Аналіз депозитних операцій

В загальній сукупності ресурсів комерційного банку, питому вагу займають зобов’язання банку. В економічній літературі зобов’язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов’язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

У банківській практиці залучені кошти називають депозитними  зобов’язаннями.

Метою аналізу  зобов’язань банку [3,ст.61]є оцінка та визначення оптимізації їх структури за двома критеріями:

• зниження середньої вартості ресурсів банку;
• підвищення стабільності ресурсної бази та надійності банку в цілому.

Досягнення цієї мети конкретизується у таких завданнях:

• оцінювання ділової активності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності;
• дослідження динаміки та структури зобов’язань банку;
• визначення середньої вартості ресурсів банку та окремих їх складових;
• аналітичне оцінювання ступеня використання залучених та запозичених коштів.

Для аналізу зобов’язань  банку використовують такі джерела інформації:

1. баланс комерційного банку;
2. звіт про прибутки та збитки;
3. оборотно-сальдовий баланс;
4. дані за оборотами про суми та відсоткові ставки за кредитами і депозитами;
5. звіт про залишки за депозитами.

Депозитна політика банку [4, ст..56]- це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і визначення найефективнішої комбінації їх джерел. Оптимізація депозитної політики банку  не просте завдання, при його вирішенні необхідно врахувати інтереси економіки країни в цілому, банку як суб'єкта економіки, клієнта і персоналу банку. Цілком зрозуміло, що їх інтереси далеко не завжди збігаються, тому оптимальна політика має на меті перш за все узгодити їх.

Депозитна політика підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, дохідності і ризику. Можна навести загальні критерії оптимальності депозитної політики:

•  зв'язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості;

• диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;

• сегментування  депозитного портфеля (за клієнтами, послугами, ринками);

• диференційований підхід до різних груп клієнтів;

• конкурентоздатність  банківських депозитних продуктів тощо.

Специфічні  критерії оптимізації депозитної політики визначаються кожним банком індивідуально (залежно від розміру банку, кваліфікації його персоналу, собівартості операцій і послуг, що ним виконуються).

У роботі банків із залучення депозитів (вкладів) важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання доходів від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Процентна політика є одним з показників надійності і стабільності ресурсної бази банку і повинна вкладатися в рамки двох протилежних граничних вимог:

- по-перше, процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для потенційних вкладників;

- по-друге, процентна ставка не повинна різко перевищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку. Розмір депозитного процента банк встановлює самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, стану грошового ринку і власної депозитної політики.

Визначальними чинниками при встановленні плати  за депозитами є  [5,ст..88] є розмір вкладу та термін, на який вносяться кошти. Чим більші сума та строк користування вкладом, тим відповідно вищою буде ставка процента. При визначенні рівня доходів вкладників від розміщення їхніх коштів банки використовують схеми нарахування простих і складних процентів.

Розглянемо на прикладі строкового вкладу:

1. схема нарахування простих процентів – базою нарахування відповідної процентної ставки за кожний встановлений період буде одна і та сама  основна сума.

Наприклад: при  залученні на тримісячний депозит  у сумі 10 тис. грн. під ставку 45% річних із щомісячним нарахуванням простих процентів доход вкладника за кожний місяць становитиме 10 000 · 45% · (30 ⁄360) = 375 грн. загальний розмір вкладу на кінець встановленого періоду _d становитиме

 

_{d = 10 000 · [ 1 + 3 · 0,45 · (30 ÷360) ] = 11 125 (грн)}

      

        Де, R – основна сума вкладу;

               r – річна процентна ставка за вкладом;

               i – період нарахування у днях;

              360 – кількість днів у році;

               n – кількість періодів нарахування.

2. схема нарахування складних процентів – доход за кожний період обчислюється не з первісної суми вкладу , а із загальної суми, яка включає основну суму і проценти, що були нараховані за всі попередні періоди.

Наприклад: при залученні на тримісячний депозит у сумі 10 тис. грн. під ставку 45% річних  із щомісячним нарахуванням складних процентів загальний розмір вкладу на кінець встановленого періоду становитиме

 

_d =R ⁿ = 11 167 (грн).

 

Отже, використання складних процентів однозначно є вигіднішим для вкладників банку, оскільки забезпечує їм більший дохід.

На сьогодні  найбільша  процентна ставка за депозитами в  Промінвестбанку становить 14% річних у грн., а найменша 7% річних [6], тоді як наприклад в Приватбанку найбільша процентна ставка 16%.

Високий процент  за строковими депозитами юридичних осіб і вкладами фізичних осіб свідчить, насамперед, про те, що банк володіє нестабільною ресурсною базою, недостатньою для ефективних кредитних вкладень. Такий банк намагається розширити і стабілізувати свої ресурси шляхом залучення депозитів, пропонуючи вкладникам підвищену процентну ставку. Але залучення ресурсів за такою процентною ставкою вимагає здійснення вкладень під вищий процент, тобто вкладення, як правило, більш ризиковані, і вкладники замість доходу можуть втратити і сам депозит у разі банкрутства банку.

Отже чим  вища процентна ставка за депозитами, тим більший ризик бере на себе вкладник.

Рівень доходів  за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Нижчі проценти банки сплачують за рахунками до запитання. Відсутність або незначні доходи стимулюють власників рахунків до запитання скорочувати до мінімуму залишки коштів на них, тому деякі банки намагаються стимулювати клієнтів виплатою премій або безплатним обслуговуванням цих рахунків. При встановленні розміру процентної ставки за строковими депозитами визначальним чинником є термін, на якій розміщені кошти. Що триваліший термін, то вищі процентні ставки. Процентна ставка за строковим депозитом може залежати і від частоти виплати доходу (що рідше здійснюються виплати, то вищий рівень процентної ставки).

Я хочу провести аналіз депозитної бази Промінвестбанку, опираючись на дані фінансової звітності даного банку .

В ході аналітичної роботи необхідно оцінити структуру залучених депозитних коштів банку за депонентами (видами вкладників), проаналізувати структуру зобов’язань банку загалом, охарактеризувати зміну сум зобов’язань банку в динаміці і зробити висновки щодо доцільності депозитної політики банку на основі табл..2.1 «Аналіз структури депозитної бази банку», табл.2.2 «Аналіз динаміки і структури зобов’язань за депонентами» [7 ] і табл.2.3«Аналіз депозитної бази в динаміці».

 

Таблиця 2.1 «Аналіз структури депозитної бази банку»

Показники	На 3-ій квартал 2009р		На 3-ій квартал 2010р		відхилення
	грн	%	грн	%	грн	Темп зростання, %
Кошти до запитання  клієнтів	6 552 965	23,01%	8 064 035	33,5%	+1 511 070	+ 23,06%
Строкові  депозити	17 570 623	61,7%	12 413 864	51,6%	-5 156 759	- 29,3%
Всього зобов’язань	28 476 718	100%	24 059 201	100%	-4 417 517	- 15,5%
Валюта балансу	59 279 700	-	52 972 976	-	-6 306 724	- 10,6%
Частка коштів до запитання у валюті балансу	-	11,05%	-	15,2%	-	-

 

В цій таблиці  я розглянула зміни не всіх зобов’язань, а лише строкових і депозитів до запитання. Наведені дані свідчать про погіршення структури зобов’язань банку, що частково пов’язано з поганим рівнем залучення строкових депозитів, які є найстабільнішим джерелом формування ресурсної бази.

Зниження  частки стабільної частини ресурсів (строкових депозитів) на 10,1 п.п. негативно вплинули на депозитну базу банку, хоча їх загальна частка в структурі зобов’язань як в 2009р (61,7%) так і в 2010р (51,6%) становлять більше 50%, що характеризується як позитивна тенденція діяльності банку. Натомість спостерігається покращення на  4 п.п., такого показника як частка коштів до запитання у валюті балансу. Слід зауважити, що для банку є позитивним, коли співвідношення цього показника більше 25%. Отож його збільшення свідчить про поліпшення структури залучення коштів до запитання, хоча це для банку є і не найстабільніший ресурс.

 

 

Таблиця 2.2  Аналіз динаміки і структури зобов’язань за депонентами    [ 7 ]

	На 3-ій квартал 2009р		На 3-ій квартал 2010р		відхилення
Показники	грн	%	грн.	%	грн.	Темп зростання, %
Кошти банків	10 367 481	36,4%	3 494 986	14,5%	-6872 495	- 66,3%
Кошти юр.ос, в тому числі:	4 567 975	16%	5 606 126	23,3%	+1 038 151	+ 22,7%
Кошти юр.ос на вимогу	2 398 646	8,4%	4 133 362	17,2%	+1 734 716	+ 72,3%
Строкові вклади юр.ос	2 169 329	7,6%	1 472 764	6,1%	-696 565	- 32,1%
Кошти фіз.ос,в тому числі:	9 188 132	32,3%	11 376 787	47,3%	+2 188 655	+ 23,8%
Кошти фіз.ос на вимогу	1 999 018	7,01%	2 638 363	10,9%	+639 345	+ 31,9%
Строкові вклади фіз..ос	7 189 114	25,2%	8 738 424	36,3%	+1549 310	+ 21,6%
Боргові цінні папери емітовані банком	38 488	0,14%	20 171	0,08%	-18 317	- 47,6%
Зобов’язання щодо поточного  податку на прибуток	0	0	4	0%	+4	0
Відстрочені податкові  зобов’язання	5 472	0,02%	532 262	2,2%	+526 790	+9627,01%
Резерви за зобов’язаннями	41 101	0,14%	141 393	0,59%	+100 292	+ 244,01%
Інші фінансові зобов’язання	245 394	0,86%	397 459	1,7%	+152 065	+ 61,9%
Інші зобов’язання	4 022 675	14,1%	101 462	0,42%	-3 921 213	- 97,5%
Субординований борг	0	0	2 388 551	9,9%	+2 388 551	0
Усього зобовязань	28 476 718	100%	24 059 201	100%	-4 417 517	- 15,5%