Юридичні особи як суб'єкти права влоасності

Щодо політичних партій і масових  громадських рухів, які мають  політичні цілі, то вони не можуть одержувати фінансову підтримку або іншу матеріальну допомогу від іноземних  держав, організацій і громадян.

Зміст суб’єктивного права власності громадських організацій полягає у тому, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Право власності об’єднань громадян (громадських організацій, фондів, політичних партій) реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з’їзди тощо) у порядку, передбаченому  законодавством України та статутним  документом.

Щодо майна профспілкових організацій, то джерела, порядок формування і  використання коштів профспілкового бюджету  визначається статутами профспілок.

Фінансова діяльність профспілок, що здійснюється відповідно до їх статутів, за винятком комерційної діяльності, держава не контролює.

Джерела доходів підприємств і  організацій, що належать профспілкам, розміри одержаних ними коштів і  сплату податків контролюють державні фінансові органи та податкові інспекції.

Кошти та інше майно об’єднань  громадян, у тому числі тих, що ліквідуються, не можуть перерозподілятись між  їх членами і використовуватись  для виконання статутних завдань  або на благодійні цілі, а відповідно до ст.21 Закону України “Про об’єднання громадян” за рішенням суду спрямовуватись в дохід держави.

Власність релігійних організацій.

Релігійні організації, як і інші юридичні особи також можуть мати у власності  певне майно. Відповідно до ст.7 Закону України від 23.04.1991р. “Про свободу  совісті та релігійні організації” релігійними організаціями в  Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні  братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а  також об’єднання, що складаються  з вищезазначених релігійних організацій.

У власності організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об’єкти  виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Власність релігійних організацій формується внаслідок  придбання або створення ними майна за рахунок власних коштів, за рахунок майна, пожертвуваного громадянами, організаціями, переданого державою, а  також придбаного за іншими підставами, передбаченими законом (ст.18). Релігійним організаціям заборонено проводити  примусове обкладання віруючих майновими  зборами.

Релігійні організації у порядку  встановленому чинним законодавством мають право для виконання  своїх статутних завдань засновувати  видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні), яким надаються  права юридичної особи (ст.19).

У разі припинення діяльності релігійної організації майнові питання  вирішуються відповідно до її статуту  і чинного законодавства, а майно, надане їм у користування державними, громадськими організаціями або  громадянами, повертаються його колишньому власнику. На майно культового призначення, що належить релігійним організаціям, не може бути звернене стягнення за претензіями кредиторів. При відсутності правонаступників майно релігійної організації, що припинила свою діяльність, переходить у власність держави (ст.20).