Сутність поняття комерційної таємниці

Сутність  поняття комерційної  таємниці 

Суть поняття  комерційної таємниці є в таких  положеннях: це будь-яка ділова інформація, що має дійсну або потенціальну цінність для підприємства з комерційних причин, розголошення якої може завдати шкоди підприємству. Вона не є загальновідомою або загальнодоступною на законних підставах. Ці відомості відповідним чином позначаються, а фірмою здійснюються належні заходи щодо збереження її конфіденційності. Ця інформація не є державним секретом і не захищається авторським і патентним правом. Ця інформація не стосується негативної діяльності підприємства, яка може завдавати шкоду суспільству (порушень законів і неефективної роботи, адміністративних помилок, забруднення навколишнього середовища тощо).

Одне з прийнятих в нас визначень комерційної таємниці наводиться в статті 30 Закону України «Про підприємства в Україні»: «Під комерційною таємницею підприємства маються на увазі відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошування (передача, витік) яких може заподіяти шкоду його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначається керівником підприємства».

Крім того, в  статті 30 розділу 2 Закону України "Про  інформацію" від 2.10.1992 р. дано визначення конфіденційної інформації: "Конфіденційна інформація — це відомості, що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і розповсюджуються за їх бажанням, відповідно до передбачених ними умов".

Разом з тим, 9 серпня 1993 року Кабінетом Міністрів  України відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про підприємства в Україні" затверджений перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю:

• установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою або господарською діяльністю і її окремими видами;
• інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
• дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов´язкових платежів;
• відомості про кількість і склад працюючих, їх заробітну плату в цілому і за професіями та посадами, а також наявність вільних робочих місць;
• документи про сплату податків і обов´язкових платежів, інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпеки умов праці, реалізація продукції, що завдає шкоди здоров´ю, а також інші порушення законодавства України і розміри завданої при цьому шкоди;
• документи про платоспроможність;
• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, союзах, об´єднаннях і інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю;
• відомості, які відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Згідно з цією постановою підприємства зобов’язані подавати перераховані відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

Таким чином, комерційна таємниця — це виробнича, науково-технічна, управлінська, фінансова та інша документована інформація, яку використовують для досягнення комерційних цілей (одержання прибутку, запобігання втрати, одержання добросовісної переваги над конкурентами), яку підприємець вважає конфіденційною. Комерційна таємниця – це різновид інформації з обмеженим доступом, що має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а її власник вживає відповідних заходів для збереження її конфіденційності. До конфіденційних відомостей відносяться перш за все ідеї, винаходи, відкриття, технології, індивідуальні деталі комерційної діяльності, які дозволяють успішно конкурувати, прибуток фірми та ін.

До  умов, при яких інформація підприємства може бути віднесена до комерційної таємниці відносяться:

• дійсна чи потенціальна комерційна цінність інформації в силу невідомості її третім особам;
• відсутність вільного доступу до цієї інформації на законній основі;
• приймання власником інформації необхідних заходів до охорони її конфіденційності. Забезпечення збереженості конфіденційної інформації комерційного підприємства вимагає дотримання наступних умов:
• визначення відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства;
• забезпечення порядку їх захисту. Якщо ці умови не будуть виконані, то підприємство не буде мати законної основи для притягнення до відповідальності працівників за розповсюдження чи передачу відомостей, які складають комерційну таємницю.

Отже, власнику надається право самостійно визначити належну йому інформацію комерційною таємницею. При цьому власник має врахувати ознаки, що притаманні інформації, яка є комерційною таємницею, та обмеження, встановлені Переліком.

На практиці ж існує кілька шляхів визначення та закріплення інформації, яка становить  комерційну таємницю:

−   можна  визначити перелік інформації, яка  є комерційною таємницею, в установчих документах, якщо справа стосується юридичних  осіб приватного права. Однак є й  недоліки такого підходу, оскільки установчі  документи підлягають суворій звітності  й мають складний порядок внесення до них змін і доповнень;

−  можна зазначити  відомості про перелік інформації, яка є комерційною таємницею, та її статус в окремому договорі між  адміністрацією підприємства і працівником;

−   одним  із раціональних шляхів вирішення цієї проблеми є можливість визначення переліку інформації, що становить комерційну таємницю, в окремому положенні.

У такому положенні  можна зазначити не лише перелік  інформації, яка становить комерційну таємницю, а й її статус та порядок  використання. Використовуючи положення  про комерційну інформацію, доцільно буде внести до Колективного договору пункт про відповідальність працівників  за розголошення (використання в інший  спосіб) комерційної таємниці без  відповідного дозволу.

Відомості комерційної таємниці підприємства можна  умовно розділити на два великих блоки:

1. науково-технічна (технологічна) інформація;
2. ділова інформація.

Науково-технічна інформація містить: відомості про конструкції машин і обладнання; схеми; матеріали, що використовуються; рецептури; методи і способи виробництва (особливо про нові вироби, що розробляються); нові технології, напрямки модернізації відомих технологій, процесів і обладнання; програмне забезпечення ПК. Ділова інформація містить:

• відомості про фінансову сторону діяльності підприємства, крім фінансових звітів (стан розрахунків з клієнтами, заборгованість, кредити та ін.);
• відомості про розмір прибутку, собівартості виробляємої продукції та ін.;
• плани розвитку підприємства (тактичні і стратегічні);
• плани й обсяги реалізацій продукції (плани маркетингу, дані про характер і обсяг торгових операцій, про рівні цін, на явність товарів);
• аналіз конкурентоспроможності виробленої продукції, ефективність експорту та імпорту, час виходу на ринок, що пропонується;
• плани рекламної діяльності;
• списки торгових та інших клієнтів, представників, посередників, конкурентів, відомості про взаємовідношення з ними, їх фінансове положення, проведених операціях і обсягах, умовах діючих і нових контрактів та ін.

Перелік і обсяг  відомостей, що складають комерційну таємницю підприємства, строки конфіденційності, порядок захисту і доступу до конфіденційної інформації, а також правила її використання визначаються керівником організації. Керівник може залучити для проведення цієї роботи спеціалістів-аналітиків. 
 
 
 
 
 
 

Захист  комерційної таємниці 

Основна мета захисту  конфіденційної інформації полягає  в тому, щоб, як говорять професіонали, запобігти розповсюдженню її до конкурентів. В деяких випадках вимагається захист і "чужих" комерційних секретів, які можуть бути довірені підприємству іншими особами, організаціями. Відсутність такого захисту може залишити підприємство без вигідних партнерів, клієнтів.

Забезпечення  захисту комерційної  таємниці містить:

• встановлення правил віднесення інформації до комерційної таємниці;
• розробку і доведення до осіб, допущених до відомостей, що складають комерційну таємницю, інструкцій за дотриманням режиму конфіденційності;
• обмеження доступу до носіїв інформації, які вміщують комерційну таємницю;
• використання організаційних, технічних та інших засобів конфіденційної інформації;
• здійснення контролю за дотриманням встановленого режиму охорони комерційної таємниці.

Як і всі  співробітники фірми, менеджер повинен  при вступі на роботу підписати  зобов´язанність про нерозголошення комерційної таємниці (про відповідальність за її збереження).

В цьому документі  основними являються  наступні обов´язки:

1. не розголошувати відомостей, що складають комерційну таємницю, які будуть доведені чи стануть відомі при виконанні службових обов´язків, в тому числі, протягом визначеного строку після звільнення з фірми;
2. дотримуватись доведених до відома співробітника вимог по захисту комерційної таємниці;
3. не використовувати відомості, що складають комерційну таємницю без відома на це її власника;
4. не мати ніяких обов´язків перед іншими особами і підприємствами.

Менеджер є  основною фігурою для осіб, що добувають  різноманітну інформацію. Тому йому необхідно проявляти розумну обачність у розмовах з потенційними партнерами чи клієнтами, для яких будь-яка інформація може стати важливою.

За інформованістю менеджери більшості підприємств  є другі особи після керівника. Менеджер має доступ до самих різноманітних джерел інформації. Він може її одержувати:

• організовуючи різні паради, прийоми, переговори;
• приймаючи і обробляючи кореспонденцію;
• складаючи і контролюючи виконання документів;
• проводячи телефонні переговори;
• приймаючи відвідувачів та ін.

Менеджер часто  повинен відповідати нарізні  запитання. Потрібно увесь час чітко проводити межу: звичайні, рядові запитання і запитання "ковзаючі", відповіді на які розкривають конфіденційні сторони роботи фірми. У цьому випадку треба запитати себе: "Чи має право співрозмовник знати дану інформацію? Чи необхідна вона йому у роботі?". На "ковзаючі" запитання відповіді повинні бути ухильні. Хоча за рекомендаціями японських спеціалістів, сама розумна відповідь на подібне запитання — "не знаю", а за діловою етикою така відповідь для менеджерів небажана. Можна також порекомендувати співрозмовнику звернутися з цим питанням до керівника фірми.

В більшості  конфіденційної інформації необхідно  керуватися рекомендаціями керівника фірми чи служби безпеки підприємства. Менеджер за видом своєї діяльності повинен знати, хто і до якої інформації чи обладнання має допуск і дотримуватись встановлених правил. І якщо, наприклад, рядовий працівник фірми раптом зацікавився конфіденційним документом, потрібно швидко і тактично зупинити цю спробу.

Особливо уважним  потрібно бути до предметів, які "забувають" відвідувачі. Звичайний блокнот, фломастер, портмоне чи інші предмети можуть виявитись технічними пристроями для підслуховування і "зняття" самої важливої інформації, наприклад, відразу після переговорів і виходу відвідувачів. Не можна залишати відвідувачів в кабінеті самих, так як професіонали можуть легко протягом секунди встановити підслуховуючий пристрій. Усі залишені чи знайдені предмети потрібно швидко передати в службу безпеки підприємства. Розібратися з ними — завдання спеціалістів.

Менеджер, як і  інші працівники фірми, повинен усвідомлювати значимість конфіденційної інформації для успішної роботи і процвітання фірми, а також знати про прийоми і методи, якими можуть користуватися конкуренти по збору такої інформації.

Існують випробувані на практиці рекомендації щодо захисту конфіденційної інформації.

Для обмеження  доступу до інформації комерційної  таємниці керівник видає спеціальний  наказ про введення "Переліку відомостей, які вміщають комерційну таємницю підприємства", заходи щодо охорони цих відомостей, встановлює коло осіб, які мають доступ до цієї інформації, і правила роботи з документами, які мають гриф "Комерційної таємниці". Співробітники підприємства повинні під розписку ознайомитись із наказом та додатками до нього.

Приблизно перелік  відомостей, що складають комерційну таємницю підприємства може бути таким: