Особливості національних норм ділового етикету ( Велика Британія )

Вміння присоромити людину — велике мистецтво, тут не має  бути місця приниженню, кривді, висміюванню: "Робити людину сміховиськом взагалі  аморально, виставляти на при людний огляд — означає уразити її у самісіньке серце. Якщо Ви вирішили когось присоромлювати, Ви маєте вміти  жаліти й шкодувати, позаяк присоромлений  неодмінно потягнеться до Вас, якщо тільки Ви його не образили". Присоромити  — означає дати можливість людині самій щось зважити, про думати, розібратися  у власній поведінці, пізнати  себе [3, c. 169-170].

Службовий етикет керівника  і підлеглого значною мірою залежить від естетичної культури. У процесі  праці формувалися специфічні людські  естетичні почуття. Праця, виходячи з людини на природу, зворотно діє  на людину не одним лише задоволенням її потреб і розширенням їхнього  кола, але власне своєї внутрішньою, тільки їй властивою силою, незалежно  від тих матеріальних цінностей, що їх надає праця. Матеріальні плоди  праці становлять людську гідність, утім, лише внутрішня, духовна, життєдайна сила праці слугує джерелом людської гідності, а заразом і моральності  та щастя".

3. Етичні норми ділового спілкування в організаціяхта із діловими партнерами, конкурентами

Етичні норми службових  відносин ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, нормах і правилах поведінки, але мають деякі особливості.

Ділова етика в широкому розумінні — це сукупність етичних  принципів і норм, якими повинна  керуватись діяльність організації, у  сфері управління й підприємництва.

Вона включає елементи різного порядку: етичну оцінку як внутрішньої, так і зовнішньої політики організації  в цілому; моральні принципи членів організації: професійну мораль; моральний  клімату колективі; норми ділової  етики — ритуальні зовнішні норми  поведінки.

Рівень морального розвитку як окремої особистості, так і  організації в цілому вданий час  визначається орієнтацією на сформовані в XX столітті універсальні принципи справедливості, рівності людських прав і повагу гідності людини; принцип благочинності життя.

Виходячи з цього, від  організації вимагається вирішення  таких соціальних проблем: покрашення якості життя найманих працівників; захист навколишнього середовища; благодійна діяльність. Загальною основою професійної  етики є розуміння праці як моральної цінності на відміну від  стародавнього уявлення про працю  як про міру покарання, прокляття.

Праця стає моральною цінністю, якщо вона сприймається не як джерело  існування, а як спосіб формування людської гідності. Індивідуальна мораль у  професійній сфері передбачає також  усвідомлення професійного обов'язку. Досягнення успіху в будь-якій професії пов'язано з визначенням самообмеження, без чого неможлива професійна реалізація особистості і виражається в  бажанні сформувати в собі такі якості, як дисциплінованість, організованість, діловитість, охайність, наполегливість. Керівники організації відповідають за реалізацію професійних можливостей  працівників, їх кар'єру, а значить  — за соціальний статус[4, c. 98-99].

Моральні та ділові якості людей для менеджера з управління персоналом є об'єктом професійної  діяльності. Вони повинні сприяти  формуванню у своїх працівників  таких якостей:

· професійних — професійний  рівень знань, навиків, умінь, знання іноземних  мов;

· морально-психологічних  як професійних — цілеспрямованість, витримка, чесність, принциповість, вимогливість;

· моральних—доброта, гуманність, гідність, повага інших, порядність, мужність, чесність, справедливість.

Адміністрації потрібно знати, які норми складаються в колективі. Від їх якості залежить робота організації. Головне завдання полягає втому, щоб працівників сприймали не як робочу силу, а як особистість, однаковими правами і гідністю, як керівників, а трудові відносини формувались  як партнерство. Трудові відносини  вимагають від людини напруження розуму, фізичних і духовних сил. Багато керівників не враховують душевного  стану своїх працівників. У таких  випадках працювати довго й ефективно  працівник не може. Всі транснаціональні корпорації світу приділяють значну увагу питанням ділової етики, і  це не випадково, оскільки корпоративна мораль дозволяє посилити самоорганізацію  і самодисципліну працівників[5, c. 64].

Етика є моральною категорією, що охоплює різноманітні форми діяльності фірми, і не може бути викладена за допомогою певного переліку правил поведінки і спілкування. Етика  свою закінчену форму набуває  у вигляді ділового етикету, який в цілому можна охарактеризувати як основу кодексу поведінки, прийнятого у бізнес-середовищі.

Етика відносин із партнерами:

- дотримання зобов’язань;

- недопущення маніпулювання  інвестиціями;

- урахування інтересів  партнерів під час розподілу  прибутку.

Етика взаємовідносин із конкурентами:

- запобігання таємних  угод на ринках;

- використання соціально  прийнятних пріоритетів і критеріїв  для оцінки конкурентних стратегій;

- вихід із сумнівних  ринків під час виникнення  значних етичних проблем.

Використовуючи норми  і правила ділового етикету, ми можемо прогнозувати поведінку колег і  самі стаємо передбачувані, що допомагає  ефективно організувати процес управління. особливо важливо вивчати всі  складові ділового етикету в м/н  бізнесі, так як крім єдиних норм і  правил у ньому існує велика кількість  національних і культурних поправок, досить значних у ділових відносинах. Як не заблукати в цьому морі національних відмінностей? Як уникнути посмішок, пов’язаних із сліпим копіюванням чужих манер? Кращі помічники тут - такт і вірність національному менталітету і  бізнес-етикету (благо в теперішній час превалює м/н бізнес-етикет, породжений зближенням національних ділових кодексів хорошого тону).

Причини неетичної  поведінки:

- недостатність законодавчої  та нормативно-правової бази;

- значний обсяг “тіньової”  економіки;

- конкурентна боротьба, що  відсуває на дальній план етичні  міркування;

- зростаюче прагнення  звітувати про рівень прибутковості  за дедалі коротші періоди,  тобто у кожному квартальному  звіті;

- відсутність належного  стимулювання етичної поведінки  керівників;

- загальне зниження ролі  етики в суспільстві;

- певний тиск на рядових  працівників з боку організації  з метою пошуку компромісів  між їхніми цінностями вищого  керівництва;

- низькі моральні якості  членів суспільства[16, c. 544-546].

Ефективне, результативне  керування не можливо забезпечити  без етики, заради успіхів самого підприємства важливо ставитися  до інших з повагою, цінувати інших  людей і зважати на те, що відбувається усередині й навколо підприємства. Кожна організація є частиною суспільства (суспільств) і більше великого середовища, ігнорування суспільства й середовища може привести до ситуації, при якій підприємство більше не зможе продовжувати свою діяльність. Суспільство й середовище можуть існувати й без якого-небудь конкретного підприємства, але підприємство без навколишнього його середовища й суспільства не виживе.

Люди створюють організації, і організація створюється, у  першу чергу, саме для людей. Всі  вироби й послуги, які виготовляються й пропонуються, створюються саме для людей і для задоволення  їхніх потреб. Люди формують організації, суспільства й країни, тому не можна  забувати про людину, її потреби  і бажання[6, c. 18].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Етикет являє собою  історично сформований і обумовлений  факторами соціальної взаємодії  універсальний культурний код міжособистісного спілкування й індивідуальної поведінки, який сутнісно і функціонально реалізується у сфері моральної діяльності. Стверджується, що етикет ідентифікує  себе з двох позицій: як доступна спостереженню  подійність, що відбиває конкретно-емпіричний стан вдач, і як специфічна система  інформації про пристойну поведінку, що трансформується в систему  моральних відносин.

Слід зауважити, що поєднання  етики і теорії бізнесу відбулося  вдало. На даний момент етика бізнесу  є до певної міри незалежною дисципліною, що використовує дані емпіричних і  теоретичних досліджень практично  всіх галузей сучасного бізнесу  з метою якщо і не надати бізнес-діяльності нового смислу, то принаймні, здійснити  „розширення свідомості” суб'єктів  бізнесу. Подібне розширення, як виявляється, ніколи не проходить без наслідків — найкраще їх видно в галузі стратегічного менеджменту: менеджери отримують здатність краще адаптувати діяльність своїх компаній до вимог часу в довгостроковому режимі. Це, в свою чергу, пов'язане з основним принципом етики бізнесу — в довгостроковому режимі етична поведінка вигідна компанії, а неетична — невигідна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Палеха Ю. Етика ділових відносин: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Юрій Палеха; Міністерство освіти України (Київ). - К.: Кондор, 2008. - 354с.
2. Саєнко Г. Моральні стандарти на підприємстві // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2005. - № 6. - С. 19-23.
3. Хміль Ф. Ділове спілкування: Навчальний посібник/ Федір Хміль,. - К.: Академвидав, 2004. - 278 с.
4. Гурьянов Ю. Этика предпринимательства: Учебное пособие/ Ю.Г. Гурьянов, Э.Ю. Гурьянов, Г.Я. Гурьянова,. - Кировоград: Имэкс ЛТД, 2002. - 346 с.
5. Демещенко В. Культура делового общения: собрания, совещания, конференции //Секретарь-референт. - 2007. - № 2. - C. 62-64
6. Білик Е. Сучасна енциклопедія етикету: 1000 правил і корисних порад/ Елліна Білик,; Пер. з рос. Олени Росінської,. - Донецьк: БАО, 2005. - 382 с.