Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Марта 2012 в 21:59, лекция
Як свідчать дослідження, менеджери більшу частину свого робочого часу витрачають на комунікації, тобто на обмін інформацією: заплановані засідання і зустрічі — 59 %; робота з документами — 22; незаплановані зустрічі — 10; розмови по телефону — 6, поїздки та огляди — 3 %. Саме завдяки комунікаціям інформація передається керівникам, які приймають рішення, а рішення — виконавцям. Інформація пов'язує підприємства, забезпечує контакти з постачальниками туристичних послуг, клієнтами, іншими організаціями. Обмін нею відбувається численними каналами і в різних напрямах; використовують жести, мову, прилади або письмо для її передачі, а повідомлення мас бути повним, ясним, стислим, конкретним і коректним.
Діловий етикет у туризмі
Ораторське мистецтво у роботі менеджера з туризму
Специфіка спілкування з представниками інших держав
Сучасні праці з психодіагностики наводять багато тлумачень жестів, особливо рук та кисті:
1. Мляво звислі уздовж тіла руки: пасивність, відсутність готовності до дії, нестача волі.
2. Руки, перехрещені на грудях: захисна реакція, певна ізоляція, деякою мірою — очікування.
3. Руки, зімкнені
за спиною: відсутність готовності
до дії, прихована
4. Відкрита долоня руки, повернута догори: жест пояснення, переконання, відкритої уяви.
5. Одна або
дві руки, сховані у кишенях:
приховування труднощів,
6. Рука, стиснута
в кулак: концентрація, оволодіння
хвилюванням, намагання
7. Потирання рук: приємні думки.
8. Рука щось бере та робить рух у цьому напрямку: безпосередньо тілесне, матеріальне захоплення, часто ознака жадоби, людини, яка багато думає про матеріальне володіння.
9. Рухи рук,
що закривають обличчя або
його частину: бажання
10. Витирання лоба
рукою: витирання поганих
11. Розкрита долоня, яка гладить щось приємне на дотик (наприклад, іншу руку): м'яка вдача, добрий настрій.
12. Напружено випростаний вказівний палець: ознака концентрації на внутрішньому, не звертання уваги на оточуючих людей.
13. Прямий вказівний палець, покладений на край губ: почуття невпевненості, пошук причин, допомоги.
14. Палець у
роті: наївність, подив, розсіяність,
15. Палець торкається
очей або вух: ознака
16. Кінчики вказівного та великого пальців разом, всі інші, особливо мізинець, — відставлені: високий ступінь уваги та концентрації, спрямованість на найдрібніші деталі.
17. Руки спираються
на пояс: потреба у затвердженні
та посиленні, демонстрація
18. Руки підтримують верхню частину тулуба, спираючись на предмет (стіл, стілець тощо): намагання душевної опори або внутрішня невпевненість.
3. Специфіка спілкування з представниками інших держав
Спілкування з іноземцями має подвійне навантаження, адже вимагає поважного ставлення до культури і національних особливостей учасників комунікативного контакту.
У такій ситуації на особливу
увагу заслуговує мовна підготовка.
З одного боку, дуже корисно самому
володіти мовою, якою буде відбуватися
спілкування. Однак, враховуючи особливості
ситуації, в т. ч. ранг спілкування (особливо
якщо йдеться про серйозні переговори),
бажано не нехтувати послугами
Спілкуючись з іноземцями,
навіть за допомогою професійного перекладача,
слід ретельно добирати слова, намагатися
якомога чіткіше і точніше
повідомляти основні відомості.
Адже, по-перше, при перекладі втрачається
час; по-друге, образні вирази, метафори
й епітети можуть втрачати або
змінювати контекст повідомлення, перешкоджати
логічно-змістовому його усвідомленню,
перевантажувати розмову
Якщо менеджер самостійно проводить бесіду мовою співрозмовника, потрібно додатково перевірити і повторити специфічні терміни, поняття, вислови, образні форми мовлення, адже необхідно постійно стежити за мовними процесами країни співрозмовника.
Досить часто для змішаних за національним складом аудиторій спілкування ведеться мовою, яка не є рідною для жодного з учасників комунікаційного контакту. Відповідно, слід редагувати і лексичний запас, який використовується в розмові.
Потрібно зіставляти змістове спілкування, поведінку, зовнішній вигляд з релігійними настановами, поведінковими звичками партнерів/клієнтів-іноземців.
У світі існують численні варіанти привітань. Якщо європейці і північні американці при зустрічі піднімають капелюх і легко вклоняються, то японці використовують три види поклонів — низький, середній і легкий, залежно від того, кому уклін призначається.
Раніше при зустрічі подавали праву руку, щоб показати, що в ній немає зброї. Нині потискання рук — символ поваги і доброзичливості. Сучасний оратор вітається з публікою потискаючи руки сам собі, а в давнину китайці робили так, побачивши знайомого. Привітальний жест єгиптян схожий на віддавання пошани: долоня прикладається до лоба. Латиноамериканці, зустрічаючись один з одним, проходять майже обряд: голова над правим плечем партнера, три плескання по спині, а потім голова над лівим плечем партнера і ще три плепаси по спині.
У більшості європейських країн на прощання похитують рукою з боку в бік долонею вперед. Американці Південної Америки сприймають такий рух як запрошення.
Наприклад, якої відстані до співрозмовника слід дотримуватися? Так, американці тримають дистанцію не меншу, ніж один метр, японці — ще більшу. Л греки, араби й латиноамериканці підходять майже впритул. Порушення таких неписаних норм розглядають як холодність або нав'язливість.
При підготовці до спілкування з іноземцями слід враховувати найменші дрібниці. Вважається, що американські правила поведінки не припускають жодних природних запахів тіла, для арабів, навпаки, запах і дихання "візаві" — частина дружніх взаємин.
Не уникайте прямого погляду американця — він запідозрить нещирість. Не полюбляють зорового контакту індуси, пакистанці та деякі інші народи Південної Азії. Дивним може видатися погляд арабів: вони не кліпають повіками, а опускають їх дуже мляво й повільно — може здатися, що вони сплять на ходу. Якщо людина звикла дивитися прямо у вічі, то на Заході її прийматимуть за чесну й щиру, а на Сході — за зухвалу і нахабну людину.
Хибна думка про те, що знання мови іноді можна замінити жестами. Є так звані універсальні жести, які висловлюють подібні поняття у багатьох народів (якщо людина потирає скроні, стукає пальцями по чомусь, клацає — вона, напевно, чимось заклопотана, над чимось розмірковує; якщо стискає пальці — захоплюється побаченим або почутим; заламує собі пальці — гнівається, незадоволена тощо). Водночас при використанні навіть найпростіших, на паш погляд, жестів, слід зважати на особливості розуміння їх в іншій культурній традиції.
Відомо, що якщо болгарин
хитає головою із боку в бік, він
із вами згоден. Щоб висловити відмову
іспанці і португальці
Вам запорошило око, ви торкнулися нижньої повіки. Араб подумає, що його мають за дурня. Найобразливіший знак для грека — "муце", коли долоня співрозмовника спрямована до його обличчя. Не сприймає він і символ перемоги "вікторія", оскільки це виглядає як половина "муце". Слід пам'ятати, що демонструючи англійцям знак "вікторія", долоню обов'язково потрібно повернути назовні, до публіки, в іншому випадку він буде сприйматися як непристойний. Стосується це й американського символу "о'кей" — великий і вказівний пальці з'єднані в кільце: для бразильців, колумбійців такий жест має непристойний зміст, японець подумає, що йдеться про гроші, вихідці з Південної Франції вважатимуть, що це "нуль", "невартісна річ".
Показуючи рукою чийсь зріст, висоту тощо, майте на увазі, що звичайний спосіб — рука, повернута долонею вниз, — не завжди прийнятний. Латиноамериканці так показують тільки зріст тварин, в усіх інших випадках слід трохи повернути долоню до співрозмовника, а мексиканці показують зріст не всією рукою, а відставленим вказівним пальцем.
У французів та бельгійців сказати щось, клацаючи пальцями, та й ще двома руками одразу, означає надати своєму вислову доволі вульгарного { значення. А для бразильців зміст цього буде зовсім іншим: те, про що і йдеться, давно пройшло або ще не скоро закінчиться.
Отже, дотримання атмосфери гостинності, поваги до культури співрозмовника і збереження власної гідності, пропаганда власної культури, традицій, надбання свого народу — справа професійного досвіду і майстерності менеджера туризму.
Информация о работе Професійна етика у туристичній діяльності