Аналіз господарської діяльності ВАТ «Дніпрообленерго »

 

Схема 6.2. Рентабельність активів

 

Схема 6.3. Рентабельність продажів

 

Схема 6.3 –  Рентабельність виробничої діяльності

 

Загалом підприємство є  рентабельним, тобто підприємство не несе збитки, але ефективність діяльності низька та не приносить бажаних результатів.

Рентабельність активів  показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активи. На основі розрахованих показників можна зробити висновок, що цей показник хоч і не дуже високий, та все ж зростає (з 0,009 до 0,038 у 2006 – 2008 роках). При цьому ми спостерігаємо ріст рентабельності обігових активів (1,39 – 1,63), оскільки у аналізованих роках відбувався спад останніх, і зниження рентабельності не обігових активів (3,58 – 2,6), так як їх маса зростала.

Якщо аналізувати рентабельність продажів, то бачимо, що в 2006-2008 роках  спостерігається позитивна тенденції  росту показника чистої рентабельності реалізованої продукції зростає (0,003 – 0,013).

У 2006 – 2008 роках також  спостерігається ріст таких показників, як чиста рентабельність виробництва, загальна та чиста рентабельності майна, цьому сприяв ріст прибутку підприємства.

Аналіз стану  дебіторської та кредиторської заборгованості

Недотримання договірної і розрахункової дисципліни, несвоєчасне  пред'явлення претензій щодо боргів, що виникають, призводять до значного зростання невиправданої дебіторської заборгованості, а отже, до нестабільності фінансового стану підприємства. 

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Особливу увагу в  процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги”, яка має  найбільшу питому вагу в загальній  сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.

Таблиця 6.3.1 Склад дебіторської заборгованості у 2006-2008р

Найменування	код	2006	2007	2008	Відхилення
					абсолютне		відносне
					2007 від 2006	2008 від 2007	2007 від 2006	2008 від 2007
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги:
Чиста релізаційна вартість	160	1191965	1085964	927235	-106001	-158729	-8,89	-14,62
Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом	170	181	9847	679	9666	-9168	5340,33	-93,10
за виданими авансами	180	3941	10037	8952	6096	-1085	154,68	-10,81
з нарахованих доходів	190	0	0	0	0	0	0	0
з внутрішніх розрахунків	200	0	0	0	0	0	0	0
Інша поточна дебіторська  заборгованість	210	105637	23476	26169	-82161	2693	-77,78	11,47
Всього		1301724	1129324	963035	-172400	-166289	-13,24	-14,72

 

Схема 6.4 –  Структура дебіторської заборгованості

 

На протязі аналізованих років  сума дебіторської заборгованості щорічно зменшувалася. Найбільший вплив на неї здійснює зміна чистої реалізаційної вартості, у 2007 році вона скоротилася на 106001тис. грн. (8,89%), а у наступному – на 158729тис. грн. (14,62%).

Загальне зростання  дебіторської заборгованості в цілому негативно впливає на підприємство тому що це призводить до відтоку оборотних  активів, а також негативно впливає  на фінансову стійкість підприємства, виникає ризик не повернення заборгованості.

Аналіз кредиторської  заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської  заборгованості за даними форми № 1 «Баланс».

Для цього розраховується питома вага кожного виду кредиторської  заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, шляхом порівняння їх визначається відхилення в структурі кредиторської заборгованості, встановлюються причини змін окремих складових частин цієї заборгованості і вживаються заходи з регулювання цієї заборгованості, особливо тих складових частин, які негативно впливають на діяльність підприємства.

 

Таблиця 6.3.2 Склад кредиторської заборгованості в 2006-2008 роках

Вид кредиторської заборгованості	2006	2007	2008	Абсолютне		Відносне
				2007 від 2006	2008 від 2007	2007 від 2006	2008 від 2007
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	2406022	2113409	163773	-292613	-1949636	-12,16	-92,25
Поточні зобов язання з розрахунками:
з бюджетом	6814	10124	5743	3310	-4381	48,58	-43,27
з одержаних авансів	113478	255629	209564	142151	-46065	125,27	-18,02
зі страхування	2552	5697	6794	3145	1097	123,24	19,26
з учасниками	672	672	661	0	-11	0,00	-1,64
з оплати праці	6357	12336	23822	5979	11486	94,05	93,11
із внутрішних розрахунків	0	0	0	0	0	0,00	0,00
Інші поточні зобов  язання	42571	35014	21665	-7557	-13349	-17,75	-38,12
Разом	2464988	2432881	432022	-32107	-2000859	-1,30	-82,24

 

Схема 6.5 – Структура кредиторської заборгованості

 

На протязі аналізованих років  сума кредиторських зобов’язань зменшилася з 2 264 988тис.грн. до 432 022тис.грн. Головним чином це відбулось за рахунок зниження кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги на 292613тис.грн (12,16%) в 2007 році та на 1949636 тис. грн. (92,25%)

 

 

 

Діагностика банкротства

Під банкрутством підприємства розуміється  нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів, робіт, послуг, включаючи нездатність  забезпечити обов'язкові платежі  в бюджет, у позабюджетні фонди  в зв'язку з незадовільною структурою балансу боржника.

Сучасна економічна наука має у  своєму арсеналі велику кількість різноманітних  прийомів і методів прогнозування  фінансових показників. Розглянемо один з основних підходів прогнозування  фінансового стану з позиції  можливого банкрутства підприємства – розрахунок індексу кредитоспроможності – критерій Альтмана.

Індекс Альтмана являє собою  функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал  підприємства і результати його роботи за минулий період. Взагалі  індекс кредитоспроможності (Z) має вигляд:

 

                                                  

 

Коефіцієнти К1, К2, К3, К4, К5 розраховуються по наступних алгоритмах:

К1 = Прибуток до виплати відсотків, податків / Усього активів;

К2 = Виторг від реалізації / Усього активів;

К3 = Власний капітал / Притягнутий  капітал;

К4 = Реінвестований прибуток / Усього активів;

К5 = Власні оборотні кошти / Усього активів

 

Критичне значення Z розраховувалося  Альтманом за даними статистичної вибірки  і має наступні градації (табл.7):

З цими величинами зіставляється розрахункове значення індексу кредитоспроможності  для конкретного підприємства. Це дозволяє провести границю між підприємствами і висловити судження про можливий у доступному для огляду майбутньому (2-3 року) банкрутстві одних і досить стійкому фінансовому становищі інших.

 

Таблиця 7.1 – Класифікація індексів кредитоспроможності

Значення показника Z	Імовірність банкрутства
До 1,8	Дуже висока
1,81 –2,70	Висока
2,71 – 2,99	Можлива
3,00 і вище	Дуже низька

 

Результати розрахунків індексу  кредитоспроможності для конкретного  підприємства представляють у таблиці 8.

 

Таблиця 7.2 -  Результати розрахунків індексу кредитоспроможності (Z)

	1 –й період	2 – й період
К1	0,11	0,11
К2	3,23	3,67
К3	-0,1	-0,07
К4	0,0058	0,0034
К5	0,65	0,58
Z	4,321	4,69

 

 

Модель Міністерства фінансів України.

Z = 1,04 К₁ + 0,75 К₂ + 0,15 К₃ + 0,42 К₄ + 1,8 К₅ - 0,06 К₆ – 2,16,

 

де К₁ – коефіцієнт покриття (ліквідність першого ступеня);

     К₂ – коефіцієнт фінансової автономії;

     К₃ – коефіцієнт оборотності вкладеного капіталу (активів);

     К₄ – коефіцієнт рентабельності операційного продажу;

     К₅ – коефіцієнт рентабельності активів;

     К₆ – коефіцієнт оборотності позикового капіталу.

 

Якщо Z <  -0,55 – фінансовий стан підприємства незадовільний; якщо

-0,55< Z < 0,55 - необхідно провести додаткове експертне дослідження;

Z > 0,55 - фінансовий стан підприємства задовільний.

 

Z = 1,04*2,935 + 0,75*0,076 + 0,15*2,94 + 0,42*0,014 + 1,8*0,058 – 0,06*0,15 - 2,16 = 1,492.

 

Згідно з моделлю  Міністерства фінансів України значення рівня банкротства склало 1,492, отже фінансовий стан підприємства задовільний.

Результати обох моделей банкрутства показали, що підприємство поки що не має хвилювати дана проблема.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Для покращення фінансового  стану ВАТ «Дніпрообленерго» необхідно провести ряд заходів, серед яких важливу роль відіграє фінансове оздоровленя підприємства.

Фінансове оздоровлення підприємства - це приведення його в стан, що дозволяє вчасно й у повному обсязі виконувати грошові зобов'язання і платежі, забезпечувати належний оборот потоків фінансових ресурсів, що виключають їхній дисбаланс і прояв ознак неплатоспроможності. Ключем для досягнення позитивного результату фінансового оздоровлення є своєчасний початок і системний характер відповідних заходів.

Негативним фактором є зростання залежності від позикових  коштів. Оскільки дані свідчать про  зростання прибутковості підприємства, то зменшення цієї залежності можливе шляхом виплати частини прибутку кредиторам.

Основний  вектор зусиль по фінансовому оздоровленню підприємства має бути націлений на кінцевий результат – досягнення довгострокової платоспроможності підприємства, оскільки вона є стержнем його фінансової заможності

Для покращення фінансового  стану підприємства доцільним є  проведення заходів щодо збільшення обсягу власних коштів в структурі  капіталу. Оскільки головною метою  діяльності будь-якого підприємтва  та основним джерелом формування власного капіталу є прибуток, то найкращим способом поповнення власних  коштів буде збільшення прибутку підприємства.

Це можливо досягти  при здійсненні наступних заходів:

• По-перше, для одержання максимального прибутку підприємство повинне найбільше повно використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні. Збільшення випуску продукції знижує витрати на одиницю продукції, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток.
• Зниження собівартості також значно може збільшити одержувану підприємством прибуток, а також дозволить підприємству бути конкурентноспроможним на ринку збуту. Фактори зниження собівартості:
• Збільшення обсягу продукції, яка випускається, що дозволить зменшити питому вагу постійних затрат в собівартості продукції;
• Злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва);
• Раціональне використання матеріальних та трудових ресурсів.

За результатами проведенного фінансового аналізу можна також  зробити наступні пропозиції щодо покращення фінансового стану даного підприємства:

• Збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду. Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на покупку нового обладнання чи на розширення виробничої діяльності.
• Для зниження дебіторської заборгованності потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток, але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.