Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2012 в 17:14, реферат
Важливу й дедалі зростаючу роль у розвитку сучасної індустріальної цивілізації відіграє технологія, або технологічні ресурси. Збільшення значення науки й техніки як одного з фундаментальних факторів становлення постіндустріальної цивілізації в сучасних умовах визначається не лише внутрішніми потребами окремих країн, а й тими якісними змінами у продуктивних силах світового співтовариства в цілому, які знаменують комплексне використання найновіших науково-технічних досягнень, широкомасштабну перебудову технічної бази певних галузей і секторів суспільного виробництва .
Крім того, скорочується зарубіжне патентування, що свідчить про несприятливий інвестиційний клімат. Чинниками, що перешкоджають патентуванню іноземних винаходів у країні, є вузький технологічний ринок та ненадійність захисту інтелектуальної власності. Це підтверджують фахівці Всесвітнього економічного форуму, які дали оцінку інноваційним показникам 59 країн світу. Україна посідає останнє 59-те місце за рівнем захисту інтелектуальної власності. Неможливість отримати кредитні кошти на вигідних умовах та відсутність комерціалізації венчурного капіталу сповільнюють процеси технологій. Це, у свою чергу, призводить до втрати кваліфікованих кадрів і цінної інформації. Варто вказати на вкрай низький обсяг експорту високотехнологічних товарів, який за останні роки був меншим за 15%. Крім того, за статистичними даними, до високотехнологічних товарів зараховували: машини й устаткування; електричні машини; локомотиви; засоби наземного транспорту; літальні, космічні апарати; судна та прилади. Тоді як у країнах ОЕСР високотехнологічномісткими вважаються аерокосмічне устаткування, комп’ютери, електроніка, ліки. Тому у зв’язку з такою класифікацією цей відсоток буде ще нижчим. Коефіцієнт покриття імпорту високотехнологічних товарів їх експортом у середньому дорівнює 0,54, що свідчить про посилення залежності України від імпорту високотехнологічної продукції . В цілому динаміку розвитку міжнародного технологічного трансферу України можна простежити за обсягами експорту-імпорту технологій, їх приростом та впливом на зростання реального ВВП країни .
Так, особливе пожвавлення торгівельних операцій України в сфері передачі технологій спостерігалося у 2004р. (приріст їх експорту та імпорту відповідно становив 71,8% та 84,7%), що відобразилося на найвищих показниках зростання ВВП за період 2001-2005рр. (приріст 12,1%).
Висновок
Таким чином, на сучасному етапі розвитку світового господарства технологічний рівень країни, обсяг проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, наявність висококваліфікованої робочої сили переважною мірою визначають її добробут та перспективи розвитку, а також надають значні переваги у міжнародній торгівлі, зокрема, у міжнародному обміні технологій. Найбільш розвинуті країни світу, постачаючи передові технології на міжнародні ринки, мають змогу отримувати колосальні доходи. В той час, як країни, що розвиваються та країни НІК, використовуючи придбані на світовому ринку технології, значно підвищують власний рівень науково-технічного розвитку та створюють основу для економічного зростання. Саме тому, залучення України до проведення широкої інноваційної діяльності та активніша участь нашої держави у міжнародному трансфері технологій є однією із найважливіших передумов економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів, покращення показників зовнішньоекономічної діяльності та повноправної інтеграції країни у міжнародну економіку.
Виходячи з вищевикладеного, основні напрями в подоланні негативних явищ в інноваційній сфері полягають у такому:
• забезпечення взаємозв’язку національної інноваційної системи з політикою у сфері інтелектуальної власності та функціонування на регіональному та галузевому рівнях єдиної системи управління процесом комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, інтегрованої із сучасними засобами телекомунікацій;
• створення інформаційної бази даних інновацій, яка має важливе значення для трансферу ОІВ і дає змогу забезпечити пошук необхідних технологій для застосування на підприємствах;
• залучення у господарський оборот усіх результатів інтелектуальної діяльності, тобто створення потужного інноваційного ринку;
• створення комплексу податкових і кредитних механізмів непрямого регулювання з метою забезпечення сприятливих умов для діяльності структур, які беруть участь у виробництві та комерційній реалізації наукових знань і передаванню технології ОІВ;
• удосконалення законодавства у сфері інтелектуальної діяльності за такими напрямами: гармонізація національного законодавства з нормами і положеннями міжнародних угод та конвенцій у цій сфері; зменшення термінів проведення експертизи патентів; внесення змін до методики оцінки ОІВ тощо[1,c.273-274];
• забезпечення якнайбільшого сприяння вільному руху наукових ідей та дослідників між Україною та світом з боку урядів України й інших країн;
• передання Україні міжнародного досвіду розвитку і організації конкурсної проектно-орієнтованої системи підтримки досліджень;
• концентрація всіх нових великих програм на покращенні стану українських університетів - інтеграції освіти і науки,оновленні приладів та устаткування, підтримці молодих учених.
Список використаної літератури:
наукового потенціалу України // Наука та інновації. – 2006. –№1. – С. 44-47.
ІННОВАЦІЙНИЙ ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ.