Аналітично-пошукове завдання

Вариант 23

 

 

1. Аналітично-пошукове завдання.

 

Дослідить проблему економічної  нерівності в Україні. Дайте порівняльний аналіз показників економічної нерівносіт в Україні та країнах світу. Визначте макроекономічні наслідки різних значень покзаників  економічної нерівності, проблему соцзахисту населення. Побудуйте необхідні графіки діаграми та таблиці.

 

Доходи учасників ринкової економіки розподіляються за факторами  виробництва (земля, праця, капітал, здібності  до підприємництва). У ринковій економіці вважається нормальним і припустимим будь-який доход, який отримується в результаті участі у вільній конкуренції на ринках товарів і послуг, капіталів і робочої сили. Тут визначаються і високі доходи тих, хто має успіхи у підприємницькій діяльності, і низькі доходи тих, хто зазнав у ній невдачі. Причому низький дохід може бути наслідком недостатніх трудових зусиль тих чи інших підприємців, працівників найманої праці, а також результатом змін кон'юнктури ринку. Основними каналами доходів населення є:

трудові доходи робітників (заробітна плата, премія і т.д.);

доходи від підприємництва (прибуток);

доходи від власності (рента, відсотки і т.д.);

доходи від індивідуальної трудової діяльності;

інші надходження (спадщина, аліменти, гонорар).

Отже, під доходами населення  розуміємо суму грошових засобів  і матеріальних благ, які отримані або створені громадянами за певний проміжок часу. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення  прямо залежить від рівня доходів. Їх можна поділити на грошові і натуральні доходи.

Грошові доходи населення  включають усі надходження грошей у вигляді оплати праці працюючих  осіб, доходів від підприємницької  діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності  у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від наданих різних послуг та ін. Натуральні доходи включають перш за все продукцію, вироблену домашніми господарствами для власного споживання.

Відмінності в рівні  доходів на душу населення або  на одного зайнятого називається  диференціацією доходів. Нерівність доходів  характерна для всіх економічних  систем. При переході від адміністративно-командної  до ринкової системи ріст диференціації доходів пов'язаний з тим, що частина населення живе за старими законами, а одночасно інша частина населення діє за законами ринкової економіки. Чим більше населення залучається до ринкових відносин, тим швидше скорочується нерівність у доходах.

Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівномірності розподілу доходів виділяють: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію. Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца (рис. 1), при побудові якої по осі абсцис відкладена кількість сімей (в % від загального їх числа), а на осі ординат - їх дохід (у відсотках).

 

Рис. 1. Крива розподілу  доходів (Крива Лоренца)

 

Глибока деформація механізму державного регулювання та розподілу результатів використання державної власності, що призводить до надмірних соціального розшарування та поляризації доходів. Зростання економіки та процеси модернізації, що відбулися в Україні, супроводжуються безпрецедентним зростанням нерівності в розподілі результатів економічної діяльності. В останні роки йшов інтенсивний процес перерозподілу загального обсягу грошових доходів на користь високоприбуткових груп на тлі скорочення частки доходів найбідніших груп населення. Майнове розшарування в Україні - одне з найбільших з-поміж європейських країн. Україна стала рекордсменом з нерівності на пострадянському просторі (разом з Росією) .

Нерівність у розподілі спостерігається  на рівні підприємства, галузі, у міжгалузевому й міжрегіональному розрізі. Найбільш високі заробітки концентруються в паливно-енергетичному комплексі, металургії, вугільній промисловості, сферах фінансів, кредитування й страхування, роздрібній торгівлі, нерухомості, заробітна плата в яких перевищила середній рівень по країні в 2,5 разу. У цей час найбільш диференційованою стала оплата праці банківських працівників, серед яких в 2007 р. оплата праці 10 % найбільш високооплачуваних працівників в 40 разів перевищувала заробітки 10 % найбільш низькооплачуваних. Зростання нерівності не сприяє оздоровленню економіки, а, навпаки, породжує тіньові розподільчі процеси.

За оцінками Світового банку, в 2005 році доходи 10 % найбільш забезпечених верств населення України перевищували доходи 10 % найменш забезпечених верств більш ніж в 47 разів. За офіційними даними Державного комітету статистики, кількість громадян, чий дохід не покриває прожиткового мінімуму, поступово скорочується, проте їх, як і раніше, залишається дуже багато. За даними Держкомстату, частка населення, що отримує заробітну плату меншу за прожитковий мінімум, станом на червень 2008 року складає 13 %, (у 2007 році - 25,5 % ), а 5,2 % робітників мають заробітну плату меншу рівня мінімальної, і лише 31,6 % населення отримують заробітну плату понад 2 тис. гривень.

Проблема поляризації українського суспільства найсильніше виявляється  в зростанні доходів від власності  та підприємницької діяльності, нерівності видатків на заощадження й придбання  нерухомості й навіть нерівності видатків на покупку непродовольчих товарів і оплату послуг]. За загальними оцінками дослідників, у руках заможних українців акумульовано приблизно 85 % всіх заощаджень у банківській системі, 57 % грошових доходів, 92 % доходів від власності й 96 % видатків на покупку валюти.

При цьому, за даними моніторингу  бідності 2010 року, 28,2 % населення України належать до категорії бідних, а 15 % - до жебраків. Причому бідність продовжує бути поширеним явищем саме серед населення, що працює. За даними звіту Світового банку «Бідність в Україні», в 2009 році бідних людей в країні стало більше на 1,7 %. За показником ВВП на душу населення (дані Світового банку 2010 року - 6,92 тис. дол.) Україна - на третьому місці серед найбідніших країн Європи та випереджає лише Молдову й Албанію.

Проблема несправедливої нерівності доходів в Україні  полягає в тому, що еліти забезпечують собі доходи, які багаторазово перевищують  валовий внутрішній продукт на душу населення. Причому, чим нижчим є  рівень продуктивності регіональної економіки  і, відповідно, нижчим рівень життя населення регіону, тим сильніше проявляються контрасти.

За географічною ознакою  розшарування доходів відбувається за рахунок того що центри промисловості  по крані розподілені не однаково. Найнижчий рівень доходів характерний  для південно-східних областей, де менше поширені самозайнятість і тимчасова трудова міграція, тобто там, де населення гірше адаптувалося до нових соціально-економічних умов. Трохи краща ситуація в областях із відносно високим розвитком незареєстрованого сектора економіки, включаючи особисте підсобне господарство.

Зростання рівня доходів  середньостатистичного українця відбувається в більшій мірі за рахунок промислових  центрів. Найбільш доходними містами  в Україні вважаються м. Київ, Донецька, Запорізька, Дніпропетровська області.

Проаналізуємо останні  дані по доходам громадян України.

Для того щоб оцінити  рівень доходів населення розглянемо динаміку середньомісячного номінального доходу населення у 2010 році.

Порівняємо рівень доходів  громадян з прожитковим мінімумом та мінімальною заробітною платою.

Номінальні доходи населення  у січні – жовтні 2010 року порівняно з відповідним періодом попереднього року, зросли на 41,6%. Наявний дохід, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 41,4%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактору, – на 12,4%.

У жовтні поточного року порівняно з жовтнем попереднього року номінальні доходи населення збільшились  на 35,6%, а наявний та реальний наявний  доходи – відповідно на 33,3% та 8,2%.

Наявний доход у розрахунку на одну особу за жовтень 2010 року становив 1254,7 грн. проти 936,7 грн. за жовтень 2009 року. Витрати населення у січні – жовтні поточного року порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 40,2%. Приріст заощаджень склав 47771 млн. гривень.

Таблиця 2. Мінімальна заробітна плата (квартальні дані)

Період	Мінімальна заробітна  плата, грн
01.01.2011 – 31.03.2011	941,00
01.04.2011 – 30.09.2011	960,00
01.10.2011 – 30.11.2011	985,00
01.12.2011 – 31.12.2011	1004,

 

Таблиця 3. . Прожитковий мінімум

Період	Прожитковий мінімум , грн
01.01.2011 – 31.03.2011	894,00
01.04.2011 – 30.09.2011	911,00
01.10.2011 – 30.11.2011	934,00
01.12.2011 – 31.12.2011	953,00

 

У 8,2% працюючих нарахована заробітна  плата за вересень 2010 року не перевищувала прожиткового мінімуму для працездатної особи (911,0 грн.). Найбільша частка працівників, які отримували заробітну плату менше або на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб припадала на рибне (21,4%) господарство, торгівлю, ремонт авто та предметів особистого вжитку (17,5%) та діяльність готелів та ресторанів (16,4%).

Залишається значною диференціація  рівня оплати праці серед найманих працівників різних видів економічної  діяльності та регіонів. Найбільш оплачуваними є працівники авіаційного транспорту та фінансових установ, а серед промислових видів діяльності – зайняті на виробництві продуктів нафто перероблення та в добуванні паливно-енергетичних корисних копалин. Рівень оплати праці у цих видах економічної діяльності перевищив середній по країні більше, ніж у 2 рази. Значно нижчою залишається заробітна плата працівників сільського господарства, рибальства та рибництва, установ охорони здоров’я та соціальної допомоги.

Загальний низький рівень життя населення пояснює переважно негативний характер оцінок матеріальних умов працюючих на промислових підприємствах України, хоча останні за рівнем заробітної плати  перебували в більш вигідному становищі порівняно з працівниками культури, охорони здоров’я, освіти та безробітною частиною населення.

Зростання соціально-економічної  нерівності в українському суспільстві  знайшло відображення в тому, що більше третини (35%) респондентів відзначили антисоціальний характер реформ як причини  масової бідності. Значущість антинародної спрямованості сучасних економічних перетворень зростала з погіршенням умов життя респондентів – серед тих, хто відзначав достатність коштів для існування, на зростаюче розшарування як передумову поширення бідності, вказували 24,7%, а в підгрупі тих, хто потрапив до злиднів, – 55,7% респондентів.

Найважливішими причинами масової  бідності в Україні респонденти  вважали саме ті, які обумовлюють  кризу в економіці і, так чи інакше, знаходяться в площині  зовнішньої політики, що відбиває зростаючу  взаємозалежність сучасного світу. Після руйнування господарських зв’язків внаслідок розпаду СРСР, Україна втратила значну частину свого промислового потенціалу, що, на думку респондентів, й стало основною (60%) причиною масового зубожіння в Україні. Корумпованість всіх гілок влади (58,7%) і, як результат, міжнародні скандали навколо відмивання “брудних” грошей не сприяють формуванню іміджу України як гідного економічного партнера і закріплюють її другорядну роль у світовому розподілі праці як сировинного додатку, що, в свою чергу, третина респондентів (36,3%) вважають також чинником розповсюдження бідності в Україні.

Рис. 4. Інтерактивна карта показників якості життя. http://www.newsweek.com/2010/08/15/interactive-infographic-of-the-worlds-best-countries.html

Україна посіла 49 місце в загальному рейтингу найкращих країн світу, випередивши з країн колишнього СРСР Росію (51 місце), Білорусь (56), Казахстан (61), Азербайджан (69). Україну випереджають лише балтійські країни - Естонія (32), Литва (34), Латвія (36). А такі країни як Вірменія, Грузія, Молдова, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан взагалі не потрапили до рейтингу.

Найкраще у світі  зараз народится у Фінляндії (1 місце), потім ідуть Швейцарія (2), Швеція (3), Австралія (4), Люксембург (5), Норвегія (6), Канада (7), Голландія (8), Японія (9), Данія (10), США (11), Німеччина (12), Нова Зеландія (13), Великобританія (14), Південна Корея (15), Франція (16), Ірландія (17), Австрія (18), Бельгія (19), Сингапур (20), Іспанія (21), Ізраїль (22), Італія (23), Словенія (24), Чехія (25), Греція (26), Португалія (27), Хорватія (28), Польща (29), Чілі (30).

Україна із своїм 49 місцем є найкращою серед країн з  низьким рівнем доходів на душу населення (до 3946 дол. США на рік), залишивши  позад себе багато країн, де цей показник вище, зокрема Туреччину (52 місце), Домініканську Республіку (55), Колумбію (62), Венесуелу (71), Ботсвану (80), Південно-Африканську Республіку (82) і Алжир (85)