Аналіз операцій з цінними паперами в Україні за останні 5 років

 

 

Результати проведених розрахунків, що характеризують динаміку показників випуску цінних паперів та структурних  змін, свідчать про те, що ситуація на ринку визначається перш за все випуском акцій. Але протягом

2006-2010 років показники  динаміки випуску акцій є нестабільними.  Таким чином, за період 2006 - 2010 років темп росту валового  випуску акій в середньому  становив 123%. Найбільшим темпом росту  характеризуються облігації місцевих позик, найменшим - сертифікати фонду операцій з нерухомістю, що становить 43%. В середньому за рік валовий випуск інвестиційних сертифікатів зростає на 29%. Деякі обсяги випуску цінних паперів в Україні демонструють від’ємний темп приросту. Так, темп приросту обсягів випуску облігацій підприємств становить -18%, опціонів близько -21%, найменшим темпом приросту характеризуються сертифікати фонду операцій з нерухомістю. Середній темп росту державних облігайцій становить 142%.

У структурі валового випуску  цінних паперів з 2006 по 2010 рік найбільшу питому вагу займає випуск акцій, інвестиційних сертифікатів та державних облігацій (рис. 2.2).

              

Рисунок 2.2 – Розподіл зареєстрованих Комісією цінних паперів в Україні в середньому за 2006-2010 рр.

Найбільшу питому вагу в структурі валового випуску цінних паперів займають акції, обсяги випуску яких за 2006-2010 роки у 1,5 рази перевищує 

 

випуск інвестиційних  сертифікатів та більше ніж у 2 рази - облігації підприємств. Розрахований коефіцієнт кореляції для періоду 2006-2010 років становив 0,52, тобто між емісією акцій та загальним обсягом емісії в цей час існував середній зв’язок. Розрахований коефіцієнт детермінації за аналізований період свідчить про те, що на 27,04 % загальний обсяг емісії цінних паперів залежить від обсягу емісії акцій.

Структура цінних паперів, які  випускаються в Україні, поступово  ускладнюється, а отже, створюються  певні умови диверсифікації розміщення тимчасово вільних фінансових ресурсів.

Можемо зробити висновок, що ринок цінних паперів в Україні знаходиться на початковому етапі свого розвитку, що і визначає незначну різноманітність цінних паперів. Лише у 2003 році почався випуск інвестиційних сертифікатів, опціонів, почався розвиватись випуск облігацій місцевої позики. У період з 2006 року по 2010 рік ситуація на ринку є досить нестабільної, оскільки високі показники обсягу випуску цінних паперів у 2006 році змінилися різким скороченням у 2010 році.

2.2 Аналіз торгів  цінними паперами в Україні

Ринок цінних паперів поділяється на організований та неорганізований ринки. Організований фондовий ринок в Україні представлений фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами. Станом на кінець 2006

року в Україні мали ліцензію на здійснення діяльності з  організації торгівлі 8

фондових бірж, а саме: Київська міжнародна фондова біржа, Кримська фондова біржа, Придніпровська фондова біржа, Українська міжбанківська  валютна біржа, Українська міжнародна фондова біржа, Українська фондова  біржа, Фондова біржа «ІННЕКС», Дочірнє  підприємство «Фондова біржа ПФТС»; та 2 торговельно-інформаційні системи: товариство з обмеженою відповідальністю торговельно-інформаційна система «Перспектива» та дочірнє підприємство Асоціації «Південноукраїнська торговельно-інформаційна система» - «Південь-Сервер» [24].

 

 

Обсяг виконаних договорів  торгоцями на ринку цінних паперів у 2009

році становив 1067,26 млрд. грн., що більше на 183,84 млрд. грн.. порівняно з обсягом виконаних договорів у 2008 році (рис. 2.3) [20].

1200													1067,26
1000					754,31				883,42								835,6
800
600		492,78
400
200
0
		2006.			2007.				2008.				2009.				2010.

 

 

Рисунок 2.3 – Обсяг виконаних  договорів торговцями цінних паперів  в Україні у 2006-2010 рр., млрд. грн.

Спостерігається стрімка тенденція до зростання. З 492,78 млрд. грн. у 2006 році обсяги виконаних договорів торговцями цінних паперів зросли до 1067,26 млрд. грн., але у 2010 році ці показники зменшуються на 232 млрд.грн.

Ринок цінних паперів і  його організований сегмент, осередком  якого виступає фондова біржа, виконує  найважливіші функції у ринковій економіці, насамперед, як складова ринку  капіталу. Протягом 2010 року найбільший обсяг угод (10,48 млрд. грн.) було укладено на ФБ ПФТС. До п’ятірки лідерів за цим показником також увійшли: ФБ «Перспектива» - 3,49 млрд. грн.; «Українська біржа» - 3,07 млрд. грн.; УМФБ - 632,6 млн. грн. ; КМФБ - 486 млн. грн.

Станом на початок 2011 року в Україні організаторами торгів цінними паперами були УФБ, ІННЕКС, ПФБ, ПФТС, КМФБ, УМФБ, УМВБ, Перспектива, Східно-Європейська фондова біржа, УБ. За період з 5 січня по

 

21 14 квітня 2011 року вартість укладених біржових угод склала близько 68 млрд. грн., у тому числі: акції - 29,6 млрд. грн.; облігації підприємств - 6,5 млрд. грн.; державні облігації України - 21,7 млрд. грн.; облігації місцевої позики - 83 млн. грн.; інвестиційні сертифікати - 3,8 млрд. грн.; деривативи - 6,3 млрд. грн.(додаток А). Крім того, на початку 2006 року було прийнято два важливі для розвитку ринку цінних паперів законодавчі документи, а саме: Закон України «Про іпотечні облігації» [22] та нова редакція Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» [23]. Перший з них має підштовхнути фінансові установи до сек’юритизації своїх активів через спеціальний проміжний механізм (тобто через використання облігацій, забезпечених пулом іпотечних кредитів). Другий закон вимагає більшого розкриття фінансової інформації від емітентів, чиї цінні папери представлені на біржах, та передбачає ефективніші процедури відкритого і закритого розміщення цінних паперів.

Зосередження обігу цінних паперів на організаторах торгівлі має суттєве значення для функціонування ринку капіталу, зокрема, для підвищення його відкритості, ліквідності, інвестиційної ефективності, збільшення кількості укладених угод, що, в свою чергу, призведе до збільшення податкових надходжень до бюджету. Вирішення проблеми попиту та пропозиції історично привело до необхідності зосередження угод купівлі-продажу цінних паперів на організаційно оформлених ринках з метою зменшення ризиків, пов’язаних з непередбачуваним коливанням цін.

Досвід показує, що торгівля цінними паперами на провідних біржах світу вважається престижною, що свідчить про високий рівень інвестиційної привабливості підприємства-емітента і при цьому вимагає від нього фінансових витрат для проходження процедури лістингу. На жаль, ситуація в Україні - інша. Заохочувальні заходи організаторів торгівлі не сприяють концентрації угод купівлі-продажу цінних паперів на організованому ринку.

Проаналізувавши стан розвитку ринку цінних паперів в Україні, можна зробити такі висновки: для ринку цінних паперів України характерним є домінування ринку акцій, їх частка протягом аналізованого періоду більше

45%; структура цінних паперів,  що випускаються в Україні,  поступово ускладнюється, а отже, створюються певні умови диверсифікації  розміщення  

 

тимчасово вільних фінансових ресурсів; на сучасному етапі інтенсивно розвивається організований ринок, чому, можливо, певною мірою сприяло прийняття в 2006 році нової редакції Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”.

 

 

3.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ

Ефективна національна економіка - гарантія незалежності держави.

Вона вимагає комплексних  програм економічних реформ, реальних гарантій невідхильності переходу від  адміністративно-господарських методів керівництва до ринкової економіки. З отриманням незалежності і до цього часу ринок цінних паперів в Україні розвивається дискретно і фрагментарно, недостатньо виконують свої функції: зосередження попиту та пропозиціїна цінні папери, формування справедливих ринкових цін, використання інструментів для забезпечення розвитку економіки. На ринку капіталу в Україні накопичилися проблеми, які потребують невідкладного розв'язання.

Насамперед це стосується розвитку інфраструктури ринку цінних паперів, зосередження укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах та інших організаторах торгівлі цінними паперами,розбудови національної депозитарної системи, удосконалення механізму захисту прав інвесторів та системи розкриття інформації на ринку цінних паперів, випуску та обігу фінансових інтрументів. Головною проблемою є відсутність скоординованої державної політики, спрямованої на забезпечення фінансування реального сектору економіки через механізми ринків капіталу,що звужує їх роль і місце в ринковій економіці, а також може призвести до поглинання ринків капіталу України більш структурованими і капіталізованими ринками інших країн.

Шляхом розв'язання проблем  розвитку ринку цінних паперів України  є їх модернізація («осучаснення»), яка полягає не у докорінній їх перебудові, а у приведенні сектору інституційного інвестування, системи біржової торгівлі, обліково-розрахункової інфраструктури ринку цінних паперів та корпоративного управління до міжнародних стандартів. Оптимальний варіант розв'язання проблеми визначається на основі порівняльного аналізу розвитку світових ринків цінних паперів [21]. Світові ринки цінних паперів протягом останнього десятиріччя стрімко модернізувалися за всіма напрямами їх функціонування - правовим, інституційним та технологічним .

 

 

Під впливом глобалізації, в процесі формування інфраструктури фондового ринку головну роль в процесі стимулювання тенденцій централізації стала грати держава, про що свідчить досвід країн СНД у формуванні інфраструктури фондового ринку. Так, майже у всіх країнах СНД спостерігається тенденція до створення центрального депозитарію повністю підконтрольного державі, або зі значною її участю в капіталі цього депозитарію. В Україні своя специфіка формування фондової інфраструктури, багато в чому обумовлена, як ми вже відзначали вище, початковою орієнтацією на розвиток документарного обороту й обліку цінних паперів. Всупереч поширеній думці, ми вважаємо, що саме ця модель у більшій мірі відповідає інституціональним особливостям української економіки й соціуму, оскільки цінний папір, у розумінні українців, повинен бути «папером», тобто матеріальним об'єктом, наявність якого в руках її власника (а не обліковий запис у реєстрі при бездокументарном обороті) є найкращим підтвердженням його статусу власника [1].

Найбільш розвинені фондові  ринки світу функціонують до принципів,

розроблених ще в березні 1989 року Міжнародною організацією незалежних експертів з фондового ринку (Групи тридцяти). Одна з рекомендацій цієї організації - це централізація депозитарної системи, яка насамперед пов’язана зі створенням повнофункціонального центрального депозитарію країни. На створення такої системи орієнтована й Україна, але дотепер проьлема централізації невирішена, створення повноцінного Центрального депозитарію надзвичайно актуальним.

Практика створення центрального депозитарію в ЄС (дані USAID)

свідчить про те, що 15 країн ЄС мають єдиний центральний депозитарій корпоративних і державних цінних паперів: Австрія, Кіпр, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Угорщина, Італія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Швеція, Великобританія. Структура власності центрального депозитарію в цих країнах має такий вигляд: 100% капіталу депозитарію належить приватному сектору в 11 країнах: Австрія, Данія, Естонія, Фінляндія, 

 

Франція, Німеччини, Італія, Люксембург, Нідерланди, Швеція та Великобританія; менше 50% капіталу депозитарію належить приватному сектору (Центробанк є мажоритарним власником) у 2 країнах: Литва, Угорщина; 100% капіталу депозитарію перебувають у державній власності у 2 країнах: Кіпр і Мальта.

10 країн ЄС мають єдиний центральний депозитарій корпоративних цінних паперів і один депозитарій в структурі центрального банку для обслуговування угод з державними ЦП: Бельгія, Болгарія, Греція, Ірландія, Латвія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина і Словенія. Структура власності центрального депозитарію корпоративних цінних паперів у цих країнах має такий вигляд: 100% капіталу депозитарію належить приватному сектору у 8 країнах: Бельгія, Греція, Ірландія, Латвія, Португалія, Румунія, Словаччина і Словенія; менше 50% капіталу депозитарію належить приватному сектору в 2 країнах: Болгарія, Польща (у жовтні 2010 року Польща оголосила про намір приватизувати фондову біржу і депозитарій).