Загальна характеристика підприємства ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» як структурної ланки харчової промисловості

       До  нинішнього часу у вітчизняній економічній  літературі відсутні які не-будь

систематизовані публікації стосовно того, що є предметом  операційного аналізу.

       Одне  з визначень таке: операційний аналіз – це аналіз співвідношення та від’ємного пливу цін на товари, обсягів реалізації, витрат і прибутку, що отримує підприємство.Інше визначення: операційний аналіз – це аналіз беззбитковості за схемою “затрати–обсяг–прибуток”.

       На  наше переконання, найбільш повним і  реальним визначенням, предмету операційного налізу може бути наступне: Предметом операційного аналізу є господарська діяльність уб’єктів господарювання щодо придбання і транспортування сировинно-матеріальних есурсів, виробництва готового продукту та його доставки до покупця з метою пошуку резервів ля найефективнішого управління виробництвом.

       Ефективність  від проведення операційного аналізу  полягає в тому, що появляється ожливість зводити в єдине ціле маркетингове дослідження, облік витрат, інансовий аналіз і нутрішньовиробниче планування.

       В ринкових умовах господарювання широкого застосування одержав розрахунок кінцевих результатів діяльності підприємства за допомогою методу “Витрати – Обсяг – Прибуток”.

       Фінансовий  менеджер орієнтується на досягнення високого або постійно зростаючого  прибутку від реалізації. Одержання бажаного результату залежить від трьох складових – витрат на виробництво і реалізацію продукції, планової ціни одиниці продукції і обсягу реалізації. Взаємозв’язок складових визначається в процесі операційного аналізу, який також називають аналізом “Витрати – Обсяг – Прибуток”, тим самим розкриваючи його сутність – дослідження залежності між витратами, обсягом реалізації, ціною і прибутком підприємства, а також пошук можливостей максимізації прибутку шляхом вибору найвигіднішого поєднання змінних та постійних витрат.

       Процес  оптимізації структури активів  і пасивів підприємства з метою  збільшення прибутку одержав у фінансовому  аналізі назву левериджу. Розрізняють  три його види: виробничий, фінансовий і виробничо-фінансовий. В прямому  розумінні леверидж розуміють як важіль, при незначній зміні якого можна істотно змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.

       Аналіз  “Витрати – Обсяг – Прибуток”  відповідає на найважливіші питання, які  стоять перед фінансистами підприємства на всіх основних етапах його грошового обігу (див. рис. 1.1):

         

       Рис. 1.1Грошовий обіг підприємства 

       І етап:

Скільки готівки  необхідно підприємству?

Як мобілізувати ці кошти?

До якого ступеня  можна збільшувати фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового  важеля?

ІІ етап:

Що важливіше  для підприємства: висока рентабельність чи висока ліквідність?

Що дешевше: придбання  чи оренда нерухомості?

Чи слід продавати  продукцію нижче її собівартості?

Якої продукції  виробляти більше: А чи В?

Як вплине на продукцію ефект зміни обсягу виробництва чи збуту?

ІІІ етап:

Яким повинен  бути в наявності оптимальний  рівень товару, щоб задовольнити клієнтів, але не залучати на це багато оборотних  засобів?

Яка оптимальна величина короткострокового кредиту, одержаного підприємством, що дозволяє забезпечити і стимулювати продаж товару в розстрочку при одночасному зниженні імовірності виникнення безнадійних боргів і мінімізації коштів, що відволікаються дебіторською заборгованістю?

IV етап:

Яку частину  прибутку розподіляти в якості дивідендів?

Як знизити  суми податків?

       Ключовими елементами операційного аналізу служать: операційний важіль, межа рентабельності і запас фінансової міцності підприємства.

       Розглянемо  поняття виробничого (господарського) важеля. Його дія проявляється в  тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди призводить до більшої або меншої зміни прибутку. Цей ефект зумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних та змінних витрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні обсягу виробництва. Чим більшим є рівень постійних витрат, тим більшою є сила впливу операційного важеля. Визначаючи темп зменшення прибутку з кожним процентним зменшенням виручки, сила операційного важеля свідчить про рівень підприємницького ризику даного підприємства.

       Дія фінансового важеля полягає в  тому, що підприємство, використовуючи позикові кошти, змінює чисту рентабельність власних коштів та свої дивідендні можливості. Рівень ефективності фінансового  важеля вказує на фінансовий ризик, пов’язаний з підприємством.

       Таким чином, взаємозв’язок між прибутком  і співвідношенням власного і  позикового капіталу – це і є  фінансовий леверидж. За В.В. Ковальовим фінансовий леверидж – потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного і позикового капіталу.

       Існує дві основні концепції ефекту фінансового важелю (левериджу). Західноєвропейські фінансисти визначають ефект фінансового  важеля як збільшення величини чистої рентабельності власних коштів, яке  виникло внаслідок використання кредиту. Американські вчені трактують ефект фінансового важеля як процентну зміну чистого прибутку на акцію, що виникла внаслідок процентної зміни прибутку до сплати відсотків за кредит та податку на прибуток (це називається нетто-результат експлуатації інвестицій - НРЕІ) :

         

       Таким чином, підприємству, що користується кредитом, кожний процент зміни НРЕІ приносить більше відсотків зміни  чистого прибутку на акцію, ніж підприємству, що користується лише власними коштами, але при цьому ризикує менше.

       В міру одночасного зростання сили впливу операційного і фінансового важелів незначна зміна фізичного обсягу реалізації і виручки призводить до значної зміни чистого прибутку на акцію. Ця теза виражається у формулі спряженого ефекту операційного і фінансового важелів:

         

       Результати розрахунку по цій формулі вказують на рівень сукупного ризику, пов’язаного з підприємством, і відповідають на питання: на скільки відсотків змінюється чистий прибуток на акцію при зміні обсягу збуту (чи виручки від реалізації) на 1%.

       Операційний аналіз – невід’ємна частина управлінського обліку. Його дані складають комерційну таємницю підприємства.

       Такий операційний аналіз сприяє пошуку найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами  на одиницю продукції, постійними витратами, ціною та обсягом продажу. Тому цей аналіз є неможливим без розподілу витрат на постійні та змінні.

       Змінні  витрати (витрати на паливо, матеріали, комісійні продавцям) змінюються пропорційно  обсягу виробництва

       Постійні  витрати (видатки по оренді, амортизаційні  відрахування, заробітна плата адміністративного персоналу) не змінюються чи змінюються в незначній мірі при зміні обсягу виробництва продукції.

       Змішані витрати включають елементи як постійних, так і змінних витрат. Приклади змішаних витрат: оплата за електроенергію, заробітна плата продавців, яка складається з постійного окладу і комісійних з продажу.

       На  рис 1.2 зано три графіки поведінки сумарних змінних витрат в розрахунку на заданий обсяг виробництва. Кожний з цих графіків має свій власний кут нахилу до горизонтальної осі, який залежить від величини змінних витрат на одиницю продукції. Чим меншим є кут нахилу графіку витрат, тим вигідніше це для бізнесу: невеликі змінні витрати на одиницю продукції зв’язують менше оборотного капіталу і обіцяють більший прибуток.

       Рис. 1.2. Поведінка змінних і постійних витрат 

       При сумуванні змінних і постійних  витрат отримують повні витрати (рис. 1.3)

       

       Рис. 1.3. Сумарні (повні) витрати фірми 

Графік для  визначення точки беззбитковості має  наступний вигляд (рис. 1.4)

Для ефективного  управління прибутком слід починати з управління витратами. Управління витратами – це:

усвідомлення  того, де, коли і в яких обсягах  витрачаються ресурси підприємства;

прогноз того, де, для чого і в яких обсягах необхідно  залучати додаткові фінансові ресурси;

вміння забезпечити максимально високий рівень віддачі від використання ресурсів.

Управління витратами  – це вміння економити ресурси  і максимізувати віддачу від  них.

Переваги ефективного  управління витратами є наступними:

виробництво конкурентноздатної продукції за рахунок більш низьких витрат і, відповідно, цін;

наявність якісної  і реальної інформації про собівартість окремих видів продукції та їх позиції на ринку порівняно з  продуктами інших виробників;

можливість застосування гнучкого ціноутворення;

надання об’єктивних  даних для складання бюджету  підприємства;

можливість оцінки діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору;

прийняття обґрунтованих  і ефективних управлінських рішень.

Для операційного аналізу виникає необхідність у диференціації витрат на змінні та постійні.

Існує три основні  методи диференціації витрат:

метод максимальної і мінімальної точки;

графічний (статистичний) метод;

метод найменших  квадратів.

Механізм диференціації  витрат за допомогою наведених вище методів розглянемо на прикладі.  

Приклад

Підприємство  випускає електроприлади. В процесі  складання фінансового плану  постала проблема диференціації  витрат на силову електроенергію. Витрати  підприємства на силову електроенергію в звітному році представлені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Витрати на силову електроенергію

І метод. Диференціація  витрат методом максимальної і мінімальної  точки

З даних таблиці  обираємо два періоди: з найбільшим і найменшим обсягами виробництва. Це грудень і квітень (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Межі обсягів  витрат підприємства на продукцію