Сутність поняття комерційної таємниці

• обсяги кредитів, що одержала або хоче одержати фірма;
• назви фірм-контрагентів;
• обсяги виробництва (місяць, квартал, рік);
• обсяги прибутку (місяць, квартал, рік);
• розподіл прибутку;
• цілі, завдання, тактика переговорів з партнерами;
• умови комерційних контрактів, послуг;
• ступінь заінтересованості у придбанні товарів або послуг;
• заробітна плата працівників фірми;
• характер та репутація персоналу фірми;
• регіони збуту продукції;
• напрямки маркетингових досліджень фірми.

У випадку необхідності цей перелік може бути доповнений і також завірений підписом керівника  з проставленням нової дати.

Не можна обмежуватися лише правовими методами захисту. Якщо на підприємстві не забезпечена охорона  інформації організаційними і технічними заходами, вважати таку інформацію комерційною таємницею немає  підстав. Наприклад, якщо база даних, що входить в перелік конфіденційної інформації, знаходиться у відкритому доступі на веб-сторінці або у локальній мережі підприємства, притягати до відповідальності за її використання або розголошення не можна. До комерційної таємниці може мати доступ обмежене коло осіб, крім того, вона повинна бути захищена технічними засобами від копіювання, несанкціонованої модифікації або знищення.

Ефективний  захист комерційної  таємниці може забезпечити  лише комплексне використання організаційних, технічних  і правових заходів.

Стаття 32 Конституції  України  встановлює заборону збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу  без її згоди, за виключеннями прямо  передбачених законом. Зазначену норму  конкретизовано в ряді інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України  особа має право звернутися до суду для захисту права на комерційну таємницю. У цьому випадку підставою  для позову буде ст. 432 Цивільного кодексу  України .

Сьогодні, при  вирішенні спорів в суді щодо порушення  права на комерційну таємницю найскладнішим  є доведення двох фундаментальних  моментів:

− чи була відома особі інформація, що становить комерційну таємницю?

− чи розголошувала (використовувала в інший спосіб) особа відому їй комерційну таємницю без дозволу власника? При цьому, довести позитивну відповідь  на друге питання зазвичай складно, тоді як на перше питання позитивну  відповідь можна отримати вчасно вживши запобіжних заходів.  
 
 

Досвід  цивілізованих країн

У США, Німеччині, КНР та інших країнах захист комерційної  таємниці забезпечується системою промислової  секретності, яка базується на відповідній  правовій базі. При цьому основну  роль в забезпеченні її збереження виконують самі фірми, а не державні органи. В Сполучених Штатах Закон  про комерційну таємницю або, за прийнятою  там термінологією, секретах виробництва, було прийнято тільки в 1979 році і не всіма штатами. Суть поняття комерційної  таємниці в цьому законі сформульовано  так: комерційною таємницею є  інформація (включаючи склад, формулу, комбінацію, програму, пристосування, метод, техніку або процес), що має  економічну вартість, оскільки вона не є загальновідомою або доступною  особам, які можуть використовувати  її в комерційних цілях, і що є  об'єктом розумних зусиль по захисту.

У законодавстві  Німеччини під поняття «комерційна  таємниця» підпадає будь-яка інформація, пов'язана з діяльністю фірми, яка, на думку її власника, повинна зберігатися  у таємниці. В німецькому законі про несумлінну конкуренцію виділяються  два види таємниць - виробнича і  комерційна. До виробничої таємниці відносяться  відомості організаційного і  технічного характеру, які торкаються способу виробництва, технології, організації  праці, а також технічного відкриття, винаходу або відомості про характер і цілі дослідницьких робіт і  т.ін. Комерційною таємницею, на відміну від виробничої, є відомості, які торкаються торгових відносин фірм: організація і розмір обігу, стан ринків збуту, відомості щодо постачальників і споживачів, відомості щодо банківських операцій. Даний закон встановлює кримінальну відповідальність до 3 років тюремного ув’язнення за повідомлення комерційної або виробничої таємниці стороннім особам, а також її вивідування.

А ось в Японії немає ні законів, ні будь-яких інших  нормативних актів, що передбачають відповідальність за розголошування комерційної  таємниці. Там ця необхідність розв'язується таким чином: на департаменти кадрів, що є в кожній японській фірмі, покладається контроль за неухильним дотриманням режиму секретності, який грунтується на кодексі поведінки службовців. У ньому містяться положення, що забороняють: передавати стороннім особам зведення, що містять комерційну таємницю; укладати угоди, які можуть підірвати довіру до компанії з боку клієнтів; влаштовуватися без дозволу керівництва на роботу за сумісництвом; умисне завдавати економічного збитку; давати і отримувати хабарі.

Слід зазначити, що японський бізнес найменше страждає від витоку інформації. Це пов'язано  з властивою цій країні системою довічного найму і вихованням у співробітників відчуття патерналізму, коли вони вважають себе членами однієї сім'ї. 
 
 
 
 

Підсумки

Можна зазначити, що проблеми у сфері комерційної таємниці були й залишаються актуальними як для науковців, так і для практиків. На сьогодні немає закону України про охорону комерційної таємниці. Основною перешкодою для розроблення закону є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж виявити неправомірне використання такої інформації майже неможливо, установити порушення і порушника дуже складно. 

Часткова правова  охорона комерційної таємниці може бути здійснена в рамках законів  України «Про таємницю» і «Про науково-технічну інформацію» у  частині, що стосується нерозкритої  інформації.

Існуючі на сьогодні в Україні протиріччя в нормативно-правових актах щодо визначення комерційної  таємниці можуть бути усуненні при  прийнятті окремого закону, який би врегулював правовий статус та шляхи  захисту права на комерційну таємницю; або на основі внесення змін до існуючих законодавчих норм положеннями.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Конституція України. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30 / www.rada.gov.ua
2. Цивільний кодекс України. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44 / www.rada.gov.ua
3. Закон України «Про інформацію». - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 48 (зі змінами і доповненнями) / www.rada.gov.ua
4. Шевелева Т. Правові аспекти регулювання відносин, пов’язаних з комерційною таємницею, в проекті Закону України «Про охорону прав на комерційну таємницю»  // Інтелектуальна власність. – 2008, № 7.
5. Сляднева А. Определение понятия коммерческой тайны субъекта хозяйствования // Підприємництво, господарство і право. – 2009, № 9.
6. Захист комерційної таємниці // Зроблено в Україні, 2007, №39.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИДНІПРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА  ТА АРХІТЕКТУРИ 
 
 
 

Кафедра Українознавства 
 
 
 

Контрольна  робота на тему :

«Інтелектуальна власність». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План:

1. Сутність поняття комерційної таємниці;
2. Захист комерційної таємниці;
3. Досвід цивілізованих країн;
4. Підсумки.