Державна підтримка санації та реорганізації підприємств: проблеми та перспективи

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет  імені Юрія Кондратюка

Фінансово-економічний  факультет

Кафедра фінансів, банківської справи та державного управління

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни:

 «Фінансова санація та банкрутство підприємств»

 на тему:

«Державна підтримка санації  та реорганізації підприємств: проблеми та перспективи»

 

 

 

 

Виконав:

студент групи 503-ЕФ

Карпенко С.В.

Перевірила:

Штепенко К.П.

 

 

Полтава 2012

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………….3

Розділ 1 Державна підтримка санації  та реорганізації підприємств: проблеми та перспективи……………………………………………………….4

Розділ 2 Методичні підходи оцінки кризового стану та визначення санаційної спроможності підприємства……………………………………….14

Розділ 3 Шляхи виходу підприємства з кризового стану……………..23

Висновки………………………………………………………………..…26

Список  використаної літератури………………………………………...27

Додатки…………………………………………………………………….28

 

ВСТУП

 

Більшість сучасних українських підприємств перебувають  у кризовому стані,  який вимагає вжиття менеджментом підприємства антикризових заходів,  конкретних скоординованих дій. Для цього необхідне чітке розуміння процесів,  що відбуваються на конкретний момент на підприємстві. У зв’язку із цим необхідно визначити суть антикризового управління, на яких стадіях розвитку кризи його застосовують і за допомогою яких процедур.

Антикризове управління фінансами  – один із напрямів фінансового  менеджменту, основним завданням якого  є організація фінансової діяльності на підприємстві з урахуванням можливостей профілактики та подолання фінансової кризи.

Мета контрольної  роботи – оцінити глибину кризового стану підприємства, виконавши експрес-діагностику банкрутства.

Об’єкт дослідження  – Публічне акціонерне товариство «Глобинський маслозавод». Інформаційними джерелами для виконання контрольної роботи є дані звітності за 2009-2010 роки (форма №1 «Баланс», форма №2 «Звіт про фінансові результати»).

 

 

РОЗДІЛ 1

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА  САНАЦІЇ  ТА РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

 

Здійснення  санації передбачає наявність відповідних  джерел фінансування.

Основними джерелами  фінансування санації можуть бути власні кошти підприємств (самофінансування) кошти власників; кредиторів та державні.

Крім того, в  окремих випадках держава може застосовувати непрямі методи сприяння санації суб'єктів господарювання, надаючи їм податкові пільги, створюючи особливі умови діяльності.

Власні фінансові  ресурси спрямовуються переважно  на поліпшення або відновлення платоспроможності  та ліквідності суб'єктів господарювання. Ця процедура здійснюється, як правило, за такими напрямками: реструктуризація активів; зменшення витрат; збільшення виручки від реалізації. [1, C. 300-307]

Реструктуризацію  активів здійснюють, вживаючи таких  санаційних заходів:

• мобілізації фінансових резервів за рахунок реалізації окремих об'єктів основних засобів та обігових коштів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, нематеріальні активи, наднормативні запаси сировини й матеріалів, боргові цінні папери тощо);
• лізингу основних фондів;
• здачі в оренду основних фондів, які не використовуються у виробничому процесі;
• продажу окремих нерентабельних або низькорентабельних структурних підрозділів;
• удосконалення структури оборотного капіталу за рахунок зменшення частки низьколіквідних оборотних активів;
• рефінансування дебіторської заборгованості шляхом переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів (гроші, короткострокові фінансові вкладення).

Зменшення витрат здійснюється за рахунок таких заходів:

• заморожування інвестиційних вкладів з довготривалим строком окупності;
• зниження валових витрат шляхом визначення їх оптимального рівня.

Збільшення  виручки від реалізації продукції  за рахунок стимулювання збуту шляхом надання знижок покупцеві, масової реклами тощо.

Санаційні заходи можуть бути спрямовані й на реструктуризацію пасивів підприємства, у результаті якої змінюються розміри та структура  фінансових джерел формування активів. У цьому разі йдеться насамперед про зменшення статутного фонду за рахунок зменшення номінальної вартості акцій та їх кількості в таких цілях:

• одержання санаційного прибутку з наступним використанням його на покриття балансових збитків;
• приведення у відповідність розміру основних засобів та оборотних коштів підприємства з розміром його власного капіталу та ін.

Значний тягар  фінансування санаційних заходів підприємства несуть, як правило, його власники —  акціонери, пайовики та ін. Вони можуть фінансувати санацію, збільшуючи (зменшуючи) статутний фонд, надаючи позики, цільові внески на безповоротній основі та ін.

При цьому збільшуватися  статутний фонд може шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної  вартості, номінальної вартості існуючих акцій, обміну облігацій на акції. Основною метою збільшення статутного фонду для санації є мобілізація додаткових внесків інвесторів.

Участь кредиторів у фінансовій санації боржника може здійснюватися шляхом:

• надання додаткових кредитних ресурсів;
• пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;
• надання кредитного забезпечення (поручництва, гарантії);
• трансформації боргу у власність тощо.

Крім того, однією з форм санації кредиторів може бути погашення боргу за рахунок цільового  банківського кредиту, що надається  комерційним банком, який обслуговує підприємство-боржника. Надається такий кредит на умовах підвищеної відсоткової ставки, оскільки це пов'язано з великим ризиком.

Крім кредиторів у фінансовій санації підприємства може брати участь і його персонал. Це зумовлено необхідністю збереження робочих місць на підприємстві.

Основними формами  фінансування санації персоналом можуть бути:

• купівля підприємства працівниками акцій;
• відмова від дивідендів та винагороди за виробничі результати;
• надання працівниками позик підприємству.

Фінансову підтримку санації підприємств може надавати і держава, якщо, мобілізованих з децентралізованих джерел фінансових ресурсів не вистачило для проведення санації державного підприємства, а продукція, що виробляється, суспільно необхідна. У цьому разі на рівні відповідних державних структур може бути прийняте рішення про надання фінансової підтримки збитковим підприємствам.

Державна фінансова  підтримка санації підприємств  може здійснюватися різними шляхами [3, С. 99-102]:

• прямим бюджетним фінансуванням у вигляді надання субсидій, дотацій, повного або часткового викупу державою акцій підприємства, яке перебуває на межі банкрутства. Пряме бюджетне фінансування санації державних підприємств здійснюється у випадках, коли підприємство зазнало збитків від стихійного лиха і вони не відшкодовані органами страхування;
• надання бюджетних позик тощо.

Крім прямого  бюджетного фінансування санації держава  може використовувати й непрямі  методи фінансової підтримки підприємств:

• надання антимонопольним  комітетом дозволу на інтеграцію підприємств-конкурентів або поєднання їх інтересів;

• надання державних  гарантій і державне страхування  кредитів;

• регулювання  механізму ціноутворення;

• зниження податкового  тиску, списання податкових зобов'язань;

• відстрочення і розстрочення за платежами у бюджет на умовах податкового кредиту;

• стимулювання лізингової форми фінансування виробничо-технічних  санаційних заходів;

• активізація  участі в санації кредиторів з  найбільшою заборгованістю;

• проведення цільових кредитних аукціонів НБУ під  програми фінансування санації виробництва.

Державна підтримка  санації підприємств тим чи іншим  методом залежить від їх конкретних характеристик народногосподарського  та регіонального значення, глибини  фінансової кризи. Найбільш економічними методами державної підтримки санації підприємства вважаються такі, як надання державних гарантій різного рівня та різних форм підтримки фіскального характеру, зокрема стимулювання лізингу та активізації участі в санації кредиторів з найбільшою заборгованістю.

Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для успішного проведення санації чи реструктуризації, то в певних випадках може бути прийняте рішення про надання державної фінансової підтримки. Згідно із Законом України "Про підприємства" у разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільне необхідною, може надавати їм дотації чи інші пільги.

Приймаючи таке рішення, виконавча влада виходить з принципу фінансової підтримки  передовсім життєздатних виробничих структур, підприємств і організацій, які вже адаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі протягом найкоротшого часу збільшити обсяг виробництва. Опрацьовано критерії відбору підприємств для надання цільової комплексної державної підтримки. З них треба назвати такі:

- використання  нових, ефективних ресурсозберігаючих  та екологічно безпечних технологій;

- експорт (приріст  експорту) конкурентоспроможної продукції;

- заміна імпортної  продукції, сировини, матеріалів вітчизняними;

- вирішення  проблеми енергозабезпечення;

- вирішення  проблеми енергозбереження (ресурсозбереження);

- збереження  науково-технічного потенціалу (досліджень  і розробок, що мають пріоритетне  значення для країни);

- наявність ринків збуту продукції в країні та за кордоном;

- високий рівень  менеджменту на підприємстві.

Підтримка орієнтується передовсім на підприємства, які здатні її використати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва  продукції, що позитивно вплине на дохідну частину бюджету.

Централізована  санаційна підтримка може здійснюватися:

а) прямим бюджетним  фінансуванням;

б) непрямими  формами державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування санації підприємств  відбувається на поворотних (бюджетні позики) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).

Фінансова підтримка  на безповоротній основі надається  в таких випадках:

• якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених законодавством про обов'язкове страхування;
• для відшкодування збитків конкретним підприємствам у разі, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, за яких не забезпечується покриття витрат на виробництво товарів (послуг), що може призвести до банкрутства;
• для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов'язана з особливо важливими суспільними інтересами.

Стосовно банківської  сфери слід зазначити, що комерційному банкові, переведеному на режим фінансового оздоровлення, може бути надано державну фінансову підтримку у вигляді стабілізаційної позики. Таку позику надають тільки під заставу високоліквідних активів банку або під гарантію чи поручительство інших, фінансове стабільних, банків. Кошти позики можуть використовуватися лише для фінансування санаційних заходів. Зауважимо, що режим фінансового оздоровлення є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність" [4, С.77-78].