Економічна стратегія підприємства

Процедура розробки стратегії функціонування підприємства охоплює чотири головні  етапи (рис. 1.2), кожний з яких має загальну спрямованість на обґрунтування основних показників та альтернатив для реалізації обраної стратегії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Основні етапи формування економічної стратегії підприємства

            На рисунку показано, що процес формування економічної стратегії підприємства охоплює ланцюг взаємопов'язаних етапів, кожний з яких логічно випливає з попереднього, а всі вони, будучи взаємозалежними, виступають єдиним цілим. Початковим етапом у цьому процесі є оцінка та аналіз діючої стратегії, тобто її діагностика, що дозволяє установити внутрішні й зовнішні можливості досягнення поставлених стратегічних цілей, виявити сильні й слабкі місця в діяльності підприємства, оцінити спроможність підприємства перейти до більш високого виду стратегії. 
При оцінці діючої стратегії враховується: 
- гнучкість і орієнтація на зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства; 
- рівень збалансованості цілей діяльності з ресурсами для їхнього досягнення; 
- імовірність ризику; 
- чітке поєднання підцілей. 
         Світова наука розробила варіант комплексного дослідження можливостей, небезпек, сильних і слабких сторін діяльності підприємницьких структур, який називається SWOT-аналізом. Він охоплює вивчення як зовнішніх можливостей і небезпек, так і внутрішніх сильних і слабких сторін підприємства. 
Підприємство повинне не тільки аналізувати зміни, що відбулися, а й вміти їх передбачати, щоб вчасно приймати необхідні рішення. 
         Другий етап пов'язаний з коригуванням діючої або розробкою нової стратегії. На цьому етапі враховується стадія життєвого циклу підприємства (продукції) та результати SWOT-аналізу. Виявлення сильних і слабких сторін діяльності, оцінювання впливу різних факторів допомагає обґрунтовувати стратегічні й тактичні цілі, визначати завдання підприємства і втілювати їх у стратегічні плани. 
Якщо діюча стратегія не підлягає коригуванню, то формується нова стратегія. 
          Третій етап полягає в прогнозуванні можливих ризиків і в розробці заходів їх нейтралізації. Розробка заходів запобігання ризиків ґрунтується на: 
- виявленні обставин, за яких виникають різні види ризиків; 
- оцінці можливих проявів ризиків, потенційних втрат або вигод від них; 
- визначенні сукупного впливу ризиків на економіку підприємства; 
- досягненні мінімально допустимих (критичних) обсягів реалізації продцкції; 
- страхуванні ризикових ситуацій та застосуванні інших нейтралізуючих заходів. 
         Четвертий етап охоплює вибір стратегічних альтернатив обраній базовій стратегії (рис. 1.3.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Стратегічні альтернативи базовим стратегіям діяльності підприємства

На сучасному етапі розвитку в Україні відбувається трансформація  всього комплексу економічних, громадських, владних відносин. І дуже важливо, щоб ці зміни проходили найбільш ефективним шляхом, із урахуванням  чітко визначених, науково обґрунтованих пріоритетів. Сьогоднішні тенденції, які спостерігаються в зовнішньому середовищі й усередині нашої країни, зумовлюють необхідність і доцільність розробки загайної економічної стратегії розвитку діяльності підприємств,, організацій, органів влади та місцевого самоврядування України.[8]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. аНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ В ОКЕРМІЙ ГАЛУЗІ  ІПРОМИСЛОВОСТІ укРАЇНИ.

2.1. Стратегії кондитерської галузі

 

Кондитерська промисловість - це важлива  галузь народного господарства. Основним напрямком розвитку цієї галузі є необхідність значного зростання якості, біологічної цінності і смакових переваг продуктів харчування, а також покращення їх асортименту. Завжди актуальним є повне забезпечення потреб народного господарства і населення у високоякісній продукції; проведення технічного переозброєння, вдосконалення та інтенсифікація виробництва кондитерської галузі. Тому актуальним питанням на сьогоднішній день є використання натуральної вітчизняної сировини, придбання найсучаснішого обладнання та впровадження найновіших технологій для виробництва продуктів високої якості.            

 Основними виробниками кондитерських виробів являються:  “Кондитерська корпорація “Рошен” , ЗАТ “АВК”, ЗАТ “ Конті”, Корпорація “Бісквіт-Шоколад”.

Обсяги виробництва кондитерської  продукції в Україні протягом останніх 9 років мають чітку динаміку до збільшення (рис. 2.1.).[21]

Рисунок 2.1. Динаміка обсягів виробництва кондитерських виробів в Україні, тис.т.

При неперервному щорічному зростанні виробництва кондитерська промисловість змінює структуру асортименту в цілях зростання випуску виробів, які користуються підвищеним попитом (в тому числі цукерок), покращення якості виробів, зниження цукромісткості, використання нетрадиційних видів сировини і фруктово-ягідних заготівок місцевого виробництва, які дозволяють створити безвідхідні технології, безперервне технічне переозброєння кондитерських фабрик на базі нової техніки, створення і впровадження комплексно-механізованих і автоматизованих ліній, впровадження робототехніки і механізації трудомісткості, і ручних процесів. Створення і впровадження нової техніки і технології, застосування нових конструкторських матеріалів та освоєння нових виробів приводить до зниження трудомісткості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити витрати робочого часу і простою устаткування.

Звичайно імпортні вироби користуються неабияким попитом серед населення  нашої країни, але вони відрізняються високою ціною, яка розрахована на категорію високо спроможних споживачів. Якість товару не завжди відповідає високій ціні реалізації. Продукція, що постачається з країн Східної Європи характеризується доступною ціною, що забезпечує постійний попит серед споживачів із середнім достатком. Вітчизняні підприємства характеризуються співвідношенням високої якості та ціни товару, який в спромозі споживати кожна верства населення. Тому обсяг споживання національних кондитерських виробів серед населення нашої країни щорічно зростає.

Значну роль у збільшені виробництва  і розширення асортименту української  кондитерської продукції зіграло  різке збільшення обсягів експорту в Росію за останні роки. Там українські солодощі зайняли нішу дешевих кондитерських виробів. Багато численні українські підприємства, особливо великі і середні, експортують в Росію до половини виробленого.

Експорт кондитерської продукції у понад 10 разів перевищує обсяги імпорту. Найбільшу частину експорту протягом останніх років складають вироби з шоколаду (близько 50%). Імпорт здійснюється з різних країн як з країн близького так і далекого зарубіжжя. Проте, обсяги ввезення солодощів є незначним, у структурі найбільшу питому вагу мають вироби з шоколаду. Отже, українська кондитерська галузь має чітку експортну орієнтацію.

Як  відомо, конкуренція є невід'ємною  частиною ринку. В таких умовах підприємства намагаються запропонувати не тільки випробуваний часом товар, але й  освоїти випуск нової продукції, знайти свою особливість в асортименті, яка б відрізняла б їх, зробити наголос на реалізації цієї продукції.

Для отримання високоякісних кондитерських  виробів використовують різноманітну сировину (цукор, борошно, патоку, горіхи, олійні зерна, какао-боби, каву, плодово-ягідні напівфабрикати, фрукти і ягоди). Одержати високоякісні кондитерські вироби з низької якості сировини неможливо Тому на більшості підприємств кондитерської галузі значна увага приділяється контролю якості сировини яка надходить, а знання вимог стосовно сировини вкрай необхідні всім працівникам промисловості.

Основним аргументом вітчизняних  виробників в боротьбі за ринок залишається ціна - у кого вона нижча, той і у виграші. Але не все так просто, як може здатись на перший погляд. Практично на всіх виробництвах доля імпортованих інгредієнтів у випуску виробів (за винятком печива) складає 15-20 відсотків фізичного обсягу, а при виробництві, наприклад, шоколаду доходить і до 40 відсотків. Імпортуються какао-боби, жири, пальмове, арахісове, кокосове масла, ароматизатори. За все це треба платити дорожчою валютою. Приходиться імпортувати і пакувальні матеріали (хоча б частково), що також обходиться надто недешево.

Протягом тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась  переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого  обсягу суспільних ресурсів - персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні еволюційні процеси. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або стали економічно невигідними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях організаційних форм і методах господарювання. На протязі останніх років розвиток харчової промисловості набуває інтенсивного характеру, тобто в діяльності підприємств присутні інноваційні процеси.

 Як відомо, інноваційний процес  є чинником економічного зростання. Технологічні зміни здійснюються через інноваційні процеси потоки нововведень, що є основним елементом доведення науково-технічних знань до стадії використання у процесі виробництва, забезпечуючи основну мету ринку - отримання та примноження прибутку.. Вони є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі і просторі. Так, на сьогоднішній день споживач може спостерігати великий обсяг асортименту кондитерських виробів, який заполонив ринок не тільки ринок нашої країни, але й почав охоплювати зама кордонний ринок. Це стало можливим завдяки технічним нововведенням, які проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів). Сучасним технологіям в цій галузі властиві певні тенденції розвитку й застосування. Головним з них є перехід до мало стадійних процесів через поєднання в одному технологічному агрегаті кількох операцій, забезпечення в нових технологічних системах безвідходності виробництва. 
 Більшість підприємств галузі переконливо довели свою здатність успішно конкурувати в умовах вільного ринку серед інших відомих світових компаній. Отже, сьогодні існуючий ринок кондитерських виробів є привабливим для іноземних інвесторів, постачальників сировини, устаткування. Подальше співробітництво з такими фірмами, а також створення на основі цього СП значно підвищить якість українських кондитерських  виробів  і  дозволить  конкурувати  з  провідними зарубіжними фірмами, а також перейняти їхній досвід роботи.

Кондитерський ринок характеризується як монополістична конкуренція, що має тенденцію руху до олігополії - три підприємства             ( "Roshen", "А.В.К." та "Конті") займають 46,6 % ринку, реалізуючи конкурентні стратегії "лідерів" і "челеджерів".

95 % компаній-виробників застосовують для охоплення ринку стратегічний підхід, який відтворює наміри задовольнити потреби різних груп покупців, виробляючи значну кількість різновиду товарів.[14]

Таким чином, можна сказати, що в  цілому підприємства кондитерської  галузі харчової промисловості України використовує у своїй діяльності стратегій невисоких цін на свою  для забезпечення доступності продукції якомога більшій кількості населення, як на вітчизняному ринку так і на закордонному. Покращення якості, розробка нових зразків товару, зниження матеріаломісткості, енергомісткості, трудомісткості та інших затрат здійснюється шляхом застосування новітньої техніки та технології, які є більш продуктивнішими. Дані кроки знаходять відображення у стратегіях інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств, а також у стратегії зниження виробничих витрат. Значні обсяги експорту кондитерських виробів за кордон та співпраця з закордонними партнерами пояснюється використанням зовнішньоекономічної стратегії. Значна кількість видів та широкий асортимент кондитерських товарів свідчить про наявність та використання товарної стратегії.

В діяльності будь-якого підприємства всі стратегії направлені на реалізацію головної цілі – бути конкурентоспроможним. Так само і будь-який виробник кондитерських виробів хоче втримати свої існуючі позиції на даному ринку та максимально намагається заволодіти більшою часткою ринку.[12]

 

 

 

 

 

 

2.2. Стратегії корпорації «ROSHEN».

 

Як уже зазначалося в першому  розділі, що економічною стратегією є ефективне досягнення мети підприємства економічними засобами, тож в даному пункті я розгляну ці засоби, методи та прийоми на прикладі одного з підприємств кондитерської промисловості - корпорації "ROSHEN" та намагатимусь з'ясувати яким чином дане підприємство досягло лідируючих позицій на кондитерському ринку та продовжує їх утримувати.

Зараз на ринку кондитерських  виробів працюють близько 800 підприємств. Із них 28 вважаються великими. Проте безперечним лідером національного ринку кондитерських виробів є кондитерська корпорація «ROSHEN». Вона була створена в 1995 році,  входить в концерн "Укрпромвнвест" (до 2002 року корпорація "ROSHEN" називалася "Укрпромінвест-Кондитер"). Назву корпорації було взято із прізвища її засновника - Петра Порошенка. сьогоднішній день до складу "ROSHEN" входять чотири фабрики на Україні (київська ім. Карла Маркса, вінницька, маріупольська і кременчуцька) та дві виробничі площадки Липецької кондитерської фабрики „Ликонф" (Росія) , Клайпедська кондитерська фабрика (Литва), , а також масло молочний комбінат «Бершадьмолоко» та «Літинський племзавод», які забезпечують фабрики корпорації натуральною високоякісною сировиною. Для покращення умов зберігання сировини та готової продукції, для оптимізації поставок продукції та мінімізації затримок продукції на складі - Корпорація ввела в експлуатацію власний логістичний центр. Під власним „солодким знаком якості" "ROSHEN" виробляє до 200 видів високоякісних кондитерських виробів (шоколадні і желейні цукерки, карамель, шоколад, печиво, вафлі, бісквітні рулети і торти). Загальний обсяг виробництва продукції досягає 300 тисяч тон на рік, з яких близько половини експортується в Росію, Німеччину, Ізраїль, Монголію, Польщу, Словаччину, США, Естонію.[10]