Розвиток соціальної відповідальності бізнесу в Україні

Проведені дослідження  дають можливість зробити припущення щодо можливих сценаріїв розвитку соціальної відповідальності в майбутньому.

Перший варіант  – інерційний, за якого соціальна  відповідальність бізнесу перейде  на новий етап з накопиченим «спадком»  попередніх років, тобто з тими ж  проблемами, суперечностями і недоліками. Як уже зазначалося, головна проблема соціальної відповідальності бізнесу  в Україні та, що вона, на жаль, ще не стала функцією стратегічного  управління компаніями і цілеспрямованого забезпечення сталого розвитку.

Другий варіант  – «оптимістичний», отримає розвиток, якщо криза надасть сильний імпульс  діалогу і взаємодії компаній із зацікавленими сторонами. У цих  умовах, як концепція, так і практика соціальної відповідальності бізнесу  піднімуться на новий, більш високий  змістовний та інструментальний рівень, який в подальшому забезпечить сталий розвиток.

Третій варіант  – «песимістичний». Відповідно до цього  сценарію, дискусія, пов’язана із соціальною відповідальністю бізнесу, девальвується, буде віддана суспільному остракізму як малоефективна, далека від реальної практики форма позиціонування компаній у зовнішньому діловому та соціальному  середовищі. У цьому випадку доведеться витрачати досить багато зусиль і  часу на те, щоб відновити рівень соціальної відповідальності бізнесу, який є на даний момент.

Можна припустити ще один шлях або рух соціальної відповідальності бізнесу, пов’язаний з кризою. Це – четвертий сценарій (або більш розвинутий другий), який, можливо, буде пов’язаний з певним переусвідомленням термінології, змісту, завдань щодо соціальної відповідальності бізнесу. У межах даного сценарію соціальна відповідальність бізнесу буде більш тісно співвідносити дії компаній з їх реальними завданнями і можливостями, а також із зобов’язаннями, які компанії взяли на себе перед зацікавленими сторонами: персоналом, місцевим співтовариством, державою.

Як бачимо, світова  економічна криза загострила питання  відповідальності бізнесу у суспільстві. Вибір інструментів і засобів, які  використовуються задля виходу із кризового  стану, набуває особливого значення, торкаючись життєво важливих інтересів  бізнесу, держави і громадян, підвищуючи ціну економічних і соціальних наслідків  рішень і дій, що ухвалюються для  їх реалізації. Необхідною умовою успішного  подолання кризових явищ стає ухвалення  і реалізація бізнесом зважених і  узгоджених рішень з урахуванням  інтересів усіх зацікавлених сторін. Будь-які соціально спрямовані дії  у межах внутрішніх (орієнтованих на персонал) і зовнішніх програм  повинні бути скоординовані із стратегічними  завданнями бізнесу. Варто дуже чітко  визначати основні параметри  політики, оптимізувати управлінські схеми (включаючи моніторинг, контроль, оцінку результатів, попередження негативних наслідків). Саме тому фактори ефективності стають сьогодні вирішальними, а до соціальної відповідальності, як до частини  загальної стратегії компанії, висуваються  надзвичайно високі вимоги.

Викладене вище дає нам підстави зробити висновок про те, що в умовах, які склалися в Україні, на державі лежить важлива  відповідальність створення сприятливих  умов для реалізації соціальної відповідальності бізнесу, зокрема стимулювання соціальної відповідальності та полегшення її реалізації за допомогою відповідних інструментів. Серед інструментів, які, на нашу думку, будуть сприяти цьому процесові, варто виділити наступні: програми економічної мотивації (субсидування зарплати, податкові пільги тощо); регулятивні програми (соціальні пункти в державних тендерах, укладання угод між державою і приватним сектором, соціальні пункти в колективних договорах, які дозволять, наприклад, створювати робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та ін.), програми примушення (обов’язкове надання відповідної інформації, схеми сертифікації та звітності тощо), програми переконання (поширення загальноприйнятих норм і цінностей ), програми залучення в суспільну діяльність (адміністративна допомога компаніям, які зацікавлені в реалізації програм соціальної відповідальності).

Разом з тим, для активізації соціальної відповідальності в Україні та для налагодження повноцінного діалогу між владою і бізнесом як держава, так і бізнес-співтовариство повинні зробити ряд важливих кроків. Так, компанії повинні: чесно  і у повному обсязі виконувати соціальні зобов’язання, визначені  чинним законодавством; прийняти і  підтримувати можливе посилення  державного контролю за дотриманням  обов’язкових норм; розширювати коло зацікавлених сторін (стейкхолдерів), крім держави, власників та персоналу, на яких в основному спрямовані соціальні  дії, належну увагу необхідно  приділити також місцевим співтовариствам, громадським організаціям, діловим  партнерам та ін.; розглянути шляхи  формалізації розкриття інформації щодо своїх соціальних дій, які б  сприяли формуванню сприятливої  громадської думки стосовно українського бізнесу, давали можливість висвітлити внесок тієї чи іншої компанії у  розвиток економіки країни, і таким  чином залучати потенційних інвесторів. Відповідно, з боку держави, крім створення  належної законодавчої бази, необхідно:забезпечувати  ефективний контроль за дотриманням  усіма суб’єктами господарювання соціальних і інших фіскальних зобов’язань, визначених чинним законодавством;державним  структурам усіх рівнів необхідно відмовитися  від методів як прямого, так і  опосередкованого примушення бізнесу  виконувати соціальні зобов’язання понад законодавчо визначеного  рівня, як це відбувається сьогодні;усіляко  сприяти формуванню сприятливої  громадської думки щодо вітчизняного бізнесу та його ролі у суспільно-економічному розвитку країни. Не менш важливі завдання стоять і перед кожним членом суспільства, які насамперед полягають у зміні  менталітету, тобто в усвідомленні того, що соціальна захищеність кожного  індивіда забезпечується не лише особистими можливостями і здатностями, але  й особистою участю у формуванні навколишнього середовища, тобто  бізнесу, держави, природи. Керівники  і власники компаній повинні більш  активно використовувати внутрішньоособистісний механізм підвищення соціальної відповідальності.