Економічна історія

   Абсолютна, або чиста, монополія існує коли одна фірма являється єдиним виробником продукту, в якої нема близьких аналогів.

   Характерні  риси чистої монополії:

   Ø Єдиний продавець – споживач повинен  купувати товар у монополіста, або  обходитись без нього;

   Ø Нема близьких замінників – продукт унікальний, так як на ринку не існує певних подібних аналогів;

   Ø “Диктуючий ціну” – на відміну від ринку  чистої конкуренції, коли фірма “згоджується з ціною” при ринку із чистою монополією монополіст диктує свою ціну, тому що він випускає і контролює  загальний об’єм пропозиції;

   Ø Заблоковане  входження – якщо монополіст немає  конкурентів, то існує вагома причина  цьому. Існування монополії залежить від існування певних бар’єрів для  вступу в галузь.

   Бар’єри для вступу в галузь:

   Економія, зумовлена зростанням масштабів  виробництва: витрати. Автомобільна промисловість. Сучасна технологія в деяких галузях така, що ефективне маловитратне виробництво може бути досягнуте, тільки якщо виробники являються надзвичайно крупними як в абсолютному вимірі, так і стосовно ринку. Досягнення низьких витрат на одиницю продукції, і, відповідно, низьких цін одиниці продукції для споживачів залежить від існування невеликої кількості фірм, чи, в крайньому випадку, тільки однієї фірми. Чим більші масштаби фірми, тим ефективніше вона розподіляє свої ресурси, матеріал, свій потенціал, тобто, ефективно скорочує свої витрати.

   Підприємства  суспільного користування: дійсні монополії. Електричні та газові компанії, підприємства водопостачання, автобусні фірми, кабельне телебачення, зв’язку. Ці галузі переважно представляють державу, вони мають певні привілеї. Проте, держава здійснює жорсткий контроль над діяльністю монополістів, з метою того, щоб уникнути зловживання монопольною владою, яку вона надала.

   Легальні  бар’єри: патенти і ліцензії.

   Патенти. Патенті закони націлені на захист винахідника від незаконного захоплення продукту чи технологічного процесу конкуруючими підприємства, які не брали участі у витратах часу, зусиль та грошей, котрі пішли на його розробку. Патенти можуть забезпечувати винахідника монопольним становищем на час дії патенту.

   Ліцензії. На державному рівні федеральна комісія  США по зв’язку видає ліцензії радіо- та телестанціям. В багатьох великих містах необхідно отримати муніципальну ліцензію щоб водити таксі.

   Власність на важливі види сировини. Фірма, володіюча чи контролююча сировину, яка необхідна в процесі виробництва може перешкоджати створенню конкуруючих фірм (нові спортивні ліги – існуючі старі мають контракти з кращими гравцями і договори про оренду головних стадіонів і арен).

   Нечесна конкуренція. Вступ нових конкурентів  чи усунення конкурентів-суперників може бути здійснено внаслідок агресивних жорстоких дій (наприклад, обливання  брудом продукції, давка на постачальників ресурсів та банків, переманювання  ведучого персоналу, різке зниження цін, з метою того, щоб довести до банкрутства конкурентів – багато з цих аспектів є не законними).

   Візьмемо, наприклад, монополіста, який має контроль над патентами і сировиною, йому не грозить створення державою регулюючої комісії – тобто має ідеальне становище для панування на ринку. Чистий монополіст буде визначати об’єм виробництва максимізуючи прибуток, виходячи із своїх витрат і попиту.

   Прагнучий до прибутку монополіст використовує ту ж логіку, що і прагнучий до прибутку конкурент. Він буде виробляти кожну наступну одиницю до тих пір, поки реалізація забезпечуватиме більший приріст валового доходу, ніж збільшення валових витрат. Тобто, фірма буде нарощувати виробництво продукції до такого об’єму, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам.

   Слід  відмітити, що монополіст призначає  не однакову ціну для всіх споживачів. Монополіст збільшує свої прибутки, призначаючи  різні ціни для різних покупців, тобто монополіст займається ціновою  дискримінацією.

   Можливість  займатися ціновою дискримінацією не є легкодоступною для всіх продавців. Взагалі, цінова дискримінація здійсненна, коли виконуються три умови:

   - найбільш  очевидно, що продавець повинен  бути монополістом, чи хоча б  володіти деяким ступенем монопольної  влади, тобто якось контролювати виробництво і ціноутворення;

   - продавець  повинен бути здатним виділяти  покупців в окремі класи, в  яких кожна група має різну  готовність чи здатність платити  за продукт; 

   - першопочатковий  покупець не може перепродавати  товар чи послугу. 

   Економічні наслідки цінової дискримінації: 1-ий монополіст збільшує свої доходи, займаючись ціновою дискримінацією, 2-ий монополіст, який займається дискримінацією буде займатися виробництвом більшого об’єму продукції, ніж той, який ціновою дискримінацією не займається.

   Сучасна теорія виділяє три типи монополії:

    1) монополія  окремого підприємства;

    2) монополія  як змова;

    3) монополія,  що базується на диференціації продукту.

   Досягти такого монопольного становища нелегко  і про це свідчить сам факт рідкісності  таких утворень.

   Більш доступним і поширеним є шлях змови чи угоди декількох крупних  фірм. Він дає змогу швидко створити на ринку умови, коли продавці (виробники) знаходяться в “одній команді”, усувається конкурентна боротьба, передусім цінова і через це споживач опиняється у безальтернативних умовах.

   Такі  угоди вели до створення різних форм монополій. Першими з таких були початкові об’єднання — пули, ринки, конвенції, корнери, які являли собою  тимчасові угоди між підприємствами, як правило однієї галузі, з метою підтримання певного рівня цін або поділу отриманого прибутку. Проте такі об’єднання не були стійкими і створювалися лише на короткий термін для отримання одноразового або декількаразового прибутку.

   Проникнення монополій у всі сфери суспільного  відтворення — безпосереднє виробництво, обмін, розподіл та споживання — призвело до появи більш стійких монополістичних об’єднань, які створювалися на тривалий строк. Із монополізацією сфери обігу виникли перші, найпростіші із п’яти основних форм монополій —картелі та синдикати.

   Картель — це об’єднання декількох підприємств  однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самотійність, а домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту.

   Синдикат  — це об’єднання ряду підприємств  однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів реалізація продукції здійснюється через спеціально створену загальну збутову контору.

   Більш складні форми монополістичних  об’єднань виникають тоді, коли процес монополізації поширюється  і на сферу безпосереднього виробництва. У цьому випадку виникла необхідність об’єднання у межах однієї корпорації послідовних, взаємопов’язаних виробництв кількох галузей промисловості, які були задіяні у створенні кінцевого продукту. Можна сказати, що відбувалася вертикальна інтеграція, або комбінування. Наприклад, у межах гігантських автомобільних корпорацій об’єднувалися підприємства, що видобували сировину, виплавляли сталь, виробляли деталі і, нарешті, складали власне автомобілі. Саме на цій основі виникла така більш складна форма монополістичних об’єднань, як трест.

   Трест — це об’єднання ряду підприємств  однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва та виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, тобто відбувається об’єднання виробництва, збуту, фінансів, управління, а в залежності від суми вкладеного капіталу власники окремих підприємств, що входять до складу тресту, отримують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні і привласнювати відповідну частку прибутку. Спираючись на свою владу, компанії-трести проводили в межах своїх галузей вигідну їм політику і примушували слідувати їй інших галузевих виробників. Прикладом можуть слугувати американська чорна металургія, нафтопереробка, алюмінієва, тютюнова промисловість періоду кінця ХІХ - початку ХХ ст. На початку ХХ ст. в США діяло понад 800 трестів, до складу яких входило понад 5 тис. підприємств з капіталом понад 7 млрд. дол. Найкрупнішими трестами були “Стандарт ойл”, “Юнайтед Стейтс Стіл”, “Дженерал Електрик” та ін. В інших країнах розвинутого капіталізму в якості галузевих монополій виступали картелі й синдикати.

   Потрібно  відмітити, що історія трестів, картелів і синдикатів демонструє, що вони не вели до повного пригнічення конкурентних ринкових сил. Навіть у випадку захоплення всього галузевого виробництва трести не могли повністю вилучити конкуренцію з галузевого ринку. При збереженні постійної потенційної загрози проникнення в галузь нових виробників трести, що захопили все галузеве виробництво, зіштовхувалися з конкуренцією з двох боків: їм загрожувала конкуренція імпортних товарів та конкуренція товарів-замінників.

   За  допомогою механізму міжгалузевої конкуренції та переливання капіталів вертикальна інтеграція переростає у диверсифікацію, яка є процесом проникнення капіталу тієї чи іншої монополії у галузі, які безпосередньо не пов’язані з основною сферою її діяльності. Якщо диверсифікація здійснюється на основі концентрації капіталу, то проникнення монополій в іншу галузь промисловості здійснюється за рахунок внутрішніх нагромаджень капіталу; коли цей процес відбувається на основі централізації капіталу, то організація виробництва в інших галузях здійснюється шляхом купівлі акцій.

   На  основі диверсифікації виникає така сучасна основна форма монополістичних об’єднань, як багатогалузевий концерн. Він є об’єднанням десятків, а в багатьох випадках навіть сотень підприємств, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об’єднання фінансовий контроль. Серед 500 наймогутніших монополій США понад 90% існують у формі багатогалузевих концернів. Лише 5% серед цих гігантських корпорацій випускають однопрофільну продукцію, а переважна більшість їх має у своєму складі у середньому підприємства 11 галузей, а найбільш могутні монополії - до 30 - 50 галузей.

   У сучасному  ринковому середовищі найбільш поширеною  є олігополія. Це слово грецького  походження і означає “мало (небагато) продавців”. Справді, в економіці розвинутих західних країн спостерігається така ситуація, коли в окремих галузях домінують 3-4 крупних фірми. Так у середині 80-х років частка чотирьох провідних автомобільних фірм становила у національному виробництві Японії 71%, ФРН — 79,5%, США — 97,8%, Великобританія — 95,5%, Франції — 99,8%. Схожа ситуація спостерігається і в інших галузях.

   Монополістичні  тенденції можуть виявлятися не лише на боці виробника. Вони існують також  і на боці покупця. Проявом однієї з них є монопсонія (від грецького “моно” — “один”, “опсонія” — “закупівля продовольства”). Монопсонія має місце тоді, коли на ринку існує лише один покупець певного товару, який, користуючись своїм становищем, може впливати на ціни вбік їх зменшення, тим самим збільшуючи свої прибутки.

   Процес  монополізації економіки має  як позитивні так і негативні  наслідки. Позитивним є те, що у гігантських  підприємств та їх об’єднань більше можливостей розвивати сучане виробництво, фінансувати крупні науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію робітників, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці.

   Отже, монополії здебільшого є крупними підприємствами з найвищою ефективністю і найнижчими виробничими витратами. Монополії, реалізуючи переваги крупного виробництва, забезпечують економію суспільних витрат виробництва й обігу.

   Та, на жаль, позитивні риси є не єдиними  рисами монополій. Перелік їхніх “гріхів” є значно довшим. І перший серед них — практика встановлення монопольних цін. Монополії встановлюють надто високі ціни порівняно з цінами, що утворюються на основі суспільних граничних витрат. Такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам і водночас обкладають споживачів своєрідною “даниною” на свою користь. Покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку і тому вони отримуватимуть надто мало продукту за свої гроші.

   Висновки

   Отже, після всього вищесказаного можна зробити висновок, що в економічній теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час однією з найбільш цікавих тем. Різні провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу них. Ще давні вчені (Арістотель) виявили існування такого явища в суспільному житті.