Аналіз активів

Оцінка фінансової стійкості  підприємства має на меті проведення об¢єктивного аналізу величини та структури активів та пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Загальновідомо, що абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками фінансового становища підприємства, наявних тенденцій його розвитку. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає те підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої та матеріалізованої праці, більше виробляє та реалізує продукції (робіт, послуг). Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

Як доводить практика, фінансовий стан більшості підприємств  України не можна охарактеризувати “стійким” та “стабільним”. Для  того, щоб визначити причини даної  тенденції, необхідно визначити головні причини та проблеми, з яким сутикається сьогоднішнє підприємство.

Так, основні проблеми, з якими зіштовхуються і які  не можуть вирішити більшість неблагополучних  промислових підприємств, а також  головні причини їх виникнення запропоновані на рис.1.1. (в успішних підприємств проблеми багато в чому схожі, однак такі підприємства  володіють здатністю і потенціалом для їх подолання).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Проблеми втрати фінансової рівноваги, з якими можуть зіштовхнутися підприємства та причини їх появи.

 

Ще декілька років  тому не існувало детальної загальноприйнятої, офіційної методики оцінки фінансового  стану промислового підприємства. Однак, нещодавно було проведено спроби створити систему показників, які б забезпечували однозначність підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ СКЛАДУ І СТРУКТУРИ ПАИСВІВ БАЛАНСУ

2.1 Загальна оцінка пасивів підприємства

 

Аналіз структури пасивів  підприємства проводиться за даним балансу. Для цього визначаються зміни в їх складі, структурі та надається їх оцінка. За даними Додатку 1 проаналізуємо склад і структуру пасивів підприємства (табл. 2.1).

Дослідження структури  пасиву балансу дозволяє встановити одну з можливих причин фінансової стійкості (нестійкості) підприємства. Так збільшення частки власного капіталу за рахунок будь-якого із джерел сприяє посиленню фінансової стійкості підприємства. При цьому наявність нерозподіленого прибутку може розглядатися як джерело поповнення оборотних засобів і зниження рівня поточної кредиторської заборгованості.

За даними на кінець періоду  відбулося збільшення власного капіталу на 7389.1 тис.  грн.. тобто на 28,17 %. Найбільшу   питому   вагу   займає   нерозподілений прибуток (відповідно 59,58 % і 67.51 %), тобто відбулося збільшення розміру прибутку на 7,93 п.с. Розмір статутного капіталу не змінився і становить 5852.2 тис. гри., хоча змінилася його питома вага у власному капіталі  і відносно загальної суми джерел майна підприємства. Так зменшилася питома вага статутного капіталу у власних джерелах з 22,3 І до  17,41  %. Розмір резервного   капіталу  не  змінився,  але  також  відбулося   зменшення   його питомої ваги у власних джерелах,  що спричинено збільшенням  розміру нерозподіленого прибутку підприємства.

Щодо забезпечення наступних  витрат і платежів, то відбулося  збільшення цільового фінансування на 135,8 тис. гри.

Відсутність довгострокових зобов'язань може бути як позитивною, так і негативною тенденцією залежно  від характеру обраної підприємством стратегії розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У поточних зобов'язаннях  підприємства найбільшу питому вагу займає кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги відповідно 53,34 % і 42,2 %. Збільшилася кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 319.І тис. грн. або на 9,02%. зменшилася заборгованість перед фондами соціального страхування на 99,7 тис. гри., що є позитивною тенденцією. Збільшення на 44.1 тис. гри. заборгованості з оплати праці є негативним і потребує більш детального аналізу за первинними документами підприємства. Зменшилася на 179,5 тис. гри. сума векселів виданих, то с позитивною тенденцією погашення заборгованості за векселями. Загалом сума поточних зобов'язань зменшилася на 1154,4 тис. гри., що пов'язано, з погашенням заборгованості за короткостроковими кредитами та погашенням векселів виданих.

Оцінка змін, які відбулися  в структурі джерел, може бути різною з позиції Інвесторів і з позиції  підприємства. Для інвесторів ситуація більш надійна, якщо частина власного капіталу у клієнта більше 50 %, що виключає високий фінансовий ризик. Підприємства, як правило, зацікавлені наявності залучених коштів. Отримавши позикові кошти під менший відсоток, ніж рентабельність підприємства, можна розширити обсяги виробництва, підвищити прибутковість власного капіталу.

Залучення позикових  коштів в оборот підприємства - нормальне  явище, що сприяє тимчасовому покрашенню фінансового стану за умови, якщо кошти не заморожуються на тривалий час в обороті та своєчасно  повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що призводить до виплати штрафів, застосування санкцій і погіршення фінансового стану.

 

 

 

 

 

2.2 Аналіз руху джерел  власних коштів

Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості має велике значення, їх розмір має значний вплив на фінансовий стан підприємств. Небезпечним є стрімке накопичення взаємних валових боргів між підприємствами, які призводять до необґрунтованого банкрутства багатьох підприємств.

Особливе значення має аналіз і управління дебіторською та кредиторською заборгованістю в умовах інфляції, оскільки така іммобілізація власного оборотного капіталу стає найбільш невигідною для підприємств, тому що більшість з них відчувають гостру нестачу оборотного капіталу. Оскільки кредиторська заборгованість одного економічного суб'єкта є дебіторською іншого, то алгебраїчна сума кредиторської та дебіторської заборгованості для всієї економіки могла б дорівнювати нулю. Однак на підприємствах України кредиторська заборгованість є більшою за дебіторську. Основними причинами цього є:

- кредиторська заборгованість оцінюється за повною ринковою ціною, тоді як дебіторська - за витратами;

- до суми кредиторської  заборгованості включено заборгованість перед бюджетом, державними цільовими фондами та з ви 
плати заробітної плати.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Дебіторською заборгованістю вважають суму заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Уся дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову й поточну. Відповідно до п. 6 П(С)БО 10 у разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді ЇЇ нарахування.

Довгострокова дебіторська  заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська  заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська  заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржником, називається сумнівним боргом. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою минув строк позовної давності, — це безнадійна дебіторська заборгованість.

Оскільки виробництво  продукції на підприємстві відбувається за індивідуальними замовленнями, то переважна більшість потенційних  покупців, мають змогу вчасно розрахуватися  за неї.

Аналіз складу та структури  дебіторської заборгованості підприємства наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз складу та структури  дебіторської заборгованості

 

Розрахунки з дебіторами	2005 рік		2006 рік		Відхилення від 2007 року
	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%	+/-	%
За товари, роботи і  послуги  (чиста  реалізаційна вартість)	5327,2	67,31	7301,0	24,32	+5300	+265
3 бюджетом	1049,2	13,26	1613,2	5,373	+1579	+61,3
За виданими авансами	-	-	-	-	-	-
Інша поточна дебіторська заборгованість	1538,4	19,43	2110,6	70,31	+7375,4
Разом	7914,8	100	30024,8	100	+17300,8	+135,97

 

З наведеної таблиці  видно, що на підприємстві за період 2005 - 2007 рр. відбулося збільшення суми дебіторської заборгованості на 17300,8 тис. грн, або більш як на третину, порівняно з 2005 р. Збільшення дебіторської заборгованості може виникати внаслідок збільшення обсягів відвантаження продукції, проте збільшення доходу від реалізації (18 064 тис. грн —2005 р., 17833,7 тис. грн — 2006 р., 25128,4 тис. грн. — 2007 р.) дає підстави говорити про поліпшення ефективності управління дебіторською заборгованістю. Протягом періоду, що аналізується, найбільш суттєво зменшилася дебіторська заборгованість з розрахунків за товари, роботи і послуги як в абсолютній сумі (на 5300 тис. грн.), так і за часткою в розрахунках з дебіторами (на 265 %).

Протягом періоду, який аналізується, у структурі дебіторської заборгованості спостерігалося зростання  частки іншої поточної дебіторської заборгованості на 122,5 %. Ця стаття складається  із заборгованості з розрахунків з підзвітними особами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, з пенсійного і соціального страхування та розрахунків з іншими дебіторами.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Аналіз руху джерел  позичених коштів

При функціонуванні підприємства в ринкових умовах господарювання важливо знати не тільки фінансові результати, а й окремо аналізувати рух коштів за звітний період, визначати зміну основних джерел отримання коштів і напрями їх використання.

Рух грошових коштів являє  собою вхідні та вихідні грошові потоки в процесі операційної (основної), інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання. Кожному із зазначених видів діяльності, які пов'язані між собою рухом коштів, властиві певні джерела надходження і напрями витрачання цих коштів.

Рух грошових коштів від основної діяльності пов'язаний з поточними операціями по отриманню виручки від реалізації, оплатою рахунків постачальників, отриманням короткострокових кредитів і позик, виплатою заробітної плати, розрахунків з бюджетом.

Грошові потоки від інвестиційної діяльності переважно пов'язані з відпливом коштів, оскільки частіше вони направлені на придбання основних засобів і нематеріальних активів, рідше виступають припливом грошових коштів унаслідок реалізації цих активів.

Рух грошових коштів від фінансової діяльності пов'язаний зі здійсненням коротко- та довгострокових фінансових вкладень, отриманням довгострокових кредитів та позик, виплатою дивідендів.

Грошові активи підприємства складаються з:

• грошових коштів у національній валюті;
• грошових коштів у іноземній валюті;
• резервних грошових активів у формі високоліквідних фінансових інвестицій (депозитні вкладення в банках, депозитні банківські сертифікати, високоліквідні фондові інструменти з короткостроковим періодом зберігання).

Управління грошовими  активами має таке саме значення, що й управління запасами і дебіторською заборгованістю. Мистецтво управління поточними активами полягає в  тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму грошових коштів, які  потрібні для поточної оперативної діяльності. Сума грошових коштів, необхідна підприємству, — це його страховий запас, призначений для покриття короткочасної незбалансованості грошових потоків. Сума має бути такою, щоб її вистачало для виробництва та всіх першочергових платежів. Оскільки грошові кошти, які знаходяться в касі або на рахунках у банку, не приносять прибутку, їх треба мати в наявності нарівні безпечного мінімуму. Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.