Банківські операції

Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2012 в 14:22, контрольная работа

Описание работы

1. Депозитні операції банків
З історії розвитку банківської справи відомо, що початковою формою депозитних операцій було збереження на монетних дворах у міняйлів золотих монет. За збереження цих монет власник платив тому, хто зберігав, певну винагороду, а останній гарантував, на бажання клієнта, повернення саме тих монет, які було передано на зберігання. Отож, на таких умовах міняйли не могли здійснювати позичкові операції з отриманими монетами, на могли мати прибутку, з якого вони виплачували б власникам грошей проценти. Надалі історично склалося так, що власники грошей перестали вимагати повернення власне монет, поверталася тільки сума

Работа содержит 1 файл

банківські операції.doc

— 270.50 Кб (Скачать)

У розрахунках відсотків за депозитними операціями передбачається використання двох фінансових механізмів:

Ш розрахунки на основі простих (номінальних) відсотків;

Ш розрахунки на основі складних (фактичних) відсотків.

При використанні простої відсоткової ставки, нарощена сума депозиту нараховується шляхом множення номіналу депозиту на множник нарощення. Розрахунок нарощеної суми депозиту здійснюється за формулою:

 

S = P (1+rn)

 

                                 

 

де S - нарощувана сума депозиту наприкінці періоду n, тобто номінал депозиту плюс відсотки;

P - сума номіналу депозиту;

(1+rn) - множник нарощення;

r - річна відсоткова ставка (в сотих частках);

n - строк депозиту в роках.

Сума нарахованих відсотків за депозитом при використанні складної річної відсоткової ставки розраховується за формулою:

 

I S =()

 

 

 

де I - сума відсотків за поточний період;

S - нарощена сума депозиту наприкінці попереднього періоду, тобто номінал депозиту + відсотки;

r - річна фактична відсоткова ставка;

n - кількість періодів, за які нараховуються відсотки за депозитом.

Нарахування простих відсотків здійснюється на сальдо за рахунком за фактичний строк зберігання коштів із врахуванням змін відсоткової ставки. Нарахування складних відсотків (“відсотків на відсотки”) здійснюється на сальдо за рахунком і нараховані раніше відсотки із врахуванням змін відсоткової ставки і строку розміщення коштів.

Процес нарощування депозиту за рахунок відсотків за депозитом називається капіталізацією відсотків. Наступне нарахування здійснюється на суму депозиту з урахуванням відсотків. Нарахування відсотків починається з наступного дня після надходження грошової суми на депозитний рахунок клієнта і проводиться шляхом множення денного залишку на рахунку на денну відсоткову ставку.

Отже, банк може використовувати один з двох методів нарахування відсотків:

1) метод рівних частин. У разі використання цього методу при нарахуванні відсотків за депозитом за кожний період нарахування застосовується проста відсоткова ставка. При цьому не враховуються нараховані раніше відсотки.

2) актуарний метод. Відсотки за цим методом розраховуються з використанням складної відсоткової ставки, тобто з урахуванням нарахованих раніше відсотків. У своїй діяльності банк може використовувати лише один з цих методів нарахування відсотків.

У момент внесення коштів на депозитний рахунок депозит враховується на всю суму його номіналу. Відмінності обліку номіналу депозиту визначаються одним з методів: за період і на період.

У банківській практиці відсотки сплачуються депоненту по закінченні певного періоду, тобто за період. У цьому випадку номінальна сума депозиту і сума, що перераховується на депозитний рахунок, збігаються. У разі сплат відсотків на період банк сплачує депоненту відсотки в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Цей метод застосовується при обліку дисконтних ощадних (депозитних) сертифікатів. Величина дисконту є сумою відсотків. Сума цього дисконту амортизується протягом терміну дії депозитного договору. Амортизація відсотків - процес віднесення сум сплачених авансом відсотків за депозитами на витрати (доходи) на систематизованій основі. Протягом строку дії депозитної угоди сума авансованих відсотків має бути повністю замортизована.

Національний банк повинен регулювати рівень відсоткової ставки за депозитами. Йдеться насамперед про обмеження банківської конкуренції в сфері депозитних відсоткових ставок.

Достатньо високий розмір депозитного відсотка дисциплінує КБ, вимагає від нього ефективного використання цього виду залучених ресурсів, адже банк, отримавши кошти у тимчасове користування, повинен не тільки повернути їх, але й виплатити відсоток.

Досить значний резерв потенційних кредитних ресурсів, що мобілізуються банками, є на рахунках фізичних осіб.

Банкам у цьому зв'язку необхідно будувати свою політику залучення коштів від населення, використовуючи такі важелі заохочення:

- розширення видів депозитів та урізноманітнення умов їх використання;

- встановлення ставок депозитних процентів під впливом грошового ринку;

- диференціювання депозитних процентів залежно від виду, строку вкладу, періоду завчасного повідомлення про його вилучення;

- надання пільг власникам вкладів (наприклад - видача кредиту, касово-розрахункове обслуговування);

- упровадження обов'язкового страхування депозитів громадян у державних органах.

В Україні 1999 року створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантує кожному вкладникові банку, що сплачує збори до Фонду, відшкодування за вкладом, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше ніж встановлена сума ліміту станом на день, коли банк не зможе погасити перед вкладником своїх зобов'язань.

Фонд створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована юридична особа, яка не має на меті отримання прибутку. Джерелом формування коштів Фонду є:

- початковий збір з банків у розмірі одного відсотка зареєстрованого статутного капіталу;

- регулярні збори з банків у розмірі 0,5 відсотка загальної суми вкладів і процентів з них (сплачується один раз на рік);

- спеціальні збори з комерційних банків у розмірах, що не перевищують щорічних регулярних зборів;

- внесок держави - 20 млн грн., що вносить НБУ за рахунок видатків;

- доходи, отримані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери;

- кредити вітчизняних банків, міжнародних фінансових інститутів та іноземних банків;

- інші джерела, не заборонені законодавством України.

Залежно від змін і тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від банків, розмір відшкодування за рахунок Фонду постійно збільшується.

У момент відкриття депозиту між фізичною особою (вкладником) і відповідним банком виникають правові відносини, які перестають діяти лише після закриття рахунку. Відносини можуть бути обумовлені в договорі, якщо ж договір не укладається - правовий режим закріплено в Законі України “Про банки і банківську діяльність”.

Вкладниками банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства. Вклади громадян мають добровільний і цільовий характер, не обмежуються сумами і кількістю рахунків в банку.

Таємниця вкладів, зберігання їх і видача на першу вимогу вкладника гарантується державою або банком. Дохід, що виплачується вкладникам за вкладами, не оподатковується. Усі документи, пов'язані з переходом вкладів до спадкоємців, вільні від сплати державного мита.

Довідки про вкладників і про операції з вкладами видають (крім самих вкладників та їх законних представників):

- судам, органам прокуратури, службі безпеки, міліції в справах, що є в їх провадженні та за якими відповідно до чинного законодавства може бути застосована конфіскація майна, а також судам із цивільних справ, що випливають із кримінальних і є в їх провадженні;

- судам з цивільних справ про стягнення аліментів або про розподіл вкладу, що є спільним майном подружжя;

- державним нотаріальним конторам і народним судам щодо спадкових справ про вклади померлих вкладників, що є в їх провадженні.

Підставою для видачі довідки можуть бути лише письмові запити суддів прокурорів, слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ і служби безпеки та державних нотаріусів.

Довідку про наявність вкладу на ім'я відповідного вкладника підписують керівники і головний бухгалтер банку. В довідці вказується, кому і з якого приводу її видано.

Вклади не підлягають арешту чи стягненню інакше, як присудами чи постановами судів. Це ж стосується і конфіскації вкладів.

Вкладники комерційних банків мають право:

- розпоряджатися вкладом як особисто, так і через представника;

- вказувати осіб, яким вклад повинен бути виданий після їх смерті;

- зараховувати на вклади суми заробітної плати чи інших доходів;

- списувати з вкладних рахунків суми за різними видами платежів.

Розглянемо деякі особливості розпоряджень вкладами:

- особа, яка внесла вклад на ім.'я іншої особи, не має права розпоряджатися цим вкладом;

- представником вкладника є особа, котра має від нього письмове уповноваження-доручення на розпорядження вкладом чи на його одержання;

- представником повнолітнього вкладника, дієздатність якого обмежена, є його опікун або піклувальник;

- вкладами, внесеними будь-ким на ім'я неповнолітніх, які не досягли 18 років, розпоряджаються: до досягнення неповнолітніми 15 років - їхні батьки чи опікуни, а при досягненні 15 років - вони особисто, але з дозволу своїх батьків чи опікунів;

- вкладами, що внесені неповнолітніми на своє ім'я самостійно, розпоряджаються самі неповнолітні;

-  громадяни України, котрі працюють за кордоном, а також члени їхніх сімей можуть розпоряджатися вкладами за дорученням через своїх представників.

Ефективна діяльність банків та масштаби їх операцій залежать від обсягу ресурсів, якими вони володіють. Більшість ресурсів комерційного банку формуються завдяки залученню коштів, серед яких можна виділити: кошти клієнтів, більшу частину яких становлять депозити, та пасиви в управлінні – це отримані банком кредити, виставлені на грошовий ринок довгострокові зобов’язання. Саме депозитні вклади, відіграють важливу роль у формуванні ресурсної бази банку і служать мірилом довіри та визнання діяльності банку вкладниками

Проблеми розвитку депозитних операцій для формування ресурсної бази комерційного банку аналізували у своїх працях вітчизняні та зарубіжні науковці: О.В. Васюренко, О.М. Дмітрієва, А.О. Єпіфанов, Р. Каплан, Р. Миллер, А.М. Мороз, Д. Нортон, І.В. Сало та ін.

Значення банків у сучасному світі загальновідоме – це специфічний фінансовий інструмент, який забезпечує безперебійний грошовий обіг та обіг капіталу. Акумулюючи кошти і зберігаючи суспільні заощадження, банки фінансують державу, підприємства і приватних осіб, відповідають за ефективне функціонування платіжної системи та кредитні відносини суб’єктів господарювання, надають найрізноманітніші фінансові послуги.

Банк – юридична особа, яка має виняткове право на підставі ліцензії Нціонального банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [1]. Станом на 01.01.11 р. в Україні зареєстровано 195 банків, з них 175 мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій [6].

Розглядаючи депозитні вклади юридичних осіб у банківській системі України, можемо спостерігати суттєві зміни в період 2006–2010 рр. (рис. 1) [7].

 

Рис. 1. Аналіз депозитних вкладів юридичних осіб за період 2006–2010 рр.

 

У 2006 р. вклади юридичних осіб у банках України складали 86 429,4 млн грн. З них строкові депозити перевищували суму коштів «до запитання» на 9 062,0 млн грн. За 2007 р. вклади зросли майже вдвічі і становили 140 726,9 млн грн. За цей період зростання кількості строкових депозитів відбувалося більшими темпами, ніж зростання вкладів «до запитання». Обсяги строкових депозитів перевищують кошти «до запитання» на 16 775,2 млн грн. За 2008 р. відбулося значне збільшення депозитів юридичних осіб, вони склали 222 848,5 млн грн. Необхідно зазначити, що сума коштів на рахунках «до запитання» зросла незначно, а сума строкових депозитів збільшилася майже вдвічі. За 2009 р. відбулося зменшення депозитних вкладів до 177 731,7 млн грн. У 2010 р. спостерігаємо поліпшення становища, сума вкладів юридичних осіб у банках склала 196 096,5 млн грн.

Але обсяги вкладів у 2010 р. не досягли рівня 2008 р. Так, сума вкладів 2008 р. була більшою за суму вкладів 2010 р. на 26 752 млн грн. Слід відзначити, що строкові депозити і кошти «до запитання» становлять майже однакову частку.

Розглядаючи вклади фізичних осіб, спостерігаємо подібну тенденцію (рис. 2) [5]. У 2006 р. вклади фізичних осіб склали 91 191,7 млн грн. З них строкові депозити перевищували суму коштів на рахунках «до запитання» втричі. За 2007 р. вклади зросли і становили 151 505,9 млн грн. За цей період значними темпами зросли строкові депозити, які склали 117 398,3 млн грн.

У 2008 р. також відбулося зростання депозитних вкладів, вони становили:

Информация о работе Банківські операції