Етика педагогічної діяльності у вищій школі

       Із  двадцяти найважливіших якостей  учителя з тисяч щорічно опитуваних студентів-першокурсників приблизно 85% стабільно позначка в першій десятці віддають моральним якостям учителя: доброті, довірі до учнем, увічливості, скромності, простоті, чуйності, організованості, моральній чистоті. П'яти-, шести- і семикласники відповідали на анкету. Був у ній і таке питання: "Що б ти хотів побажати своїм учителям?" Скажемо, що до подібним до анкет і питанням відношення фахівців неоднозначне. Багато хто вважають їх недоречними. Але, з іншого боку, хіба не слід поважати думка учнів, зважати на нього, взяти до уваги, навіть якщо воно розходитися з оцінками колег й адміністрації, навіть якщо воно несправедливе або помилкове?

       Учні  дуже обережно "натякали" на недоліки своїх учителів. Найбільше на моральну черствість, несправедливість, небажання зважати на колектив. "Чому вона така гарна й одягається красиво, і зачіска гарна, і з родителями розмовляє чемно й з посмішкою, а на уроці з нами як стане кричати..", "..не подобатися недовіра до учнів, грубе відношення, коли сам погано пояснює, а від учнів вимагає, коли принижує". Засуджують учителів, які "виділяють відмінників", а на слабкі не обертають уваги. Не з наші учні, "коли про недоліки й провини говорять перед всім класом".

       Істотно із ситуацію використання поняття "ідеальний педагог". Ідеальний педагог - зразок професіонала, носій цивільних, виробничих й особистісних функцій, сформованих на найвищому рівні.

       Ідеальний педагог - зразок для наслідування, орієнтир для підготовки й еталон для порівняння:

       -любов  до справи,

       -любов  до учнів,

       -віра  в людину,

       -терплячість,

       -оптимізм,

       -емпатія,

       -стриманість,

       -щиросердечна  щедрість,

       -вимогливість,

       -тактовність,

       -самовладання,

       -справедливість,

       -товариськість,

       -відповідальність,

       -високі  моральні якості,

       -активна  життєва позиція,

       -особистий  приклад всім і у всьому,

       -повага  до законів держави,

       -національна  гордість,

       -патріотизм,

       -готовність  до захисту Батьківщини,

       -гуманізм,

       -духовність,

       -відкритість,

       -моральність,

       -критичне відношення до своїх дій і багато іншого.

       Варто звернути увагу на динамізм цих якостей. Залишаючись незмінними за назвою, вони постійно наповнюються новим змістом. Тому конкретні особливості якостей ідеального педагога повинні піддаватися регулярному критичному аналізу, інакше, окостенівши у своєму розвитку, вони будуть виглядати архаїчно й мало привабливо для гострих у своєму сприйнятті дійсності учнів і студентів.

       Висновок: 

       Отже, виходячи з вищевикладеного в  рефераті, зробимо деякі висновки: діяльність викладача вищої школи має високу соціальну значущість і займає одне з центральних місць у державотворенні, формуванні національної свідомості і духовної культури українського суспільства. Професійна педагогічна діяльність викладача може розглядатися як цілісна динамічна система. Праця викладача вищого навчального закладу являє собою свідому, доцільну діяльність щодо навчання, виховання і розвитку студентів. Таким чином, праця викладача вищого навчального закладу - це висококваліфікована розумова праця щодо підготовки й виховання кадрів спеціалістів вищої кваліфікації з усіх галузей народного господарства, інтелектуальної еліти суспільства, української інтелігенції. В ній органічно поєднані знання та ерудиція вченого і мистецтво педагога, висока культура та інтелектуальна, моральна зрілість, усвідомлення обов'язку і почуття відповідальності. Таким чином, праця викладача вищого навчального закладу - це висококваліфікована розумова праця щодо підготовки й виховання кадрів спеціалістів вищої кваліфікації з усіх галузей народного господарства, інтелектуальної еліти суспільства, української інтелігенції. В ній органічно поєднані знання та ерудиція вченого і мистецтво педагога, висока культура та інтелектуальна, моральна зрілість, усвідомлення обов'язку і почуття відповідальності. Навчально-педагогічна діяльність спрямована на організацію процесу навчання у вищій школі у відповідності з вимогами суспільства. З навчальною роботою тісно пов'язана навчально-методична діяльність щодо підготовки навчального процесу, його забезпечення та удосконалення. Праця викладача вищого навчального закладу обов'язково передбачає організаційно-методичну роботу, основними видами якої є робота у підготовчому відділенні, робота стосовно профорієнтації, організація педагогічних практик, робота у приймальній комісії, підготовка матеріалів на засідання кафедри, ради факультету, ради вузу, методична робота на допомогу вчителям, робота по підготовці науково методичних семінарів і т.д. Органічною частиною викладацької діяльності є робота щодо виховання студентів. Вона вміщує перевірку конспектів, колоквіуми, співбесіди, роботу куратора, керівника клубів, виховну роботу в гуртожитках, проведення вечорів, екскурсій тощо. Професійна діяльність викладача вищого навчального закладу - це особливий різновид творчої інтелектуальної праці. Психологічна структура діяльності педагога є своєрідним відображенням діяльності педагогічних систем. Психологічна структура діяльності - це взаємозв'язок, система і послідовність дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних задач. Нова концепція освіти і виховання у вищій школі вимагає удосконалення педагогічної діяльності викладачів вищого навчального закладу і досягнення ними професіоналізму. Професіоналізм знань є основою, підґрунтям формування професіоналізму загалом. Професіоналізм спілкування - це готовність і уміння використовувати системні знання у взаємодії зі студентами. Обов'язковою нормою професійної поведінки викладача є дотримання педагогічної етики, прагнення формувати людські стосунки зі студентами і між ними. Отже, професіоналізм знань, професіоналізм спілкування, професіоналізм самовдосконалення забезпечують розвиток цілісної системи - професіоналізму діяльності педагога. В педагогічній діяльності ці структурні елементи взаємопов'язані і взаємозумовлені. Відсутність одного з них у діяльності викладача вищого навчального закладу свідчить про несформованість педагогічного професіоналізму. У формуванні особистості педагога є два головних аспекти -професійний і культурний. Отже, вищий навчальний заклад покликаний давати не тільки знання, а й формувати особистість, індивідуальність, виховувати такого педагога, який за словами Т.Г. Шевченка був би апостолом правди і науки та уособленням совісті нації, яка потребує культурного вчителя. Саме культура є підґрунтям формування особистості вчителя. Тільки у культурному середовищі можуть формуватися спеціалісти, здатні вільно і широко мислити, створювати інтелектуальні цінності, яких завжди потребує суспільство і школа зокрема. Педагогічна культура діалектичне пов'язана з усіма елементами особистісної культури: моральною, естетичною, розумовою, правовою, політичною, екологічною та ін., оскільки вона є інтегральним показником інших видів культур, їх складовою і в той же час включає їх у себе. Складові педагогічної культури - науковий світогляд, нау¬кова ерудиція, духовне багатство, педагогічна майстерність, педагогіч¬ні здібності, природно-педагогічні людські якості, педагогічна техніка (культура зовнішнього вигляду, культура мови, культура спілкування, педагогічна етика, педагогічний такт), прагнення до самовдосконален¬ня. Саме цією педагогічною культурою має володіти викла¬дач вищого навчального закладу. Виділення педагогічної культури, однієї з найважливіших складових суспільства, зумовлене специфікою педагогічної діяльності викладача, вчителя, спрямованої на форму¬вання особистості, здатної у майбутньому відтворювати й збагачувати культуру суспільства.

        Використана література:

       1. Постанова Кабінету міністрів  України „Про утворення Міжвідомчої комісії з питань участі України в Болонському процесі” від 25 серпня 2004 р. N 1131.

       2. Совместное заявление европейских  министров образования. Болонья, 19 июня 1999 года.

       3. Гершунский Б.С. Философия образования  для XXI века. — М.: Совершенство, 1998.

       4. Кареліна О.В., Федик П.Д. Використання INTRANET- ТА INTERNET-технологій для підготовки  студентів-економістів. Тернопіль,  Інститут економіки і підприємництва, 2003

       5. Концепція діяльності українського  центру дистанційної освіти національного технічного університету „Київський політехнічний інститут”. Київ, 2000 рік

       6. Матеріали Міжнародного семінару  «Вища освіта в Україні та  Болонський процес». -Київ, 12–16 травня 2004 р. НТУУ «КПІ».

       7. Матеріали серверу Верховної  ради України [http://rada.gov.ua]

       8. Михайловський А.В. Традиційні  і нові технології у навчальному  процесі.// http://www.management.com.ua/be/be022.html

       9. Оболенська Т.Є. Маркетингові  комунікації вищих навчальних  закладів в Україні. К:Київський  національний економічний університет, 2001 рік

       10. Яременко О.О. Рейтинг вищих  навчальних закладів освіти ІІІ,  ІV рівнів акредитації".//Маркетингові  дослідження в Україні" №1  вересень 2003 р.