прийняття вкладів, розміщення кредитів або ведення рахунків клієнтів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, банківську інфраструктуру, а також зв'язки та взаємовідносини між ним[3, ст. 155].

   Необхідність  формування банківської системи  як особливої структури, що діє в  економіці країни, визначається двома  основними групами причин:

   — причини, пов'язані з необхідністю здійснювати суспільний нагляд і  регулювати банківську діяльність, узгоджувати комерційні інтереси окремих банків із державними та суспільними інтересами — забезпечувати стабільність національної валюти і стабільну роботу всіх кредитно-фінансових посередників;

   — причини, пов'язані з функціонуванням  грошового ринку, забезпеченням  збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.

   Звідси  виникає висновок про подвійну мету діяльності банківських установ, які  повинні керуватися у своїй діяльності не тільки комерційними інтересами, а й вимогами системи, до якої вони включені.

   Головне завдання державного регулювання банківською  системою полягає в поєднанні  дерегулювання та механізмів забезпечення стабільності функціонування банківської  системи для подолання системних  прорахунків з ефективним регулюванням та наглядом виконавчих осіб фінансових органів. При цьому можливі підходи у виборі механізмів регулювання залежать від вибору монетарного режиму та режиму валютного курсу.

   Розрізняють одно- та дворівневу банківські системи.

   Однорівнева банківська система передбачає переважно горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій і функцій. Цей принцип побудови характерний для країн з адміністративно-командною системою.

   Дворівнева  банківська система будується на взаємовідносинах між банками в  двох площинах: по вертикалі та по горизонталі. По вертикалі відносини підлеглості між центральним банком (як керівним, управляючим) і низовими ланками — комерційними банками. По горизонталі — відносини рівного партнерства між будь-якими низовими ланками. У дворівневій структурі банківської системи повинні чітко розрізнятися нормативно-регулюючі та контрольні функції центрального банку з одного боку, і функції комерційних банків — з іншого.

   Банківська  система в Україні має дворівневу побудову: на першому рівні - Національний банк України, на другому - комерційні банки[5, ст. 189].

   Провідне  місце в банківській системі  належить Національному банку України (НБУ). Він покликаний провадити єдину  політику в сфері грошового обігу, зміцнення національної грошової одиниці - гривні.

   Національному банку України надано монопольне право на випуск грошей (емісію). Він  виконує роль емісійного центру. Банк зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали, у тому числі  золото, валютні запаси.

   Національний  банк України обслуговує державний борг країни, дає дозвіл на створення (реєстрацію) комерційних банків.

   Зміст діяльності Національного банку  України проявляється в його функціях, основних напрямах функціонування. Для  виконання завдань, покладених на цей  орган державного управління спеціальної компетенції.

   Правове становище Національного банку  України, його особливе правове регулювання  зумовлює виконання специфічних  для нього банківських операцій. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про  банки і банківську діяльність" Національний банк виконує такі операції:

   - видає комерційним банкам кредити  на строк за домовленістю з  позичальниками;

   - провадить рахунки банків-кореспондентів  і здійснює розрахункове касове  обслуговування комерційних банків  та інших кредитних установ;

   - купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

   - видає кредити банкам під заставу  векселів і цінних паперів;

   - здійснює емісію приватизаційних  паперів;

   - виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного та іншого державного майна України;

   - купує і продає іноземну валюту  і платіжні документи в іноземній  валюті;

   - проводить операції з резервними  фондами грошових знаків;

   - здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передбачених законодавством.

   Емісійний банк (центральний банк) - має монопольне право виписку білетів (грошових знаків, банкнот). Основним його завданням  є проведення державної політики в сфері грошового обігу, кредиту, регулювання діяльності всієї банківської системи. Цей банк завжди націоналізований і його діяльність знаходиться під контролем держави. Тому його називають державним або центральним банком [9].

   Інвестиційні  банки - спеціалізуються на фінансуванні та довгостроковому кредитуванні різних підприємств і цілих галузей. Розрізняють фінансові інвестиції, здійснювані шляхом купівлі банком цінних паперів, а також реальні інвестиції, що здійснюються шляхом вкладання капіталу в промисловість, будівництво та інші.