Банківські операції

yle="text-align:justify">202 702,2 млн грн. Сума коштів на рахунках «до запитання» майже не зросла, а сума строкових депозитів збільшилася і перевищила суму коштів на рахунках «до запитання» на 130 523,3 млн грн.

У 2009 р. відбулося зменшення вкладів до 197 910,3 млн грн. При цьому сума коштів на рахунках «до запитання» зросла, а строкові депозити зменшилися.

У 2010 р. вклади фізичних осіб зросли і склали 246 818,8 млн грн, відбулося зростання строкових депозитів. Таким чином, спостерігається поступове відновлення довіри населення до банківської системи.

У цілому за результатами аналізу вкладів юридичних та фізичних осіб за період 2006–2010 рр. по банківській системі України динаміка змін булла така: з 2006 по 2009 рр. спостерігається зростання вкладних операцій, а з початку 2009 р. спостерігається їх зниження. Так, станом на кінець 2009 р. вкладні операції становили 177 731,7 млн грн, а у 2008 р. – 222 848,5 млн грн, що порівняно з 2009 р. в 1,3 раза менше. За результатами аналізу можна сказати, що в період спаду в 2009 р. перевагу клієнти надавали депозитам «до запитання». Однією з причин такого явища можна назвати світову фінансово- економічну кризу, яка розпочалася в 2007 р. у США, а відчутною для банківської системи України стала вже у 2008 р. Як показав проведений нами аналіз, погіршення стану депозитних операцій найбільш відчутним було у 2009 р. і, на нашу думку, це було викликано рядом причин, основними з яких є:

– спад вітчизняного виробництва;

– підвищення рівня безробіття, зокрема економічного безробіття;

– недовіра вкладників до стабільності та надійності роботи банків.

Ситуації, в яких працюють сьогодні фінансові установи, в тому числі й банки, досить не прості. Особливо це відчутно в умовах фінансової нестабільності країни. Виникає безліч зовнішніх та внутрішніх ризиків, які в умовах стабільного функціонування фінансових установ більш стримані та менше впливають безпосередньо на результати їхньої діяльності.

Однією з проблем, яку ми визначили за результатами дослідження динаміки вкладних операцій юридичними та фізичними особами, є недовіра клієнтів до стабільності та надійності роботи банків, тобто можна стверджувати, що в цих умовах присутній моральний ризик. Ситуації, в яких виникає моральний ризик, характеризуються поєднанням певних умов:

– інтереси виконавця і замовника не збігаються, виконавець переслідує свої власні інтереси на шкоду інтересам замовника;

– виконавці застраховані від несприятливих наслідків своїх дій;

– замовник не в змозі здійснювати повний контроль.

Отже, моральний ризик – це дії економічних агентів з максимізації їх власної корисності на шкоду іншим внаслідок нерівності інформації та відмінності інтересів, що проявляються в зміні поведінки однієї зі сторін контракту [4].

Усі моральні ризики в банківській діяльності можна поділити на дві великі групи:

1) моральні ризики, що виникають усередині банку;

2) моральні ризики, що генеруються зовнішнім середовищем банку.

Кожна з цих груп включає набір конкретних ситуацій, що містять у собі ризикову складову, яка є проявом моральних ризиків.

Розглянемо моральні ризики, що виникають у діяльності банку в результаті його взаємодії із зовнішнім середовищем або генеруються зовнішніми об’єктами.

Прикладом моральних ризиків, пов’язаних із зовнішнім середовищем банків, є наявність фонду гарантування вкладів населення та збільшення мінімальної суми внеску, яка гарантовано відшкодовується.

Депоненти банку можуть сприяти виникненню морального ризику, якщо страхування депозитів означатиме, що вони більше не вважають за свій обов’язок оцінювати кредитний ризик, пов’язаний з депонуванням грошей у конкретний банк. У подібній ситуації депоненти можуть обирати банк без урахування його фінансового становища. Це означає, що вкладники, очевидно, обиратимуть банки, керуючися тільки розміром пропонованих процентних ставок. Відповідно, нормальна дія ринкових сил, що забезпечує розумну економічну поведінку, скорочується, і банки невисокої надійності можуть залучити додаткові депозити [2].

Як свідчать результати проведенного нами аналізу, за 2010 р. в Україні окреслилася тенденція збільшення середнього розміру внеску по банківській системі. А при визначенні суми гарантування Фонд орієнтується саме на цей показник. Водночас завищена сума компенсацій підвищує моральний ризик. Вкладник стає менш розбірливим при виборі банку. Для нього питання надійності банку вже не є першочерговими, а основним критерієм для відкриття депозиту стає розмір процентних ставок, тоді як у ринковій економіці ризики мають бути поділені між всіма учасниками ринку.

Для того, щоб оцінити, яким чином змінювалася величина моральних ризиків для банків України, пов’язана з компенсацією вкладів, проаналізуємо динаміку зміни розміру суми компенсації (табл. 1, рис. 3) [5].

Таблиця 1

Динаміка зміни розміру гарантованої суми компенсації за вкладами

 

З табл. 1 видно, що з 1998 р. до теперішній часу розмір суми гарантованої компенсації за вкладами збільшився з 500 до 150 000 грн, тобто за останні 13 років сума компенсації зросла у 300 разів.

Фактично, за аналізований період часу величина моральних ризиків значно зросла. А з урахуванням того, що у розвинутих країнах світу величина компенсації обчислюється сотнями тисяч доларів, очевидно, що межа зростання компенсації, а отже, і величина моральних ризиків, ще не досягнута.

 

Рис. 3. Динаміка зміни розміру суми гарантованої компенсації вкладів за 1998–2010 рр.

Таким чином, урахування данного виду моральних ризиків клієнтами банків, НБУ і самими банками є надзвичайно актуальним на сьогодні з погляду фінансової безпеки як окремо взятих банків, так і банківської системи в цілому, що є важливим показником їх надійності та стабільності.

На наш погляд, важливим методом боротьби з моральними ризиками є страхування ліквідності. Договори про депозити гарантують клієнту банку повернення його коштів. Банківський депозит є абсолютно ліквідним активом. Надаючи можливість списання навіть невеликих сум, депозит служить загальноприйнятим інструментом платежу, тим більше перекази коштів з використанням чека або банківської картки здійснюються на основі договору про депозит. Системи взаємних розрахунків забезпечують розширення масштабу переказу коштів з депозитів з однієї установи в іншу. Нарешті, номінальна сума депозиту фіксована і не зменшується при скороченні банківського капіталу, за винятком випадку банкрутства банку.

Але за наявності системи гарантування вкладів, що регламентується державою, банківський депозит може розглядатися як менш ризикований актив, ніж цінні папери, випущені приватними позичальниками [4]. Отже, одним з найбільш серйозних видів моральних ризиків є ризик, пов’язаний з наявністю Фонду гарантування вкладів населення. Перспективним методом його нейтралізації, на наш погляд, є імпліцитний захист депозитів.

Страхування депозитів, здійснюється на підставі закону, який обумовлює серед інших обставин, за яких підлягає виплаті компенсація (як правило, це примусове закриття банку), максимальну суму компенсації, що може бути виплачена одному депоненту, типи депозитів або депонентів, яким виплачується компенсація, заходи фінансування компенсаційних платежів і управління проектом.

Таким чином, реалізація проекту страхування депозитів значною мірою має зумовлений характер: у ряді випадків, коли керівний орган може володіти повноваженнями або може бути зобов’язаним діяти на свій розсуд, а межі, в яких ухвалюється рішення, є чітко встановленими.

На відміну від цього імпліцитний захист депозитів передбачає, що уряд повинен ухвалювати рішення в кожному конкретному випадку як щодо форми захисту, так і щодо способів його фінансування. Захист такого роду може

призвести до того, що уряд виплачуватиме компенсацію безпосередньо депонентам. Як альтернатива, уряд може захистити депонентів, здійснивши заходи щодо переведення їхніх депозитів у життєздатний банк, сприяючи злиттю банку-банкрута з життєздатним банком або надаючи допомогу банку-банкрутові за рахунок державних коштів, можливо, шляхом ін’єкції нового капіталу або через купівлю активів за їх початковою обліковою ціною [3].

У листопаді 2010 р. Базельським комітетом узгоджено остаточний варіант нових правил регулювання банківської діяльності, які отримали назву «Базель 3». На відміну від колишніх угод «Базель 2», у новий варіант внесено істотні зміни, зокрема:

– підвищено мінімальний рівень достатності акціонерного капіталу до 4,5% в порівнянні з тим, що діє, 2%, у відношенні до активів кредитної організації;

– банки мають формувати додаткові капітальні резерви на рівні 2,5% на випадок виникнення криз та інших несприятливих ситуацій.

Таким чином, загальний рівень вимог до достатності акціонерного капіталу, в який входить капітал, внесений акціонерами, і нерозподілений прибуток, зросте до 7%.

Нові угоди спрямовані на досягнення фундаментального зміцнення глобальних стандартів достатності капіталу банків, а також довгострокову фінансову стабільність і зростання.

 

Висновки.

У кожній країні розробляються принципи регулювання і стимулювання банківського ринку. Час показує, що необхідно знаходити абсолютно нові підходи і, на наш погляд, банківські і фінансові інститути мають розглядатися не самі по собі, а як фундамент національної економіки. І з цієї точки зору стійкість фінансових інститутів, їх рентабельність буде найважливішим показником не лише для фінансової системи країни, а для економіки в цілому.

Тобто ефективність банківської системи має оцінюватися інтегрально – з погляду її функцій у національній або світовій економіці. Це радикально інший підхід до фінансово-банківської системи, який дасть можливість переглянути взаємозв'язок з реальним сектором економіки і домогосподарствами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕСТИ

1. Банківський капітал – це залишкова вартість активів банку після вирахувань всіх його зобов’язань:

а) так

б) ні

2. Мінімальна кількість учасників кооперативного банку має бути не менше 20 осіб:

а) так

б) ні

3. Хто є організаторами контролю банку?

а) спостережна рада

б) ревізійна комісія

в) внутрішній аудит банку

4. За якої умови банк має право здійснювати банківську діяльність?

а) отримання банківської ліцензії

б) отримання письмового дозволу від НБУ

в) отримання ліцензії на виконання окремих операцій

5. Як називаються мобілізовані кошти банку за мінусом обов’язкових резервів?

а) депозитні ресурси

б) кредитний потенціал

в) кредитний ризик

6. Протягом якого строку фізична особа може використати розрахунковий чек?

а) трьох місяців

б) трьох тижнів

в) трьох днів

7. Формування якого портфеля має на меті нарощування капіталу отримання високого доходу, підтримання ліквідності?

а) спеціалізованого портфеля цінних паперів

б) збалансованого портфеля цінних паперів

в) портфеля росту

8. Як  називається вексельне поручительство, за яким особа, яка його здійснює бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов’язань щодо оплати цього векселя?

 

а) аваль

б) гарантія

в) акцепт

9. Як називається доручення експортера своєму банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження того що ця сума буде виплачена у встановлений термін?

а) документальний акредитив

б) банківський переказ

в) інкасо

10. Рахунки, призначені для збереження коштів і отримання доходу, - це:

а) поточні рахунки

б) розподільчі рахунки

в) депозитні рахунки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАДАЧА

Визначте валютну позицію банку, використовуючи дані таблиці

Розв’язання

Валютна позиція визначається співвідношенням між сумою активів і позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у тій самій валюті:

VP = АV – LV.  ()

Валютна позиція банку може бути відкритою або закритою і розраховується окремо за кожною іноземною валютою, що входить до мультивалютного портфеля банку. Валютна позиція називається відкритою, якщо сума активів в іноземній валюті не збігається з сумою пасивів в тій самій валюті. Існують два види відкритої позиції:

- чиста довга валютна позиція (АV > LV) — сума активів в іноземній валюті перевищує суму відповідних пасивів (показник валютної позиції має знак «плюс»);

- чиста коротка валютна позиція (АV < LV) — сума зобов’язань перевищує суму активів у одній і тій самій іноземній валюті (показник валютної позиції зі знаком «мінус»).

Якщо сума активів в іноземній валюті врівноважена сумою пасивів у тій самій іноземній валюті (АV = LV), то така позиція називається закритою, або позицією зведення чи відповідності. У такому разі валютного ризику майже немає, адже зміна курсу однієї валюти щодо іншої однаково позначається як на вартості активів, так і на вартості пасивів, а це не потягне за собою ні втрат, ні доходів внаслідок зміни валютного курсу.