Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

Оптимізація обсягу поточного фінансування активів підприємства дозволяє виявити і мінімізувати реальну потребу підприємства в фінансуванні активів за рахунок власного капіталу і фінансового кредиту, що залучається (в довгостроковій або короткостроковій його формах).

На першому етапі розрахунків прогнозується обсяг кредиторської заборгованості підприємства в майбутньому періоді. Її основу складає як кредиторська заборгованість по товарних операціях, так і внутрішня кредиторська заборгованість підприємства. Розрахунок обсягу кредиторської заборгованості підприємства, що прогнозується в майбутньому періоді, здійснюється по наступній формулі:

К3п = (КЗт + КЗвн - К3пр) х (1 + Тр),                            (3.1)

де     К3п - прогнозний обсяг кредиторської заборгованості підприємства;

КЗт - середня фактична сума кредиторської заборгованості підприємства по товарних операціях в аналогічному попередньому періоді;

К3вн - середня фактична сума внутрішньої кредиторської заборгованості (кредиторської заборгованості інших видів) підприємства в аналогічному попередньому періоді;

К3пр - середня фактична сума простроченої кредиторської заборгованості підприємства (всіх видів) в аналогічному попередньому періоді;

Тр – запланований темп приросту товарообігу, виражений десятковим дробом.

Визначимо обсяг кредиторської заборгованості підприємства в 2005 році виходячи з даних фінансової звітності (додаткиА, Б та В) та запланованого темпу приросту товарообігу 20% :

(3620,1 + 70,3 – 68,7) х (1 + 0,2) = 4346,0 тис. грн.

Оскільки рекомендоване співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості дорівнює 1, то заплануємо рівень дебіторської заборгованості у сумі 4350,0 тис. грн.

На другому етапі розрахунків, виходячи з раніше встановлених планових обсягів запасів товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, а також обсягів кредиторської заборгованості, визначається обсяг поточного фінансування активів підприємства. Розрахунок здійснюється по наступній формулі:

ОТФп = 3п + ДЗп - КЗп,                                                        (3.2)

де ОТФп - прогнозований обсяг поточного фінансування активів підприємства;

3п – запланований обсяг запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства;

ДЗп - запланований обсяг дебіторської заборгованості підприємства;

КЗп – прогнозний обсяг кредиторської заборгованості підприємства.

За розрахунками на 2003 рік за умови мінімально необхідної суми активів цей показник дорівнюватиме:

ОТФп = 405,0 + 4350,0 – 4346,0 = 409,0 тис. грн.

Якщо в майбутньому періоді тривалість фінансового циклу підприємства не міняється, то розрахунок обсягу поточного фінансування активів здійснюється по спрощеній формулі:

ОТФп = ПФЦ х ОРп,                                                        (3.3)

де                 ОТФп - прогнозний обсяг поточного фінансування активів підприємства;

ПФЦ - тривалість фінансового циклу підприємства, в днях;

ОРц - одноденний об'єм реалізації продукції, що планується.

На третьому етапі розрахунків з урахуванням виявлених у процесі аналізу резервів розробляються заходи щодо скорочення прогнозного обсягу поточного фінансування активів (а відповідно і тривалість фінансового циклу) підприємства. Оскільки запаси товарно-матеріальних цінностей, що плануються, забезпечують реальний приріст операційної діяльності, основна увага при розробці таких заходів приділяється забезпеченню скорочення обсягу дебіторської заборгованості і особливо - збільшенню обсягу кредиторської заборгованості підприємства.

Оптимізований з урахуванням цих заходів обсяг поточного фінансування активів служить основою вибору конкретних джерел фінансових коштів, що інвестуються в ці активи.

При визначенні структури цього фінансування виділяють наступні групи, джерел:

• власний капітал підприємства;

• довгостроковий фінансовий кредит;

• короткостроковий фінансовий кредит;

• товарний (комерційний) кредит;

• внутрішня кредиторська заборгованість підприємства.

Обсяг фінансування оборотних активів ТОВ “Кондлайн” за рахунок товарного кредиту постачальників та внутрішньої кредиторської заборгованості у  2003 році  дорівнює  4346,0 тис. грн.

Відсутність достатньої кількості грошових коштів на 1.01.2005 року та агресивний підхід до фінансування активів дають можливість зробити висновок, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу формуватиметься лише невелика частка постійної їх частини, в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу - вся змінна частина, тобто покриватимуться поточні фінансові потреби підприємства.

Участь власного і довгострокового позикового капіталу в фінансуванні активів визначається виходячи з цілей залучень довгострокового фінансового кредиту.

Результати розробленої політики формування і політики фінансування оборотних активів отримують своє відображення в зведеному плановому документі - балансі формування і фінансування активів підприємства. Цей баланс дозволяє пов'язати заплановану загальну суму активів з обсягом фінансових коштів, що планується залучати з різних джерел для забезпечення їх формування.

3.2. Заходи щодо підвищення платоспроможності підприємства

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють підвищенню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності виділяють, зокрема, такі:

• зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

• інвентаризація активів підприємства;

• оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат підприємства;

• продаж незавершеного будівництва;

• обгрунтування необхідної чисельності персоналу;

• продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків товарів;

• реструктуризація боргів перетворенням короткострокової за­боргованості в довгострокові позики або іпотеки;

• запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;

• удосконалення організації праці;

• проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

Якщо підприємство отримує прибуток і є при цьому неплатоспроможним, треба проаналізувати використання прибутку.

Крім радикальних напрямів підвищення рівня платоспроможності підприємства потрібно проводити пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості діяльності і досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоздатності товарів, зниження їх собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат. Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ресурсозберігання: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсосберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організації дійєвого обліку і контролю за використанням ресурсів, вивчення і впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального і морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.

Велику допомогу у виявленні резервів поліпшення платоспроможності підприємства може надати маркетинговий аналіз по вивченню попиту і пропозиції, ринків збуту і формування на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва і реалізації продукції підприємства.

ВИСНОВКИ

Отже, платоспроможність підприємства — це його здатність вчасно та в повному обсязі викону­вати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм госпо­дарської діяльності.

Стан платоспроможності обумовлюється наявним розміром грошових активів, але не обмежується ним.

Платоспроможність – це не тільки здатність термінового погашення зобов'язань в момент оцінки за рахунок наявних грошей, а здатність підприємства забезпечувати генерування (утворення) грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов'язанням та платіжним потребам підприємства.

Платоспроможність – це не ста­тична (моментна) характеристика. У процесі фінансового аналізу вивчається статична і динамічна платоспроможність. При дослідженні статичної платоспроможності порівнюють­ся суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'я­заннями. Динамічна платоспроможність – наявність платоспроможності протягом усього періоду, що досліджується. Найбільшу цін­ність має динамічна платоспроможність.

Платоспроможність не слід ототожнювати лише з можливістю повернення боргів, оскільки платоспроможність передбачає можливість здійснення усіх платіжних потреб, які необхідні для нормального процесу господарської діяльності.

Виконання платіжних зобов'язань та потреб може здійснюватись за рахунок не тільки власних, але й позикових коштів. Використання останніх не є свідченням неплатоспроможності підприємства, якщо воно має потенційні можливості обслу­говування та повернення позикових коштів.

Показниками низької платоспроможності підприємства є наявність:

-         недоїмок з платежів до бюджету;

-         простроченої заборгованості підприємства робітникам і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів;

-         непогашених у встановлений строк банківських кредитів;

-         заборгованості працівникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.

Рівень платоспоможності ТОВ “Кондлайн” характеризує наступне: підприємство негайно може сплатити лише 0,2% короткострокових зобов’язань на початок періоду, і 1,2% - на кінець; поточні пасиви підприємства повністю покриваються його поточними активами, тобто у випадку необхідності ТОВ “Кондлайн” може розрахуватися за своїми зобов’язаннями після реалізації своїх оборотних активів.

При цьому слід враховувати, що підприємство має високий рівень залежності від кредиторів і низьку можливість перетворення своїх активів у ліквідні кошти.

Аналіз показників ліквідності оборотних активів та якості кредиторської заборгованості ТОВ “Кондлайн” свідчать про низьку статичну платоспроможність та ліквідність підприємства, що також підтверджується показниками динамічної платоспроможності підприємства.

Основними напрямами підвищення рівня платоспроможності підприємства є зміна складу керівників підприємства та стилю управління, оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат підприємства, обгрунтування необхідної чисельності персоналу, продаж зайвих матеріалів і залишків товарів, реструктуризація боргів перетворенням короткострокової за­боргованості в довгострокові позики, удосконалення організації праці тощо.

Крім радикальних напрямів підвищення рівня платоспроможності підприємства потрібно проводити пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості діяльності і досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоздатності товарів, зниження їх собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат.

Список використаної Літератури

1.      Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997р. № 283/ 91 – ВР, ст. 1.

2.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87.

3.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”. Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

4.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

5.      Баканов М.И.,  Шеремет А.Д.  Теория экономического анализа : Учебник.- 4-е изд. доп. и перераб. – М.: Финансы и статистика, 2000. – с. 22 - 27.

6.      Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1.- К.: Ника – Центр. – 1999. – с.268 - 273.

7.      Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. Ч.1 – Харків: Вид. ХДЕУ, 2003. – с.185 - 187.

8.      Економіка  підприємства: Підручник/ За заг.ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб та доп. – К.: КНЕУ, 2003. – с. 446 - 448.

9.      Економічна енциклопедія : У трьох томах. Т.2./ Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – с. 611.

10. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – Тернопіль, Економічна думка, 2004. – с.130 - 135.