Сучасна етика ділової людини

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Етикет і імідж ділової людини
2. Поведінка в громадських місцях
3. Особливості ділового спілкування з іноземними партнерами

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП 

Бути культурним і вихованим - право і обов'язок кожної людини. Нехтування правилами етикету, так  само як і незнання елементарних його вимог, не тільки значно ускладнює спілкування, але і завдає непоправної шкоди  діловим відносинам. Термін етикет, тобто встановлені правила поведінки, форми обходження, прийняті в суспільстві  або в будь-якій частині його, перейшов до нас із французької мови. Корінь же цього слова, - грецький (у  перекладі - звичай), від нього походить слово етика, що означає:

1) філософське вчення  про моральність, моралі;

2) норми поведінки, сукупність  правил, прийнятих серед членів  суспільства, будь-якої соціальної  або професійної групи і т.п.

Етикет - велика і важлива  частина загальнолюдської культури, виробленої протягом багатьох століть  всіма народами, що ввібрала в себе уявлення народів про добро, справедливість, людяність, красі, порядок, благоустрій, побутовій доцільності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Етикет і імідж ділової людини

Взаємодія людей, в тому числі  і ділове, в різних ситуаціях здавна регулювалося і упорядковувалось нормами  і правилами етикету.

Етикет - це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішнє прояви людських взаємин (поводження з оточуючими, форми спілкування і вітання, поведінка в громадських місцях, манери та одяг). Етикет, як і спілкування, можна умовно розділити на діловий  і неофіційний. Говорячи про імідж  ділової людини, необхідно зробити  акцент саме на діловий етикет, який регламентує поведінку людей, пов'язане  з виконанням ними службових обов'язків. Але, сучасна ділова людина має знати  і слідувати принципам, як ділового, так і неофіційного (світського) етикету, дивлячись в якій обстановці він знаходиться.

Важливу роль у сучасному  діловому етикеті грають візитні  картки - це невеликий аркуш тонкого  картону (або щільного паперу високої  якості), на якому надруковані основні  відомості про її власника.

Існують наступні види візитних карток:

Картка для спеціальних  і представницьких цілей, на якій вказують: П.І.Б., повна назва фірми, посаду, але не проставляють координати - адресу і телефон. Таку візитну  картку вручають при знайомстві. Відсутність  адреси і телефону вказує на те, що власник  картки не має наміру продовжувати контакт зі співрозмовником;

Стандартна ділова картка, на якій вказують: П.І.Б., повна назва  фірми, посада, службовий телефон. Вона вручається для встановлення тісних взаємозв'язків. Номер домашнього телефону вказують лише представники творчих  професій. Даний вид картки використовується тільки в службових цілях.

Картка організації (фірми), на якій вказують адресу, телефон, телефакс. З такою карткою відправляють вітання, подарунки, квіти, сувеніри з  нагоди знаменних дат.

Візитні картки для неофіційного спілкування, на яких вказують П.І.Б., іноді - професію, почесні та вчені звання, але не проставляють реквізити, що підкреслюють офіційний статус. Їх різновидом є  «сімейні» картки, на яких вказують імена та по батькові подружжя (першим зазвичай пишеться ім'я дружини), домашня адреса і телефон. Такі картки прикладають до подарунків, які підносять від імені чоловіка і дружини, залишають при спільних неофіційних візитах.

Візитні картки друкуються на щільному крейдованому папері. Класичним  варіантом вважається візитна картка білого кольору зі строгим чорним шрифтом, можна використовувати  й інші кольори.

При проведенні заходів типу симпозіумів, конференцій і т.п. використовують великі візитні картки - бейджи з вказівкою імені, прізвища, вченого звання, посади, організації, навчального закладу або наукового центру. Бейджи приколюють на лівій стороні грудей і носять тільки в будівлі, де проходять захід.

Обмін візитними картками - обов'язковий атрибут першої особистої  зустрічі з діловими партнерами. При  знайомстві першим вручає візитну картку молодший за посадою старшому, при  рівності соціальних статусів і в  неофіційному спілкуванні молодший за віком першим вручає старшому.

При врученні візитку вимовляють вголос своє прізвище, при отриманні - прізвище вручає. Це робиться, щоб  уникнути неправильного вимови.

Діловій людині рекомендується завжди мати при собі не менше десяти своїх візитних карток. Наявність  візитної картки у співробітників фірми  допомагає спілкуванню з партнерами відповідно до загальноприйнятих міжнародних  норм ділового етикету.

Таким чином, візитна картка являє собою «портрет» конкретної особистості, так що поводитися з  нею слід дуже акуратно.

Етикет вітань і уявлень - сукупність правил і первісного міжособистісної  взаємодії, що стосуються зовнішнього  прояву ставлення до людей. У сучасному  діловому етикеті вироблені деякі  правила щодо знайомства і привітань  в залежності від статі, віку і  посади контактують людей, а також  від того, чи знаходяться вони у  групі або поодинці. Звід цих правил передбачає кілька основних якостей  етики взаємовідносин: ввічливість, природність, гідність і тактовність.

Ввічливість включає в  себе такі важливі елементи як: вітання (у тому числі рукостискання) і  подання, які являють собою особливу форму взаємної поваги, і вимагає  виконання наступних правил:

У будь-якій ситуації вітання  повинне показувати вашу прихильність і доброзичливість, тобто на характері  привітання не повинно позначатися  ваш настрій або негативне  ставлення до іншої людини.

У процесі взаємин можуть складатися різні ситуації, що мають  специфіку вітання, подання один одному або рукостискання. Ця специфіка  виражається головним чином у  тому, хто володіє правом або зобов'язаний бути першим у зазначених діях.

Крім етикету процедури  знайомства та привітання, існують  ще й правила вербального етикету, пов'язаного зі стилем мови, прийнятим  в спілкуванні ділових людей. Наприклад:

Замість звернення за статевою ознакою прийнято звертатися «дами», «панове».

При вітанні та прощанні, крім слів «Здрастуйте», «Добрий день»  і «До побачення», бажано приєднання імені та по батькові співрозмовника, особливо, якщо він займає по відношенню до вас підлегле становище.

Якщо дозволяють умови  та час бесіди, можливий обмін нейтральними фразами: «Як справи?» - «Спасибі, нормально. Сподіваюся, що і у Вас все йде  добре »-« Спасибі, так ».

Допускається застосування психологічних прийомів, таких як, наприклад, форм напуття і короткої оцінки спілкування. Це словесні звороти  типу: «Удачі Вам», «Бажаю успіху», «Приємно було зустрітися».

Досвід показує, що для  забезпечення нормальних відносин з  діловими партнерами далеко не достатньо  одних правових норм. Дуже важливо  ще й дотримання певних протокольних правил і звичаїв, які представлені в діловому протоколі.

Діловий протокол - звід правил, відповідно, з якими регулюється  порядок різних церемоній, форми  одягу, офіційного листування і т. д. Будь-яке порушення цих правил створить труднощі для сторони, яка  допустила порушення, тому що вона повинна буде принести вибачення і знайти спосіб виправити помилку. Необхідність дотримання діловими людьми протоколу полягає в наступному:

Протокол, дотримуваний при  переговорах, підготовці різних договорів  та угод, надає своїй урочистістю  більшого значення і більшу повагу до містилася в них особливо важливих положень.

Протокол допомагає створити дружню і невимушену обстановку на зустрічах, переговорах, прийомах, що сприяє взаєморозумінню та досягненню бажаних  результатів.

Добре поставлений і дотримуваний церемоніал і протокол дозволяє нормально, без перешкод, працювати складеному механізму ділових відносин.

Під іміджем ділової людини зазвичай розуміють сформувався  образ, у якому виділяють ціннісні характеристики і риси, що роблять  певний вплив на оточуючих. Імідж  складається у ході особистих  контактів людини, на основі думок, висловлюваних про нього оточуючими. У зв'язку з цим, можна сформулювати такі основні компоненти іміджу ділової  людини: зовнішній вигляд (манера одягатися), тактика спілкування (вміла орієнтація в конкретній ситуації, володіння  механізмами психологічного впливу тощо), діловий етикет і протокол, етика ділового спілкування.

Необхідно пам'ятати, що одяг відображає і підкреслює індивідуальність, характеризує ділової людини як особистість. Зовнішній вигляд ділової людини - це перший крок до успіху, оскільки для  потенційного партнера костюм є кодом, що свідчить про ступінь надійності, респектабельності та успіху в справах. Разом з тим не потрібно намагатися придушувати партнерів багатством свого вигляду: імітація багатства  вважається досить неетичним явищем у західному бізнесі.

Службова обстановка накладає певні вимоги до зовнішнього вигляду  ділової людини. У світі моди давно  склалося певне поняття - «діловий костюм». Він, звичайно, враховує останні віяння і тенденції в моді, але при  цьому залишається певною мірою  строгим і консервативним. Здійснюючи підбір костюма в широкому сенсі (тобто з огляду на всі супутні компоненти), ділова людина має керуватися такими загальними правилами:

·  єдність стилю;

·  відповідність стилю конкретної ситуації;

·  розумна мінімізація колірної гами («правило трьох кольорів»);

·  порівнянність квітів у колірній гамі;

·  сумісність фактури матеріалу;

·  порівнянність характеру малюнка в різних компонентах одягу;

·  відповідність якісного рівня аксесуарів (взуття, папки для паперів, портфеля і т. п.) якості основного костюма.

Необхідно відзначити, що головне  правило, яке потрібно виконувати, підбираючи діловий костюм в усіх його компонентах - загальне враження охайності, акуратності  і навіть деякою педантичності в  одязі. Це має змусити його партнера думати, що він настільки ж акуратний  буде в справах.

Останнім часом такі аксесуари, як годинник, окуляри, ручки, стали не стільки «засобами виробництва» ділової людини, скільки символами  його добробуту, а проте вони не повинні  відволікати партнера від загального сприйняття вашого вигляду як кваліфікованого  фахівця і приємного співрозмовника.

Якщо талановитий чоловік  може зробити кар'єру, навіть маючи  невдалий імідж, то для жінки це практично  неможливо. Ключовими факторами, які  справляють позитивне враження на оточуючих, є:

·  елегантний одяг;

·  приваблива зачіска;

·  тонкий макіяж;

·  вражаючі аксесуари.

Жінка може користуватися  значно більшою свободою у виборі фасону одягу, матеріалу і кольору  тканини, ніж чоловік.

 

 

 

2. Поведінка в  громадських місцях

В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила  поведінки змінюються іншими. Те, що раніше вважалося непристойним, ставати  загальноприйнятим, і навпаки. Але  вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу та обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, бути доречним в іншому місці і  за інших обставин.

Норми етикету, на відміну  від норм моралі є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди  про те, що в поводженні людей  є загальноприйнятим, а що ні. Кожна  культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню  культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильно поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

Головне правило поведінку  в громадських місцях - не забувати, що якби кожен робив, керуючись турботою тільки про свої зручності і бажаннях, то в багатьох випадках в результаті цього виникла б неможливість користування театром, кіно, музеєм і  т.д.

У театрі та кіно етикет вимагає  сидіти спокійно, не хилячи то вліво, то вправо, особливо якщо у вас пишна  шевелюра або (у кіно) високий головний убір: той хто сидить за вами буде вимушений весь час слідувати  за вашими переміщеннями.

На концертах не потрібно підспівувати або підсвистував виконавцям або оркестру, відбивати такт ногами або диригувати.

Обмін враженнями про виконання  номерів концерту потрібно відкладати до антракту або хоча б до кінця  номери, до оплесків, під час яких ви зможете в кількох словах обмінятися думками з співрозмовниками.