Організаційно-економічний механізм заснування власної справи в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 Організаційно-економічний механізм заснування власної справи в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння………………………..........4

1.1. Огляд ювелірного ринку України……………………………………………...........4

1.2. Формування  підприємницької ідеї та особливості її реалізації в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння……………………………10

1.3. Нормативно-правове  регулювання діяльності підприємств  в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння……………………………………………14

1.4. Технологія  створення підприємства в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння…………………………………………..…………...18

ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ 1……………………………………………………..……..24

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...………………25

ДОДАТКИ………………………………………………………………………………..26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Виробництво ювелірних виробів є важливою складовою переробної промисловості  України, проте його розвитку приділяється недостатньо уваги як з боку державних  органів, так і з боку вчених та дослідників. Це зумовлено відносною  інформаційною закритістю цього  сектора ринку. Так, основні дані про ринок ювелірної продукції можна отримати в Державному комітеті статистики України чи у Державній пробірній службі Міністерства фінансів України. Проте проблемою є те, що виробництво ювелірних виробів не відображається окремим рядком у щорічниках Державного комітету статистики, до того ж такі дані часто є застарілими. Основними проблемами цієї галузі є зростання податків на бізнес;молодь надає перевагу моднішим виробам, тому треба слідкувати за модою впроваджувати нові дизайни, закуповувати нові ресурси, адже українські вироби відстають від світових тенденцій моди; ризик отримати контрабандні і виготовлені з додаванням сплавів, які містять шкідливі метали дорогоцінні метали та каміння; підприємці змушені витрачати чималі кошти на покупку за кордоном унікального виробничого устаткування; залежність цін від світового ринку; дуже велика і жорстка конкуренція.

Актуальність  обраної теми зумовлена тим, що, незважаючи на ріст обсягу ювелірного виробництва  в Україні, його продукція не витримує конкуренції на ринку з боку іноземних  виробників.

Метою дослідження  є аналіз стану та основних тенденцій  розвитку ювелірної промисловості  України, визначення її особливостей та проблем функціонування; створення  власної підприємницької ідеї; аналіз нормативно-правової бази України в  даній сфері; створення віртуального підприємства відповідно до вимог.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАСНУВАННЯ ВЛАСНОЇ СПРАВИ В СФЕРІ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ З ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ ТА КАМІННЯ

 

1. Огляд ювелірного ринку України

 

Ювелірна  промисловість, галузь легкої промисловості, що продукує ювелірні вироби засобами обробки дорогоцінного каміння, також виробляє прикраси з золота, срібла та платини.

На території  України ювелірне виробництво відоме з давніх часів, про що свідчать археологічні розкопки, що виявили різноманітність  цього виробництва в різних осередках, зокрема на Київщині, Південній і  Західній Україні.

Українська  ювелірна промисловість - на підйомі. Ювелірний ринок України за останні 5 років виріс за всіма показниками. За підрахунками експертів, сумарний дохід ювелірних підприємств за 2009 рік досяг 8,5 млрд. гривень. У 2009 році в Україні було випущено 56,2 тонн прикрас із золота і срібла, або 17417 тис. шт. ювелірних виробів, що на 16,2 тонни більше, ніж в 2008 р. Експорт ювелірних виробів зі срібла у 2009 році становив 0,71 млн. доларів США, що склало 1,2 тони. Імпорт у 2009 році склав 3,418 млн. доларів США,а вже імпорт у 2010 році склав 302,7 млн. дол. США . [6, с. 264]

 На  рисунку 1.1. показано діаграму  порівняння імпорту та експорту  за 2007-2009 роки.

Рис. 1.1. Діаграма порівняння імпорту та експорту. [Діаграма складена автором]

Сьогодні  в Україні у виробництві ювелірних  виробів зайнято 14,5 тис. чоловік, в  торговій мережі – 22 тис. чоловік. Середня рентабельність складає 40 - 50%. Особливістю українського ювелірного ринку є те, що всього 48 ювелірних підприємств займають сьогодні 70% ринку. В Україні створена Асоціація ювелірів, в якій перебуває 63 підприємства,з них 46 - виробники.

Привабливість українського ювелірного ринку оцінили  багато крупних компаній з Єгипту, Туреччини, Індії і Китаю. Вони беруть участь у виставках на території  нашої країни.

Собівартість  виробництва ювелірної продукції  в Україні набагато вища, ніж в  країнах, які володіють власними запасами золота. У вартості виробів  з дорогоцінних металів 75-80% складає  зарубіжна сировина, крім цього вітчизняні ювеліри вимушені витрачати чималі засоби на покупку за кордоном унікального  виробничого устаткування [7, с. 134].

 Характеризуючи конкурентне середовище функціонування ювелірних виробників, зауважимо, конкуренція дуже жорстка,особливо з іноземними фірмами . Російські виробники можуть скласти потужну конкуренцію українським. На відміну від імпортерів західних ювелірних брендів вони працюють переважно в тій же ціновій категорії, де сконцентрований ринок вітчизняних ювелірів. І мають потужну конкурентну перевагу - сировинну базу (золото, алмази, інші дорогоцінні й напівкоштовні камені). Уже зараз зрозуміло, що потенційна погроза з боку росіян для українських виробників ювелірних виробів набагато серйозніше, ніж дешеве контрабандне турецьке золото сумнівної якості, що не дає спокою вітчизняним виробникам в останнє десятиліття, або бурхливий розвиток імпорту елітних прикрас.

На даний  момент на ювелірному ринку в Україні  освоєні практично всі сегменти – починаючи від виробів для  покупця із «середнім» достатком  до елітних виробів на замовлення для заможного покупця.

Із зростанням добробуту українців пожвавився попит на ювелірну продукцію. За останні  декілька років обсяги продажів виросли  майже в три рази.  
Основу для зростання вітчизняної ювелірної промисловості було закладено в другій половині 90-х років, коли в цю галузь України прийшов приватний капітал. Нові власники не тільки модернізували устаткування і попереучували кадри, але і вперше зайнялися маркетингом, бо необхідно було зрозуміти, що саме хочуть купувати українці.

Молодь  у віці до 35 років віддає перевагу моднішим виробам, в яких на перший план виходить оригінальність, а не чистота каменя. Тому в хід йдуть  крупні камені другої і третьої групи: топаз, аквамарин, аметист, бірюза, гірський кришталь, агат і т.п. Ті кому за 40, найчастіше замовляють вироби з каменями так  званої першої групи (діамант, сапфір, смарагд, рубін). Також близько 50% золотих  ювелірних виробів, які реалізовуються в магазинах на території України, контрабандні і виготовлені з  додаванням сплавів, які містять  шкідливі метали.

Практично неосвоєним залишається сегмент  дитячих ювелірних прикрас. Він  на нашому ринку представлений слабко, на відміну від російських виробників ("Ювелірний будинок "Садко"). Вони не тільки розробляють вироби для дітей, але й мають ексклюзивні права на використання образів улюблених персонажів, створених кіностудією "Союзмультфільм".

За повідомленням  Всесвітньої Ради по золоту (World Gold Council, WGC) попит на золото в 2010 році  у світі збільшився на 9%  - до 3,8 тис. тонн (122,6 млн. унцій). В 2009 році він складав 3,5 тис. тонн. [8]. В Україні традиційно популярні прикраси з "червоного" або, як його називають на заході, "російського" золота. Вироби з нього складають майже 60% всього об'єму вітчизняного ринку. У Європі дорогоцінними металами, що найбільше продаються, вважаються "біле" і "жовте" золото (у пропорції 60:40). Намагаючись слідувати моді, вітчизняні ювеліри освоїли виробництво різноколірного золота, але смаки покупців міняються набагато повільніше, ніж хотілося б ювелірам

Ще однією особливістю українського ювелірного ринку є те, що основна частка продажів доводиться на недорогі вироби. Статистика свідчить, що більше 85% населення  країни має доходи в межах 10-25 тис. гривень на рік, а на разову покупку  в ювелірному магазині українці витрачають не більше тисячі. Але поступово відношення до коштовностей міняється. З банального засобу накопичення ювелірні вироби поступово стають прикрасою. За спостереженнями продавців ювелірних магазинів, покупці стали частіше звертати увагу на дизайн виробу, а не тільки на його вагу. Кожен місяць майже півсотні виробів знімаються з серійного виробництва із-за спаду попиту на них. На зміну їм приходять нові моделі, дизайн яких відповідає віянням моди.

Асортиментний ряд ювелірних заводів поповнився не тільки за рахунок виготовлення традиційних прикрас. З'явилися нові напрями, які раніше були відсутніми в українському масовому виробництві. Мова йде про виготовлення посуду з дорогоцінних металів. Майстри  почали використовувати техніку  емалі і воронування. Раніше ці напрями  освоювали тільки вузькоспеціалізовані окремі заводи, сьогодні ж майже  кожне крупне українське підприємство пропонує власну продукцію цих груп. Інтерес до виготовлення посуду сприяв підвищенню попиту на срібло. І це відповідає європейській традиції, де срібло займає на ринку більше 60%.  
Та все ж українські прикраси по художніх характеристиках відстають від світових тенденцій моди років на 10 – 15.  Оформлення ювелірних виробів натуральними дорогоцінними каменями виробникам теж невигідно, оскільки із-за дорожнечі їх потім важче реалізувати. Як наслідок, що підтверджується даними Державної гомологічної служби України, 85% ювелірних виробів мають вставки з синтетичних каменів. Виходить замкнене коло: немає масового попиту - немає виробництва, немає виробництва - немає можливості розвивати художній смак у споживача. Тоді як в Європі є дуже популярним прикрашати вироби діамантами, часто - крупними і різноколірними. [8, с. 245].

До сьогоднішнього дня експорт не був стратегічним напрямом в розвитку ювелірної галузі України, а був швидше питанням іміджу окремої компанії. Лише декілька крупних  підприємств (Київський ювелірний  завод, Одеський ювелірний завод, Харківський  ювелірний завод, Львівський ювелірний  завод, донецькі підприємства) частково представляють зразки своєї кращої продукції за кордоном. Часто основним покупцем вітчизняних коштовностей є українська діаспора. Але поступово експорт росте. Значна частка експорту припадає на російський ринок. Прихід на український ювелірний ринок іноземних виробників здатний суттєво змінити розстановку сил у вітчизняній ювелірній галузі. Не всі зможуть вижити в цій боротьбі, але ті компанії, які залишаться на ринку, мають шанс стати сильними підприємствами.

Міністерство  фінансів України видало постанову  про введення нового документообігу, тому вітчизняні підприємства вимушені наймати бухгалтерів, що в умовах кризи стає розкішшю. Зберегти виробництво  у теперішніх масштабах неможливо. Накладаються також внутрішні проблеми: податки для бізнесу ростуть, тому підприємства вимушені знижувати  витрати, скорочувати персонал. Під  час фінансової кризи експерти рекомендують вкладати гроші в золото та діаманти, тобто елітний сегмент ювелірного ринку. Дешеві ювелірні вироби легко купити, але дуже важко потім продати, тому у дешевому сегменті попит істотно скоротився.

Основною  причиною коливання цін на ювелірні вироби є вартість дорогоцінних металів  на світовому ринку. Світовий ринок  дорогоцінних металів за оцінками експертів  в останні 10 років відчуває значні коливання цін і збуту. Ціна на золото і срібло в цілому зросла і навряд чи істотно зменшиться, а скоріше навпаки. Спостерігається  стійка тенденція до зростання. 

Для ювелірного виробництва характерними є великі затрати на сировину. Ціни на неї залежать від коливання цін на світовому ринку дорогоцінних металів. Динаміка цін на дорогоцінні метали зумовлена:

– збільшенням  попиту на них;

– вичерпністю  цих природних ресурсів;

– нестабільністю цін на енергоносії на світових ринках.

Для просування товару на регіональні ринки збуту  та на експорт потрібно проводити  масштабні рекламні компанії в засобах  масової інформації, в спеціалізованих  виданнях, брати участь в ювелірних  виставках, у регіональних і міжнародних. Окрім цього в рекламних кампаніях  потрібно враховувати інтереси конкретного  покупця, а також широко застосовувати  адресну рекламу.

На основі проведених досліджень можна зробити  висновки, що в Україні ще немає таких офіційних статистичних даних, які б дозволили здійснити комплексний аналіз ринку ювелірних виробів. Запропоновані напрями аналізу виявили, що, попри зростання обсягів виробництва ювелірної продукції та її роздрібного товарообороту, з кожним роком збільшуються обсяги імпортованої продукції, яка створює серйозну конкуренцію ювелірній продукції вітчизняного виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Формування підприємницької ідеї та особливості її реалізації в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння

 

Підприємницька ідея – це загальний  задум підприємця щодо створення  нового(або модифікування існуючого) товару просування його на ринку або  надання нових послуг.

Свою підприємницьку ідею ми вирішили реалізувати в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів  та каміння, спираючись на інформацію, отриманої в ході вивчення ювелірного ринку, на результати маркетингових  досліджень та  на досягнення науки  та техніки. Дана підприємницька ідея розроблена з метою реалізації власних  задумів підприємця та отримання  максимально більшого прибутку.

Власну справу ми вирішили розпочати  у формі одноосібного володіння  – приватного підприємства, адже у  цій формі є відносна простота заснування ( а у разі банкрутства  – відносна простота ліквідації ), повна  самостійність і свобода власника, який може реалізовувати свої ідеї і розпоряджатися прибутком на власний  розсуд, а також гарантія конфіденційної діяльності.