Особливості національних норм ділового етикету ( Велика Британія )

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Рівненський державний гуманітарний університет

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни

« Етика і психологія ділового спілкування »

на тему:

«Особливості національних норм ділового етикету ( Велика Британія )»

 

 

 

 

Виконала:

студентка ІІІ курсу

групи МРТП – 32

Біленька Г. А.

 

Перевірила:

доц. Джеджера К. В.

Рівне - 2012

План

Вступ

1. Особливості ділового етикету у Великій Британії
2. Етикет керівника і підлеглого
3. Етичні норми ділового спілкування в організаціяхта із діловими партнерами, конкурентами

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми. Глобальні проблеми сучасності актуалізують фактори, що упорядковують, організують і дисциплінують поводження людей і спілкування між ними.

Одним із найважливіших принципів  закордонного ділового етикету є  підтримка чесних і шанобливих відносин із партнером. От чому вчинки та дії, пов´язані з незнанням норм і принципів, а також особливостей ділового етикету в країні перебування, можуть спричинити негативну емоційну реакцію і, як наслідок, негативно вплинути на результат ділових взаємин.

Якщо спробувати проаналізувати етикет ділових взаємовідносин бізнесменів, маркетологів, менеджерів, дилерів  країн Європи, Азії та Америки, можна  переконатися, що вони ґрунтуються  на тих самих принципах. Утім, існує  також національна специфіка  ділового етикету, яку в разі ділової  поїздки за кордон необхідно знати  й обов´язково враховувати. Тому варто докладніше розглянути особливості  ділового етикету в тих країнах, з якими у нас традиційно існують  тісні торгові, економічні й виробничі  зв´язки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Особливості ділового етикету у Великій Британії

Діловий етикет у Великій  Британії вельми неоднорідний, причому  не тільки в соціальному плані, а  й у своїй "цеховій" спеціалізації, що відрізняє його від ділових  кіл інших країн. Для нього характерна кастовість, яка, з одного боку, визначає високий професійний рівень, а з іншого — заважає при-токові "свіжої крові".

Ділові люди Великої Британії — чи не найкваліфікованіші у діловому світі Заходу. Вони вміють ретельно аналізувати ситуацію, що виникає  на ринку, складати короткотермінові й  середньотермінові прогнози. Здатні дістатися найвищого рівня аналізу  довготермінових перспектив, де, крім економічних, величезне значення мають  соціальні, політичні й загальносвітові  чинники.

Українським підприємцям  бажано добре уявляти собі портрет  англійського бізнесмена, чітко знати "правила гри" бізнесу в цій  країні. Бізнесмен Великої Британії — це вимуш-трувана, ерудована людина, в якій поєднуються найвища професійна підготовка і політичний інфантилізм. Суто людські чинники мають для  нього величезне значення. Він  спостережливий, обізнаний з літературою, мистецтвом, чудовий психолог, не терпить  фальші й приховування, професійної  слабкості в маркетингу.

У цьому разі краще одразу заявити, що вам бракує професійної  підготовки і є чого повчитися  у свого англійського колеги, й  звернутися до нього по практичну  допомогу. Англійці охоче діляться своїми знаннями і досвідом, нерідко  відкривають таємниці ремесла й  особливостей ринку.

Молоді англійські бізнесмени, котрі тільки входять у світ бізнесу, мають як спадок від своїх батьків  чудову психологічну підготовку, а  в коледжах і спеціалізованих  комерційних школах вони навчаються на базі найсучаснішої техніки й  відпрацьованих методологій. Важливим предметом у програмі навчання є  соціальна психологія.

По завершенню навчання у  Великій Британії здійснюють ретельний  кадровий добір, що має навдивовижу  прискіпливий характер. Після конкурсу випускника зараховують до компанії за тимчасовим контрактом, а далі службова кар´єра цілком залежить від його професійних та особистісних якостей  і соціального статусу.

У діловому етикеті Англії існує певний ритуал спілкування, якого  намагаються суворо дотримуватися: в особистому спілкуванні, під час  телефонної розмови, при проведенні ділових ланчей, обідів, під час  відвідин виставок,семінарів, симпозіумів, конгресів, тенісних турнірів, перегонів  тощо, а також у роботі престижних клубів.

На все це необхідно  зважати, аби позитивно налаштувати  до себе англійського бізнесмена. Так, приміром, якщо англійський партнер  запросив вас на ланч, ви також маєте  організувати аналогічний захід. У  процесі ланча вихована людина не забуває про регламент, перед  початком зустрічі вона неодмінно поцікавиться, скільки часу має його партнер, демонструючи в такий спосіб власне вміння цінувати свій і чужий час. Не варто засмучуватися, якщо перша зустріч не принесла бажаного результату. Проаналізуйте перебіг  зустрічі й дайте оцінку своїм  діям. Це сприятиме тому, щоб під  час наступної зустрічі уникнути помилок.

Діловий етикет вимагає пам´ятати  про знаки уваги партнерам, з  якими ви зустрічалися або вели переговори. Вітальна листівка до свята або з  нагоди дня народження, найкращі побажання  близьким вашого колеги піднімуть ваш  діловий авторитет, засвідчать вашу ввічливість, чудові людські якості, закладуть підмурок для встановлення тривалих ділових взаємин, що принесе  вам і підприємству або фірмі  чималий прибуток.

В англійському діловому етикеті  поширена низка правил вручення подарунків, які не розглядаються як хабар. До них належать календарі, записнички, запальнички, фірмові авторучки, а  до Новорічних свят — алкогольні напої [1, с. 125-127]

Для англійських фірм з  метою визначення позицій на переговорах  стосовно ухвалення контрактів (з  експорту та імпорту) важливі такі чинники:

• торгово-політичний, з огляду на який англійські фірми подеколи мусять знехтувати комерційним прибутком і вигодами і відмовитися від контракту;
• тривалість періоду контактів з українською організацією (фірмою), підкріплена суто дружніми стосунками, а також симпатією до партнера, часто-густо сприяє укладанню угоди.

Нашим українським бізнесменам  треба пам´ятати, що позиція на переговорах  будь-якої англійської фірми, як правило,жорстка. На переговорах фіксується кожна  деталь, кожен параметр контракту, залучається  численний фактичний, довідковий і  статистичний матеріал, обговорюється  і визначається не тільки все, що має  стосунок до контракту, а й діяльність, спрямована на подальший розвиток, на перспективи укладання інших  угод, можливість співпраці у сфері  виробництва та збуту.

Тож попри те, що англійські фірми і корпорації приймають  рішення не так швидко, як, скажімо, європейські чи японські, ризик в  ухваленому рішенні є мінімальним. Британський бізнес скрізь і завжди вправно й ефективно визначає і обстоює власні інтереси.

Англійський діловий етикет ведення комерційних переговорів  характеризується такими нормами й  особливостями:

• англійські бізнесмени питанням переговорів приділяють обмаль часу, вони до них ставляться з неабияким прагматизмом, позаяк вважають, що найоптимальні-ше рішення можна знайти залежно від позиції партнера. Традиційним для них є вміння уникати гострих питань;
• англійські підприємці — виробили певний ритуал ділового спілкування, якого слід суворо дотримуватися. Зокрема, треба знати фірмову структуру ринку товарів, рівень їхніх цін і тенденцію їх просування, особливості потрібної вам фірми і людей, котрі тут працюють. І лише після цього погоджуватися на ділову зустріч;
• переговори з англійськими партнерами доречно починати не з предмета обговорення, а з суто життєвих проблем; погода, спорт, діти, література тощо. Намагайтеся позитивно налаштувати їх до себе, покажіть їм, що загальнолюдські цінності для вас не менш важливі за комерційні інтереси, неодмінно доведіть своє чемне ставлення до англійців та їхніх ідеалів. Усі питання мають бути виваженими й коректними;
• для визначення позиції англійських фірм на перемовинах стосовно укладення контрактів і з експорту, і з імпорту конче важливий торгово-політичний чинник;
• чим тривалішими є взаємини, тим легше англійському бізнесмену укласти угоду якщо не на власну шкоду, то принаймні з дуже невеликою вигодою.

 

 

2. Етикет керівника  і підлеглого

Щоб управляти, керівник має  опанувати найголовнішу науку — "науку мати справу з людьми". Вміння керувати приходить із практикою, але багато чого можна навчитися. Доктрина людських взаємин, стверджують  американські вчені, змусила й наблизила  до усвідомлення того, що "краще витратити  десять тисяч доларів на пошуки тямущого, розумного, вихованого керівника, начальника, менеджера, ніж втратити сто тисяч  за поганого керівника, начальника, менеджера, оскільки все зрештою збігається в економіці".

Добре вихований, інтелігентний  керівник, особливо якщо він порівняно  молодий, першим привітає старших за віком співробітників і жінок. Входячи  в офіс, учительську, на кафедру, у відділ, керівник також вітається перший. Співробітники відповідають, але ніхто не підводиться. Установа — не школа.

У своєму кабінеті керівник не підводиться, якщо до його столу  підходить співробітник-жінка для  обговорення поточних справ. У разі тривалої розмови начальник зазвичай пропонує співробітниці сісти.

Відвідувач, що входить в  офіс, контору, канцелярію, у кімнату  установи, не має стукати в двері  — це тільки відриває і нервує зайнятих справою співробітників. Як правило, на стукіт у двері офіційного приміщення не буває негативної відповіді.

У двері, що ведуть до кабінету керівника (начальника), якщо в нього  немає секретаря, також можна  не стукати. У разі, коли керівник (начальник) висловив побажання, щоб співробітники  не входили до нього попередньо не постукавши, слід дотримуватися цього  правила.

Керівникові, який розмовляє  з відвідувачем, не варто безупинно  говорити по телефону; переглядати  папери, що не стосуються справи; стукати пальцями по столу.

Якщо бесіда затягується, керівник (начальник) може підвестися через стіл, даючи тим самим  зрозуміти, що розмову завершено  — це не суперечить правилам гарного  тону.

Інтелігентний керівник не дозволить собі применшувати людську  гідність підлеглого, а тим паче поводитися грубо. Треба пам'ятати, що "ранити легко — зцілити  важко". От чому так важлива на роботі не тільки тактовність, коректність, а й делікатність, інакше можна  опуститися до рівня того обивателя, про якого свого часу писав  молодий Маркс: "Дріб'язкова, вульгарна, егоїстична душа ... бачить перед собою  тільки те, в чому вона почувається  ураженою; так, брутальна, невихована людина готова вважати будь-якого перехожого найганебнішою і низькою тварюкою на землі лише тому, що той наступив йому на мозоля. Свої мозолі цей добродій робить мірилом оцінювання людських дій. Точку свого зіткнення із перехожим він перетворює на ту єдину точку, де сама сутність цієї людини стикається зі світом".

Про бюрократа і хама можна  сказати: "Хам багатоликий. Із підлеглими він поводиться так, із начальством  — інакше. Вдома він — третій, у гостях — четвертий... Хам знає, де можна, а де небезпечно виявляти нахабність. Загалом хам навиворіт  — це і є підлабузник..."[2, c. 20-21].

Інтелігентність — категорія  духовно-моральна, її рівень визначає не освіта, а культура. Інтелігентним  може бути і столяр, і водій, і  вчений, і артист тощо. Чому ж нахабство  й досі існує? Мабуть тому, що ми занадто  ліберальні і добрі. Поводяться нахабно  доти, доки суспільство мириться із хамством і брутальністю.

Часом трапляється таке: пообіцяє чиновник підписати заяву, приходить час — і відмова. Чому? Чиновник відчуває задоволення  від приниження іншого. Його психологію можна описати так: "коли мені добре й іншому добре — це ще наполовину добре, а коли мені добре, а іншому погано — отоді зовсім добре".

Мабуть, одним із найогидніших різновидів хамства є хамство  стосовно людини залежної. Хамство  — це своєрідний шлак, що викидається  однією людиною на іншу. Але парадокс у тому, що очищення нахаби при цьому  не відбувається.

Скромність — це насамперед вимогливість до самого себе, вміння критично оцінювати власні здібності й  знання, свої вчинки і свою поведінку. Академік І.Павлов у листі до молоді писав: "Ніколи не думайте, що ви вже  все знаєте. І хоч би як високо вас цінували, завжди майте мужність сказати собі: "Я неук". Не дозволяйте пихатості опанувати вами. Через  неї ви будете пручатися там, де потрібно погодитися, через неї ви знехтуєте  корисною порадою і дружньою допомогою, через неї ви втратите міру об'єктивності".

Людина витрачає забагато часу на розв'язання усіляких конфліктів, скарг замість займатися справою. У Японії, наприклад, щорічно проводять  спеціальні семінари з керівниками та менеджерами. Мета їх — навчити культури спілкування на виробництві, етикету службових взаємовідносин.

Невдячність — один із наймерзотніших пороків. Це не тільки неуцтво душі, а й саме по собі зло. Від невдячності  починаються нахабність, розбещеність, хамство, недбалість, лінь і безвольність.

Неоціненним людським багатством є вміння почувати свою провину. Сором  сильніший за найсуворіше покарання. Змусити соромитися — от та "чарівна  паличка", якою має володіти кожен  керівник, начальник, менеджер.

Моральною особистістю людина стане тільки тоді, коли в її душі назавжди оселяються сумління, сором'язливість, відповідальність і обов'язок. Над  усе людина має соромитися порожнечі  власної душі, а це може трапитися, якщо людина позбавлена принципів. Гостре переживання сорому накладає відбиток на поведінку людини.