Міжнародна передача технологій

Міністерство освіти молоді і спорту України 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міжнародна передача технологій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

     Вступ

Важливу й дедалі зростаючу  роль у розвитку сучасної індустріальної цивілізації відіграє технологія, або  технологічні ресурси. Збільшення значення науки й техніки як одного з  фундаментальних факторів становлення  постіндустріальної цивілізації в  сучасних умовах визначається не лише внутрішніми потребами окремих  країн, а й тими якісними змінами  у продуктивних силах світового  співтовариства в цілому, які знаменують комплексне використання

найновіших науково-технічних  досягнень, широкомасштабну перебудову технічної бази певних галузей і  секторів суспільного виробництва .

Проблема виникнення ринку  технологій вперше в економіці була розглянута в 60-х рр. ХХ ст. Саме в  цей час обсяг міжнародних  комерційних операцій з технологій перевершив масштаби національного  обміну [2,с. 139]. Світовий ринок технологій становить понад 2 трлн. дол., але  не поступається йому і ринок промислових  ноу-хау. У розвинених країнах існує  значний

оборот об’єктів інтелектуальної  власності, вартість кожного з них  може становитиме мільйони доларів.

Глибока економічна і соціальна  криза, якої зазнала Україна від  початку 90-х рр. ХХ ст., призвела до того, що досить значний технологічний  і науковий потенціал держави  використовується

несповна. За даними Державного комітету з питань науки та техніки  України у 1992 р. частка завершених науково-технічних  робіт, що перевищують світовий рівень, становила всього 4,5% і

знизилася за 5 років у 2,5 рази. За оцінками експертів, лише 1% промислових  підприємств України займалися  освоєнням нових технологій. Близько 90% технологічних розробок академічних

установ України не впроваджується у виробництво. Отже, економічна система  має антиноваційний характер.

Тому нині набуває особливого значення вивчення основних проблем, що перешкоджають впровадженню та реалізації інноваційних розробок в Україні. Варто  дослідити пріоритетні

напрями та перспективи залучення  України у світовий ринок технологій і проаналізувати його вплив на побудову ринкових відносин та економічне зростання  нашої країни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Поняття „ технологія” найчастіше розуміється як сукупність знань про впровадження або вдосконалення машин, обладнання виробництв, що забезпечує обробку, виготовлення, зміну стану, властивостей і форми сировини, матеріалів чи напівфабрикатів, а також про

реалізацію продукції. У  структуру технології включається  і „ hardware ”, тобто сукупність засобів виробництва, яка необхідна для цих процесів та виробництва благ і послуг .

Комплекс процесів та відносин у міжнародній економіці з  приводу вивозу та ввозу технології іменується науковою категорією „ міжнародна передача технологій”. Передача технологій може здійснюватися в уречевленій формі (машинах, устаткуванні, матеріалах тощо) та у „ чистому” вигляді, або в не уречевленій формі (науково-технічна інформація, знання, досвід тощо) .

Міжнародний обмін технологій посідає особливе місце в сучасній системі міжнародної економіки. Це зумовлено такими факторами: в  епоху постіндустріальної цивілізації технологія та інформація стали головним чинниками економічного розвитку; відбуваються якісні зміни у міжнародному поділі праці, що характеризуються виділенням наукомісткої спеціалізації та прискореним розвитком науково-технічної кооперації; ринковий характер розвитку міжнародної економіки, що постійно вимагає інновацій; загострення міжнародної конкуренції за науково-технічні ресурси та продукти; настання нової стадії міжнародної конкурентоспроможності країн, де ключовим фактором є інновації

Міжнародний обмін технологіями стає одним із способів такого насичення, коли поділ праці у сфері науки  й промислового освоєння результатів  науково-дослідних та конструкторських розробок поглиблює спеціалізацію, а отже, й потребу в кооперації зусиль і капіталів різних країн. Головними центрами, де сконцентровані світові технологічні ресурси, є США, Японія та країни Західної Європи, зокрема члени ЄС .

Проте останнім часом стрімко  зростає кількість науково-технічних  працівників і, відповідно, зміцнюються  позиції у галузі високих технологій тих країн, які раніше належали до країн так званого „ третього світу”. У 1994р. загальний темп економічного зростання в країнах, що розвиваються, наблизився до 6%, що у тричі більше, ніж у США, Японії чи Західній Європі.

Це явище охопило значні райони "третього світу", особливо Південну Корею, Тайвань, Таїланд і  Сінгапур, у яких темпи зростання  економіки досягали двозначних цифр протягом 80-х

років. Дещо пізніше цей  процес охопив кілька латиноамериканських  країн та Індію. Зокрема, Мексика  готує стільки ж учених та інженерів, скільки Франція. Південна Корея  випускає таких висококваліфікованих фахівців більше, ніж будь-яка країна Європи, крім Німеччини.

У цьому плані Україна  нині переживає далеко не кращі часи. Більше того, щорічно наукову сферу в Україні залишають 30 тис. учених та спеціалістів. Лише 1% промислових підприємств України займаються освоєнням нових технологій .

Ефективність процесу  комерціалізації технологій залежить від певних чинників. По-перше, від взаємодії фундаментальних і прикладних досліджень, що захищені від зовнішнього втручання.

По-друге, від захисту  прав інтелектуальної власності та розвитку інфраструктури.

Щодо розвитку інноваційної інфраструктури в Україні перспективним є: будівництво технопарків, обладнаних необхідними комунікаціями і виробничою інфраструктурою, на базі малих підприємств; організація технопарків на базі непрацюючих підприємств, яких достатньо в усіх регіонах [9]. У 1996р. затверджена Концепція державної промислової політики

України, основною ідеєю  якої є реформування економіки на основі високотехнологічних виробництв. У 1999р. Верховною Радою ухвалено Концепцію науково-технологічного й інноваційного розвитку України, у якій основна увага приділялась структурній перебудові виробництва, збільшенню наукомісткого експорту тощо.

Юридичною основою, яка закріплює захист інноваційних конкурентних переваг, та передумовою передання об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) в інші держави є патентне законодавство та законодавчі акти щодо трансферу технологій.

Верховною Радою України  прийнято низку законів, які регулюють інноваційний процес та захищають авторські права [1, с.265]. Так, здійснення міжнародної передачі технологій регулює Закон України „ Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій ”, згідно з яким технологія - результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг. Трансфер технологій в Україні може здійснюватися шляхом укладення таких договорів: про поставку промислової технології; про технічно-промислову кооперацію; про надання технічних

послуг; про надання послуг з планування, розроблення програми досліджень та проектів; про надання в оренду або лізинг складових технологій, обладнання; комерційної концесії (франчайзингу) [4].

В сучасних умовах поряд  з позитивними тенденціями сталого економічного зростання та підвищення реальних доходів громадян існує ще низка питань, вирішення яких потребує широкого залучення міжнародної технічної допомоги. Впровадження проектів міжнародної технічної допомоги сприяє розв’язанню тих проблем, які Україна не в змозі вирішити самостійно, та зменшує навантаження на державний бюджет. Міжнародна технічна допомога надається Україні практично в усіх галузях народного господарства та суспільного життя більш як 20 країнами і є важливим інструментом реалізації політики її міжнародної інтеграції, забезпечення інтересів держави на зовнішніх ринках [7].

З 1993р. Україна є асоційованим членом програми EUREKA. Український Національний інформаційний пункт за період свого існування надіслав до Секретаріату EUREKA 76 проектних пропозицій, з яких 43 занесено в базу даних програми . Одним з головних практичних інструментів співробітництва ЄС та України є програма Європейського Союзу TACIS. З початку реалізації програми Європейський союз надав Україні технічної допомоги на суму близько 1,1 млрд. євро, у тому числі в рамках національної програми TACIS - понад 550 млн. євро. Незважаючи на позитивні наслідки реалізації європейських програм в Україні, проекти міжнародної технічної допомоги, що здійснювались і здійснюються в Україні, є ізольованими один від одного, нескоординованими і в своїй більшості не сприяють проведенню глибоких системних перетворень.

Венчурне (ризикове) інвестування є одним з найприбутковіших видів бізнесу: середня рентабельність венчурних інвестицій складає 50% за перші 5 років, при цьому можна отримати надприбутки за рахунок вмілого розвитку бізнесу на основі інтелектуальної власності.

ТЕХІНВЕСТ – українська венчурна компанія з широкою міжнародною мережею технологічних та інвестиційних партнерів, яка спеціалізується на пошуку перспективних об’єктів для інвестування та розвитку українських експортно-орієнтованих технологічних компаній. До технологічного портфелю компанії

ТЕХІНВЕСТ входить понад 20 перспективних технологій, готових для комерціалізації. Це технології в таких сферах, як інформаційно-комунікаційна, медицина і біотехнології, нано- і енергетичні технології, нові матеріали тощо. Україна має значний науково-технічний потенціал, за рахунок якого може швидко зростати хай-тек-сектор. Наразі ТЕХІНВЕСТ розвиває кілька актуальних системних проектів для розвитку хай-тек-експорту з України: Всеукраїнський конкурс високих технологій, Технологічний Венчурний Фонд DFG Nexus,Технологічний центр, Роуд-шоу українських технологій в США та ін.

За даними Асоціації франчайзингу, у 2006 році кількість франчайзингових мереж в Україні збільшилася на 20%. Останнім часом в Україні набуває популярності так званий товарний франчайзинг, коли франчайзер цілковито забезпечує процес продажу товару: ремонт та облаштування торгового залу, рекламну підтримку, мерчандайзинг і навчання персоналу. Кількість таких торгових точок становить 8594, хоча ще рік тому їх було 1040.

Друге місце за кількістю власників франшиз посідають заклади громадського харчування — 44 мережі та 576 точок. Третє місце посідає сегмент послуг для споживачів — 37 мереж.

Найбільшим таким франчайзером вважають ТМ „ТНК” з 1230 франчайзинговими точками .

Таким чином, розвиток різноманітних форм міжнародної передачі технологій (особливо, некомерційних) значно ускладнює можливість їх реального відображення у платіжному балансі країни. Лише частина платежів за технологію враховується статистикою платіжного балансу. Якщо технологія передається у чистому вигляді, то платежі за неї проходять у рядку „роялті та ліцензійні платежі”, який належить до розділу послуг поточних операцій. Тільки промислові країни публікують статистику технологічних платежів, і тому оцінити їх обсяг у світі в цілому неможливо [6,c.191-192].  За період з 2001р. по 2005р. спостерігається відносне зростання експортно-імпортних послуг у сфері передачі технологій. Проте частка таких послуг у загальному обсязі є невеликою і не перевищує у середньому 5%. Виняток становлять різні ділові, професійні та технічні послуги, відсоток експорту-імпорту яких дещо вищий (відповідно: 9,5% і 15,9% у 2005р.).

Зросла частка імпорту  роялті та ліцензійних послуг –  з 1,7% у 2001р. до 7,1% у 2005р. Варто звернути увагу на те, що імпорт технологічних послуг значно перевищує експорт, що свідчить про залежність нашої країни від іноземних технологій та низьку інноваційну активність в Україні.

Існуюча структура торгівельних операцій у сфері трансферу технологій відобразилася і на інноваційних витратах підприємств промисловості України. Так, згідно статистичних даних, упродовж 2001-2005рр. спостерігається тенденція до зниження частки витрат підприємств на придбання нових технологій та прогресивних засобів виробництва, маркетинг, рекламу. Проте позитивним є відносне зростання витрат на власні дослідження та розробки (з 8,7% - у 2001р. до 10,6% - у 2005р.) Україна зробила політичні кроки до забезпечення захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності (ОІВ) на основі стандартів, прийнятих у світовому співтоваристві. Проте помітних зрушень у цих напрямах не відбулося. Так, кількість новаторів в

Україні за останні 10 років скоротилася майже втричі. У загальному обсязі світових патентів Україні належить менше 1%. Причому зареєстровано патентів без проведення експертизи – 9363, тобто 80% від загальної кількості. Крім того, такі патенти є не конкурентно спроможними на світових ринках. Спостерігається низька винахідницька активність в Україні. Загалом варто

відмітити певні коливання  у поступовому зростанні обсягів реалізації інновацій та нерівномірність запровадження принципово нової продукції за період 2001-2005рр., на відміну від стабільного збільшення її поставок на експорт ( з 30% із загального обсягу – у 2001р. до 50% - у 2005р

Реалізація принципово нової продукції із загального обсягу поставлено на експорт