Аналіз активів

Значення коефіцієнта  швидкої ліквідності на початок  періоду становить 0,8, є меншим за нормативне і свідчить, що за рахунок  грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашено лише 80% поточних зобов'язань підприємства. На кінець періоду значення цього показника, становить 1,5, що відповідає його нормативному значенню, і свідчить про можливість повністю погасити поточні зобов'язання підприємства за рахунок грошових коштів і очікуваних фінансових надходжень (дебіторська заборгованість).

Значення коефіцієнта  абсолютної ліквідності як на початок  періоду (0,07), так і на кінець періоду (0,08) є меншим за нормативне. Так як коефіцієнт абсолютної ліквідності  складає 0,07, то підприємство на початок періоду спроможне погасити лише 7% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів. На кінець періоду значення даного коефіцієнта змінилося і становило 0,08, що свідчить про можливість підприємства погасити 8% своїх поточних зобов'язань за рахунок наявних грошових коштів. Отже, можна говорити про позитивну тенденцію до збільшення ліквідності підприємства і покращання його платоспроможності за умови дотримання тієї ж політики і нарощування суми наявних грошових коштів.

 Платоспроможність підприємства ширше за поняття ліквідності і поряд з ним включає поняття фінансової стійкості. Підприємство може мати ліквідну структуру балансу і в той же час бути фінансово нестійким. На практиці такі ситуації зустрічаються досить часто, тому платоспроможність підприємства необхідно визначати виходячи із значень як коефіцієнтів ліквідності балансу, так і фінансової стійкості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Аналіз залучення  і використання додаткових фінансових  ресурсів

Підприємство незалежно  від організаційно-правової форми та власності для здійснення своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування, яке залежить від періоду обороту оборотних активів та відповідних їм пасивів.

Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємства для забезпечення необхідного рівня доходів для його розвитку є одним із найважливіших завдань фінансових менеджерів.

Джерелами формування майна  підприємства можуть бути як власні, так  і залучені кошти.

Власні кошти мають забезпечувати майнову та оперативну самостійність підприємства, необхідну для рентабельної його діяльності. Власні оборотні кошти є джерелом покриття нормованих оборотних активів. Формування власних оборотних коштів здійснюється за рахунок власного капіталу підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток).

Залучені кошти в джерелах формування оборотних активів у сучасних умовах набувають важливого значення та покривають тимчасову додаткову потребу підприємства в коштах. Залучення позикових коштів зумовлено характером виробництва, розрахунково-платіжними відносинами, необхідністю поповнення нестачі власних оборотних коштів та іншими об'єктивними причинами.

До залучених джерел формування оборотних активів відносять короткострокові позики та кредити банку, інвестиційний податковий кредит і рідше довгострокові позики і кредити банку.

Кредиторська заборгованість, фонд споживання, резерви майбутніх витрат і платежів, добровільні надходження — це додатково залучені джерела, які не належать підприємству, але постійно перебувають в обороті підприємства і в сумі мінімального залишку використовують як джерело формування власних оборотних коштів.

При дослідженні джерел формування майна виходять із таких правил, що потребують не тільки паралельності строків фінансування, а й дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Для цього мають бути виконані дві умови:

а) основні засоби мають фінансуватися за рахунок власного 
капіталу та довгострокових позик;

б) довгострокові капіталовкладення мають фінансуватися за 
рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто 
довгострокові пасиви мають використовуватися не тільки для фінансування основних фондів, а й для довгострокових оборотних 
активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані у стратегічні за 
паси сировини тощо).

Використання цього  правила дає змогу уникнути проблем  з ліквідністю, якщо списання активів у результаті господарської діяльності за обсягами і строками збігаються з погашенням залученого капіталу і якщо грошових надходжень достатньо для забезпечення розрахунків у процесі поточної операційної діяльності. У довгостроковому капіталі має бути також можливість пролонгувати строки погашення існуючих кредитів і залучити новий капітал.

У фінансовому аналізі  розрізняють чотири види стратегій  фінансування оборотних активів: ідеальну, агресивну, консервативну, компромісну.

Ідеальна стратегічна  модель означає, що поточні активи за своєю величиною дорівнюють короткостроковим зобов'язанням. На практиці така модель практично не зустрічається.

Агресивна стратегічна  модель означає, що довгострокові пасиви виступають джерелом покриття необоротних активів і тієї мінімальної частини поточних активів, які необхідні для проведення господарської діяльності (системної частини поточних активів). Варіаційна частина поточних активів покривається повністю кредиторською заборгованістю.

Консервативна стратегічна  модель передбачає, що і системна, і варіаційна частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.

Компромісна стратегічна  модель є найбільш реальною. У цьому випадку необоротні активи, системна частина поточних активів і половина варіаційної частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.

Обираючи пропорції  коротко- та довгострокових джерел фінансування оборотних активів, підприємство також  може обрати консервативну або агресивну  стратегію управління короткостроковими зобов'язаннями. Консервативна політика орієнтується на довгострокові джерела фінансування, а агресивна, навпаки, віддає перевагу короткостроковим кредитам та позикам.

Поєднання стратегій  управління оборотними активами та джерел їх фінансування формує комплексну політику управління оборотним капіталом. Вона може бути консервативною, помірною або агресивною.

Консервативна політика включає комбінацію консервативних стратегій.

Помірна поєднує консервативну політику по оборотних активах з агресивною по джерелах фінансування.

Агресивна політика комбінує агресивні стратегії. Комплексна консервативна політика знижує ризик та забезпечує меншу віддачу (рентабельність активів), помірна— середній ризик і середню віддачу, агресивна — високий ризик та високу рентабельність використання активів.

Отже, на підприємстві за рахунок довгострокових пасивів (власного капіталу і довгострокових зобов'язань) відбувається фінансування необоротних активів та частини оборотних активів, що відповідає агресивній стратегічній моделі.

На основі даних фінансової звітності можна оцінити джерела формування, структуру та розміщення оборотного капіталу підприємства. Актив балансу свідчить про розміщення оборотного капіталу, що є в розпорядженні підприємства. Кожному виду розміщеного оборотного капіталу відповідає окрема стаття балансу.

Дані, що містить пасив  балансу, дають змогу визначити, які зміни відбулися в структурі  власних та позикових коштів. Крім того, за пасивом балансу можна  встановити, звідки взялися ці кошти  і перед ким підприємство має  борг.

Проведемо аналіз змін у  структурі активу і пасиву підприємства (табл. 2.6).

Таблиця 2.6.

Аналіз змін майна  підприємства та джерел його фінансування

Показники	2006		2007		Відхилення від 2006 р.
	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%	+/-	Темп, %	Частка пунктів
АКТИВ
1. Необоротні активи	49657,9	72,16	60186,7	72,75	+10528,8	+21,2	+0,59
Нематеріальні активи	2,3	0,005	2,3	0,004	-	-	-0,001
Незавершене будівництво	5254,6	10,58	6572,1	10,92	+1317,5	+25,07	+0,34
Основні засоби	44198,9	89,0	53408,6	88,74	+9209,7	+20,84	-0,26
2. Оборотні активи	19158,3	27,84	22536,0	27,24	+3377,7	+17,63	-0,6
Запаси	10455,7	54,58	10634,9	47,19	+179,2	+1,71	-7,39
Дебіторська заборгованість	7948,5	41,49	11024,8	48,92	+3076,3	+38,7	+7,43
Грошові кошти	247,3	1,29	177,8	0,789	-69,5	-28,1	-0,501
Інші оборотні активи	506,8	2,65	698,5	3,099	+191,7	+37,8	+0,449
Усього майна	68816	100	82722,7	100	+13906,7	+20,21	х
ПАСИВ
1. Власний капітал	28270,9	41,08	29445,6	35,6	+1174,7	+4,15	-5,48
Статутний капітал	1393,2	4,93	1393,2	4,73	-	-	-0,2
Додатковий вкладений капітал	-	-	-	-	-	-	-
Продовження таблиці 2.6
Інший капітал	6554,9	23,18	6531,3	22,18	-23,6	-0,36	-1
Резервний капітал	1572,5	5,56	1572,5	5,34	-	-	-0,22
Нерозподілений прибуток	18750,3	66,32	19948,6	67,75	+1198,3	+6,39	+1,43
2. Позиковий капітал	36803,4	53,48	13465	16,28	-23338,4	-63,41	-37,2
Довгострокові зобов’язання	30000	81,51	-	-	-	-	-
Короткострокові кредити	3273,8	8,895	5487,1	40,75	+2213,3	+67,61	+31,855
Векселі видані	-	-	181,0	1,344	-	-	-
Поточні зобов’язання	2325,1	6,32	4058,3	30,14	+1733,2	+74,54	+23,82
Інші поточні зобов’язання	1204,5	3,27	3738,6	27,76	+2534,1	+210,4	+24,49
Усього джерел	68816	100	82723	100	+13907	+20,21	х

 

Висновок: За результатами аналізу даних, наведених у табл. 2.6 простежується збільшення загальної вартості майна підприємства в 2005 р. більш як на 20,21 % порівняно з 2006 р., при цьому необоротні активи збільшувались швидше, ніж оборотні (відповідно на 21,2  і 17,63 %). Збільшились також джерела формування майна. За період, що аналізується, суттєво зменшився власний капітал, переважно за рахунок збільшення суми неоподатковуваного прибутку в 2007 р. майже на 7 % порівняно з 2006 р.

Проведений аналіз свідчить, що протягом двох останніх років основні засоби на підприємстві повністю формувалися за рахунок власних коштів. Така фінансова стратегія підприємства є виправданою, оскільки основні засоби характеризуються повільними темпами обороту і, отже, повільною віддачею коштів, авансованих у них.

Що стосується оборотного капіталу, то його частка в складі майна  підприємства зменшилась на 0,6 %.

Протягом періоду, що досліджується, оборотні активи підприємства були сформовані на 30 % за рахунок власного капіталу і на 70 % за рахунок позикового капіталу.

Переважна частина оборотних  активів покривається за рахунок позикового капіталу, що відповідає правилам фінансування. Вони визначають принципи, за якими підприємство має мобілізувати фінансовий капітал для покриття потреби у фінансових ресурсах. Підприємство при дотриманні правил фінансування забезпечує собі стабільну ліквідність та платоспроможність.

При дослідженні джерел формування майна виходять із таких  правил, що потребують не тільки паралельності  строків фінансування, а й дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Для цього мають бути виконані дві умови:

а) основні засоби мають фінансуватися за рахунок власного 
капіталу та довгострокових позик;

б) довгострокові капіталовкладення мають фінансуватися за 
рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто 
довгострокові пасиви мають використовуватися не тільки для фінансування основних фондів, а й для довгострокових оборотних 
активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані у стратегічні за 
паси сировини тощо).

Використання цього  правила дає змогу уникнути проблем  з ліквідністю, якщо списання активів у результаті господарської діяльності за обсягами і строками збігаються з погашенням залученого капіталу і якщо грошових надходжень достатньо для забезпечення розрахунків у процесі поточної операційної діяльності. У довгостроковому капіталі має бути також можливість пролонгувати строки погашення існуючих кредитів і залучити новий капітал.

У фінансовому аналізі  розрізняють чотири види стратегій  фінансування оборотних активів: ідеальну, агресивну, консервативну, компромісну.

Ідеальна стратегічна модель означає, що поточні активи за своєю величиною дорівнюють короткостроковим зобов'язанням. На практиці така модель практично не зустрічається.

Агресивна стратегічна  модель означає, що довгострокові пасиви виступають джерелом покриття необоротних активів і тієї мінімальної частини поточних активів, які необхідні для проведення господарської діяльності (системної частини поточних активів). Варіаційна частина поточних активів покривається повністю кредиторською заборгованістю.

Консервативна стратегічна модель передбачає, що і системна, і варіаційна частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.

Компромісна стратегічна  модель є найбільш реальною. У цьому випадку необоротні активи, системна частина поточних активів і половина варіаційної частини поточних активів покриваються довгостроковими пасивами.

Обираючи пропорції  коротко- та довгострокових джерел фінансування оборотних активів, підприємство також  може обрати консервативну або агресивну  стратегію управління короткостроковими зобов'язаннями. Консервативна політика орієнтується на довгострокові джерела фінансування, а агресивна, навпаки, віддає перевагу короткостроковим кредитам та позикам.

Поєднання стратегій  управління оборотними активами та джерел їх фінансування формує комплексну політику управління оборотним капіталом. Вона може бути консервативною, помірною або агресивною.

Консервативна політика включає комбінацію консервативних стратегій.

Помірна поєднує консервативну політику по оборотних активах з агресивною по джерелах фінансування.

Агресивна політика комбінує агресивні стратегії. Комплексна консервативна політика знижує ризик та забезпечує меншу віддачу (рентабельність активів), помірна— середній ризик і середню віддачу, агресивна — високий ризик та високу рентабельність використання активів.

Отже, на підприємстві за рахунок довгострокових пасивів (власного капіталу і довгострокових зобов'язань) відбувається фінансування необоротних  активів та частини оборотних  активів, що відповідає агресивній стратегічній моделі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від раціональності формування джерел фінансування, тобто  від того, які кошти має підприємство у своєму розпорядженні, кому підприємство зобов'язане за ці кошти і куди вони вкладені.