Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

Зміст

Вступ........................................................................................................................3

Розділ 1. Зміст і призначення виробничої програми...........................................5

Розділ 2. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства..13

Розділ 3. Структура виробничого циклу.............................................................17

Розділ 4. Характеристика методів створення планів, графіків виробничого процесу...................................................................................................................21

Висновки................................................................................................................26

Список використаних джерел..............................................................................28

 

Вступ

Вивчення попиту зовнішнього та внутрішнього ринку на товари та послуги  виконуються на підприємствах службами маркетингу, які проводять ринкові  дослідження з допомогою виставок, ярмарок та інших заходів, на яких виявляється попит на відповідні вироби і послуги, приймаються замовлення, укладаються договори на поставку тощо.

При визначенні виробничих можливостей виконуються розрахунки наявних і потрібних виробничих потужностей, кількості працівників, матеріальних ресурсів.

На етапі формування виробничих програм й особливо їх структури, тобто питомої ваги конкретних видів виробів чи послуг, необхідно виходити з основних економіко-теоретичних положень, суть яких полягає у тому, що можливий випуск продукції при повному й ефективному використанні ресурсів при даному розвитку технології характеризує крива виробничих можливостей, на якій зображені альтернативні варіанти структурної програми при повному використанні ресурсів.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюються відповідно до виробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.

Актуальність теми полягає в тому,що виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо.

Об'єктом роботи є виробнича програма підприємства.

Предметом роботи є розробка виробничої програми підприємства.

Метою роботи є розгляд та характеристика розробки виробничої програми підприємства.

Завданнями курсової роботи є:

- охарактеризувати зміст і призначення  виробничої програми;

- дати коротку організаційно-економічну  характеристику підприємства;

- розглянути структуру виробничого  циклу;

- розробити характеристику методів створення планів, графіків  виробничого процесу.

Матеріали для даного дослідження отримані з поточної звітності ВАТ «Дніпроспецсталь» з допомогою інтернет-джерел.

Курсова робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, а також  списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Зміст і призначення виробничої програми

Важливим розділом поточного плану  є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції.

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов’язаний із планом праці і заробітної плати, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.

Виробнича програма підприємств  визначає склад, кількість і обсяг  продукції, яка повинна бути виготовлена  у плановий період і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог:

• правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обгрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;
• повне ув’язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;
• обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва  продукції в натуральному (умовно-натуральному) вигляді та плану виробництва у вартісному вигляді [17, с. 156].

В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена  реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції  забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Для того, щоб вірно  сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати  наступні матеріали:

• прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції цін, кількості конкурентів тощо;
• перспективний план виробництва продукції і послуг;
• державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства – якщо таке існує;
• результати вивчення поточного попиту на продукцію;
• договори на виробництво та постачання продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;
• заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;
• заходи щодо збільшення спеціалізації і кооперування виробництва;
• дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.

Послідовність раціональної розробки виробничої програми зображена на рис. 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Схема планування виробничої програми

 

Підставою для визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель замовлень і господарські договори.

Обсяг випуску по окремих  виробах обгрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обгрунтування  на підприємствах з’являються внутрішньовиробничі диспропорції у завантаженні устаткування, розробляються шляхи їхнього усунення, а також заходи щодо розширення спеціалізації і кооперування виробництва.

Виходячи з натуральних  обсягів постачань і виробництва, розраховується загальний обсяг  продукції у вартісному вигляді: обсяг товарної продукції, валової продукції, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції.

Розробка завдань із випуску виробів у натуральному вигляді є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми. Важливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатних задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.[9, с. 324]

Планування виробничої програми в натуральному вигляді  передбачає:

• визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається;
• розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва по календарних періодах року (у головному плані) і обгрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка містить натуральні та вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг чистої продукції в натуральних одиницях за номенклатурою і асортиментом.

Номенклатура – це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент – це різновид виробів у межах даної номенклатури. Натуральні показники представлені у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри).

Номенклатура виробів  підприємства може бути централізованою  та децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних  контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Значення натуральних  показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають  можливість оцінити ступінь задоволення  потреб споживачів у певних товарах  із врахуванням якісної характеристики товарів.

Одним із найважливіших  етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах.

Основним методом визначення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба в знаряддях праці (машини, устаткування) визначається, виходячи із передбачених обсягів робіт, виконуваних з їхньою допомогою, і прогресивних норм продуктивності.

Поряд з цим враховується потреба на капітальне будівництво, створення резервів і т.п.

Потреба в продукції  погоджується з можливостями її виробництва. При цьому методи такого ув’язування мають свої особливості залежно від рівня планування. Головним засобом ув’язування потреби і ресурсів є розробка матеріальних балансів.

На підставі плану випуску продукції  підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі  програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання по номенклатурі і загальному обсязі продукції. У завданні по номенклатурі вказується кількість найменувань виготовлених окремих видів продукції у натуральному вигляді. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), я яких встановлюється завдання цехам за номенклатурою, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Для випускаючих цехів програма складається за найменуванням та кількістю готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства. В одиночному і серійному виробництві для заготівельних та обробних цехів номенклатурне завдання встановлюється, зазвичай, в комплектах деталей на сторону, виробах, вузлах. В умовах масового виробництва цим цехам планується випуск заготовок і деталей за окремими найменуваннями.

Виробнича програма кожного цеху обгрунтовується виробничою потужністю окремих груп обладнання, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявляти “вузькі місця” в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні обладнання [19, с. 451].

На основі виробничих програм цехів  складаються плани виробництва  для допоміжних, обслуговуючих підрозділів  підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного  господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби і їхній продукції та послугах.

Виходячи з планів цехів, розробляються  виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва  є доведення завдань із виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, виключаючи державний контракт та державне замовлення.

Державний контракт і державне замовлення формується на основі пропозицій міністерств і відомств – державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення – за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) та виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.