Аналіз ринку похідних цінних паперів

3

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Сутність похідних цінних паперів

2.  Правові основи регулювання похідних цінних паперів

3. Статистичний аналіз

4. Проблеми недостатку похідних цінних паперів та світовий досвід

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Похідні фінансові інструменти є важливою частиною міжнародних валютно-фінансових відносин, зокрема світових фінансових ринків. З їх допомогою процес керування ризиками став більш досконалим, що дозволило вивести світові валютно-фінансові відносини на більш високий рівень розвитку. Світова торгівля похідними фінансовими інструментами виконує функції інтеграції регіональних ринків капіталу, допомагаючи учасникам світової економіки зменшувати існуючі ризики та, таким чином, зосереджуватися на подальшому розвитку міжнародних торговельних та валютно-фінансових відносинах та робити міжнародний рух капіталу менш ризикованим і більш збалансованим. Як наслідок, світова строкова торгівля похідними фінансовими інструментами є однією з найбільш динамічних у світі та навіть вже зараз за номінальними розмірами перевищує ринки базових фінансових інструментів.

Завдяки глобалізаційним тенденціям в світовій економіці, стало можливим впровадження похідних фінансових інструментів у регіональні і національні фінансові ринки країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.

Проте в багатьох країнах, зокрема в Україні, у досвіді використання деривативів має місце хаотичність за відсутності системного підходу як у формуванні ринків похідних інструментів, так і в спробах впровадження окремих видів деривативів. Сучасні тенденції світового строкового ринку не завжди знаходять втілення на ринках похідних фінансових інструментів країн з перехідною економікою. На державному рівні різні офіційні органи по різному оцінюють необхідність і перспективи розвитку деривативів у країні.

Дуже актуальними залишаються питання імплементації світового досвіду в розвиток деривативів у країнах з перехідною економікою; аналіз структури бірж, що торгують похідними фінансовими інструментами; створення цивілізованої законодавчої бази торгівлі деривативами; стимулювання ліквідності торгівлі похідними фінансовими інструментами; створення можливостей хеджування ризиків учасниками валютно-фінансових відносин за допомогою стандартних інструментів, представлених існуючою гамою деривативів і стандартних стратегій керування ринковими ризиками або ж створення спеціальних гнучких фінансових інструментів для забезпечення максимальної ефективності використання деривативів в умовах фінансових ринків, що розвиваються; нарешті використання похідних фінансових інструментів для стимулювання інвестицій в економіки країн, що досліджуються, зокрема в Україну.

Проблематиці розвитку світових ринків похідних інструментів присвячено чимало праць зарубіжних вчених. Суттєвий внесок у розробку та дослідження цих питань був зроблений такими вченими, як Ю. Брігхем, Ф. Блек, Р. Гєскє, Н. Калдор, Дж. Кейнс, Р. Клемковські, Дж. Кокс, Р. Колб, Дж. Маршал, Р. Мертон, Ф. Модігліані, Ж. Перер, В. Перло, Г. По, М. Портер, М. Рубінштейн, Г. Столл, Ф. Фабоззі, Дж. Халл, Дж. Хікс та іншими видатними науковцями.

Метою дослідження є визначення світових закономірностей розвитку ринків похідних фінансових інструментів та обґрунтувань необхідності стимулювання використання похідних фінансових інструментів в Україні та інших країнах з перехідною економікою.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:

визначити сутність похідних цінних паперів;

оцінити правове регулювання похідних цінних паперів;

привести статистичні дані щодо розвитку похідних цінних паперів в Україні;

проаналізувати проблеми та недоліки похідних цінних паперів в Україні та з’ясувати світовий досвід в цьому питанні.

Об’єктом дослідження є валютно-фінансові відносини в сегменті ринків деривативів.

Предметом дослідження є похідні фінансові інструменти, як спосіб хеджування ринкових ризиків.

Методи дослідження базуються на системному аналізі процесів, характерних для комплексного розвитку міжнародних ринків похідних фінансових інструментів у складі світових економічних відносин.

1. Сутність похідних цінних паперів

Похідні цінні папери (деривативи) – ЦП, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом та / або зобов’язанням на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного контрактом, цінних паперів, інших фінансових та / або товарних ресурсів.

Розрізняють валютні, товарні та фондові деривативи.

Валютні деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є валютні ресурси.

Товарні деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є товарні ресурси.

Фондові деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є цінні папери, а також відокремлені права на одержання та передплату акцій. [5, С.89-93]

До фондових деривативів належать:·  опціони;  ф’ючерси (ф’ючерсні контракти);  фондові варанти;  депозитарні свідоцтва ( розписки).

Оскільки деривативи будуть детально розглянуті в окремому спецкурсі, обмежимося лише їх визначенням.

Опціон – стандартизований терміновий біржовий контракт, що засвідчує право однієї особи придбати у іншої особи чи продати іншій особі визначену кількість цінних паперів у визначений в контракті строк у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Продавець опціону несе безумовне і безвідкличне зобов’язання щодо продажу (придбання) ЦП протягом строку дії опціону.

Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) ЦП.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Ф’ючерс (ф’ючерсний контракт) – стандартизований терміновий біржовий контракт, що засвідчує зобов’язання щодо придбання (продажу) визначеної кількості цінних паперів у визначений в контракті час у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Покупець (продавець) ф’ючерсу має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.

Ф’ючерс не може вільно обертатися поза біржею.

Форвард (форвардний контракт) – стандартизований терміновий позабіржовий контракт, що засвідчує зобов’язання щодо придбання (продажу) визначеної в контракті кількості цінних паперів у визначений в контракті час у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Покупець (продавець) форварду має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони. [5, С.89-93]

Організація обігу форвардів на вторинному ринку здійснюється на фондових біржах шляхом відкритої пропозиції до продажу цих контрактів.

Фондовий варант – різновід опціону, який випускається емітентом щодо власних цінних паперів і дає його власникам право на придбання акцій чи боргових цінних паперів цього емітента у визначений строк за певною ціною.

Порядок емісії та обігу фондових варантів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Контроль за обігом фондових варантів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особам, які не зареєстрували жодного випуску своїх акцій чи боргових цінних паперів, здійснювати емісію фондових варантів забороняється.

Фондові варанти випускаються у документарній формі.

Депозитарне свідоцтво (розписка) є похідним цінним папером, випущеним учасником Національної депозитарної системи України, що встановив кореспондентські відносини з іноземною фінансовою установою, який свідчить про право власності інвестора – резидента України на певну кількість депонованих в цій іноземній фінансовій установі акцій чи облігацій емітента, що не є резидентом України.

Додаткові вимоги щодо емісії та обігу депозитарних свідоцтв (розписок) можуть встановлюватися нормативними актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на підставі відповідних правил, визначених міжнародними договорами за участю України та чинним законодавством.

Таким чином, за своїм призначенням похідні інструменти спрямовані на створення механізмів захисту виробників і споживачів від ризиків з погляду умов придбання та реалізації товарів і фінансових інструментів, дозволяючи уникати цінових ризиків тим суб'єктам господарювання, які не бажають ризикувати. В цілому строкові угоди дають змогу розділити на складові ті ризики, які притаманні базисним інструментам, і одночасно перерозподілити їх між учасниками угоди. Це дозволяє торгувати ризиками окремо від базисних інструментів, тобто здійснювати трансферт цінових ризиків. Ринок похідних фінансових інструментів як складова частина фінансового ринку.

За економічним змістом ринок похідних фінансових інструментів - це сукупність економічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами. Призначення та основна функція строкового ринку полягає у формуванні механізмів хеджування (мінімізації) цінових ризиків. Як довела практика, з розширенням ринків потреба у зниженні ризиків, а отже, проведенні операцій з деривативами значно зростає. В цілому процедура трансферту ризиків через деривативи дозволяє згладжувати ризики, внаслідок чого підвищується ефективність фінансової та виробничої діяльності суб'єктів ринкових відносин. [10, С.111-113]

Основними видами похідних фінансових інструментів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони та свопи.

Опціон на відміну від ф'ючерсної та форвардної угод є угодою «несиметричною». У той час, коли ф'ючерсні та форвардні угоди є обов'язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продавця є обов'язковим для виконання. Опціон виконується, коли ситуація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов'язані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду — премію, яку називають ціною опціону. Ціну активу, зафіксовану в опціонному контракті, за якою буде продано цей актив, називають страйковою ціною, ціною виконання. [10, С.111-113]

Біржовий опціонний контракт — це дериватив, згідно з яким на біржовому ринку одна сторона контракту (покупець опціону) має право, але не зобов'язання, купити чи продати фіксовану кількість відповідних базових активів за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладання угоди (ціна виконання опціону). Інша сторона контракту (продавець опціону) зобов'язується продати чи купити фіксовану кількість відповідних базових активів за ціною виконання, якщо покупець виявить бажання реалізувати своє право на купівлю — продаж базового активу. Покупець опціону сплачує продавцю премію у грошовій формі за дане йому право реалізації опціону.

Основні відмінності опціонів, що перебувають в обігу на біржовому ринку, від тих, які перебувають в обігу поза біржею такі:

біржові опціони мають стандартизовані страйкові ціни та дати виконання;

при торгівлі опціонами на біржі, як і при торгівлі ф’ючерсами, значну роль відіграють клірингові палати (гарантують виконання сторонами зобов'язань за контрактом; забезпечують виконання контракту через проведення офсетної угоди з виплатою різниць між ціною продажу та ціною купівлі опціону без поставки реального активу; здійснюють облік всіх укладених угод; проводять експертизу документів, що надходять; реєструють угоди);

витрати на проведення операцій на біржовому ринку значно менші від витрат на ведення операцій поза біржею;

опціони, як і інші цінні папери, що перебувають в обігу на біржі, більш ліквідні, ніж позабіржові;

вторинний ринок позабіржових опціонних контрактів досить обмежений.

Механізм торгівлі опціонними контрактами на біржі дуже схожий на механізм торгівлі ф'ючерсами: можливість укладання офсетних угод, маржинальні вимоги, участь клірингових палат, стандартизація біржових контрактів.

Однак існують і суттєві відмінності:

в опціонних контрактах один з учасників (покупець) має право не виконувати умови контракту;

покупець опціону при укладанні контракту обов'язково сплачує продавцю винагороду — премію;

стратегія хеджування за допомогою опціонного контракту суттєво відрізняється від хеджування ф'ючерсними контрактами. [10, С.111-113]

Ф'ючерси є біржовими угодами, високоліквідними фінансовими інструментами, стандартизованими щодо кількості, якості базового активу, дати поставки. Форварди — це позабіржові угоди зі значно нижчою ліквідністю. Базовим може бути будь-який актив, обсяг якого та дата поставки обумовлюються самими учасниками угоди.

Менше ніж 2 % ф'ючерсних угод закінчуються поставкою; форварди, навпаки, орієнтовані на реальну поставку активу.

У результаті щоденного котирування ф'ючерсних контрактів на біржі існують тимчасові грошові потоки, пов'язані з нарахуванням або зняттям коштів з рахунків учасників ринку. У форвардах подібний режим може встановлюватися за домовленістю партнерів, але частіше режим поточних розрахунків не встановлюється, а отже, не виникають тимчасові грошові потоки, як на ф'ючерсному ринку.

2.  Правові основи регулювання похідних цінних паперів

Закон України «Про похідні цінні папери» визначає основні умови та порядок випуску похідних цінних паперів, а також встановлює основні засади здійснення посередницької діяльності в організації обігу похідних цінних паперів на території України.