Аналіз ринку похідних цінних паперів

Облігації підприємств є вагомим інструментом залучення інвестицій у виробництво, що дуже поширений на світових ринках цінних паперів. Відновлення використання облігацій підприємств стало однією з головних подій останніх років на фондовому ринку України [1].

В Україні поступово розвивається ринок муніципальних запозичень. Протягом 2010 р. ДКЦПФР було зареєстровано 15 випусків облігацій місцевих позик на суму 974,00 млн грн (табл. 2). Залучення коштів шляхом випуску облігацій місцевих позик стає дедалі популярнішим для вирішення поточних і довготермінових проблем, які пов'язані з фінансуванням бюджетних видатків органам місцевих рад.

Як показує досвід європейських країн, місцеві органи неспроможні нормально функціонувати, не випускаючи муніципальні облігації. Розвиток ринку муніципальних облігацій спрямований на пріоритетне використання ресурсів малодоступних для недержавного сектору засобів фізичних осіб і нерезидентів, що забезпечить максимізацію ефекту приватних інвестицій, служитиме стимулом зростання внутрішньої норми нагромадження. Розвиток ринку муніципальних запозичень повинен бути взаємопов'язаний з поліпшенням інвестиційного клімату регіону для внутрішніх та іноземних інвесторів.

Табл. 2. Перелік зареєстрованих випусків облігацій місцевих позик у 2010 р. [7]

Не можна залишити поза увагою розвиток ринку похідних цінних паперів. Одним із механізмів фондового ринку, за допомогою якого можливе вирішення проблем, які постають перед фінансовою системою, є розвиток сегмента, пов'язаного з обігом похідних цінних паперів, так званих деривативів. Розвиток похідних фінансових інструментів, передусім має забезпечити більшу стабільність фондового ринку, його передбачуваність, а отже більшу прогнозованість. Ринок похідних цінних паперів протягом останніх років проявляє негативні тенденції. У 2010 р. ДКЦПФР зареєстровано випусків опціонів на суму 0,27 млн грн, що на 34,11 млн грн менше, ніж у 2009 р. (Мал. 5).

Мал. 5. Динаміка обсягу випусків опціонів у 2000-2010 рр. [7]

В Україні процес реєстрації похідних цінних паперів почався тільки у 2000 р. [3]. Відтоді ДКЦПФР зареєстровано випуски опціонів, здійснені 19-ма емітентами, обсяги яких незначні порівняно з обсягами ринків похідних цінних паперів розвинених країн [1]. Світовий ринок похідних фінансових інструментів розвивається досить швидкими темпами. Першими деривативами стали ф'ючерси й форварди, згодом з'явилися опціони, а на початку 1980-х – свопи – валютні, а пізніше відсоткові.

Також ДКЦПФР на 01.01.2009 було зареєстровано випуски акцій кор-поративними інвестиційними фондами на суму 17,03 млрд грн, зокрема протя-гом 2010 р. зареєстровано 164 випуски акцій корпоративними інвестиційними фондами на суму 8,89 млрд грн (Мал. 6).

Обсяги випусків деривативів у 2010 р. демонструють тенденцію до постійного збільшення обсягів зареєстрованих випусків акцій корпоративними інвестиційними фондами. Насамперед, це пов'язано з тим, що у 2010 р. до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування внесено 381 інвестиційний фонд, що становить 29,95 % від загальної кількості зареєстрованих інвестиційних фондів протягом 2006-2010 рр. Станом на 01.01.2009 ДКЦПФР зареєстровано випуски сертиф-катів фондів операцій з нерухомістю (ФОН) на загальну суму 2,22 млрд грн, зокрема зареєстровано 3 випуски сертифікатів ФОН АКБ "Аркада" на загальну суму 54,54 млн грн [7].

Мал. 6. Обсяги випусків деривативів у 2002-2010 рр. [7]

Щодо корпоративних облігацій, то в Україні вони перетворилися у повноцінний фінансовий інструмент порівняно недавно. Розвиток ринку корпоративних облігацій розпочався у 2001 р., коли з'явилися перші облігації ЗАТ "Київстар Дж. Эс. Эм.", АКБ "Райффайзенбанк Україна", "Одеського коньячного заводу" та ТОВ "Аркада-фонд" [6, с.132]. З 2001 р. спостерігається істотне зростання обсягів емісій корпоративних облігацій вітчизняних емітентів. На ринок корпоративних облігацій вийшли великі державні компанії – "Укрзалізниця", "Укртелеком", "Енергоатом".

Досвід розвинених країн свідчить про те, що "золоті акції" – досить поширене явище. Використовується цей вид цінних паперів передусім для підвищення ефективності економіки у процесі приватизації [2]. "Золота акція" дає уряду право зберігати за собою одну акцію, яка не голосує, що дає змогу заборонити подальший продаж основного капіталу або реорганізацію підприємства. Маючи "золоту акцію", держава завжди буде готова втручатися в галузь, яка працює неефективно, але при цьому має стратегічне значення для країни.

Для покращення стану фондового ринку України та підтримання його фінансової безпеки потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку. Одним з основних елементів державного регулювання ринку цінних паперів є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку, фондових бірж та самоврядних організацій, спрямованих на виявлення і своєчасне попередження порушення законодавства на ринку цінних паперів.

Держава повинна створити довготермінову концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку нормативно-правових актів. Так, створення єдиної біржової фондової системи та централізованого клірингового депозитарію на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підвищення його ефективності.

З огляду на викладене нагальними завданнями є:

Вжиття заходів щодо централізації та організованості фондового ринку;

Визначення концептуальних засад політики розвитку цінних паперів в Україні та реалізації державних інтересів на ньому;

Захист державних інтересів на ринку цінних паперів шляхом впровадження такого виду цінних паперів, як "золота акція", що дасть змогу державі контролювати великі прибуткові підприємства;

Підвищення рівня компетентності населення з питань фондового ринку, що сприятиме залученню вільних фінансових ресурсів домогосподарств;

Поліпшення якості професійної діяльності на ньому, підвищення рівня компетентності фахівців на ринку цінних паперів, розвиток і посилення системи регулювання і нагляду за діяльністю професійних учасників цього ринку;

Стабілізація законодавчої бази, створення системи захисту прав інвесторів шляхом впровадження системи відповідальності учасників ринку цінних паперів.

4. Проблеми та недоліки похідних цінних паперів та світовий досвід

Поряд з основними фінансовими інструментами (акціями й облігаціями) на фондовому ринку звертається велике число похідних і гібридних цінних паперів. Похідні (деривативи) фінансові активи випускаються як правило не з метою придбання додаткового капіталу, а для того, щоб застрахувати (хеджувати) ризик можливих утрат від володіння основними фінансовими активами. Найбільш відомими похідними інструментами є фьючерси й опціони. Фьючерси (ф'ючерсні контракти) припускають чи покупку продаж якого-небудь активу в майбутньому за ціною, зафіксованої в момент висновку ф'ючерсної угоди. Як основний актив не обов'язково повинна виступати який-небудь цінний папір: їм може бути іноземна валюта, нафта, метал, зерно й інші товари, торгівля якими здійснюється на різних біржах. Купуючи фьючерс, підприємство може застрахуватися від різкої зміни цін на базисний товар у майбутньому. Опціон багато в чому аналогічний фьючерсу, однак його виконання не обов'язкове. Тобто він дає власнику право, але не покладає на нього обов'язку по виконанню контракту. Наприклад, страхуючи від ризику падіння курсу валюти, у якій воно одержує виторг, підприємство-експортер може одночасно з підписанням договору на постачання продукції купити опціон на продаж валюти, у якій постачання буде оплачена. Якщо до моменту оплати договору курс валюти упаде, то підприємство зможе продати її за курсом, зафіксованому в опціоні. Якщо цього не відбудеться, воно просто не виконає опціон. В останні два десятиліття ринок похідних фінансових інструментів був найбільше швидкозростаючим. Найбільш відомим організованим ринком подібних активів є Чикагська товарна біржа (CME), Чикагська рада торгівлі (CBT) і Лондонська міжнародна біржа фінансових фьючерсов (LIFFE). [14, С.177-179]

Використання в Україні світового досвіду похідних фінансових інструментів є ключовою передумовою ефективної реалізації процесу інтеграції валютно-фінансового ринку України у світову економіку і міжнародні валютно-фінансові відносини. Крім цього, для України нагальною потребою виступає вдосконалення кредитно-фінансового і валютно-грошового ринку та сегменту деривативів зокрема, що сприятиме стабілізації національної економіки при її входженні у світове господарство.

Подальше формування і розвиток ринку похідних фінансових інструментів, залежить від того, наскільки ефективним є теоретично-методологічний і науково-практичний підхід щодо світового досвіду функціонування ринку деривативів. З огляду на це доцільним є дослідження найбільш придатного до впровадження досвіду зарубіжних країн на різних етапах становлення ринку похідних фінансових інструментів з урахуванням сучасної національної специфіки української економіки.

Переважна більшість наукових праць вітчизняних дослідників-економістів присвячена вивченню загальноекономічних питань міжнародних валютно-фінансових відносин, а сегмент похідних фінансових інструментів світового ринку як ефективний засіб входження України в світогосподарські відносини не розглядався. [9, С.205-207]

В цілому в Україні існує дві позиції щодо державної політики в сфері зарубіжних портфельних інвестицій. Перша ґрунтується на тому, щоб дозволити вільне пересування фінансів через кордон України та відстоює принаймні рівність резидентів і нерезидентів, а то й надання певних пільг іноземним інвесторам. Друга позиція полягає у проведенні політики протекціонізму та обмеженні діяльності іноземного капіталу з огляду на потреби національної безпеки та загрозу економічних криз. Така подвійність підходу до державного регулювання іноземних інвестицій в Україні відображає методологічне протистояння лібералізму та кейнсіанського підходу.

Достатньою умовою для того щоб назвати опціонну угоду міжнародною є належність сторін до різних країн. Отже міжнародним ми можемо назвати такий опціонний контракт, який здійснюється між резидентом та нерезидентом. Опціон є міжнародним у тому випадку, якщо його покупка чи, навпаки, продаж призводить до зміни платіжного балансу країни. Звідси випливає, що іноземна валюта, у якій здійснюється розрахунок за опціон, не є ознакою його міжнародного характеру, а об'єктивним наслідком міжнародної опціонної угоди.

В Україні головною проблемою є пошук шляхів для подолання економічного занепаду. У цьому контексті міжнародний ринок капіталів виступає об’єктом особливої зацікавленості вітчизняних вчених-економістів, як можливе джерело ресурсів для фінансування економічного зростання. Зокрема, з такої ж точки зору розглядають деривативи.

Таким чином, ні опціони, ні ф’ючерси, ні інші похідні фінансові інструменти не можуть суттєво сприяти залученню іноземних капіталів особливо в умовах трансформаційного періоду, який характеризується несформованістью національного ринку цінних паперів, а тому не може виконувати свої функції, не спираючись на ефективний реальний сектор національної економіки.

На основі проведеного аналізу вченими зроблено висновок про те, що уряди країн з перехідною економікою і країни, що розвиваються, повинні ясно усвідомити, як використовуються похідні фінансові інструменти і яку дію вони можуть спричиняти на фінансові ринки, що лежать в їх основі. [14, С.177-179]

Похідні фінансові інструменти можуть приносити беззаперечні вигоди цим країнам, в тому числі за рахунок хеджування доходів в сировинному секторі чи фінансових ризиків, пов’язаних з певними проектами. Разом з тим у випадку їх поспішного втілення вони можуть піддавати фінансові установи цих країн надмірному ризику.

Крім того, ці інструменти не можна вважати найкращим засобом розвитку місцевих фінансових ринків як місця мобілізації капіталів для потреб місцевих підприємств і економічного розвитку, так як значна частина засобів може втягуватися в спекулятивні інвестиції, що здійснюються в розрахунку на отримання високих прибутків від зміни курсів акцій та облігацій. Більше того, збитки від фінансових криз, пов’язаних з обігом деривативів, легше відшкодовуються в країнах з розвинутою ринковою економікою.

Базисним активом опціону може виступати не лише фінансовий інструмент, який дозволяє здійснити його фізичне виконання, а й деякі індикатори стану ринку.

Наприклад, різноманітні індекси, які виступають ключовим параметром ринкової вартості певної групи цінних паперів або інших фондових інструментів. Цей показник відображає як стан національного фондового ринку загалом, так і конкретного ринку цінних паперів, а також стан ринку цінних паперів декількох галузей або ринку окремої галузі, що заснований на цінах всіх або одного виду цінних паперів. [14, С.177-179]

Валютні опціони, подібно іншим видам опціонів, надають широкі можливості для інвестування. Однак це інвестування пов'язане з ризиком для інвесторів через коливання вартості закладених в їх основу параметрів. Так само, як опціони на фондові інструменти оцінюються з урахуванням цін на закладені в їх основу акції, валютні опціони оцінюються в залежності від курсу закладеної в їх основу іноземної валюти по відношенню до долара.

Аналогічно, ціни на крос-курсові опціони залежать від відношення вартості закладеної в опціон валюти до вартості валюти, якою торгують.