Сенс життя

Мрія до певної міри є план на перспективу, за яким моделюється якщо не все життя, то, принаймні, певні його етапи, визначається сукупність можливостей з ймовірною оцінкою його реалізації.

Мрії спонукають людей на дії, і вже цим визначається їх позитивна сила, "допоки бажання зберігаються в серці" (Ф.Шатобріан).

Анатоль Франс теж неодноразово підкреслював:"Фантазія, і думки сіють прекрасне і добре в світі. Тільки фантазія робить людину великою".

При цьому багато письменників зауважували, що мрія тільки тоді має ціну, коли вона бодай частково реалізується.

"Отож туди, де є шляхетна мрія, не будь таким, як ті, що не посіявши ще при дорозі кинули зерно, чи серед терену, де не зійде воно". (Й.Гете)

 

Приблизно в такому ж смисловому ключі писали І Шевченко, П.Тичина, М.Стельмах, В.Гюго, А.Рівароль та цілий ряд митців: письменників, поетів, художників, скульпторів, ентузіастів науки та першовідкривачів цілого ряду знань, що З"явилися і були впроваджені в життя, дякуючи їх титанічним зусиллям, стійкості духу і сміливості в реалізації, здавалося б, нездійсненних мрій.

І не тільки європейська думка досягла певної глибини розуміння сенсу життя. Східна література долала той шлях морального пошуку суті людського життя, починаючи ще з більш віддалених часів, ніж гомерівський період європейської цивілізації. Цьому присвячені "Рамаяна" і "Махабхарата" -

літературні зразки філософсько-духовних пошуків стародавньої Індії. Спочатку Індія, потім Китай, Японія, а за ними і арабський світ поклали ще кілька дощечок до кладки, що мала перетнути велику ріку "Пізнання" і з'єднати два береги - "Незнання" та "Знання".

Великий таджицько-персидський поет Омар Хайям повчав:

 

"Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало,

два важных правила запомни для начала:

ты лучше голодай, чем что попало есть,

и лучше будь один, чем вместе с кем попало".

 

Правда, на перший погляд така "побутова" філософія життя здається занадто простою і навість примітивною. Однак в ній проглядає гонор людини, свідомої свого призначення і можливості вибору. Тут гармонійно поєднується можливості морального вибору і сенсу життя. І саме така простота заслуговує на повагу навіть з точки зору "серйозної" філософії.

Проте страшною бідою і спустошенням може обернутися втрата того духовного стержня, що підтримує людину, дає їй смисложиттєву установку діяти і жити. Ось чому відразлива з погляду людської духовності (якими б не були її витоки) ідея самотнього безсмертя, самозбереження у відчуженості від страждань інших. В оповіданні Х.Л.Борхеса "Безсмертний", екзотичний герой з гіркотою констатує: "Життя Безсмертного пусте", хай навіть таке безсмертя дає людині можливість активно проявити себе в найрізноманітних галузях, так що вона, здавалося б, може сказати про себе: "Я - Бог, я - герой, я -філософ, я - демон, я - увесь світ", а насправді ж це лише "втомлений спосіб сказати, що мене як такого - немає".

Так чи інакше смисложиттєвий пошук особи - це завжди пошук гідної відповіді на дарунок буття. І як такий він, поруч із будь-яким з певних моментів, неодмінно охоплює поняття відповідальності за себе, за інших.

Варто відверто сказати, що втрата духовного стержня, що визначає сенс людського життя, веде до втрати "смаку жити". Історія теж багата багатьма фактами, коли в результаті моральносоціальних та революційних катаклізмів з'являлися так звані "загублені покоління". І це стосується не тільки молоді. Так позначалися епохальні періоди людської історії, особливо внаслідок тривалих воєн, голоду, душевних поневірянь. Такі періоди суспільного життя, коли покоління втрачали сенс життя, призводили до масових самогубств, і саме цьому болючому питанню в свій час М.Бердяєв присвятив спеціальний твір "Про самогубство".

Проблематика сенсу життя визначила і етичні пошуки Л.М.Толстого. Поняття Бога, свободи та добра він розглядає як смисложиттєві поняття, які орієнтують кінцеву людську діяльність в спрямуванні її безконечного витоку. В післямові до "Крейцерової сонати" Л. Толстой говорить про два способи орієнтації на маршрутному шляху: в одному випадку шлях позначається через конкретні предмети, які послідовно повинні зустрітися на ньому; в другому випадку вказується тільки напрямок руху, який контролюється компасом. Точнісінько так само існують два способи морального керівництва: при одному дається детальний опис обов'язкових вчинків, що стають правилами співжиття, при другому задається недосяжна довершеність ідеалу. З допомогою ідеалу, як і з допомогою компаса, можна тільки встановити ступінь відхилення від шляху. Смисл життя і є ідеал; його призначення - бути докором людині, вказати їй на те, чим вона не є.

Отож, сенс людського життя тісно пов'язаний з свідомим моральним вибором та самовизначенням людини і її моральною відповідальністю, що в кінцевому результаті повинно орієнтувати людину не тільки на досягнення мети заради себе самої, а й на прогнозування можливих результатів і значення втілення задуму в реальність стосовно інших. Тобто вибір життєвого шляху повинен узгоджуватися з "золотим правилом етики".

І допоки існуватиме людська цивілізація, сенс життя завжди буде об'єктом духовного пошуку як у філософії, так і в художній літературі.

Сенс   життя   залишиться   для   кожної   людини,   я усвідомлює саму себе і своє призначення, стержнем і віссі які й визначатимуть її життєвий шлях.

 

 

 

Проблемно-аналітичні задачі:

Задача № 1.

Виокремте різні рівні осмислення сенсу життя людин (соціальної групи). Розкрийте зміст цих рівнів і поясність н фактах сучасного життя.

1. Раціонально осмислений сенс життя - чітко визначений життєвих принципах або програмах дій.
2. Неусвідомлений або малоусвідомлений сенс життя, що постає в емоційних формах, змінах настрою.
3. Морально спотворений сенс життя - психопатологічний, злочинний.
4. Сенс життя відсутній - життя без будь-якого сенсу, без будь-якої можливості його усвідомлення.

Задача № 2.

З наведених висловлювань про мрії людини визначте ті, які можна вважати сенсотворчнми в житті людини, і поясність свій гпбір.

1. Найбільше схожі на нас наші фантазії. Кожному мрія вимальовується відповідно до його натури. (В.Гюго)
2. Мрія могутніша, ніж реальність. Вена душа сущого. (А.Франс)
3. Мрія - думка, якій немає чим живитися. (Ж.Ренар)
4. У будь-якої нормальної людини буває період, коли вона вимисел ставить вище ній; факт, бо факт - цс те, чим вона зобов'язана світові, натомість фантазія - це те, чим світ зобов'язаний пі. (Г.Честертои)
5. Існують безталанні мрійники, й тоді воші справді небезпечні люди. (Г.Ліхтенберг)
6. У мрії є бік, кращий, ніж дійсність, у дійсності є бік, кращий, ніж мрія. Повне щастя було б поєднанням того й того. (Л.То.тстой)

Мрії - не втеча від дійсності, а засіб наблизитися до неї. (С.Моем)

Задача № 3.

Розтлумачте вислів Д.Лондона з твору "Белое безмолвие" і охарактеризуйте його емоційне забарвлення. Чи особисто ви згодні з ним?

"Життя - це гра, з якої людина ніколи не виходить переможцем. Жити - це значить тяжко працювати і страждати, а коли приходить старість, то ми опускаємо стомлені руки на попіл погаслих вогнищ".