Засновницькі документи

Зміст

Вступ

1. Установчі документи юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
2. Засновницький договір про створення юридичної особи.
3. Статут підприємства.

Список використаної літератури

Вступ

Важливою є процедура реєстрації й створення юридичної особи – власної фірми – приватного підприємства чи товариства з обмеженою відповідальністю, які найбільш поширені в нашому бізнес-середовищі.

Процедура створення і  реєстрації їх складніша й триваліша, але ці організаційно-правові форми  містять більші потенційні можливості для бізнес-розвитку.

Для заснування власної фірми  треба насамперед народити бізнес-ідею, яку вона буде реалізовувати, обрати вид діяльності й визначити для себе найбільш ефективну організаційно-правову форму. У виборі організаційно-правової форми краще всього порадитися з фаховим юристом, щоб з’ясувати всі формальні тонкощі й переваги. Потім можна братися за підготовку засновницьких документів для державної реєстрації своєї фірми.

Які головні документи  вам треба підготувати?

Це – статут і установчий договір фірми. Без них неможливо  створити юридичну особу – мале підприємство, товариство, асоціацію, об’єднання підприємств чи щось інше .

Для створення малого приватного підприємства з індивідуальною формою власності необхідно готувати лише статут підприємства. А створюючи  підприємство з колективною формою організації й ведення бізнесу  – товариство чи об’єднання підприємств  тощо, — окрім статуту треба  готувати ще й установчий договір.

1. Установчі документи юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності

Власне поняття "установчі  документи" опосередковано вказує на те, що результатом їх складання  і реєстрації в установленому  законом порядку є створення  відповідної "установи", тобто, в  широкому розумінні, юридичної особи. Незважаючи на наявність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів юридичної особи пакет документів, на підставі яких вони проводять свою діяльність, статусу установчих вони не мають.

Необхідно зазначити, що законодавство, крім поняття "установчі документи", вживає ще два поняття - "статутні документи" (див., наприклад, ст. 6 Закону України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність"), а також "засновницькі документи" (див., наприклад, ст. З Закону України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"). Вони є ідентичними, проте як теорія, так і практика йдуть шляхом визначення таких документів саме як "установчих".

Наведений в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб - підприємців" перелік установчих документів стосується всіх юридичних осіб: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також юридичних осіб, що такого статусу не мають. На підставі установчого акта діють установи ( ч. 3 ст. 83, ст. 87 ЦК України), на підставі положення - юридичні особи публічного права (органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо) - ч. 2 ст. 83 ЦК України. Для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності характерна наявність двох документів, що належать до категорії установчих - статуту та засновницького договору.

Стаття 57 ГК України до установчих документів додатково відносить  рішення засновників про утворення суб'єкта господарювання.

На перших загальних зборах засновники (учасники) майбутньої юридичної  особи повинні вирішити ряд питань організаційного характеру. Тому рішення  зборів засновників з цих питань (втім, як і з будь-яких інших) в  обов'язковому порядку оформляються протоколом, який подається разом із установчими документами до органу реєстрації.

Протокол повинен містити:

1. Дату і місце зборів.

2. Перелік осіб (засновників), які беруть участь у зборах. Зазвичай, серед засновників обирається голова зборів і секретар, проте функцію останнього може виконувати й особа, яка засновником не є. Відомості про цих осіб також вносяться до протоколу.

3. Порядок денний зборів.

На перших зборах між засновниками укладається засновницький договір  про створення юридичної особи (якщо вони не зробили цього раніше), затверджується статут юридичної особи, а також вирішується питання  про формування її виконавчого органу (призначення директора та ін.). Результати роботи загальних зборів відображаються у протоколі.

4. Процедурні питання.  За кожним пунктом порядку  денного зазначається особа, яка  виступила, результати голосування  засновників з цього питання,  а також рішення, що було ними прийняте.

5. Підписи засновників (учасників).

Згідно з ч. 4 ст. 57 ГК України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Іншими словами, статут юридичної особи визначає її структуру, види і напрями діяльності, порядок управління та інші питання діяльності власне суб'єкта підприємницької діяльності.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону (ч. З ст. 57 ГК України). На відміну від статуту, головним для засновницького договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками юридичної особи, насамперед майнового і організаційного характеру - їх прав та обов'язків, порядку внесення вкладів, порядку розподілу прибутків та збитків тощо.

Деякі автори вважають, що засновницький  договір і статут юридичної особи  мають однакову юридичну силу, а  тому вони затверджуються і змінюються в однаковому порядку. Проте у  разі суперечності між положеннями  засновницького договору і статуту, перевагу слід віддавати засновницькому договору.

З одного боку, засновники, уклавши  між собою на загальних зборах засновницький договір, висловили  цим волю вищого органу управління юридичної особи. Але метою засновницького договору залишається регламентація  відносин між засновниками суб'єкта підприємницької діяльності. А основним документом, яким регламентується діяльність юридичної особи, є статут, затвердження якого засновниками також відображає волю вищого органу управління юридичної  особи. Тому, в разі виникнення суперечностей, безпосередньо пов'язаних з діяльністю підприємства (наприклад, порядок призначення директора, визначення кола його повноважень тощо), перевага повинна надаватися положенням статуту. В разі ж, якщо суперечності виникли з питань відносин між засновниками, перевага повинна надаватися положенням засновницького договору.

Загальні вимоги до змісту установчих документів юридичних осіб містяться в ЦК та ГК України та в інших нормативних актах.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установчі документи юридичної особи викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Процедура саме "затвердження" передбачена законодавством щодо статуту. Він, на відміну від засновницького договору, який підписується засновниками, затверджується зборами засновників.

Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені.

2. Засновницький  договір про створення юридичної  особи

На сьогодні правовою базою  засновницьких договорів є ЦК України (ст. ст. 87, 120, 134), ГК України (ст. 57, 82). У цих нормативних актах можна знайти реквізити засновницьких договорів. Щодо порядку укладання, зміни, розірвання засновницьких договорів застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання.

Законодавство окремо не визначає поняття та ознаки засновницького договору, а також порядок його укладання, зміни та припинення. В теорії засновницький  договір визначається як консенсуальний цивільно-правовий договір, що регулює відносини між засновниками у процесі створення та діяльності юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності.

Засновницький договір –  один із найважливіших видів договору, передбачає добровільне об'єднання  двох або декількох осіб, їх майна, в якому кожен з учасників  бере на себе певні зобов'язання щодо інших учасників з метою привласнення прибутку, тому в ньому акцентують на загальних обсягах статутного фонду, частці кожного із засновників  і на формі (натуральній або речовій), в якій вона вноситься, а також на способах оплати за надані один одному товари, послуги або виконані роботи. Важливими в установчому договорі є також положення про форми відповідальності учасників за невиконання узятих зобов'язань, про порядок вирішення суперечок, умови розірвання або подовження договору та ін. Підписанню засновницького договору, як правило, передує ретельне комплексне техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємства, передусім розрахунку статутного фонду, очікуваних прибутків, балансу доходів і витрат на функціонування підприємства та ін.

Засновницький договір укладається, якщо засновників підприємства два чи більше, і є рішенням про його створення.

Учасниками засновницького договору, за загальним правилом, можуть бути фізичні та юридичні особи, а  також публічно-правові утворення. Однак у низці випадків закон  встановлює спеціальні вимоги до суб'єктного  складу договорів про створення  окремих видів юридичних осіб. Наприклад, засновницький договір  про створення повного товариства вправі укладати тільки особи (як фізичні, так і юридичні), зареєстровані  у встановленому законом порядку  як суб'єкти підприємницької діяльності.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний.

Так, згідно із ч. 5 ст. 63 ГК України  корпоративні підприємства, до яких належать "кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній  власності двох або більше осіб", утворюються, як правило, двома або  більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), яким і є засновницький договір.

На сьогодні дискусійним  є питання щодо обов'язковості  укладання засновницького договору засновниками господарських товариств, зокрема, акціонерних товариств, товариств  з обмеженою і додатковою відповідальністю. Адже акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з  додатковою відповідальністю створюються  і діють на підставі засновницького договору і статуту, повне і командитне товариство - лише засновницького договору. Разом з тим ст. 82 ГК України  встановлює, що установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір, а акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і  товариства з додатковою відповідальністю - лише статут. Тобто за ГК України, на відміну від Закону України "Про  господарські товариства", обов'язкової  наявності у акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю засновницького договору не передбачено.

Певним чином ситуацію прояснює ЦК України, який поряд з  терміном "засновницький договір" (ст. ст. 120, 134) запроваджує категорію "договір про заснування товариства" (ст. ст. 142, 153).

Так, за ч. 1 ст. 142 ЦК України  якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи  у разі необхідності визначити взаємовідносини  між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій  формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у  статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів  та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання  цього договору при державній  реєстрації товариства не є обов'язковим. Подібні положення передбачаються ЦК України щодо товариства з додатковою відповідальністю і акціонерного товариства.

Різниця між засновницьким  договором і договором про  заснування полягає не в їх умовах, які, фактично, є однаковими для обох видів договорів, а в тому, що засновницький  договір є установчим документом товариства, а договір про заснування таким не вважається. Наслідком цього є обов'язковість подання засновницького договору як установчого документа при державній реєстрації повного та командитного товариств і, відповідно, необов'язковість подання договору про заснування акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю як внутрішнього документа, що регулює відносини між їх засновниками (учасниками).